ПРОЕКТИ
20:15
П'ятниця, 19 Лютого 2016

Квоти. Перезавантаження

Радійний і музичний бізнеси об’єдналися проти ініційованої В’ячеславом Кириленком для радіо квоти українськомовної музики
Квоти. Перезавантаження
Квоти. Перезавантаження

17 лютого представники радійного та музичного бізнесів, державних органів і громадськості зібралися на круглий стіл «Підтримка української музики: ефективні інструменти та популістські кроки». Приводом для заходу, ініційованого «Радіокомітетом» і Незалежною асоціацією телерадіомовників за підтримки Національної ради з питань телебачення і радіомовлення став законопроект № 3822 «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)».

Чинним законом для радіо встановлено квоту 50% музичних творів українських авторів і виконавців від загального щотижневого обсягу мовлення. Тоді як автори законопроекту пропонують цю ж квоту вираховувати із загального щодобового, а не щотижневого обсягу мовлення, а також додатково запровадити квоту пісень державною мовою в розмірі 75% від загального обсягу пісень українських авторів і виконавців. Дотримання квот має бути рівномірним протягом усього ефірного часу.

З ініціативою таких змін до закону виступив на початку січня віце-прем’єр-міністр –міністр культури В'ячеслав Кириленко. Втім, до парламенту документ подав не уряд, а група народних депутатів – Олег Медуниця («Народний фронт»), Ігор Артюшенко («Блок Петра Порошенка»), Іван Крулько («Батьківщина») та Олег Ляшко («Радикальна партія»).

Ясна річ, проти додаткових обмежень виступила радійна індустрія, яка й нині практично не виконує чинних квот (або виконує їх за рахунок нічного ефіру). Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, яка минулого року проводила масові моніторинги та перевірки на дотримання квот, фіксувала, що чимало загальнонаціональних радіостанцій не виконують норми в 50% музичних творів українських авторів і виконавців – в одних до 50% не вистачало 3-5%, в інших – 30-35%. Але Нацрада в цій ситуації стала на бік радіобізнесу та почала зараховувати до частки українських музичних творів плейлисти, сформовані музичними редакторами радіостанцій та оздоблені джинглами цих радіостанцій (хоча в самих плейлистах можуть бути геть не українські треки). Такі формальності з нібито «авторськими» плейлистами і реміксами дозволяють радіостанціями уникати покарань за порушення умов законодавства, які б мала застосовувати до них Нацрада.

Варто нагадати, що квота 50% музичних творів українських авторів чи виконавців з’явилася в законі «Про телебачення і радіомовлення» у 2006 році. До того часу такого протекціонізму у вітчизняному ефірі не було. І саме з 2006 року почалося поступове збільшення в ефірі радіостанцій української музики та зрештою припинилася ретрансляція в Україні контенту російських радіостанцій, які були певний час партнерами українських радіомереж.

У 2011 році медіабізнес провів через парламент законопроект щодо скасування музичної квоти та зменшення квоти національного продукту з 50% до 25%. Але парламент ухвалив його з такими розбіжностями в тексті, що документ так і не було підписано головою Верховної Ради та Президентом України й він так і не став законом.

Наразі норми про квотування прописуються і в законопроекті «Про аудіовізуальні послуги», робота над яким триває в Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики. Тож питання це дуже гаряче.

Про що йшлося на круглому столі – читайте в прямій мові учасників.

Співачка Руслана, гендиректор телеканалів М1 та М2 Валентин Коваль, голова правління радіогрупи «Тавр медіа» Ігор Чернишов, гендиректор «Русского радио - Украина» Сергій Кузін, гендиректор «Хіт ФМ» Віталій Дроздов

Віталій Дроздов, генеральний директор «Хіт ФМ», музичний продюсер радіогрупи «Тавр медіа»:

– Я хотів би зупинитися на кількох міфах про українське радіо, які останнім часом поширюються в інформаційному просторі:
1. Засилля російської попси в українському ефірі.
2. Зменшення обсягу української музики в ефірі.
3. Через засилля російської попси українським пісням практично неможливо потрапити в ефір.
4. Комерційні радіостанції не підтримують українських артистів.

Щоб розвінчати ці міфи, пропоную подивитися, як змінювався відсоток української музики в ефірі українських радіостанцій (при цьому йдеться тільки про денний ефір, тобто про прайм-тайм).

Radio Roks

Українська музика

Російська музика

2004

0%

?

