У новий сезон – разом з документалістами Першого Національного
Творче об’єднання документальних та художніх фільмів Національної Телекомпанії України вже розпочало підготовку до нового телесезону.
На шанувальників якісних та цікавих документальних фільмів вітчизняного виробництва чекає не лише велика кількість пізнавальних тем, але й новий підхід до ефірного розташування картин. Про заплановані зміни розповів директор творчого об’єднання документальних та художніх фільмів Національної Телекомпанії України, заслужений діяч мистецтв України Віктор Іванович Дерюгін.
– Вікторе Івановичу, як би ви могли оцінити роботу творчого об’єднання документальних та художніх фільмів за минулий сезон?
– Плани, які ми склали собі ще минулого року, виконуються не на всі сто відсотків, оскільки є певні організаційні та технічні труднощі. Старі схеми й стара виробнича база не дає можливості більш оперативно включатися в роботу. Скажімо, так: брати певну тему, і, якщо вона з якихось (переважно – організаційних) причин гальмується, то «консервувати» її – і брати наступну. В нас трохи зв’язані руки у деяких питаннях у порівнянні із більш гнучкими й рухливими комерційними каналами, в нас трохи застаріла культура виробництва.
– Чи впливає такий стан речей на якість Ваших фільмів?
– Так. Ускладнює роботу творчих груп. Доводиться витрачати значно більше зусиль на вирішення питань, які до творчості безпосереднього відношення не мають. Якщо ж казати про суто творчі питання… Дуже важливо те, що не лише ми самі, а й колеги з інших творчих об’єднань та й з інших компаній, констатують, що помічають наші фільми, дивляться їх до кінця, дзвонять нам й дякують за нові для себе відкриття, позитивне враження від фільмів. Та й президент Національної Телекомпанії відзначив, що помітне якісне зростання.
– Які нововведення Ваше об’єднання запропонує телеглядачу у наступному сезоні?
– Ми поки ще не до кінця налагодили такий механізм, як створення тематичних лінійок. Наприклад – є задум, щоб впродовж тижня фільми нашого об’єднання йшли поспіль, по одному, у фіксований час. Припустимо, зробили п’ять фільмів однієї тематики – «Постаті», чи «Герої України», і щодня виходить фільм саме з цієї рубрики. Ми прагнемо напрацювати частину лінійок, припустимо – «Легенди України», чи «Малі міста України», які мають своє обличчя, свою історію, певні пов’язані з ними історичні події, або «Вчені України», невідомі імена, які, можливо, жили за кордоном, але все одно вважали себе українцями. Ми хочемо напрацювати такі лінійки – щоб був один формат, одна графіка, змінювалися лише люди, їхні історії – зміст фільмів. Ми збираємося напрацьовувати циклічність, свою базу, й з нового року працювати за цією схемою: на тиждень вийшли з одним циклом, потім, можливо, тиждень перерва, потім знову вийшли з іншою «лінійкою» фільмів.
– Таке нововведення матиме позитивний вплив на технічний бік діяльності творчого об’єднання?
– Це зручніше з точки зору ефірної політики. І програмній службі каналу, і нам було б цікавіше, оскільки так зручніше розміщувати фільми, зокрема і на інших каналах, врешті-решт продавати – пакетами. Вже зараз ми робимо один дубль касети з розведеним звуком. У разі потреби ми можемо фільм дублювати російською, англійською, будь-якою необхідною мовою. Цю базову структуру теж відпрацьовуємо, вона вже почала функціонувати починаючи з цієї весни.
– Чи актуальне для ТО Документальних та художніх фільмів питання залучення молоді до виробництва?
– Звичайно. Це дуже важливо, оскільки молоді спеціалісти по-новому мислять, по-новому бачать у різних життєвих обставинах. Ці нові умови висувають свої вимоги, у першу чергу, на жаль, фінансові, оскільки талановитій людині легше (і вигідніше!) знайти себе у інших компаніях. Не тому що ми погані, а тому що життя не стоїть на місці, людина зростає, зростає її оцінка власної праці. Це не означає, що в нас залишаються гірші, і що у нас молодих спеціалістів взагалі нема. Вони є, вони починають, але нам дуже не хочеться, щоб вони, навчившись, йшли від нас. Звичайно, хочеться, щоб вони залишалися, а для того, щоб людина залишилася, потрібні не тільки цікаві теми, поїздки, але й відповідна сучасним умовам фінансова винагорода, тощо. Це все між собою пов’язане. Будемо намагатися, в усякому разі зміни на краще є.
