Максиму Додонову, представнику телеканалу «Звєзда», який фінансується Міністерством оборони Росії, на конференції ОБСЄ «Пропаганда ненависті і свобода масової інформації» було сказано: якщо він ще раз дозволить собі некоректні вислови, то покличуть охорону. Конференція пройшла минулої п'ятниці у Відні.

«Звєздун». Він раз за разом виступав і плів якусь пропагандистську фігню. Ту саму, яку ви чуєте від Путіна та його бригади. Тому повторювати її нема сенсу. Коли він раптом заявив, що українці – братній народ, то всі українці буквально вибухнули й почали заперечувати.

А покликати охорону йому пообіцяли після того, як він обізвав мене бароном Мюнхаузеном. У відповідь на його питання, чи були ви в Криму, чи бачили які там настрої, я розповів два епізоди. На другий день після того, як «зельониє чєловєчкі» вийшли в Сімферополі з захопленого ними будинку парламенту на вулицю, то до них все одно не підпускали, периметр вулиць був перекритий так званою самообороною Криму. Але я пробрався туди, бо мене прийняли за російського журналіста.

Там стояла передавальна машина міжнародної телекомпанії «Мир» (так на ній було написано), і через неї передавали свої репортажі винятково російські журналісти. До них виходили політики, вони ходили до політиків. Жодних інших журналістів туди не допускали. Тобто вже тоді почалися маніпуляції .

Через кілька днів ми з двома колегами з «Центру журналістських розслідувань» визволяли з полону французького оператора з каналу  Channel+ Девіда Жофрійо, якого так звана армія Криму захопила під час зйомок «віджиму» бази паливно-мастильних матеріалів. Там було багато журналістів, але всі втекли, за винятком Девіда. Під час переговорів представник «армії Криму» на прізвище Селіванов сказав, що француз шпигун і отримає 15 років. Я запитав:  «за якими законами?». Той відповів: «знайдемо, за якими». Оце такі люди там бігали й кричали: «Росія, Росія».

Після того звєздун Додонов вирішив мене підколоти з Мухаузеном і зганьбився. Заради справедливості треба сказати, що там були адекватні росіяни, наприклад, Юрій Казаков, громадська організація якого свого часу дала визначення Дмітрія Кисельова як пропагандиста. Але більшість промовців із Росії були такими собі міні-Путіними, які верзли дурню.

Представники інших країн обговорювали реальну проблематику. Зокрема, зійшлися на тому, що часто буває неможливо або дуже складно встановити, чи веде те чи інше висловлювання до розпалювання міжнаціональної ворожнечі, або до війни.

Я в зв'язку з цим поставив промовцям питання. Чи можливо дати належну кваліфікацію закликам до «відновлення історичної справедливості» та до створення Луганської і Донецької народних республік як незаконних? Адже формально вони не кличуть проливати кров, але перший привів до порушення міжнародного права й відгризання шматка території від України, а інші два привели до кровопролитної війни на сході України. Я не почув чіткої відповіді. Промовець відбувся одним маловиразним реченням. Проблема, як кваліфікувати такі заклики, таки існує.