Мені тоді масово стали писати: «ай-яй-яй, ой-ой-ой. Як не соромно такі питання ставити щодо нашої героїні?» Свобода слова свободою, але не дай Боже вам опинитися не в мейнстрімі й написати щось таке, що не подобається масі. Матимете ви приємність дізнатися про себе багато нового.

Ви за декомунізацію, але пам'ятник Щорсу нехай стоїть, бо він, на відміну від більшості більшовицьких «монументів» таки є твором мистецтва? О-о-о! Тут вам розкажуть, що ви більшовик-убивця, що ви продалися москалям і навіть сам Путін платить вам зарплату. (Коли що — це я не про себе. Я проти пам'ятника Щорсу.)

Ви проти насильства. але акція #янебосясказати здається вам штучною, бо одномоментний потік жахливих одкровень може кого завгодно загнати в депресію й ми отримаємо нових жертв насильства — психологічного? Вам розкажуть, що ви сексист, ненавидите жінок, хам і підтримуєте насильство.

Ви національно орієнтована людина, але підтримуєте ідею назвати аеропорт іменем Малевича? О-о-о! Вас тут же запишуть у космополіти, припишуть відсутність смаку й патріотизму. А ліберали — навпаки: тих, хто підтримує ім'я іншого достойника Мазепи, назвуть шароварниками, хуторянами, навіть жлобами.

Досить вам озвучити факт, який не вкладається у світосприйняття більшості — й ви отримуєте по голові. А якщо ви будете наполягати на своєму, то ви — напівтруп. Вас битимуть ногами. Але не заб'ють до кінця. Щоб ви продовжували жити й мучитися від усвідомлення власної нікчемності. Чому? Бо ви насмілилися сказати щось таке, що маса не хоче знати.

Та не впадайте у відчай. Кон'юнктура може змінитися й ваша вчорашня «крамольна» думка сьогодні почне домінувати. І ви знову в тренді. Ви знову свій пацан чи пацанка. Знову на коні, як отой Щорс на бульварі Шевченка :)

Фото - i-d.vice.com