Кількість бруду, брехні, лицемірства яка ллється на керівні органи організації на моїх колег та на мене особисто – просто вражає. Cамозакохана людина «підкидає лайно у вентилятор», бреше, принижує тих, з ким більше п’яти років був в одному Комітеті. Гірко й боляче на душі від цього… Бо профспілці я присвятив дев’ять років свого життя. А мою ділову репутацію виваляли в багнюці і витерли об неї ноги. Прав був дідусь Геббельс: «чим неймовірніша брехня, тим краще в неї вірять». Браво пане Юрій Лукан Ви досконало засвоїли настанови батька пропаганди й вправно їх використовуєте. Але тепер, я хочу скористатись своїм правом на відповідь.

Спочатку був Гузь…

Пам’ятаю, як у далекому 2007 році, до нас на Херсонщину приїхав голова НМПУ Serhii Guz. Тоді я, херсонський журналіст-фрілансер вперше дізнався, що в Україні існує справжнє, незалежне професійне об’єднання журналістів. Що є альтернативою, консервативному НСЖУ. Ми, регіональні журналісти, знали, що об’єднавшись, зможемо добиватись розслідування нападів на журналістів, боротись за збільшення своїх зарплат і гонорарів. Так народилась Херсонська міська незалежна медіа профспілка. Яку я очолював до початку 2015 року, поки остаточно не переїхав до Києва. Разом з Алла Дигтяренко(нині голова Херсонського осередку), Rodoslav Skolot (Валерій Миронюк), Тарас Бузак, Stremousov Kiriill , Александр Карпенко ми створили одну із найактивніших регіональних організацій НМПУ.http://olden.imi.org.ua/node/39020, http://pravda.ks.ua/…/21129-akciyu-beznakazannost-ubivaet-v….
Але тоді, у 2007 ми тільки робили свої перші кроки. У тому ж році, я вперше був обраний до Комітету від Херсонської та Одеської профспілкових організацій. А далі була криза… Після того, як Сергій Гузь залишив посаду голови НМПУ, і профспілку очолив Роман Скрипін , організацію почали потрясати скандали. Однак, до брудних звинувачень, і кидання у колег «какашками» ніхто не вдався. Вистачило інтелігентності. Та наслідки цієї кризи ми долаєм досі, бо багато осередків просто «вмерло».
У 2011 році Сергій Гузь, як перший заступник голови НМПУ скликає Раду. О-о-о, як члени Ради, тоді жадали «крові» Скрипіна. Ми навіть хотіли достроково призупинити його повноваження, проте Гузь відмовив… Але Рома пішов сам, добровільно й тихо. Випустив на Телекритиці одну єдину заяву і все. Ніяких тобі «возваній к народу», ніяких міфів про вселенську змову жидо-юристів, чи криків про нелегітимність Ради та її антистатутність. І за це вам пане Скрипін велика дяка. Доречі, тоді я ще не був злобним бюрократом-юристом, а як регіональний журналіст і голова Херсонської організації НМПУ представляв її в статутних органах профспілки. Зарплату від НМПУ я теж не отримував.

«Царь, очень приятно – царь…»

Провели позачерговий З’їзд НМПУ. На якому, за принципом «ніжайшого із бояр», було обрано Юрія Луканова. Я, як делегат того З’їзду, розумів, що більшість із нас підтримує Луканова не тому, що він супер класний керівник (у нас вже тоді не було ілюзій щодо його організаторських здібностей). Навіть сам пан Луканов напів- серьозно, напів- жартома казав «Я, як Британська королева, правлю але не керую». Підтримували його, бо просто бажали припинити війну НМПУ-КНМП. Луканов здавався людиною слабкою, але не конфліктною. Саме тому, ми покладали сподівання на роботу команди. Розуміли, що є вищій керівний виконавчий орган – Комітет, тому командою зможемо витягнути профспілку із кризи. Для мене честю було бути обраним в керівний органи разом з такими профспілковими «бійцями» як Serhii Guz, Ihor Chayka, Сергій Штурхецький, Andrii Ianitskyi, Богдана Стельмах, Юка Гаврилова. Сергій Гузь, будучі в.о. голови НМПУ, а потім першим заступником, відновив співпрацю з МФЖ. Почав працювати проект з безпеки (у вигляді тренінгів з безпеки, який існує й зараз). Ми отримали можливість виїжджати групою швидкого реагування (ГШР) у регіони й захищати права журналістів. Доречі, саме тоді, я, як член Комітету, став надавати журналістам правову допомогу, щоправда на громадських засадах. Паралельно, члени Комітету залучали й інші гранти. З 2012 року завдяки Юліці Гавриловій проект юрбюро, окрім Києва, поширив свою діяльність на всю Україну. У журналістів з’явилась можливість отримувати правову допомогу у будь якому регіоні, а не лише у столиці. Тоді пан Луканов запитував: «А хто такий Тарасов? Чого його залучають до юридичної діяльності? Він же просто журналіст, який має юридичну освіту». На той час, мій статус журналіста не оскаржувався…
Саме тоді було закладено порочний принцип – голова організації царює, члени Комітету працюють. Голова Комітету геть не цікавився адміністративними проблемами організації. Але завдяки злагодженій діяльності команди «бюрократів» вдалося відродити багато регіональних організацій. Чернівці «прокинулись» коли почались масові позови до журналістів і туди приїхали юристи. Те саме сталося з Кримською, Очаківською, Миколаївською, Смілянською, Генічеською, Петропавлівською організаціями. Куди їхали юристи, туди й несли профспілкове «світло». Чи зобов’язані ми були це робити як правники, як «обслуговуючий персонал»? Бо гроші нам платили лише за представництво в суді, а не за організацію осередків…
Голова НМПУ такими питаннями не переймався. Коли всю «брудну» бюрократичну роботу було зроблено, Юрій Луканов в’їджав у регіон на «білому коні». Але найцікавіше, що «чорноробочим» пан Луканов жодного разу не подякував…

За бідного бюрократа замовте слівце…

У 2014 році я був обраний до Комітету Київської організації (так як постійно вже працював у столиці), а потім на Зїзді у лютому 2015 року одноголосним рішенням делегатів, обраний заступником голови НМПУ. За мене тоді голосував і Юрій Луканов…
З цього часу, моя журналістська діяльність уповільнилась. Складно, коли в організації, голова і перший заступник активно займаються журналістикою. На адміністративні справи у них часу просто не вистачало. Інколи Луканов міг місяцями не з’являтися до офісу, секретарі возили йому документи на підпис або у метро, або навіть додому. Взаємодія з регіональними осередками, лобіювання інтересів профспілки в органах влади, колективні переговори й колективні договори, перемовини з роботодавцем в інтересах членів профспілки, ефективність роботи виконавчого апарату – все це голову НМПУ не цікавило. Він же ж не бюрократ… Єдине що цікавило пана Луканова, так це міжнародні поїздки, бо добові в євро виплачують… Але й там, він часто озвучував свою позицію, а не позицію організації. Однак ми, члени Комітету це толерували. За принципом «ну блаженний, що з нього візьмеш»… І це була, мабуть, наша найбільша помилка… В той же час, через алергію голови до «бюрократії», у внутрішній діяльності доходило до абсурду – Черкаська обласна організація внаслідок неефективної роботи виконавчого апарату, не могла легалізуватись чотири роки! Юлія Фомічова не дасть мені збрехати. Голова Комітету до відповідальності нікого із виконавчого апарату не притягнув… Комітет підпорядкував виконавчий апарат заступнику голови, виписав чіткі посадові обов’язки всіх: від голови до секретаря. Пан Луканов «освятив» інструкції своїм підписом. Тим не менш, варто було мені чи комусь із членів Комітету, почати вимагати від виконавчого секретаря Оксани Винничук виконання роботи, одразу лунав дзвінок пану Юрію. Серце «джигіта» тануло і він скасовував всі розпорядження. Хаос продовжувався…А потім виявилось, що ці працівники виконавчого апарату замішані у тій мутній схемі із виплатами Луканову грошей…
Наша спільна злагоджена робота з «бюрократом» Юкою Гавриловою та злобним юристом Алексей Ржанов, призвела до того, що нарешті у 2015 році, через три з половиною роки царювання Луканова і прийняття «Акта Злуки» НМПУ – КНМП, Київська організація була легалізована під Статутом НМПУ. Злука перейшла із площини віртуальної в реальну. Чому цього не сталося в перехідний період, коли Юрій Лукан очолював одночасно й НМПУ й КНМП невідомо. Почалась робота із впорядкування та створення первинних осередків, як у Києві так і в регіонах. Переведення регіональних профспілкових організацій під статут НМПУ (деякі регіональні організації залишались або на власному статуті, або не були легалізовані відповідно до вимог чинного законодавства). Але це робота «тіньова», не публічна й бюрократична. Про неї не пишуть прес-релізів і блогів на Детектормедіа. Однак вона необхідна для нормальної життєдіяльності організації. І керівник профспілки зобов’язаний цікавитись такими питаннями та приймати в них участь. Інакше що це за керівник? Так собі, лялька з «короною» на голові…
Завдяки «бюрократам» НМПУ знов запрацювала як профспілка, а не ГО. Більш пильна увага стала приділятись, захисту саме трудових прав журналістів. Ми виграли суд проти телеканалу ТВА за незаконне звільнення Чернівецької журналістки Юлія Сафтенко (канал належить кумі Яценюка, пані Людмилі Пишній). Організували страйк і порушення кримінального провадження проти керівництва телеканалу ТВІ, за невиплату зарплати та неофіційне працевлаштування журналістів. Подали, до цього ж каналу, десятки позовів. Провели колективні переговори, розробили, а потім й підписали колективний договір який максимально захищає трудові права працівників друкованих ЗМІ та інтернет-видань у Національному газетно - журнальному видавництві. А там працює близько чотирьох десятків журналістів. Доречі, ефективні колективні переговори були проведені «бюрократом» Юкою Гавриловою, та представником юридичного лобі Олександром Тарасовим. Голова НМПУ в цих «розвагах» участі не приймав.

«Вам шашечки чи їхати?». Про деякі аспекти «полу-распада» профспілки

Рада призупинила повноваження голови НМПУ. Я не стану тут коментувати рішення Ради. Бо на відміну від деяких іноземних громадян, які очолюють один із найбільших первинних осередків КМО НМПУ, я з повагою ставлюсь до статуту НМПУ та її статутних органів. Бо окрім Ради лише З’їзд має право вирішити чи порушував Луканов статут чи ні. Питання відповідальності голови Комітету НМПУ знаходяться далеко за межами повноважень Комітету НМПУ, ревізійної комісії (яка лише встановлює факт наявності чи відсутності фінансової дисципліни, але не встановлює чи це є порушенням статуту), а тим більше не належать до повноважень голів первинних профспілок. Навіть, якщо вони і друзі пана Юрія Луканова…
Тепер щодо «полураспада» і захоплення влади юридичним лоббі і т.п. Ну по-перше, в Комітеті я лише один юрист. І то не «чистий», з душком журналістики й бюрократії. Юка Гаврилова не юрист, вона – менеджер. І теж не «чистий», колись писали статті. А ще (яке ж це невігластво), посміла очолити страйком в газеті «Без цензури» й вибити з Балоги тисяч 70 баксів заборгованості по зарплаті перед трудовим колективом (на сьогоднішній день, це 1,5 міл’йони гривень). Пане Юрію Луканов, ти можеш похизуватись чимось подібним? Не своїми статтями за які ти отримуєш гонорари, а практичною діяльністю по захисту інтересів членів профспілки?
Анти-бюрократам наведу такий приклад. Є в Україні відомий профспілковий діяч – Михайло Волинець. Окрім КВПУ він очолює Незалежну профспілку гірників України. При чому є керманичом шахтарської профспілки з 1995 року, тобто вже більше 20 років. За логікою прихильників чистоти рядів, пан Волинець має регулярно вдягатись у шахтарську робу, брати в руки відбійник і спускатись до шахти видовбувати вугілля. Інакше він не може очолювати таку масову й багату профспілку…
Коротше кажучи, вам «шашечки чи їхати»? Поки що, не дивлячись на інформаційну війну, яку розв’язав Юрій Луканов і його прихильники, НМПУ рухається вперед. Журналістів захищають в судах. Не дивлячись на саботаж Луканівського протеже Ольги Скотнікової, ми нарешті легалізували на НТКУ первинку, яка входить до складу НМПУ. Невдовзі, медіа-профспілкою будуть ініційовані колективні переговори на Національній телекомпанії України. Предмет перемовин – новий колективний договір, та зменшення обсягів скорочення працівників. Готуємо галузеву угоду, ну й звісно організовуємо З’їзд.

P/S До речі, про те, що я не журналіст – даю посилання на деякі мої матеріали із різних періодів. Повним переліком вантажити не буду…

http://cultua.media/rihonsk-trubi-pd-dahom-kp
https://plus.google.com/+tv100UKRAINEblogspot…/…/bYcMHi9XXnv
http://pravda.ks.ua/…/21916-aleksandr-tarasov-smert-rezhima…
http://pravda.ks.ua/…/22305-intervyu-s-devushkoj-aktivista-…
http://pravda.ks.ua/…/22569-kiev-majdan-19-20-fevralya-foto…
http://pravda.ks.ua/…/22793-intervyu-aleksandra-tarasova-s-…
http://pravda.ks.ua/…/22808-v-donuzlave-prodolzhaetsya-blok…
http://khersonline.net/…/4375-derzhat-stroy-ili-lodochniki-…
http://pik.ua/pubs/url/pljazh_chto_vy_novyj_port
http://tnua.info/…/11658-kak-bratki-s-pomoschyu-milicii-vys…
http://tnua.info/…/11672-blokada-mnogodetnoy-semya-sorokiny…
http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/pasport_shikarnyy_remont.html

Джерело: фейсбук-сторінка Олександра Тарасова