До ТК звернувся керівник прес-служби Антимонопольного комітету України Богдан Якимюк, який у рамках конкурсу «Кращий державний службовець» готує дослідницьку роботу «Налагодження взаємодії органів державної влади зі ЗМІ». Пан Якимюк просить журналістів надіслати йому інформацію про проблеми у відносинах ЗМІ з центральною та місцевою владою. Оскільки речник АМКУ обіцяє, що його робота міститиме конкретні пропозиції, ТК поцікавилася в нього, які саме.

- Пане Богдане, яку інформацію ви хочете отримати від журналістів?

- Я хочу почути думки з приводу того, які проблеми є нині у взаєминах ЗМІ і влади, побачити приклади створення штучних бар'єрів для виконання журналістами професійних обов'язків, визначити та узагальнити пропозиції, що дозволили б покращити взаємини між владою та ЗМІ. І можливо, журналісти мають певні напрямки, які хотіли б розкривати у співпраці з органами влади. Я прошу всіх зацікавлених, усіх небайдужих надіслати інформацію з цього приводу на адресу yakymiuk@ukr.net

- А якими є ваші пропозиції?

- По-перше, наше законодавство про інформацію є дещо застарілим, тож я пропоную повернутися до його вдосконалення. Треба, щоб законодавство відповідало вимогам сучасності, наприклад, регламентувало інформаційні запити не письмового характеру, а електронного. І в цьому контексті доцільним є існування цифрового підпису.

По-друге, очевидною є потреба у запровадженні реального дієвого механізму відповідальності за порушення вимог розгляду запитів ЗМІ. На сьогодні відсутня прикладна система, коли б державного службовця було притягнено до відповідальності за те, що невчасно було розглянуто запит чи було надано недостатню інформацію. В законодавстві написано, що має бути така відповідальність, але на практиці немає жорсткого контролю за цим. Хоча відомо, що ті чи інші негативні випадки мають місце.

По-третє, потрібно створити call-центр чи «гарячу» лінію з прийому скарг на центральному, на урядовому рівні. Мається на увазі центр оперативного опрацювання проблемних ситуацій, які виникають у відносинах влади і ЗМІ. Коли посадовці на місцях будуть знати, що раптом вони зроблять щось нехороше і це сьогодні ж стане відомим на рівні уряду, то ставлення і відповідальність буде зовсім іншою.

По-четверте, слід уніфікувати механізми та форми взаємодії органів влади зі ЗМІ. На жаль, сьогодні така робота відбувається в міру розуміння кожним керівником і прес-секретарем державного органу того, що треба робити і як. А мають бути чітко виписані, стандартизовані підходи. Коли проводиться якийсь публічний захід, скажімо, то має бути чітко прописано, що прес-служби повинні готувати до нього таку-то інформацію. А не так, що журналіст приходить на прес-конференцію і запитує: «У вас є прес-реліз та/чи текст заяви?», а йому відповідають: «Нема». Державні комунікації - це системна робота, тут потрібна корпоративність.

Ще одна пропозиція. Було б доцільно, якби всі прес-служби було підпорядковано безпосередньо першій особі відомства. На сьогодні створено ланцюжки: ти підпорядкований начальнику відділу, начальник відділу - керівнику управління, той - заступнику голови і так далі. Питання полягає в оптимізації структури взаємодії. Ми, наприклад, в АМКУ, підпорядковані безпосередньо голові комітету. І це значною мірою допомагає у роботі.

- В багатьох органах влади відділ, який займається зв'язками зі ЗМІ, одночасно відповідає за зв'язки з громадськістю. Чи не доцільніше розділити це на два різні підрозділи?

- Звісно, найоптимальніше - це структура, в якій один сектор або відділ відповідає за зв'язки зі ЗМІ і є другий сектор або відділ, який відповідає за зв'язки з громадськістю. Але не за звернення громадян, бо це окрема ділянка роботи: ці звернення стосуються не стільки надання інформації, скільки отримання допомоги за конкретними галузевими питаннями.

На сьогодні в секретаріаті Кабінету Міністрів дуже правильний підхід: там створено департамент масових комунікацій, у якому є управління по зв'язках зі ЗМІ, і одночасно є управління по зв'язках із громадськістю. Про доцільність такого підходу я писав ще у своїй дипломній роботі.

- Ваші пропозиції щодо вдосконалення законодавства про інформацію, щодо роботи із запитами містяться в законопроекті «Про доступ до публічної інформації», який відправлено на осінь на повторне друге читання. З точки зору журналістів, цей документ полегшує отримання інформації від органів державної влади. Чи ознайомлювалися ви з цим законопроектом?

- Ознайомлювався, але як державний службовець не можу давати йому оцінку, бо мене повинні офіційно долучити до роботи. Можливо, краще було б удосконалити чинну законодавчу базу, а не йти шляхом прийняття інших законів. Ми не повинні закладати суперечності між актами законодавства.

- Скажіть, а ваша прес-служба відповідає на всі запитати, які надходять?

- Так, і по можливості в той самий день. Ми ставимо за мету, щоб інформаційні запити журналістів було розглянуто максимально оперативно, повно і змістовно. Тільки в тому випадку, коли потрібна ретельна перевірка, ми обов'язково повідомляємо, що інформація опрацьовується і вона буде пізніше.

- Чинне законодавство передбачає, що на відповідь на запит є 30 днів...

- Інформаційний запит має бути розглянуто впродовж 10 днів, але, як зазначено в законі про інформацію, запит подається у письмовій формі. А якщо ваш запит надійшов в електронній формі, то що, його взагалі можуть не розглядати? Але письмовий запит - це вчорашній день, сьогодні є електронна пошта, є можливості для прийняття запитів в інтерактивному режимі через сайти відомств. У законі написано, що має бути надано відповідь на запит або обґрунтовану відмову. Але ж не прописано, що має бути, коли взагалі ніякої відповіді немає. Оскарження таких ситуацій до інстанцій вищого рівня чи суду потребує додаткового часу, тоді як інформація на той час вже може і не знадобитися. Та й навіщо владі й ЗМІ судитися, їм треба співпрацювати.

- На вашу думку, скільки днів достатньо для підготовки відповіді на інформаційний запит?

- Все залежить від виду та обсягу інформації. Так, поточну інформацію може бути надано за кілька годин. Якщо це аналітична інформація, тут може бути кілька днів.

- Ви отримаєте пропозиції від колег і журналістів, напишете роботу, і що далі?

- Подам її на конкурс експертній комісії, яка визначить її доцільність чи недоцільність. І тоді ми з пропозиціями зможемо просуватися далі.

Інформаційна діяльність органів влади потребує стратегічного планування і системного підходу, адже вона є важливим супровідником виконання відомствами своїх основних функцій. Треба визначити стратегічні цілі для кожного державного органу, і тоді інформаційна взаємодія між владою і ЗМІ буде спрямована на конкретну соціально значущу мету. Для АМКУ, наприклад, такою стратегічною ціллю є формування проконкурентної свідомості у суспільстві, бо недопущення монополістичних проявів у державі починається з усвідомлення кожним переваг економічної конкуренції та необхідності її захищати.

Крім того, я виступаю за те, щоб в Україні було створено Асоціацію прес-секретарів державних органів, яка виявить і напрацює кращі практики, та розроблена детальна методологічна база для діяльності прес-служб, так би мовити, єдині правила гри.

Фото з особистого архіву Богдана Якимюка