Наприкінці вересня ім'я кримського кореспондента московської телерадіокомпанії НТВ Олега Крючкова в Україні було занесене на «Дошку ганьби брехливих журналістів» щодо дезинформації і маніпуляції при освітленні ситуації в Криму. Як повідомляє сайт «Детектор медіа», що надав майданчик для реалізації проекту про брехливих журналістів, у червні 2014 року Олег Крючков завершив співпрацю з українським «Новим каналом» і почав готувати матеріали як кримський кореспондент російського телеканалу НТВ, що завжди відрізнявся упередженістю до подій в Україні. На сайті телеканалу про причини свого переходу Крючков повідомив так: «Вважаю, що події на Майдані вбили українську журналістику, а кримські події поставили хрест на моїй кар'єрі в «незалежній». Причина - я відмовився називати окупантами російських солдатів». Насправді кримські журналісти знають, що метаморфоза в настроях Олега Крючкова відбулася не з цієї причини і значно раніше. Все почалося з того, що за завданням «Нового каналу» Олег Крючков наприкінці 2013 року з'їздив за матеріалом у Краснодарський край Росії. Повернувся Олег до Криму зовсім іншою людиною і зовсім іншим журналістом. Як зафіксували експерти проекту «Дошка ганьби брехливих журналістів», Олег Крючков став спотворювати інформацію про Крим і про Україну - він порушував стандарти журналістки, безпідставно використовував терміни «карателі», «Новоросія», «громадянська війна», виправдовував російську військову агресію, не помічав мілітаризації Криму російськими військами тощо. Але набагато важливіше те, що такий «крючков» не один, і те, що подібній метаморфозі піддалися цілі редакційні колективи в Криму.

«ПЕРЕЛИЦЮВАННЯ»

Наприклад, газета «Первая крымская», коли її редакційний колектив очолювала головний редактор Ліля Буджурова, вирізнялася аналітичністю, зваженістю й об'єктивністю. Газета завоювала популярність у читачів, поширювалася не лише за передплатою, але й охоче розкуповувалася вроздріб. Але останній номер правдивої «Первой крымской» вийшов у березні під шапкою «Референдум під дулами автоматів». Потім у випуску газети була перерва, і далі «Первая конная», як її стали називати читачі, під редакцією Юлії Ісрафілової і з новими спонсорами, почала писати зовсім інакше. Для неї тепер традиційними стали заголовки на кшталт «Україна в тяжких роздумах: що б такого зробити поганого?», газета вихваляє «кримсько-російське возз'єднання». У № 32 редакція публікує інтерв'ю під заголовком «Єгор Холмогоров: Крим - це Росія. І це назавжди», і якщо це лише думка інтерв'ювованого, то вже у врізі і від свого імені редакція заявляє, що «новий парламент України буде клоунським цирком», і серйозно пише про «збройні сили Донецької та Луганської народних республік, союз яких не так давно у Кремлі в унісон з ополченцями південного сходу України назвали Новоросією».

Прикро, але в умовах окупації дуже вже багато кримських журналістів, які раніше вирізнялися професіоналізмом і прагненням до правди і стандартів професії, раптом перелицювалися і стали виправдовувати «возз'єднання Криму з Росією», розхвалювати нові російські порядки, «нову владу». І все б нічого, але паралельно з вихвалянням російської влади і особисто президента і голови уряду, а також армії сусідньої країни вони почали необґрунтовано у всіх гріхах, навіть вигаданих, звинувачувати Україну, «хунту», обмовляти державу, в якій колись перебували, і грубо ображати особисто українських політиків. Це не дивно для «Крымской правды» - вона завжди відзначалася російським шовінізмом, і тепер сплеск ненависті до всього українського на її сторінках зашкалює. Ось тільки заголовки одного з останніх номерів «Крымской правды» за 1 жовтня 2014 року - «В Раді Європи більшість - фашисти», «Яйценюх прийшов задаватися», «Укропи зовсім здуріли», «Нацисти «гризуть» один одного». І на такому рівні з номера в номер. Це далеко не журналістика, це навіть не інформаційна війна, це просто людська непорядність. І якщо «Крымской правде» такий рівень вже давно звичний, то дивно знаходити подібні прийоми в таких виданнях, як «Крымская газета», що раніше вирізнялася витриманістю і своїм фірмовим аналітичним стилем, який зараз практично втрачено. Газета не гребує про Росію писати тільки добре, а про Україну переважно погано.

