Наприкінці минулого і на початку 2014 року українські телеканали заснували чи відновили свої традиції зйомок документального кіно. Кілька своїх новинок уже представили «1+1», «Інтер», «Україна». Зокрема, про останній фільм «Плюсів» «Циганська кров» читачі можуть детально прочитати у статті з однойменною назвою на сайті «Дня». Сьогодні ж, у день усіх закоханих, «1+1» покажуть в ефірі свій третій фільм - «Тіна Кароль. Сила любові та голосу». Розуміючи важливість відродження якісної теледокументалістики, ми поцікавилися у продюсера «1+1» Наталії ЯКИМОВИЧ долею нових проектів.

- Аналізуючи ті фільми, які вже випустив «1+1», здається, що вас цікавлять насамперед соціальні проекти?

- Я запропонувала каналу низку документальних проектів. Попередньо було затверджено, здається, тем вісім. Деякі з них стосувалися закритих груп суспільства. Потім вибрали з цього списку два фільми. Наші дебютні картини - «Жінка-банкомат» та «Циганська кров» одночасно були затверджені й пішли в роботу, в межах одного півріччя вийшли в ефір.

Як на мене, новий фільм «Циганська кров» дуже лояльний, але, схоже, наші герої все одно образяться. Знаєте, є таке «щеплення новинами» - хоч би що ти робив, люди все одно вважають, що вони кращі, аніж на картинці. Їм не подобається ні голос, ні зовнішність, вони сказали стільки всього, а вибрали найдурніше і найкоротше - так виходить завжди. Фільм «Циганська кров» подобається мені тим, що ми показали світ з іншого боку. Ми часто зашорені у своїх проблемах, що не уявляємо, як люди можуть жити по-іншому. Власне, стрічка показує, що й ми самі можемо інакше жити. Наприклад, народжувати багато дітей, не розлучатися, шанувати старших. Хіба це погано, що циганські діти до 20 років не кажуть поганих слів своїм батькам?

Очевидно, наші картини успішні, тому є привід говорити про створення нових документальних стрічок, які вже подані на затвердження.

- Тобто замість негативного міфу про циган ви створили свій, позитивний?

- Я так не вважаю. Я взагалі не вважаю, що у нас є якась певна місія відкривати закриті суспільства чи обстоювати права жінок-заробітчанок. У нас немає якоїсь надідеї когось навчити, показати, захистити, зруйнувати стереотипи. Ми просто намагаємося показувати життя, як воно є. Усі ці теми цікаві мені особисто. У мене мама була колись на заробітках, циганами мене лякали з дитинства. До того ж, цигани мене двічі обкрадали. Тому цей фільм - моя фобія.

- Для створення ваших двох попередніх фільмів вам потрібно було багато їздити, шукати людей, намагатися їх розговорити. Зараз у Києві є своя маленька «цивілізація» - Майдан, і щоб зняти кіно про це треба проїхати не кількасот кілометрів, а кілька станцій метро. Ви не думали створити документальну стрічку про останні події в країні?

- Ми пропонували цю ідею каналу, але не отримали замовлення. Я думаю, у нас зараз виходить багато новин, які все документують. У нас на каналі є програма «Гроші», є новини, підсумкові програми тижня...

- Анонсувалося, що на стані фактичної підготовки до зйомок нова стрічка про Тіну Кароль. Здається, цей проект вибивається із ланцюжка фільмів на соціальну тематику...

- Так, це трохи інша робота, яка ведеться паралельно. Ці проекти зовсім різні. Тут ми працювали маленькою компанією - фактично троє людей плюс оператори. Навіть немає режисера монтажу постійного. А проект про Тіну Кароль - масштабний, концертний, Олена Коляденко займається режисурою цього фільму. Для мене це був цікавий досвід - я ніколи не займалася організацією концертних і павільйонних зйомок.

- Ви розпочали активно просувати свої стрічки минулого року. Відчуваєте конкуренцію, адже зараз на документалістику роблять акцент і інші канали?

- Так, активно знімає «Інтер», телеканал «Україна», для якого фільмує Іларіон Павлюк. Всі ми до певної міри конкуренти. Якщо дивитися фільми Іларіона - одразу видно, що вони зроблені по зовсім іншому бюджету - дорожчі. А «Інтер» завжди мав цю традицію. Раніше вони випускали великі спецрепортажі, зараз взялися за масштабні документальні проекти. Гадаю, чим більше буде таких проектів, тим краще. Особисто наші фільми, таке моє враження, на грані реаліті-шоу, документальних стрічок та новин. Це - мікс усього, щоб також вписатися у програмну сітку каналу «1+1», яка зараз дещо строката. Ми йдемо у слоті, в якому виходила колись програма «Табу», яку ми ж і робили, а також програма «Гроші». Тобто такі, можна сказати, публіцистичні проекти. Тому наш продукт відповідає цим критеріям. Наприклад, «Циганська кров», з одного боку, ніби розважальний, але водночас виконує і просвітницьку місію.

- А загалом як сприймає глядач «1+1» ваші документальні проекти?

- За результатами всього двох фільмів поки що ще складно говорити. Я не за те, що треба нести позитив чи не позитив. Треба показувати щось нове і корисне, за що не соромно. Мені не соромно ні за цей фільм, ні за попередній - вони відповідають моєму світогляду.