Нещодавно натрапила у соцмережі  на запис відомого художника одесита Олександра Ройтбурда: «Я работаю. Надеюсь, что вторжения не будет. А если его все время ждать, можно сойти с ума». Тоді спало на думку, що у цих фразах сконцентровані і «діагноз» нинішнього стану нашого суспільства, і  «рецепт лікування».  Про це, а  також про особливості інформування населення в умовах війни ми розмовляли із соціальним психологом Олегом Покальчуком.

- Ви як фахівець згодні з митцем?

-Ройтбурд як талановитий художник і дотепна людина абсолютно правий. Це так само, як чекати кінця світу: колись він таки настане, можливо, через мільйон років, а «сойти с ума»  можна вже зараз. Тому краще займайтеся своїм ділом.

-А все ж таки, чи буде вторгнення Росії в Україну, про підготовку до якого постійно говорять різні фахівці й експерти?

-Бачте, ви самі ставите питання в такий провокативний спосіб, щоб пострахати читачів.  Його не можна так ставити - по-перше, на нього ніхто адекватно не відповість, а якщо й відповість, то в кожному випадку вчинить погано. Це справа компетентних органів, я б сказав, навіть не українських. Це все відстежується за допомогою космічної техніки і робляться відповідні висновки.

Окрім того, ви робите характерну журналістську помилку - вторгнення Росії відбулося з часів окупації Криму. Якого нам вторгнення ще треба? А всі подальші історії - це буде просто нова реальність, як, наприклад, Південна Корея живе поруч з Північною. Тепер і ми будемо так жити.

-Ви вважаєте, що Україна стане Південною Кореєю?

-Якраз у цьому в мене сумнів немає. Можливо, не аж такою успішною, бо корейці - люди значно більш працьовиті і традиції в них інакші. Але те, що Росія намагається бути Північною Кореєю, -  це безумовний факт.

-До хвилювань з приводу воєнних дій на Сході  зараз додається ще й небезпека тероризму - СБУ рекомендує українцям готуватися жити в умовах постійної терористичної загрози. Це також посилює тиск на психіку...

 -Про те, що СБУ говорить зараз, я казав ще 21 листопада. Ніякої сенсації  в цьому немає, це очевидні речі, про які давно попереджали експерти.

А стовно тиску на психіку... Не  контактуйте з його джерелом  і займайтеся якоюсь корисною діяльністю, результат якої ви будете бачити негайно.

-Не контактувати, тобто не стежити за новинами про події на Сході?

-У тому числі. Громадянську свідомість це не сильно підвищує, бо все й так  зрозуміло, а подробиці, на які ви не можете впливати, вам точно не потрібні. Я розумію, що це такий самий заклик, як до алкоголіка не пити, але принаймні я мушу це сказати.

Відмова від перегляду та перечитування новин - це правильна позиція,  бо по-перше,  вони перецитовують одна одну, тобто є вторинними і навіть  третинними. А, а по-друге, загальна картина й так зрозуміла: точаться бої, зараз вони, в принципі, мають наступальний характер, на осінь буде важче. Тобто це не новини.

-Знову ж таки користувачі соцмереж зауважують: постійні інформаційні меседжі, що Росія стягує війська до кордону з Україною, створюють враження,  що там уже стоїть вся російська армія...

- Такого роду інформація, по-перше,  дійсно безсенсова, по-друге, поширює панічні настрої і створює відчуття невідворотності,  бо що не подивишся - скрізь чуєш: Росія стягує війська. Можна подумати, вона раніше не стягувала!  Знайшли дружню країну!

- Тобто, на вашу думку, ракурс інформування треба змінити?

- З цим, в принципі, раніше справи були дуже погані, а зараз трошки  покращилися. Проте джерела інформації одне одного дублюють - очевидно, що ніякого координаційного центру немає. Може, воно й на краще, бо ми все-таки демократична країна. Але якщо ми живемо в умовах війни, то має бути військова цензура - це абсолютно очевидні речі. Або самоцензура. Принаймні для себе я такі висновки зробив, і навіть коли  мені  дуже хочеться щось розповісти, я  цього не роблю.

- Ви кажете про цензуру в ЗМІ. Але владу сьогодні звинувачують у тому, що вона не все каже. Звідки ж людям взнати правду, якщо не з преси?

-Якщо у преси є корисна інформація для наших Збройних Сил, нехай  її передасть їм безпосередньо.  А якщо йдеться про інформацію, якою ви хочете налякати населення, щоб воно читало ваше видання, то це дуже недалеко від диверсійної діяльності.

-Але інформація є також у громадських організацій і користувачів соцмереж. Як ви оцінюєте їхню інформаційну діяльність?

-Відповім як у соцопитуванні - більше позитивно, ніж негативно. Соцмережі - це система, яка має функції саморегуляції, і якщо там трапляється якийсь інформаційний перекіс, то вона сама себе вирівнює.

Зараз є два таких недержавних джерела інформації - Дмитро Тимчук і Юрій Бутусов. Вони, в принципі, доповнюють один одного. У них різні підходи, різні джерела інформації і механізми аналітичної обробки, але в усякому разі це краще, ніж офіційна інформація, тому що  ми бачимо за нею живих людей - недаремно ми знаємо їх по іменах. 

Живе особистісне ставлення, по-перше, полегшує людям  сприйняття, по-друге, помиляючись,  вони виправляються, чого державні чинники ніколи не роблять.  Тому при всіх можливих накладках рівень довіри до цих громадських джерел достатньо високий. Але я повторюся:  у споживанні цього інформаційного продукту, як і будь-якого іншого, слід уникати передозування.

-А в чому, на вашу думку, основний недолік державного інформування  про поточну ситуацію у зоні антитерористичної операції?

-Коли говорить прес-офіцер АТО, ті самі Бутусов і Тимчук, я бачу за ними  іноді живих людей, іноді структури,  розумію механізм отримання інформації, джерело, обробку і похибку, яку треба закладати при її сприйнятті. А коли кажуть про інформацію від РНБО, я не розумію нічого!

При всій моїй особистій повазі до людей, які туди входять, це точно не та структура, яка має нам розповідати, що відбулось - вони це роблять, коли вже всі все повідомили.

Я не буду давати вказівок, але РНБО, якщо воно чогось варте , повинно давати якісь матеріали для влади, а не для суспільства. Це не його справа -  інформувати суспільство, зараз тільки лінивий цього не робить! Джерел надходження інформації зараз дуже багато, вони  стають дедалі кращими, а РНБО, як на мою думку, все ще лишилося на  постмайданному рівні. 

Надія Юрченко, «Укрінформ»

Фото -  http://polemika.com.ua