Для ефективної боротьби з корупцією у владних кабінетах замало просто хороших законів. Ці закони мають працювати під пильним оком правоохоронців, журналістів та громадських активістів.

Про місце і роль кожного з них у подоланні корупції, що стоїть на заваді очищенню української влади від хапуг та злочинців і скільки грошей вже вдалося повернути до державної казни завдяки настирливості громадських активістів - кореспондент Укрінформу розмовляла з головою правління Центру Протидії Корупції (ЦПК) Віталієм Шабуніним.

- Пане Віталію, ваша організація, якій виповнилося лише два роки, поставила собі за мету протидію великій політичній корупції. Звучить доволі амбітно. Але ж ви - лише громадські активісти.

- Політична корупція в Україні є ключовою проблемою розвитку нашого суспільства, всі інші - похідні. Будь-яка реформа, навіть найкраща, добре продумана, із найбільш фаховими експертами, захлинеться, якщо її здійснюватимуть корупційні люди в корупційній системі. Чому в нас немає боєздатної армії? Тому що останні роки її активно розкрадали. Чому немає ефективного СБУ? Бо замість того, щоб займатися державної безпекою, там кришували наркотрафік, торгівлю людьми та рейдерство бізнесів. Тобто, вони всю державну машину перетворили фактично на корупційний механізм, який випещував найгірших, найкорумпованіших кадрів, а чесних і принципових викидав за межі системи. Інструментом знищення України як держави була корупція. Якщо її не здолати, все інше просто не має сенсу.

Не вірю в те, що, може, прийде добрий цар-батюшка і все зміниться на краще. Викидання з влади корупціонерів та зміна правили гри в ній - це дуже довга й кропітка робота, де місця має вистачити і правоохоронцям, і журналістам, і громадським активістам.

ФІНАНСОВИМ ДОНОРАМ СЕПАРАТИСТІВ МИ СКАЗАЛИ "ЗАСЬ!"

- Чи можете вже назвати якісь конкретні досягнення?

- За два роки роботи нам вдалося зупинили переплату на державних закупівлях більше, ніж 1 млрд гривень. Це корупційна маржа (різниця між ринковою і закупівельною ціною) по вже підписаних договорах, розірвання яких ми домоглися. По суті, саме стільки й хотіли вкрасти у держави задля власного збагачення високопосадовці. Всі справи, якими ми займалися, а також документи і фігуранти оприлюднені на сайті www. antac.org.ua. З останніх успіхів, наприклад, розірвання корупційної закупівлі ДП "Луганськвугілля" на 82 млн, на якій хотіли нажитися компанії Єфремова. Вважаємо це нашим скромним вкладом у боротьбу з фінансовими донорами сепаратистів.

Окремий напрям нашої діяльності - протидія корупції в медичних закупівлях. Ми змусили владу Януковича красти значно менше на державних закупівлях ліків для смертельно хворих українців. Команда тодішнього міністра охорони здоров'я Богатирьової, наприклад, перетворила "Індар", найбільший державний фармзавод в Україні, на "фірму-прокладку", яка купувала ліки на Заході і перепродаваа МОЗу, залишаючи собі корупційну маржу, яку в різні способи виводили за кордон. "Індар" має потужності для виготовлення лише інсуліну, аж тут раптом почав продавати Міністерству охорони здоров'я і вакцини, і антиретровірусну терапію, інші не менш складні у виготовленні препарати. І все це - "власного виробництва".

У результаті річної війни з МОЗом наша команда змусила посадовців приблизно на чверть зменшити ціни в окремих закупівлях антиретровірусної терапії, а також ліків проти тубуркульозу. Це дало змогу придбати більше ліків, тобто, приблизно на 25% більше ВІЛ-інфікованих отримали життєво-необхідні препарати. Крім цього, ми описали всі ключові корупційні схеми у цій галузі та корупційних гравців на цьому полі, а також надали новому керівництву держави конкретні пропозиції щодо ліквідації і перших, і других.

- Як виходите на такі факти?

- Дуже часто підставою стають журналістські розслідування. На моє глибоке переконання, українські журналісти-розслідувачі найкращі у світі. Вони пишуть такі грунтовні матеріали, які, по суті, є готовою справою для обвинувачення в суді. Але наші прокурори чомусь їх не помічають. Тому ми беремо такі журналістські статті, перекладаємо їх на юридичну мову офіційних звернень і примушуємо правоохоронні органи реагувати. Тепер уже вони не можуть не бачити, бо ми офіційно до них звертаємося, і вони мусять нам відповідати, письмово.

- Проте вони так само можуть "не бачити" і громадські організації.

- Тоді вдаємося до допомоги народних депутатів. Їм правоохоронні органи зобов'язані відповісти за 10 днів, а нам - за 30 днів. Прокурор може надіслати громадській організації якусь маячню, і йому це нічим не загрожує, а за подібну маячню народному депутату світить кримінальна стаття, оскільки це перешкоджання діяльності представнику законодавчої гілки влади.

ЗА МИНУЛОЇ ВЛАДИ МОЖНА БУЛО КРАСТИ НАВІТЬ "МОХ ТА БОЛОТО"

За протидію корупції в держзакупівлях відповідають чимало органів - прокуратура, Антимонопольний комітет, Держфінінспекція. Все залежить від складу порушення і на якому етапі воно відбулося.

Ми були одними з тих ключових лобістів під час ухвалення нової редакції Закону України "Про проведення державних закупівель", де вдалося позакривати багато ключових корупційних схем. Зараз ми дивимося, як цей закон працює, але не у звітах, а в реальності.

Нагадаю, у липні 2012 року більшість Януковича в парламенті внесла зміни у процедуру держзакупівлі. Вони вивели з-під дії закону закупівлі всіх державних підприємств. Це означало, що в 2013 році 250 мільярдів гривень розподілялися без жодних процедур, а головне - без звіту про результати, то там красти можна було "мох і болото". За даними СБУ, ще тієї - Януковича, на цій схемі вкрали від 35 до 50 млрд грн, хоча ми переконані, що більше, але навіть ця сума є величезною.

- Добре, що нині починають менше красти, але чи винні притягалися до відповідальності?

- В Україні не діє кримінальна юстиція в корупції з дуже багатьох причин. Перша - небажання карати, і це людський фактор, а інша - можливість не карати, і тут ідеться про непрацюючі норми законів. На держзакупівлі можна вкрасти 20 мільйонів, а заплатити 16 тисяч адмінштрафу. Більше того - залишитися на посаді і продовжувати красти.

Інша заковика. Держфінінспекція подає матеріали у прокуратуру, а звідти пишуть - вкажіть нам матеріальні збитки. Від їхньої величини "витанцьовується" кримінальна стаття. А в Держфінінспекції розводять руками, мовляв, у  нас немає Порядку такого обчислення, бо Кабінет Міністрів вже три роки не приймає відповідне положення. Немає Порядку - немає і збитків, а без збитків - немає і кримінальної статті. Це ще одна з тих проблем, яку ми будемо вирішувати найближчим часом.

- Чи задоволені процесом законотворчості у парламенті?

- На жаль, спроби реанімувати старі корупційні схеми мають місце й сьогодні. Скажімо, нещодавно проголосований Закон Кузьмука "Про удосконалення оборонно-мобілізаційних питань", де прикрилися потребами армії, щоб провернуть свою схему. Там у прикінцевих положеннях "вкралася" одна маленька фраза про те, що закупівлі силовиків і правоохоронців, а також такі, які здійснюються в "їхніх інтересах", можуть відбуватися поза межами процедур, передбачених законом. Тобто, ми навіть побачити не зможемо, скільки вкрали. Довелося миттєво сконтактувати із Міжнародним валютним фондом та Єврокомісією, які доволі критично ставляться до таких спроб. Їхня позиція безкомпромісна: якщо цей закон буде підписано, то Україна кредитів більше не отримає. Тому є шанс, що Турчинов накладе вето з пропозиціями на цей законопроект.

Зараз закупівлі трошки призупинилися, тому що набрав чинності новий закон. Там інші процедури. Але в мене немає ілюзій. Завдяки тому, як депутати намагаються "протиснути" корупційні схеми, ми ще побачимо в цьому році, вже за нової влади, чимало несподіванок.

- Суспільство не повірить у щирість намірів нинішньої влади подолати корупцію, якщо не вдасться покарати її колишніх представників.

- Під час революції на Євромайдані ми були тією командою, яка координувала компанію із блокування та замороження корупційних статків тодішньої політичної еліти. Нам вдалося заблокувати рахунки Клюєва в Австрії, Януковича-середнього і його компанії в Нідерландах і Швейцарії. Це вдалося зробити ще до рішення Європейського Союзу про запровадження санкцій. Ми й надалі описуватимемо статки теперішньої політичної еліти, щоб вони чітко розуміли, що ми все бачимо.

- Яким чином вдалося знаходити ці рахунки?

- Українські журналісти вже давно описали статки наших можновладців. Ми всі знали, що сину Януковича належить МАКО Холдинг. Очевидно було й те, що компанії Клюєва пов'язані із Activ Solar. Ми просто розписували структуру їхньої власності за кордоном і показували все це англійською мовою іноземним журналістам і правоохоронцям. Мовляв, у вас діють ось ці компанії, які мають очевидно корупційний капітал, здобутий нелегальним шляхом. Можливо, на Заході цей капітал лежить у банках легально, але все одно його походження незаконне. А перебування незаконного капіталу в іноземних банках - це пряме порушення міжнародних норм протидії відмиванню коштів. Ми просто зробили так, щоб їхні правоохоронні органи не змогли це не побачити. Плюс через події на Майдані ці факти стали цікавими для міжнародних журналістів. Бо коли в Австрії, наприклад, чиновники говорять, що ми за підтримку демократії в Україні, тоді резонно запитати їх, чому у вас компанії Клюєва в банках обслуговуються, порушуючи ваші ж закони. Таким чином сукупність інструментів: медійних, політичних і юридичних, зіграли свою роль. Окрім того, фінансові розвідки західних країн мають ще й свою інформацію, відстежуючи усі банківські транзакції по своїй базі даних.

БИЛИ ПО КЛЮЧОВИХ "РЕГІОНАЛАХ", ЩОБ РОЗВАЛИТИ БІЛЬШІСТЬ

- Напевне, українська фінансова розвідка також проводить такі розслідування у межах нашої держави?

- Вона з цим чудово справляється. У них класне програмне забезпечення, хороші аналітики, але українська служба фінансового моніторингу, згідно з діючим законом, є аналітичною службою, без слідчо-оперативних функцій. Так, вона бачить всі транзакції - незаконні, корупційні чи просто проблемні. Але все, що вона може зробити, - поінформувати прокуратуру, податкову, СБУ. Розслідування ж цих фактів та покарання за його результатами винних повністю залежить вже від цих органів.

- А рахунками народних депутатів ви цікавилися предметно?

- Лише під час Євромайдану. Була дуже проста прагматична ціль. Треба було розвалити більшість Януковича в парламенті, тому конкретно били по ключових людях, які координували цю більшість. Зокрема, по Клюєву, Януковичу-молодшому, Єфремову, по ходу ще й зачепили самого екс-президента. До речі, Єфремов чомусь зав'язав свої активи на американській компанії. А там найсуворіше законодавство по боротьбі із відмиванням грошей.

Усі ці люди позбудуться  всього. У них збережеться лише те, що вони вивезли "налом" у Росію. Ті гроші ми не повернемо вже точно. Але те, що в ЄС у євро і в США в доларах, буде заблоковано. Від ефективності нашої прокуратури залежить - чи ці гроші будуть конфісковані. Тому що замороження і конфіскація - різні процеси, а тим більше, повернення грошей в Україну.

Тобто, ми як експерти свою роботу виконали. Тепер відповідальність лежить на Генеральній прокуратурі. Вона має зробити доказову базу достатньо переконливою для їхніх партнерів у Австрії чи в інших країнах, щоб ті довели корупційність грошей. Лише тоді суд їх конфіскує.

- Поза всяким сумнівом, люди, які відмивали брудні гроші, не були дурнями. Поки Європа їх лякала санкціями, спливали тижні. За цей час багато що можна було приховати чи переписати на підставних осіб. Їхні чартери тоді вилітали з України, як птахи у вирій.

- З великою вірогідністю, вони не встигли цього зробити. Треба було ті гроші зняти готівкою. Це величезні суми, та й банк ніколи просто так стільки готівки не віддасть.

Хіба якщо компанія змінила власника чи перевела гроші в якусь азійську валюту і перекинула в ті банки. Однак я сумніваюся, що найближчому оточенню Януковича на той час було до цього. Такі як Клюєв чи Іванющенко думали, що вони вічні у цій країні. Тут вони вже окопалися, розбудовували собі маєтки. Тому не переконаний, що їм вдалося врятувати все до копійки.

Хоча за даними Генпрокуратури, у Росію було вивезено готівкою 30 млрд дол. Їх повернути майже неможливо. Немає сенсу покладатися й на швидке повернення інших 70 млрд (за даним тієї ж ГПУ), які знаходяться на закордонних рахунках. Оскільки в ідеалі на це потрібно буде щонайменше 3-5 років. Має пройти процес досудового слідства, судовий розгляд з апеляціями і касаціями, потім конфіскація цих грошей і лише після цього їх повернення в Україну.

Як на мене, нині слід говорити не стільки про гроші на рахунках, скільки про конфіскацію активів тієї ж компанії Activ Solar Клюєва, який займався сонячною енергетикою, чи МАКО Холдинг Януковича-молодшого, який торгував вугіллям на Заході.

Нещодавно у Лондоні пройшла міжнародна конференція, присвячена поверненню активів колишніх можновладців до України. На цей форум зібралися прокурори та фінрозвідки із більше ніж 30 країн світу. Показово, що відкривали конференцію генеральні прокурори США та Британії, а також виконавчий директор Центру протидії корупції Даша Калинюк. Таким був вияв довіри міжнародної спільноти до нас, оскільки фактично ми почали шукати та описувати активи українських корупціонерів.

Тепер слово за українською прокуратурою. Ми бачимо, що вони стараються, тому й надалі допомагатимемо їм. Однак там реальний брак кадрів. За останні роки прокуратура фактично була знищена.

Саме тому ми наполягаємо на якнайшвидшому створенні Національного бюро антикорупційних розслідувань. Якщо будемо чекати реформування прокуратури, міліції, СБУ, то спливе ще 5-6 років, а за цей час усе втратиться. Треба просто будувати з нуля нормальну службу, яка займатиметься виключно протидією вищій корупції. Я гарантую, що в державному управлінні легше розпочати з чистого аркуша, набравши нових і свіжих. Це буде у сто разів ефективніше і швидше, ніж реформувати старе.

Майже у всіх країнах є аналогічні структури. Але, наголошую, йдеться про боротьбу з вищою політичною корупцією, не з лікарями, не з учителями, а з міністрами, керівниками держпідприємств, суддями. Це завжди дуже спеціалізована, тонка і високопрофесійна робота. Десь, це спеціалізована прокуратура, як в Австрії, наприклад, а десь - непублічна спецслужба, про яку взагалі майже ніхто не знає, як у скандинавських країнах. Різні моделі є, але це завжди окрема інституція.

Продовження читайте на сайті Укрінформу 7 червня.

Наталія Андрусенко, Укрінформ.