Місцем для од «новій кримській владі», «новому Криму» і для хули на адресу українців, Меджлісу кримських татар і всього українського стала колись політично толерантна газета теперішньої «держради» «Крымские известия», яка перетворилася на фактично партійну газету «Единой России». Кримські татари на її думку, перебувають «в полоні в міфів». Газета виправдовує монополізацію влади «Единой России» в Криму. Роздумуючи з приводу дефіциту води і нездатності кримського уряду забезпечити півострів водою без Північно-Кримського каналу, газета, як і будь-яку іншу господарську тему, виводить на поле політики і називає статтю «П'ятдесят відтінків коричневого», натякаючи на наявність фашизму» в Україні. Стаття закінчується звичним на сьогодні «глибокодумним» пасажем: «Только мнится мне, что пока на Украине будут править бал строители пограничных стен и копатели рвов в масштабах, чтобы видны были из космоса, подобно Великой китайской стене, до тех пор простые здравые доводы там будут не в чести...» Цікаво, «здравыми доводами» газета вважає силову анексію і окупацію Криму, російські танки, «гради», зенітні установки, що поставляються донецьким бандитам, а також частини регулярних російських військ на території України - факти, які визнав навіть голова російського МЗС Сергій Лавров, але до кримських журналістів вони ще не дійшли? Разом із «новою кримською владою» газета прославляє нібито «славу русского оружия» в давно забутій у Криму Кримській війні 1853-56 років, і тема ця у кримській пресі не випадкова.

Кримській окупаційній владі, яка встряла в російську аферу з анексією Криму, проблеми якого зараз не здатна розв'язати, в пропагандистській сфері як повітря потрібні «перемоги», але оскільки реально таких перемог немає, а проблем зараз стає все більше і для все більшого числа кримчан вони стають очевидними, то біль нинішнього моменту намагаються заглушити фанфарами 150-річної давнини, яких, до речі, у той час і не було. Тому і про Кримську війну реально правдивих розповідей немає, є лише міфи і брехня. Наприклад, 10 вересня «Крымские известия» публікують статтю «Захід завжди приходив до Криму з війною, а наші предки героїчно захищали Вітчизну». І 2014 року теж Захід прийшов, - хочеться запитати забудькуватих журналістів.

І все це - лише дещиця брехні, перекручувань, маніпуляцій, порушення стандартів журналістки лише в частині видань. Тим більше що тут ідеться про газети, які не вважаються відверто «жовтими». Що ж до них, то і стара «Крымское время», і нова «Новый Крым», яка заснована зовсім недавно і виходить під девізом «Во славу России!», і деякі інші не приховують своєї неприязні до України і до всього українського, підкреслюють свою причетність до ідей «русского мира». Маніпуляції в них - на кожній сторінці, майже в кожному матеріалі.

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ЗА ПРАВДУ

При такому достатку маніпулятивної преси, пропагадистских ЗМІ «держрада» починає роботу не з боротьби з порушеннями стандартів журналістки, а з переслідування неугодних видань. Днями в «держраді» відбулося засідання «комітету з інформаційної політики, зв'язку і комунікацій» під керівництвом кримського представника ЛДПР, що само по собі вже нонсенс, Сергія Шувайникова. «Заступник міністра внутрішньої політики, інформацію і зв'язку» Юлія Мартинова повідомила на ньому, що «Роскомнадзор» застосовуватиме санкції до кримських ЗМІ, які «ведуть провокаційну політику». Депутати цього комітету підняли питання «агресивної інформаційної політики щодо російського Криму, що проводиться низкою ЗМІ як усередині республіки, так і за її межами», зокрема, йшлося про інформаційний портал «События Крыма». Як повідомлялося раніше, кримська поліція намагалася залякати матір редактора цього веб-видання Руслана Югоша, а його самого запрошували на бесіду в «відділ боротьби з кіберзлочинністю» кримської поліції. Журналіст відмовився від зустрічі, пославшись на те, що він перебуває за межами півострова.

Тому лише невелика частина газет, що виходять у Криму, залишилася на позиціях правди, хоча саме за це вони переслідуються владою. Наприклад, кримськотатарську газету «Авдет» днями вигнали з приміщення редакції, що, однак, не припинило її вихід, українську «Кримську світлицю» загнано у підпіллі, і виходить вона лише в електронному форматі, кримськотатарська «Голос Криму» позбавлена мережі поширення і доставляється лише передплатникам. Звільнені журналісти кримськотатарської редакції ДТРК «Крим», а «Кримське управління» Слідчого комітету Росії прислало редакції телеканалу ATR попередження про недопустимість екстремізму з загрозою закриття. Причому поняття екстремізм російським законодавством і судами трактується дуже широко - під нього можуть підвести будь-який вислів або думку, що на сподобається владі.

Водночас кіоски забиті московськими виданнями, газетами і журналами, багато з яких створили свої кримські редакції, корпункти, випускають кримські випуски - «Российская газета», «Известия», «Московский комсомолец», «Комсомольская правда» і десятки інших. З розрахунку на користувачів мережі Інтернет у Криму створено багато новинних і «аналітичних» сайтів - до шовіністичного «Крымского эха», який, за даними деяких ЗМІ, ще в український період почав фінансуватися Краснодарським управлінням ФСБ, додалися «Зеркало Крыма», «Крымский вектор», «Крыммедиа», «Крымская линия».

Багато журналістів, втім, як і деякі видання, і хотіли б дотримувати норм і стандартів професії, деякі намагаються це робити, проте під наглядом ФСБ, яке будь-яку вільність журналістів трактує як екстремізм, кваліфікує як наклеп, загрожує суворими каральними санкціями російського законодавства, їм доводиться як мінімум залишатися лояльними окупаційній владі, а вже цей факт тягне за собою необхідність і маніпуляцій, і недомовок, і спотворень, і, врешті-решт, порушень стандартів професії. В атмосфері тотальної українофобії і татарофобії, насаджуваних владою в Криму, будь-яке видання, якщо воно прагне уникнути закриття, приречене ставати примітивно маніпулятивним і вішати читачам локшину на вуха.

Примітна доля урядового «Крымского информационного агентства» (КИА). За рахунок бюджету воно безбідно жило з 1998 року, регіонали не шкодували грошей на свій «рупор». З березня 2008-го у агентства з'явився сайт. «КИА» було слухняним «рупором влади Партії регіонів», але «нова російська влада» не довіряла і йому. Після «референдуму» було створено ще більш слухняне агентство «Крыминформ». З часом усіх співробітників «КИА» стали змушувати переходити в «Крыминформ», хоча багато хто не міг прийняти його ще більш маніпулятивний стиль. Два тижні тому всі журналісти «КИА» написали заяви і 1 жовтня всім колективом вже не вийшли на роботу. З 1 жовтня сайт «КИА», який став занадто вже правдивим для «нової влади», перестав оновлюватися.

Висновок сумний - кримська журналістика померла. Конгломерат кримських різношерстих медіа, що існує нині, є небезпечним засобом інформаційної війни проти України, але, врешті-решт, він спрямований проти самих же кримчан, яких окупаційна влада тримає за бовдурів, обманює і намагається переконати в небезпеці і безперспективності України і в «справедливості» та «величі» Росії, яка веде загарбницьку війну проти нашого народу.

При цьому всі канали правди перекриті - українські телеканали кримчанам недоступні, газети до Криму не доставляються, альтернативної правдивої інформації кримчани практично позбавлені. Проте далеко не всі споживачі цієї пропагандистської продукції вірять російському друкованому слову. За даними кіоскерів, більшість і нових, і старих російських газет не розкуповуються і списуються. Адже те «щастя» від того, що «Крим повернувся в рідну гавань», яке вони щодня змальовують, різко контрастує з тією реальністю, яку вони бачать. Ейфорія відходить, а відчуття гіркоти і болю від обману і «локшини на вухах» зростає. Кримчанка Гульнара Абдулаєва написав у Фейсбуці: «Сьогодні звернула увагу, що в Сімферополі все менше і менше машин з триколорами, дві-три, не більше, але все більше і більше машин з кримськотатарськими прапорами. А ще приємно була здивована сміливості тих, у кого в авто красувався жовто-блакитний прапор. Ейфорія закінчилася, і настали сірі будні, а з ними - і великі проблеми. Чого і слід було чекати...» І брехливою газетою цього факту не закриєш.