Видання книжок в Україні і в Нідерландах – у чому різниця?

8 Серпня 2007
0
12006
8 Серпня 2007
11:20

Видання книжок в Україні і в Нідерландах – у чому різниця?

0
12006
Українські видавці зазвичай нарікають на труднощі ведення книжкового бізнесу в Україні. А наскільки простіше видавати книги у Західній Європі?
Видання книжок в Україні і в Нідерландах – у чому різниця?

Українські видавці зазвичай нарікають на труднощі ведення книжкового бізнесу в Україні. А наскільки простіше видавати книги у Західній Європі? Про це Радіо Свобода поцікавилося у власників київського видавництва «Зелений Пес» братів-близнюків Віталія та Дмитра Капранових, які щойно повернулися з Нідерландів.

Радіо Свобода: Пане Дмитре, де простіше і приємніше видавати книжки – в Україні чи в Нідерландах?

Дмитро Капранов: Найприємніше видавати книжки в Україні, тому що тут відчуваєш себе дуже екзотичною людиною – цього ніхто не робить, ти один, і всі тебе люблять за це.

Віталій Капранов: А в Нідерландах досить велика конкуренція, багато видавництв, видавництва дуже сильні. От ми були в гостях у провідному голландському видавництві – воно приблизно розміром, як наше. Тобто, ми видаємо десь 60-70 книжок на рік (назв), і вони видають 60-70 книжок. Але, пробачте – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Дмитро Капранов: Ну, це взагалі була дуже смішна історія, бо в Україні була відсутня завжди традиція маленьких видавництв. Всі видавництва були державні, величезні, це були такі, знаєте, промислові заводи. І коли ми стали робити своє видавництво, ми зіткнулися з тим, що нема прикладів для наслідування – ні структури, нічого. Все доводилося вигадувати «на колінці». І наша структура, яку ми вигадали, – ми, звичайно, думали, що ми єдині у світі, і дуже цим пишалися, – і приїздимо до Голландії, і раптом ми бачимо нашого близнюка: просто от за структурою, за посадовими інструкціями, за кількістю людей, за кваліфікацією, – ну, просто от ми. І ми давай з ними розбиратися – а що ж, власне, це таке?

Віталій Капранов: Дуже приємний директор, він нам розповів, що в нього концепція видавництва не як комбінату, підприємства, а як творчої організації. Тобто, є редактор (він називає його видавцем, ми своїх редакторів – просто редакторами), який відповідає за книжку від «а» до «я». А решта людей – це вже так: він кого хоче бере на підрядні роботи, кого хоче – в штат. Тобто, є автор книги, є автор тексту – це, власне, письменник, – а є людина, яка забезпечує перетворення цього тексту в книгу. У нас точно така концепція зроблена, незалежно ми це почали робити. У нас теж є редактор, він відповідає повністю за книгу, а решта вже на якихось там засадах: коректор, літературний редактор, художник, – вона сама обирає, з ким вона хоче працювати, з ким вона не хоче працювати, хто їй підходить під цю концепцію.

Дмитро Капранов: Що ще схоже? Виявляється, в Голландії от уже четвертий рік з’явилася мода на голландських письменників, як в Україні з’являється потрошку мода на українських письменників. І це видавництво було зразком такої моди, бо вони спеціалізувалися на перекладах, і от уже 3 роки вони переходять на голландські харчі. Тобто, вони шукають письменників – ну, приблизно та сама робота.

Віталій Капранов: І що ще спільного в нас з Голландією – в Голландії та сама проблема, що і в нас: в Голландії більшість людей вільно читають англійською, ну, говорять так – по-різному, а читають практично всі вільно. Тобто, фактично, відкритий ринок для англійських та американських книжок, яких, як відомо, в світі чи не найбільше – ну, з Китаєм не будемо порівнювати, але от ця англомовна частина ринку дуже велика. І вони мають постійний тиск на свій ринок оцих книжок, тобто, на ринку вільно конкурує «Гаррі Поттер» англійською і голландською мовою, там, не знаю – Стівен Кінґ англійською мовою і голландською мовою. І в цих умовах вони вимушені звернути увагу на своїх голландських письменників – та сама історія, що у нас.

Дмитро Капранов: Що не схоже? Не схожі, перш за все, наклади, не схожа система реалізації. Тобто, видавництво тими самими силами дає – ну так порахувати результат, – я не знаю... Справа в тім, що там книжки в євро коштують стільки ж, скільки наші у нас в гривнях – тобто, дуже легко порівнювати. Так от, у них приблизно в 40 разів більший обіг, якщо вважати одне євро однією гривнею, ну і ще помножити на курс – цими ж силами. Тобто, в середньому, я б сказав, що це в сорок разів більші наклади. Ну от і все, і на цьому можна «закривати лавочку», бо, уявіть собі: в 40 разів більший обіг, відповідно – можливість і заплатити гонорари...

Віталій Капранов: В 40 разів більші гонорари у письменників – навіть, якщо говорити «гривня – євро», при рівності – в 40 разів більші гонорари у художників, і в 40 разів більший прибуток у видавця, що нам подобається…

Дмитро Капранов: Що нам подобається, але в нас цього нема. Насправді, це все задається: це найслабше наше місце і найсильніше їхнє місце – при однаковому виробничому процесі.

Віталій Капранов: А все це тому, що в Амстердамі практично на кожній вулиці, особливо в центрі, по дві-три книгарні поруч стоять, і одна одній не заважають.

Дмитро Капранов: А у нас, ми порахували, в Києві одна книгарня доводиться на 100 тисяч населення – тобто, 100 тисяч киян мають одну книгарню в своєму розпорядженні. Добре було б, якби це, я не знаю, хлібний магазин був – може, хтось би замислився над цим.

Віталій Капранов: І книгарні закривають і виселяють.

Дмитро Капранов: І зверніть увагу – для того, щоб у нас був нормальна кількість книгарень – хоча б така, як в Польщі, – нам протягом 10 років щодня треба відкривати по книгарні. От такі цифри, які просто «на голову не налазять». А голландці вже свої відкрили…

Віталій Капранов: …та не закривають – на відміну від нас.

Дмитро Капранов: От і вся різниця!

Віталій Пономарьов, «Радіо Свобода»

LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Радіо Свобода»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
0
12006
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду