Я колись давно працював у Монреалі, на Міжнародному канадському радіо. І ось настала весна, я іду собі чарівною вулицею Святої Катерини і на розі з вулицею Святого Лаврентія мене перестріває дама легкої професії. 

Спершу я не второпав, що вона з професіоналок. Але вона щось щебетала французькою, якої я не знаю. А тоді почала показувати на двері, над якими висів червоний ліхтар. Тут я все зрозумів.

Кажу їй англійською, мовляв, мадам, я журналіст, тобто людина моральна і така, яка дотримується високого кодексу честі. Казав це з посмішкою, даючи зрозуміти, що жартую. Вона теж посміхнулася і сказала, що так само любить чимало вдаватися до моралізаторства, але у вільний від роботи час. На роботі - ні, ні. 

Мабуть, оця історія дає деякі пояснення тому, що найбільшими моралізатрами і викривачами порушників суспільних норм є вчорашні, або навіть сьогоднішні повії. Але у вільний від роботи час:))))