Українські медіа: проблеми та перспективи

Українські медіа: проблеми та перспективи

12 Жовтня 2016
30936
12 Жовтня 2016
14:39

Українські медіа: проблеми та перспективи

30936
Розвиток незалежних медіа розпочався в Україні приблизно 25 років тому. Однак, для того, щоб відійти від радянських шаблонів подачі інформації, знадобився більш значний проміжок часу. На жаль, в 90-х роках Україна втратила свій шанс сформувати сучасну, незаангажовану систему ЗМІ.
Українські медіа: проблеми та перспективи
Українські медіа: проблеми та перспективи

Другий шанс на становлення незалежних медіа виник після Помаранчевої революції, проте і на цей раз ЗМІ не змогли зробити справжній прорив, більшість з них й надалі залишалися рупором олігархів.

По-справжньому українські ЗМІ почали змінюватися лише після Революції Гідності, коли вони повинні були адекватно реагувати на стан речей в країні і відповідати запитам суспільства. 

Але процес трансформації українських медіа триває, і зараз він, на мій погляд, ще не вийшов на фінішну пряму. З одного боку, ми спостерігаємо зростання свідомості і відповідальності журналістів, які не бажають псувати свою репутацію заради миттєвого заробітку, з іншого боку - суспільство змушує ЗМІ розвиватися, вдосконалюватися та відходити від старих шаблонів. 

Це дає підстави сподіватися на те, що вже через кілька років все більше українських медіа почнуть відповідати міжнародним стандартам.Наразі ж український телеефір переважно залишається ареною інформаційної війни конкуруючих між собою олігархів та політичних баталій. 

Істотно впливає на медіапростір України також війна на Донбасі і масштабна російська пропаганда. Українська журналістика переживає важку постреволюційну фазу, в якій їй необхідно знайти та відстояти власну роль у суспільстві. 

Ми зустрічаємося зі зростаючим тиском на журналістів розслідувачів, спробами їх залякати та впливати на їхню роботу. Не можна не згадати про поширену в країні практику помсти журналістам за неприємні для когось (в основному для впливових бізнесменів або окремих політиків) матеріали. Спалені автомобілі, погрози, побиття, перешкоджання досі зустрічаються в українській журналістиці, хоча вони абсолютно неприйнятні для світової медіаспільноти.

Наприклад, не так давно в Україні високо цінували два видання: «Фокус» і «Кореспондент». Однак, після того, як холдинг, до якого вони належали, був придбаний олігархом  часів  Януковича - Сергієм Курченко, ці ЗМІ моментально втратили авторитет, а провідні журналісти цих видань вирішили звільнитися.

Також зараз відбувається постійне широке обговорення (часто, на жаль, не в дуже коректній формі), що саме дозволено і не дозволено робити журналістам під час війни. 

Для того, щоб Україна поліпшила свої позиції в рейтингах свободи слова, вона має гарантувати журналістам безпеку і безперешкодне здійснення їхньої професійної діяльності. 

Утім, якщо порівнювати сьогоднішню ситуацію з реаліями багаторічної давності, то українські медіа дійсно зробили суттєвий якісний стрибок вперед. Поки я працювала в Міністерстві інформаційної політики, ми робили все можливе для розвитку медіа в Україні. 

Одним з моїх пріоритетних напрямків була протидія обмеження свободи слова. Сподіваюся, що ця робота у міністерстві продовжуватиметься. Протягом останніх двох років були прийняті деякі важливі закони, зокрема, проект закону № 3048 «Про внесення змін до статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (щодо підстав для видачі посвідки на тимчасове проживання представникам іноземних засобів масової інформації), підготовлений в Міністерстві інформаційної політики нашою спільною робочою групою з міжнародними інформагенціями. 

Також ми провели постанову про спрощення перебування іноземних журналістів в Україні (згідно з постановою, перебування іноземних журналістів відбуватиметься протягом півроку і не потребує додаткового узгодження).Верховна Рада 03.09.2015 ухвалила Закон №1831 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення».

В кінці 2015 року Верховна Рада також прийняла закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».На початку 2016 року був прийнятий закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту професійної діяльності журналістів», згідно з яким посилюється кримінальна відповідальність за перешкоджання діяльності співробітників ЗМІ. 

Зокрема, депутати посилили покарання за незаконне вилучення журналістських матеріалів і техніки.  До речі, з моменту створення Міністерства інформаційної політики Україна піднялася в рейтингу свободи слова на 22 пункти порівняно з 2014 роком, але все одно поки займає в ньому малопочесне 107 місце. Той факт, що Росія стоїть на 148-му, – слабка втіха для країни, що претендує на європейський вибір. 

Отже, украінська влада має продовжити покращувати умови роботи для журналістів в Україні. Однак, якщо все ж таки провести паралель з ситуацією в українських ЗМІ та російських, то робота журналістів в Україні характеризується зовсім іншим рівнем свободи.

Порівняно з ситуацією в Росії, де незалежна журналістика залишилася тільки в дуже небагатьох нішах, зазвичай в редакціях, що фізично виїхали за кордон, умови роботи в Україні зовсім інші: журналісти мають куди більше можливостей вільно повідомляти про події, вести журналістські розслідування та реалізовувати нові медіапроекти без втручання з боку держави.

Що ж до ситуації в окупованому Криму та місті Севастополь, то Росія спровокувала в регіоні процес згортання свободи слова і вільного вираження думок. Російська влада запровадила законодавство щодо протидії екстремістської діяльності, кримінальну відповідальність за заклики до сепаратизму», спровокувала скорочення числа альтернативних джерел інформації, ініціювала переслідування журналістів з боку правоохоронних органів і «кримської самооборони».

В цілому, активна фаза окупації супроводжувалася тотальною «зачисткою» інформаційного простору Криму, Донбасу та взагалі всього російського інфопростору.

В Україні дуже позитивною тенденцією можна вважати появу нових гравців на медіаринку. Головна причина виникнення таких гравців полягає в суспільному попиті на них. Україна протягом багатьох років відчувала дефіцит якісних, незаангажованих ЗМІ, які працювали б заради суспільства, а не обслуговували інтереси окремих осіб. 

Революція Гідності стала каталізатором для становлення громадянського суспільства в Україні. В нових реаліях ЗМІ старого формату втрачають довіру і авторитет, що дає можливість новим медіа проявити себе, а медіа-ринку фрагментуватися.

Успіх нових акторів медіасфери можна насамперед пояснити новизною їх підходів і націленістю на якісний контент. І все ж, в Україні досі не вистачає компетентних, об'єктивних ЗМІ, тому що як тільки подібні ресурси потрапляють на медіаринок, вони відразу знаходять свою нішу. 

Ймовірно, в найближчі кілька років на ринок зможуть вільно заходити нові медіа, які будуть пропонувати інноваційні концепції та професійно висвітлювати важливі події суспільно-політичного життя. Такі ЗМІ відіграють важливу роль у контексті формування громадської думки і вибору основних проблем для громадських дискусій. 

Вони впливають на формування порядку денного, привертають увагу суспільства до важливих проблем політичного та соціального характеру. У той же час міжнародні засоби масової комунікації впливають на імідж країни в очах європейської та світової громадськості, а також є найбільш дієвим джерелом для критики влади. При цьому вони достатню увагу відводять на перевірку фактів і представлення різних точок зору на одну і ту ж подію.

Отже, на мій погляд, головними перешкодами на шляху розвитку ЗМІ є:

1. Невеликий бюджет у зв'язку з падінням рекламного ринку (2008 та 2014рр.);
2. Старі закони про політичну рекламу/прямий вплив власника на редакційну політику;
3. Військові дії на Донбасі;
4. Російська пропаганда та дезинформація;
5. Нереформованість правоохоронних органів та судів, які не завжди приймають до розгляду справи по перешкоджанням журналістській діяльності.

Проте головний козир якісних ЗМІ полягає в тому, що вони можуть запропонувати об'єктивну, професійно представлену інформацію. Саме в цьому криється їх перспектива. Заслуговують також уваги проекти, що дозволяють ідентифікувати замовні матеріали/пропаганду/дезінформацію та вибирати гідні уваги ЗМІ.

Я досі залишаюся прихильником того, що вплив держави на медіа-простір повинен бути мінімальним. Ми маємо йти не шляхом заборон, залякування/арештів журналістів чи інших нецивілізованих дій, а шляхом створення умов для відновлення мовлення на Сході та в Криму, створення нових медіа з різноманіттям точок зору та якісними журналістськими розслідуваннями, відкриттям України для роботи в ній іноземних журналістів. Але в той же час навчитися/та навчити українців відрізняти пропаганду від інформації.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
30936
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду