Гості: Наталія Лигачова – медіаексперт, шеф-редактор журналу «Детектор медіа», Казбек Бектурсунов – радник мера Києва з питань ЗМІ.

Юлія Жмакіна: Слово зброя. А під час виборів – ядерна. У сьогоднішній “Вечірній Свободі” про медіа як ресурс, його роль, а також роль журналістів у виборах-2007 говоритимуть шеф-редактор журналу “Детектор медіа” Наталія Лигачова, радник мера Києва з питань медіа, керівник «Київського медіа холдингу” Казбек Бектурсунов. І очікуйте на включення телеведучих Святослава Цеголка та Віталія Гайдукевича, яким цього року вести передвиборні дебати.

Нинішній стан засобів масової інформації, все, що ми знаємо про них, чи можна їх назвати гарантом або способом вільних і прозорих виборів восени цього року?

Наталія Лигачова: Добрий вечір, слухачі. Я, на жаль, не можу назвати їх гарантом, бо оце словосполучення – медіа як ресурс – яке мені одразу різануло вухо, воно, насправді, на жаль, відповідає дійсності. Насправді, не може бути медіа ресурсом, окрім як ресурсом для суспільства, яке має через них отримувати інформацію і комунікувати один з одним, з владою і контролювати владу.

Але, на жаль, більшість наших медіа і досі залишаються ресурсом, хоча політичні зміни якісь відбуваються. Коли вони залишаються ресурсом для політиків, для бізнесменів, вони не можуть бути гарантом прозорих виборів.

Юлія Жмакіна: Пан Бектурсунов, Ви так само думаєте?

Казбек Бектурсунов(переклад з російської): Думаю я, звичайно, по-іншому. Я можу ось що сказати: медіа і не мають бути гарантом прозорих виборів, ним має бути Президент. Чому ви від медіа хочете неможливого? Вони мають бути медіа.

Юлія Жмакіна: Я б з Вами не погодилась. Все-таки покликання журналістики, сама суть журналістики, очевидно...

Казбек Бектурсунов(переклад з російської): В забезпеченні прозорих виборів – ні, в передачі достовірної інформації – так.

Юлія Жмакіна: Вчора у “Вечірній Свободі” була тема “Використання адмінресурсу”, бо передвиборча кампанія почалася зі звинувачень в тотальному використанні адміністративного ресурсу. І вчора гостями були від Партії Регіонів Юрій Мірошниченко, а від “Нашої України – Народної самооборони” Геннадій Москаль. Наталя сказали, що “медіа як ресурс” різануло вухо. І про це говорили в рамках теми “Використання адмінресурсу”. Будь ласка.

Юрій Мірошниченко: Згадайте місяць тому, коли пішли так звані соціальні ролики Президента України з негативним зображенням, до речі, з порушенням усього чинного законодавства України, оскільки не були дозволи отримані.

Юлія Жмакіна: Пане Юрію, в суд, хай доводить.

Геннадій Москаль: Такі ж ролики були і від прем’єр-міністра.

Юрій Мірошниченко: Це не правда.

Геннадій Москаль: Та як це не правда?! Ви що, телебачення не дивитесь?

Юрій Мірошниченко: Перше – це доступ до медіа-ресурсу, який сьогодні контролюється через Нацраду, яка повністю підконтрольна Секретаріату Президента.

Геннадій Москаль: Який адмінресурс, пане Юрію, коли голова Державного комітету, який опікується пресою і телебаченням, є у Вашому списку – Едуард Прутник?! Сьогодні телебачення в руках Партії Регіонів: і “Перший канал”, і ТРК “Україна”, і інші.

Юлія Жмакіна: Наталю, що змінилося і на чию користь за час від попередніх виборів, це лише півтора року, в сенсі медіа ресурсу, чи відбувся перерозподіл і як це вплине, власне, на вибори ці?

Наталія Лигачова: Мені здається, що суттєвого перерозподілу не відбулося, бо, власне, я думаю, ми маємо ту ж ситуацію, яка була на виборах 2006 року. Не залежно від того, що відбулися якісь зміни у власниках, не залежно від того, що відбулися якісь зміни впливу на ті чи інші медіа, але залишається одна проблема – медіа зараз купуються і продаються.

Юлія Жмакіна: Ну, ринок. Але ми нічого ж достеменно так і не знаємо про власників медіа. І це ускладнює, очевидно, ситуацію.

Наталія Лигачова: Справа не тільки в тому, що ми не знаємо нічого про власників, ми не знаємо нічого і про те, кому “симпатизують” (в лапках, так скажемо) власники. А справа в тому, що власники зараз заробляють на всіх політичних силах – в цьому проблема головна.

Якщо в 2004 році була, як ми розуміємо, тотальна політична цензура, саме тому що влада контролювала більшість медіа, особливо телебачення, то зараз влада не контролює, і я не вважаю, що Партія Регіонів контролює.

Юлія Жмакіна: Тобто Ви не погоджуєтесь з Геннадієм Москалем?

Наталія Лигачова: Ні, я не погоджуюсь з тим, що зараз якась сила має тотальний контроль над медіа. Зараз контролює єдина сила – це долар, бо розрахунки відбуваються у “зелених”, як відомо. І хто більше запропонує, той і пан.

Юлія Жмакіна: Але я так зрозуміла, що все-таки не йдеться про ринок в понятті західному, коли Наталя каже, що диктує долар, то тут такий український, скажемо так, ринок “зелений”.

Казбек Бектурсунов(переклад з російської): Я думаю, що зіпсованості треба покласти кінець по відношенню до розмірковувань про медіа. Наталя правильно каже. Але це не вся картина. З іншого боку – долар, гроші.

Панове, я сподіваюсь, що доступ до преси, тобто до потрапляння на сторінки газет, журналів, а також в ефір, він ще й має забезпечуватися тим, що хтось щось робить апріорі цікаво і гідно висвітлення.

У моїй практиці, як мені відомо (я маю на увазі не тільки свою конкретну практику, а і моїх знайомих, тих, з ким я воджуся на ринку, про кого пам’ятаю), це все все-таки так. От і все. А що там політики собі придумують, особливо перед виборами, якісь фантазії у них...

Юлія Жмакіна: Пані Лигачова, цитуючи нашу з Вами колегу Юлію Мостову, що на зміну всім проблемам, що були у медіа з журналістами до 2004 року, додалася тепер атрофія журналістських професійних м’язів. З чим журналістський корпус входить в цю виборчу кампанію?

Наталія Лигачова: По-перше, я вважаю, що багато журналістів зустрічають цю кампанію з розчаруванням суто людським, тобто роки, які пройшли після 2004 року, на жаль, виявили таку слабкість політиків всіх можливих таборів і таку неспроможність їх вирішувати проблеми в країни, що це, безумовно, сказується на громадській свідомості журналістів, без якої вони, насправді, не можуть.

Журналісти це теж є громадяни, і у них, безумовно, має бути якесь усвідомлення немарності тих зусиль, які вони покладають на журналістську ниву. А інше – це, безумовно, дуже низька професійність дуже багатьох журналістів, багатьох видань, на жаль, і готовність багатьох продаватися.

Юлія Жмакіна: Пане Бектурсунов, на ТРК “Київ” буде щось на зразок дебатів? Чи для муніципальних медіа, на Вашу думку, це не дуже потрібно в період, коли вибори загальнонаціональні, а не місцеві?

Казбек Бектурсунов(переклад з російської): Оскільки всі знають, що... дві тези: з одного боку, ми вільні від тих чи інших політичних преференцій – це перше. І друге: звичайно ж, в тому, що ми зробили за останні два роки, шалена привабливість для політиків в місті Київ, а Київ – це столиця України, «Київського медіа холдингу” – вона є очевидною. Нам кожен день телефонують з усіх кутів і багато чого просять. Це правда.

І користуючись цією не просто незалежністю, незалученістю в якийсь процес, ми й подумали: якщо ми зробимо якийсь проект типу телевізійних дебатів, ми до кінця не прийняли рішення, як саме, але, мабуть, ми це запустимо. У нас є Олександр Колодій, чудовий ведучий, він ще й намагається продюсувати щось. І я впевнений, що у нас щось вийде. Чому не в нас?

Юлія Жмакіна: Пані Лигачова, на скільки буде великою, на Вашу думку, відстань між реальними процесами в цю кампанію і тим, що буде чути, бачити і читати український виборець, читач, слухач, глядач.

Наталія Лигачова: Я сподіваюсь, що, дійсно, в когось з каналів дадуться дебати, на яких будуть обговорювати, дійсно, конкретні соціальні проблеми, які хвилюють виборців. Але, на жаль, вся та кампанія, і вся та політична реклама, і всі ті лозунги, які транслюються зараз уже всіма політичними силами, вони кажуть про те, що всі знову будуть лити воду на той же млин, який був: “Вони погані, ми добрі”, популізм, популізм і ще раз популізм.

Але, на жаль, журналістика не має, дійсно, м’язів, – я погоджуюсь з Юлією Мостовою, - щоб розслідувати дійсні....

Юлія Жмакіна: Відповідати на реальний закид. От сьогодні, наприклад, заява “Нашої України - Народної самооборони”, конкретні факти вони називають – там закид на бік Цушка, Рудковського, конкретні факти. Чи буде це розслідуватись, чи має сили преса?

Казбек Бектурсунов(переклад з російської): Це конкретні заяви, а не факти.

Юлія Жмакіна: А перевірити нема сил чи є сили у журналістів станом на сьогодні?

Наталія Лигачова: У журналістиці українській немає для цього сил.

Юлія Жмакіна: Буде різниця з реальністю і тим, що будуть читати, бачити, чути українські глядачі на цих виборах? Чи сильною буде ця різниця?

Наталія Лигачова: Абсолютна буде дистанція. Тобто реалія - одна, а те, що буде відбуватися на телеканалах і в газетах – це все інше.

«Радіо Свобода»