2008

Перезапуск радіостанції, але не мали достатньої кількості записів, тож почали активно закликати рок-музикантів записувати пісні і надсилати на радіо

2%

8%

2012

8%

3%

2016

15%

1% («Машина времени», «Аквариум», «Кино», «Ляпис Трубецкой»)

«Хіт ФМ»

Українська музика

Російська музика

2005

Плейлист із Москви

1%

48-49%

2006

Перезапуск радіостанції з новим форматом

5%

5%

2010

12%

0%

2016

20%

0%

«Русское радио – Украина»

Українська музика

Російська музика

2004

Плейлист із Москви

1%

100%

2010

За кілька років повністю перевели станцію на українську основу, припинили співпрацю з російським «Русским радио»

40%

60%

2016

60%

40%

На всіх радіостанціях наших колег відбуваються подібні процеси саморегуляції та збільшення відсотку української музики і зменшення російської.

Другий аспект, на який я хочу звернути увагу: аудиторія певного віку хоче чути пісні своєї юності. Тобто, програмуючи ефір радіостанції для аудиторії, наприклад, 40 років, потрібно брати за основу музику 90-х. Давайте подивимося на те, яку частку в наших плейлистах у піснях певних років становлять українські пісні:
1990-2001 – лише 8% українських пісень;
2002-2006 – 32% українських пісень;
2007-2012 – 73% українських пісень;
2012-2014 – 82% українських пісень;
2015 – 89% українських пісень.

Тобто музична індустрія розвивається, і щороку з’являється більше українських пісень для ротації. Але для певних форматів їхньої кількості недостатньо.

Що стосується мови. «Русское радио – Украина» три роки тому почало крутити пісні українською мовою. Скільки пісень українською мовою нам приносять музиканти? Наприклад, протягом грудня-січня українські артисти принесли 52 пісні, з них лише 8 пісень – українською мовою.

Окрема ситуація з танцювальною радіостанцією Kiss FM. У 2015 році в її ефірі 54% становили інструментальні треки, 25% – треки з англійським вокалом, 14% – з російським вокалом, 7% – з українським. Як радіостанція такого формату може виконати вимоги щодо мови творів?

Читайте також

І взагалі, що нам робити з виконавцями, які не співають українською мовою – наприклад, Onuka, The Hardkiss, Tasha G, Stoned Jesus? Очевидно, я буду змушений їм сказати, що вони не потрапляють у квоту. Відповідно, артист буде думати, що він не зовсім українець.

Кілька слів про відсутність підтримки артистів радіостанціями. Нас, зокрема, звинувачували деякі артисти, що ми їх не підтримуємо, не крутимо їхніх пісень. Наприклад, гурт Kozak System. Я переглянув, що в нас у ротації на Radio Roks є дві пісні цієї групи. А наприкінці минулого року два місяці Radio Roks безкоштовно крутило рекламу туру цієї групи. Гурт «Воплі Відоплясова». На Radio Roks 14 їхніх пісень у ротації. На «Хіт ФМ» у новорічні свята крутився «Щедрик» Олега Скрипки в гарячій ротації. На Kiss FM проходить конкурс реміксів на пісні ВВ. «Русское радио» крутить рекламну кампанію концерту ВВ. На наших радіостанціях у ранкових шоу розігруються квитки на ювілейний концерт ВВ. Якщо це не підтримка, то що я маю ще зробити?

Ми, до речі, в п’ятницю зустрілися з Олегом Скрипкою. Він визнав, що був втягнутий у політичні ігри. Він каже, що мав на увазі зовсім інше – що українські радіостанції та шоу-бізнес мають бути ближчими один до одного.

Оскільки я родом з Білорусі, я хотів би розповісти про досвід тамтешнього радіоринку.

У 2004 році в Білорусі було ухвалено закони, які зобов’язали радіостанції давати 50% білоруської музики в ефірі. У 2007 році квоту довели до 75%.

Дійсно, за перший рік-два ця хвиля підняла нові імена. А далі почався процес, який самі артисти просили зупинити, розпочався потік низькопробної музики.

Зараз держава бачить, що квоту складно виконувати, і допомагає радіостанціям викручуватися. За нинішніми нормами з 6:00 до 24:00 має бути 8 ефірних годин, під час яких має дотримуватися квота, а решта 10 годин звільняються від квотування. Радіостанції самостійно визначають ці 8 ефірних годин, коли вони дотримуються квоти. Унаслідок цього годинами з квотами є 6:00-7:00, 12:00-13:00, 15:00-17:00, 21:00-24:00. Натомість праймові відрізки часу – 7:00-12:00, 13:00-15:00, 17:00-21:00 – це години без квоти.