– Розкажіть, будь ласка, про творчий бік діяльності об’єднання. Чи є фільми, які вимогли б особливо відзначити за останній сезон?
– Так. Візьмемо за точку відліку День Незалежності минулого року, – якраз наближається цьогорічне свято. Хотілося б за цей період відзначити декілька фільмів – це і «Уроки сябрів» Ярослава Попова, і своєрідний фільм Наталі Калантарової «Аркани Франка» - фільм робився до дати, але у ньому є свій погляд, свій малюнок, своє бачення життя й творчості Франка, крізь його внутрішні суперечності, катаклізми, хвороби врешті-решт. Фільм «Ужма» Олександра Рябокриса – цікава картина про нашого вченого, викладачку математики, - в неї така складна доля, ув’язнення у таборах, але вона зберегла себе, як особистість, зберегла відкритість душі, творчий потенціал, людяність. Це картина, яка просто, без усілякого пафосу й повчання стверджує, що справжня людина залишається людиною попри найтяжчі обставини. Головне - не зламатися. Це приклад справжнього патріотизму, не того, коли «ура, ура!» з трибуни кричать, а коли людина тихо спокійно робить свою справу.
«Смакула: історія одного відкриття» (автор Надія Довгич, режисер Ірина Шатохіна) – потужна картина. На мій погляд, просто відкрила для нас українського вченого, якого знає увесь світ, окрім України. Картина Ярослава Попова «Два життя Ірини Вільде» - здавалося б, це теж до дати, на замовленням Кабміну, але що значить, коли авторська група захоплено ставиться до теми! Кіно вийшло, оскільки це та плеяда людей, яких ми не знаємо. Те саме – картина Наталі Калантарової й Олени Артеменко «Ваш Гоголь» - дуже цікаве кіно, використані маловідомі матеріали. «Тунелі під Дніпром» Андрія Дмитрука – фільм короткий, лише 26 хвилин, але зібрав гарні рейтинги, усі ми знаємо про ці тунелі, але усім цікаво звідки вони взялися, й люди подивилися цей фільм. «Смарагди для Врубеля» Наталі Баринової й Наталі Зозулі – глибока картина. Зараз Калантарова й Артеменко закінчили фільм про Максиміліана Волошина, ця картина ще не була в ефірі, прем’єра відбудеться у серпні. У ній – абсолютно новий погляд на постать великого поета.
– Напевне, зараз у виробництві перебувають цікаві картини…
– До Дня Незалежності традиційно плануємо кілька прем’єрних показів. Режисер Олександр Рябокрис їздив на Колиму й привіз фільм «Українці на Колимі. Магадан». До дня Незалежності буде ще кілька нових фільмів, присвячених пам’яті тих, хто загинув у боротьбі за волю. Буде фільм про Олену Телігу, про Олега Ольжича, про українців за кордоном. До дня українського кіно готується стрічка «Кесарю та Богу» про Олександра Довженка. Будуть фільми про українські «шараги». Готові вже дві серії фільму до 1100-річчя Переяслава-Хмельницького, ми зробили своєрідний подарунок місту – поставимо у ефір у середині вересня.
Андрій Дмитрук збирається зробити фільм-дослідження творчості Лесі Українки, він збирається дослідити те, що ж насправді писала Леся Українка. У «Лісовій пісні» він знайшов зовсім інші метаморфози, й зовсім інше звучання отримує увесь твір, якщо подивитися на нього з точки зору вченого в контексті цивілізаційного поступу. В нас продовжується низка стрічок про наших видатних акторів – ми зняли фільм про народного артиста Олексенка, останній його ексклюзивний репортаж, остання зйомка, трагічно увірвалося його життя… Зняли фільм про Богдана Ступку, на мій погляд, дуже людяний і несподіваний. І цей ряд триває – зараз знімаємо фільм про Ларису Кадочникову, про Аду Роговцеву. Далі будуть і Заклунна, і Гаврилюк, і Гнат Юра. Це теж смуга, яку ми набираємо на тематичну лінійку, і згодом можна буде ставити на певний тиждень. Заповідники українські, парки – тематика, яка буде цікава і нашим глядачам, і нашим закордонним друзям.
– Що б ви хотіли побажати своєму творчому об’єднанню у новому телесезоні?
– Нам, а заразом й нашим глядачам, я хотів би побажати: більше фільмів, цікавих і різних!
– Дякую за бесіду, Вікторе Івановичу!