Давайте порівняймо тижневе охоплення радіо в різних країнах світу:
Австралія - 94%
США - 91%
Британія - 90%
Нідерланди - 90%
Україна - 83%
Франція - 80%
Білорусь - 47%

Тобто в Білорусі внаслідок надмірного квотування слухачі пішли з ФМ-хвиль, перейшли на компакт-диски, почали слухати радіо в інтернеті, причому переважно російські радіостанції. Адже в Білорусі під час дотримання квоти взагалі складно відрізняти радіостанції одна від одної.

Ігор Чернишов, голова правління радіогрупи «Тавр медіа»:

– Я проти квот. Я вважаю, що це неринковий метод. Але це не означає, що я за російську попсу та проти української музики. Я вважаю, що квоти не працюють.

Зараз в Україні діє квота 50% української музики протягом доби. Кириленко пропонує в рамках цих 50% зробити ще й 75% українською мовою. Це робить наше законодавство одним з найжорсткіших у світі. Я хочу розповісти про досвід квотування в інших країнах.

Франція: 40% франкофонної музики. Кириленко дійсно пропонує щось близьке до цього. У Франції таке квотування було впроваджено в 1994 році. Якщо ви наберете в Google «french quotas», то знайдете: «french quotas killed radio» (французькі квоти вбили радіо. – ДМ). У 2015 році усього 20% музики у Франції було записано французькою мовою.

Канада: 35% локального продукту. Квоти на мову відсутні, але за певним винятком. Мовні квоти є тільки у трьох франкомовних провінціях. При цьому там франкомовною вважається навіть іноземна музика француькою мовою. Водночас знижено квоти для ретро-форматів, а інструментальні станції або звільнені від квот або для них діє квота 15%. Радіостанції для етнічних меншин не квотуються взагалі.

Польща: 33% композицій польською мовою протягом доби. Відтак, з них тільки 60% грається вночі, і лише 19,8% грається в прайм. Тобто 80% музики в праймі – не польською мовою.

Австралія – перша у світі країна, яка ще в 1942 році запровадила квоти. Це країна №1 за розвитком радіоіндустрії. У 2015 році частка радіоринку Австралії була вдвічі більшою за весь рекламний ринок України. Там стрімко розвивається цифрове радіо, на відміну від Канади, де воно не знайшло розвитку.

В Австралії діє квота на пісні локальних співаків, квоти на мову немає. При цьому квоти там поступово зростали: 1942 рік – 2,5%, 1956 – 5%, 1973 – 10%, 1976 – 20%, 1987 – 20% у прайм, 2014 – 25% творів локальних співаків.

Також в Австралії диференційовані квоти для різних радіоформатів:
25% - сучасна поп-, рок-музика, топ-40 (станції типу «Русского радио» та «Люкс ФМ»);
20% - класичний рок, класичний поп (станції типу «Хіт ФМ» і «Авторадіо»);
15% - золоті хіти минулого (станції типу «Мелодія», «Ретро ФМ»);
10% - дуже стара музика, музика напрямків релакс і лаунж (станції типу Relax і Lounge);
10% - вузькоформатні станції, наприклад, джаз, танцювальна музика (станції типу Kiss FM).

За дотриманням квот в Австралії стежить AMPCOM (Комітет австралійських музичних виступів), він же періодично переглядає квоти.

Крім квот австралійський уряд використовує такі методи підтримки галузі, як гранти, прямі інвестиції, податкові пільги, ліцензійні пільги.

У підсумку хочу зауважити, що радіостанції більше не є законодавцями моди в музиці. У сучасному цифровому світі квоти уводять аудиторію з ефірного радіо в інтернет-радіо. Квоти змушують станції звучати однаково, роблять неможливими вузькоформатні станції. Також квоти є фактором стримування розвитку галузі, тому що є виправданням для індустрії не вкладати достатньо коштів у якісний продукт.

Замість квот і обмежень уряд має інвестувати в розвиток нових музичних талантів серед молоді, надавати податкові пільги для артистів, дбати про захист авторських прав, надавати безкоштовні майданчики для артистів.

Руслана Лижичко, співачка, народна артистка

– Мені дуже дивно, що Слава Кириленко висуває такі пропозиції, не порадившись із тими, хто працює в цій індустрії. Заборона принижує українську музику. Квоти й те, що лімітує, робить більш ласим російський продукт. Російськомовна аудиторія в Україні нікуди не дінеться, вона все одно буде полювати за близьким до неї ментально продуктом. І мені як українському виконавцю соромно, що обмежують іноземний продукт так, ніби я без обмеження сама не спроможна робити якісну музику. Натомість треба створити нормальні базові умови, в яких українська музика буде перемагати по-справжньому.

Водночас я виступаю за те, що в ефірах не має бути тих, хто закликає до агресії проти України. Проти них мають бути санкції.

Проблема, над вирішенням якої зараз потрібно працювати, - це захист авторських і суміжних прав. В Україні 19 організацій колективного управління (ОКУ) першими сіли на корупційні схеми. Автори і виконавці не отримують гідної винагороди за використання своїх творів. Наприклад, дружина Кузьми не отримує роялті, хоча зараз Кузьму активно крутять в ефірах, сім’я Івасюків отримує по 200 гривень. 19 ОКУ треба ліквідувати – це ганьба для країни. Ми проведемо окремий круглий стіл на тема захисту авторських і суміжних прав і створення єдиної ОКУ з правильною системою підрахунку і звітів.

Сергій Рогожине, голова правління асоціації «Український незалежний музичний бізнес»:

– На нашу думку, квоти не призведуть до того, що з’являтиметься більше пісень українською мовою. Річ у тім, що український ринок не дає змогу капіталізувати твір, тому що в Україні неможливо зібрати достатньо роялті. Саме тому наші артисти змушені створювати твори, орієнтуючись на інші ринки, де вони можуть продати свою творчість і заробити гроші. Тривалий час таким ринком була Росія. Було б добре, якби таким ринком стала Україна. Тому нам потрібно допомогти галузі збирати адекватні гроші за використання її продукту в нашій країні.

Ми створюємо власну організацію колективного управління, вона створюється авторами, які працюють з нашими артистами. Цього року ми перейдемо до перших серйозних дій на цьому ринку. І закликаємо уряд і Раду підтримати музичну галузь у цьому напрямку.

Гендиректор палацу «Україна» Роман Недзельський, виконавчий директор «Радіокомітету» Катерина М'ясникова, голова Нацради Юрій Артеменко

Юрій Артеменко, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

– Проблема з відсутністю українського контенту в ефірі є. От сьогодні стоять хлопці з плакатами «Хочу слухати українське» (захід пікетували представники громадянського руху «Відсіч», котрі виступають за збільшення в ефірі україномовного контенту. – ДМ).

Чи я за цей законопроект? У тому вигляді, як він є, ні. Бо він нагадує більше популістський законопроект, ніж той, який запрацює. Наприклад, як нам визначити формати радіо? Якщо ми пропишемо українську музику та українську мову для всіх радіостанцій, тоді не зможе існувати, наприклад, англомовна радіостанція.

По-друге, цей законопроект не прописує точного механізму виконання. Ми зараз бачимо, що є українська музика, але її ганяють уночі, коли вона вже нікому не потрібна, щоб виконати квоти.

Чи потрібні квоти? Потрібні. Наприклад, у Польщі є квота – 33% пісень польською мовою. Та змушувати авторів писати українською – це не вихід. Потрібно знаходити баланс, як розвивати індустрію та захищати інтереси держави.

Тому я – за реальні квоти. Можливо, 15-20-25%. Але це мають бути квоти при безумовній підтримці держави. Тобто потрібні кнут і пряник – квоти і дотування. До того ж, без саморегуляції, без відповідальності топ-менеджерів нічого не вийде.

Уляна Фещук, заступниця голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

– По-перше, зараз питання мови є дуже делікатним. У нас не одномовна країна.

По-друге, у Франції досить негативний досвід застосування квот. Там слухачі стали менше слухати радіо. Щоб не відпускати наших слухачів, встановлення квот має бути більш зваженим.

Квоти потрібні, але значно менші. Вони мають встановлюватися поступово. Крім того, наразі дуже складно контролювати дотримання квот, оскільки немає реєстру авторів і виконавців.

Сергій Костинський, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

– Мова –це інструмент м’якого впливу. Російський та український ринки – це дві посудини, сполучені між собою. Але російський ринок більш капіталізований, і його можливості впливу на ситуацію в Україні набагато більші, ніж наші. І якщо ми використовуємо російську мову як свій елемент впливу, це працює, наприклад, коли здійснюємо мовлення на окупованій території. Але коли виникає питання стратегічного порядку, ми програємо, тому що наша капіталізація на порядок нижча. І ми бачимо домінування Росії у видавництві, соціальних мережах, створенні інформаційного контенту, кіно, музиці тощо. Водночас для росіян це не просто бізнес – це захист їхніх національних інтересів, це політика.

Єдина ефективна стратегія для України – створювати можливості й умови для того, щоб поширювати функціонування і використання української мови. З точки зору маркетингу, це ніша, яка дозволяє нам забезпечити свій суверенітет через створення ринку зі специфічною культурою.

Протекціонізм – це створення бар’єрів і створення умов для розвитку власного продукту. Ми використовуємо зараз квоти для захисту національного продукту. Що це дало? Зменшення кількості іноземних, російських співаків і створення умов для того, щоб з’являлися наші артисти. Є попит – і ми вже маємо наших музикантів. Ми вже не крутимо здебільшого росіян, як у 2000-ті.

Наступне – це питання авторських прав. Коли музикант заробляє гроші з концертів і корпоративів, а не за рахунок роялті, то він залежний від більш ємкого ринку. Ми маємо створювати механізми для диверсифікації доходів музикантів.

Не сприймайте квоти як обмеження. Це мінімум, який просто має бути, і все. А скільки ви хочете українською мовою – це вже ваше питання. Головне для нас – щоб мінімум точно був. І цей мінімум з розвитком ринку має збільшуватися. Питання збалансованої державної політики – це знайти той мінімум, який сьогодні прийнятний для ринку.

Катерина Чепура, активістка громадянського руху «Відсіч»:

– У законопроекті Кириленка не йдеться про 75% україномовного контенту! Йдеться про 50% українського контенту, з якого 75% має бути українською мовою. Тобто загалом це 37% україномовного контенту. Тут згадували польський досвід, де є квота 33% контенту польською мовою. У нас пропонується близька до цього норма.

Тут переймаються тим, куди дінеться російськомовний слухач, що станеться з англомовними радіостанціями. Виходить, що підтримують усіх, крім найбільшої українськомовної групи населення. Впроваджуючи квоти на україномовну музику, кого ми утискаємо? Скільки, на вашу думку, має бути українськомовної музики, щоб ми не утискали російськомовних слухачів?

У Франції запровадження квот призвело до створення прошарку франкомовної музики, якої не було. Зараз Франція планує запровадити квоту не просто 40% франкомовної музики, а 40% франкомовної музики молодих виконавців.

Народні депутати Григорій Шверк і Владислав Севрюков

Владислав Севрюков, народний депутат:

– Нині триває робота над законом про аудіовізуальні послуги, його вирішили через місяць вносити в парламент. Вважаю, що поспіхом приймати зміни щодо квот не варто. Закликаю всіх працювати над новим великим законом і шукати компроміс.

Сьогодні є квота, яку ринок виконує (при цьому дуже складно визначити, що є творами українських авторів і виконавців: наприклад, Кобзон досі залишається народним артистом України). Наскільки я бачу, ця квота не викликає зауважень авторів і виконавців. Радійникам вона менше подобається, але продюсерам і співакам підходить, і вони б не вставали на барикади, щоб цю квоту скасувати і зробити ринок вільним.

Наша країна перебуває в такій ситуації, що мала б спиратися на європейський досвід, який захищає не авторів і виконавців, а мову. У країнах Балтії є мовна квота 10%. У Нідерландах провели конкурс на національну радіомережу з найбільшим відсотком голландської мови, який виграла радіостанція, котра запропонувала 70%. Ця мережа стала дуже популярною, і це стимулювало ринок створити багато пісень голландською мовою. Моя мрія – створити в Україні одну загальнонаціональну мережу української музики. Тоді не потрібно було би вкраплювати потрохи всюди. Але, на жаль, ми сьогодні поставлені в такі умови, що Нацрада не може прорахувати частоти і створити таку мережу. Хоча, якби такий конкурс був, я впевнений, що присутні тут радіогрупи подали б на нього і 50%, і 70% української мови.

Я бачу вихід – спробувати знайти компроміс. Я пропонував колись запровадити додаткову добову квоту 50% пісень українською мовою з тих 50% творів українських авторів і виконавців. Тобто загалом це 25% пісень українською мовою. Це не було підтримано радійниками. Якщо зараз шукати компроміс і погоджуватися, що квота потрібна, то я би брав 15% української мови і піднімав би його протягом кількох років до 25%.

Кожна держава проводить свою політику, захищаючи свої ринки. І коли вона відчуває з боку певної держави навалу експорту товару, вона може створити щодо нього певний бар’єр. І якби сьогодні утворився вакуум, то він змусив би ринок його заповнити. І тоді присутні тут артисти створили б 10-20 пісень українською мовою, щоб цей вакуум заповнити.

Водночас я сьогодні зрозумів, що дійсно є величезна проблема з авторськими правами. Я готовий долучитися до будь-якої законодавчої ініціативи, яка це владнає. Цей шлях, можливо, більше допоможе українському ринку.

І, звичайно, починати треба не з квотування, а з підтримки.

Фото - прес-служб «Радіокомітету» і Національної ради з питань телебачення і радіомовлення

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2933
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop