Начало «активного» июня
Итак, де-факто избирательная кампания в стране началась. Уже понятно, что она будет «разорванной» – «активный» июнь, «малоактивный» июль, «раскачивающийся» август, «взрывной» сентябрь. А если выборы по каким-то причинам состоятся позже (в стране, как мы убедились, возможно все), то «взрыв» протянется дольше.
Выборы неизбежны, повторим эту мысль из наших предыдущих публикаций, по той простой причине, что оппозицию иначе как через выборы в зал Верховной Рады не вернешь. Не исключено, что будущие парламентские выборы, продолжим нашу мысль, не последние ни в этом году, ни в следующем. Если произойдет ожидаемое и 150 депутатов нынешнего парламента сложат свои полномочия и это сложение признает и коалиция, и ЦИК, то ничего не мешает 150-ти депутатам в следующем парламенте повторить эту ситуацию и спровоцировать досрочные выборы. Да, есть норма Конституции, по которой после досрочных выборов новые парламентские выборы невозможны на протяжении календарного года, но кого в нашей стране останавливали нормы Конституции? Вдобавок же есть еще и конституционная норма о формировании парламентской коалиции на протяжении месяца, и если она, коалиция, не будет сформирована в срок, то Президент имеет право объявить новые выборы. Как быть с правовой коллизией, что после досрочных выборов новые парламентские выборы невозможны на протяжении календарного года, но одновременно существует конституционная норма о формировании парламентской коалиции на протяжении месяца, иначе – выборы? В нормальной стране за разъяснением такой коллизии обратились бы в Конституционный суд, но там это был бы суд работающий…
Так или иначе, избирательная кампания началась. И начали ее…
«Подробиці тижня», «Интер»
Началась она диалогом в студии ведущего Руслана Сеничкина и премьер-министра Виктора Януковича, как было более чем понятно по эфиру, смонтированному на скорую руку. (Резкие «рывки» монтажа свидетельствуют, что пиарщики Виктора Януковича только в последнюю минуту решали, что идет в эфир.) Интервью, сделанное в «лучших советских традициях», – это не премьер к «какому-то журналисту» в студию приехал, это журналист уважил премьера своим приездом, – и его чисто пиарный контент не оставляют сомнений относительно начала предвыборной гонки.
«Руслан Сенічкін: Російський президент Путін нещодавно виступив із дуже різкою заявою, резонансною, мовляв, в Україні відбувається, встановлюється тиранія. Про кого він? Про вас чи Президента?».
Ой, какой «провокационный» вопрос! Только при чем тут ответ премьера: «Безумовно, це не з ініціативи коаліції чи Партії регіонів, чи Януковича виникла ця криза. Це надмірне бажання за будь-яку ціну провести позачергові вибори. Я сказав би так. Це бажання опозиції, перш за все, Блоку Юлії Тимошенко і Тимошенко особисто, яку підтримав досить енергійно Президент України. Вони обрали дуже складний шлях для держави, тому що ніяких підстав для проведення дострокових виборів, я сказав би так, природних підстав не було. Тому що вибори пройшли рік назад, які визнали як демократичні і прозорі вибори. Народ, український народ визначився, кого обрав. І робити ревізію цим виборам ніякої необхідності не було. Тим паче, що почала зростати економіка, почали зростати заробітні плати, пенсії і так далі. Безумовно, це налякало опозицію, тому що в опозиції є, як кажуть, принцип такий – чим гірше, тим краще. А якщо подивитися на соціологію, сьогодні більшість українського народу кажуть, що нам вибори не потрібні. Вони набридли людям. Скажіть, будь ласка, от якщо задати мені питання, чим би я хотів сьогодні займатись, я хотів би займатись державними проблемами, проблемами людей, проблемами країни, вирішувати. Тим паче, ми знаємо, як це робити, ми це робимо».
Руслан, а перебить? А сказать, что вы не об этом спрашивали, не спрашивали, например, «по чьей вине возник этот кризис»? А на слова Виктора Януковича «от якщо задати мені питання, чим би я хотів сьогодні займатись» ответить, что вам и в голову не приходило премьера об этом спрашивать? Или вы подставкой для микрофона работаете?
Вместо этого: «Руслан Сенічкін: Вікторе Федоровичу, на продовження теми щодо Путіна. Ці слова пролунали напередодні Дня Росії в Україні. Як така заява може вплинути на стосунки між Україною та Росією?» Не заплакал в ответ Виктор Федорович, не ответил, что плохо могут повлиять. Виктор Федорович был мужественен: «Стосунки між Україною та Росією, хочеться комусь це чи не хочеться, вони завжди будуть нормальними». Он заранее знал, что отвечать Руслану Сеничкину.
В следующем вопросе ведущий решил посоветоваться со старшим товарищем относительно бизнес-планирования: «Вибори, перевибори в парламент 30 вересня, вони відбудуться?». Виктор Федорович «перевел стрелки» на «оранжевых»: «Сьогодні поле відкрите для опозиції. Сьогодні, що стосується уряду, що стосується виконання зобов’язань, які потрібно було виконати урядом, ми їх виконали». Примечательно, что в газете «Экономические известия», вышедшей в печать на следующее утро, 11 июня, в статье «Молчание Януковича затягивается», можно было прочесть буквально следующее: «Из достоверных источников “і” в Кабмине стало известно, что премьер считает выполненными все обязательства, взятые на себя 27 мая, а “поле для выполнения обещаний оппозиции открытым”. “Виктор Янукович заявит об этом в ближайшее время”, – заявил источник».
Ну что ж, заявил – в эфире телеканала «Интер». Только непонятно, кто кого процитировал: «источник “і” в Кабмине» - Януковича или Янукович – «источник “і”»?:). Понятно одно: «Интер» подвязался в пиар-мероприятие премьера.
Потом премьер еще чуть-чуть попиарился, а при монтаже это, естественно, не выкинули: «Ми швидко прийняли всі необхідні закони, в тому числі зміни до бюджету, які відкривають шлях до фінансування дострокових виборів. І до речі, всі ці закони і зміни до бюджету, вони прийняті в парламенті і підписані президентом».
И потом – опять – выпад в сторону «оранжевых»: «Зараз залишилась та частина, яку повинна виконати опозиція. Я вважаю, що за це повинна відповідати та частина депутатів, яка внесла пропозицію зробити дострокові вибори на конституційній підставі, на статті 82, частині, тобто, коли 151 депутат, не менше 151-го депутата складають достроково повноваження. І тоді, згідно Конституції, за висновками Конституційного суду, Верховна Рада нездатна працювати. І тоді об`являються Президентом дострокові вибори. Указ вийшов, але відповідні дії повинні відбутися в парламенті, далі – в ЦВК. Наскільки мені відомо, ця процедура ще не закінчена. Коли це відбудеться – буде відкритий шлях до цього питання. Але мені здається так, що Президент, як політик, який представляє інтереси опозиції, який фактично став тільки на сторону опозиції, представляючи тільки інтереси опозиції, а не в цілому Верховної Ради чи всього політикуму, він повинен разом із опозицією це зробити». (Отметим, что и эта часть монолога Виктора Януковича полностью совпадала с тем, о чем газете «Экономические известия» сообщал «источник в Кабмине»!).
Руслан Сеничкин благоразумно избегает вопросов о Президенте (ни к чему «Интеру» лишний раз ругаться с Банковой) и переходит ко второй части Марлезонского балета: «Коаліція, як вона буде йти на перевибори в парламент: разом, чи кожна партія буде окремо?» С красноречивым взглядом, мол, кто же тебе скажет, Руслан, кто же тебе скажет, Виктор Федорович отвечает: «Я вважаю, що передчасне зараз це питання. Ми його ще не розглядали, і відповідь ми отримаємо тільки тоді, коли почнуться з’їзди, і на з’їздах будуть прийняті відповідні рішення».
И не приходит в голову Руслану спросить, а когда же съезды? Вместо этого – первый шаг в избирательной кампании «Интера» – подготовка общественного мнения к ВОЗМОЖНОСТИ будущей парламентской коалиции НСНУ и Партии регионов: «Вікторе Федоровичу, а після парламентських виборів-2006, коли, власне, ви і перемогли, Партія регіонів, ви запропонували "Нашій Україні" ввійти в коаліцію разом. Тепер ви готові до нового формату коаліції, власне, з тією ж "Нашою Україною" або БЮТ?»
Виктор Федорович демонстрирует «конструктив»: «Є таке прислів’я: хліб рахують тоді, коли він в коморі. І зараз важко сказати, що відбудеться 30 вересня чи на початку жовтня. От коли ми будемо бачити результати, тоді можна буде отримати на це питання відповідь». И не забывает на всякий случай поугрожать: «Але відповідь буде залежати ще й від того, як політичні сили пройдуть цей передвиборчий процес. Я хочу сказати, що дуже велика є спокуса у опозиційних сил використовувати старі методи чи засоби, тобто займатись "чорним" піаром. Я попереджую наших опонентів, щоб цього не робили. Що стосується нашої політичної сили, ми ніколи цим не займались. І навіть мене критикували особисто, що коли лились образи на мою адресу, я інколи терпляче до цього відносився. А я завжди казав, що обов’язково, хто це робить, обов’язково це повернеться проти нього особисто. Я знаю, що в природі існує таке правило». Понятно, что Руслану Сеничкину и в голову не приходит спросить уважаемого собеседника – это у него привычка такая, отвечать на вопросы, которые не задают? :)
А если серьезно, то кроме этой «заказухи», было в выпуске «Подробностей недели» за 10 июня и еще кое-что, что доказывает: «Интер» начал свою собственную избирательную кампанию. Например, уже поднимается вопрос о том, что выборы будут признаны нелегитимными: «Лише один відсоток голосів виборців може визначити результати дочасних виборів 30 вересня. Це фантастичний, але цілком законний сценарій розвитку подій. Адже в новому законі про вибори, який набрав чинності цього тижня, закладено достатньо суперечливих норм, що можуть вплинути на підсумки голосування. Закон вимагає, щоб на вибори прийшло не менше 50% виборців. І це справедливо». Вот только хочется спросить Руслана Сеничкина – это справедливо с чьей точки зрения? Вашей лично? Авторов ваших текстов? «Хозяев» «Интера»? И где в Европе еще есть подобная норма в законах о выборах?
Но одно уже ясно: собственники «Интера» могут обещать своим потенциальным спонсорам: что скажем Руслану Сеничкину, то он и сделает. Руслан Сеничкин готов стоять в позе «чего изволите»?
«Интер» уже стал предвыборным оружием. Судите сами. Только за последние недели мы стали свидетелями настоящих бенефисов в «Подробностях недели» ПЕРВЫХ ЛИЦ государства. 22 апреля и 21 мая – эксклюзивное интервью и эксклюзивный гость в студии – спикер Александр Мороз. 29 апреля и вот 10 июня – опять Виктор Янукович.
О чем это свидетельствует? О том, что конкурентам «Интера» - не удается получить в эфир ТАКИХ собеседников? О том, что лидеры парламентской коалиции принципиально не идут на контакт с «ТСН» и «Фактами тижня», ибо сомневаются в объективности журналистов, ведущих и редакторов этих каналов? О том, что коалиция сделала ставку на «Интер»?
Скорее всего, обо всем понемногу. Но факт остается фактом, «Интер» стал бронепоездом, который вырвался вперед. По сравнению с кем, спросите вы? По сравнению с тем же..
«ТСН. Підсумки», «1+1»
Тут свои гости в студии. После Сергея Пояркова и Оксаны Забужко (выпуск от 3 июня) 10 июня в студии у Олеся Терещенко и Наталии Мосейчук – литераторы Андрей Курков и Иван Малкович. Канал сознательно избегает статусных политиков в эфире итоговых программ – пытаясь таким образом балансировать «над схваткой»?
Чем бы это не объяснялось, Олесь Терещенко очень похож на своего визави Руслана Сеничкина. Например, тем, что удовлетворяется, не получая ответов на вопросы. Олесь Терещенко: «У нас дуже часто повторюють, ну, по-моєму, вже як заклинання, що от нові вибори, і вони можуть серйозно оновити українську політику. Але по-моєму, просто дуже багато більш глибинних і глибоких змін потрібно. Що саме треба зробити для того, щоб українська політика насправді якісно оновилася?» Ответ. Андрей Курков: "Ви знаєте, постійно кажуть: є розкол між російськомовними і українськомовними, сходом і заходом. Є розкол між політиками і народом, є розкол між поколіннями. І якщо можна заборонити всім, хто зараз перебуває в парламенті, іти на нові вибори, і потрібні нові лідери, нові списки. І там нехай беруть... не буде в Україні порядних людей, нехай беруть в Польщі, в Угорщині, це вже було в історії, коли запрошували угорського короля на правління до Польщі. Тобто, нам потрібна нова моральна кров будь-якої групи".
Олесь, вы удовлетворены ответом на вопрос, «що саме треба зробити для того, щоб українська політика насправді якісно оновилася?» Только, по словам Андрея Куркова, люстрация и новые лица?.. Олесь, а вы сами знаете, «що саме треба зробити для того, щоб українська політика насправді якісно оновилася?»
И еще одно «замечательное» место диалога Олеся Терещенко и Ивана Малковича: «Ви свій список (потенциальных депутатов. – Н.К.) маєте, пане Іване, симпатій, антипатій?». Ответ. Иван Малкович: "Звичайно, що я маю симпатії. Мої симпатії на боці молодших політиків. І я чомусь вірю, що за молодими ще є певна надія. Але кого б ми не вибирали, коли в державі немає ідеологічного плану розвитку держави, розумієте? Пам’ятаю колись навіть за Радянського Союзу там учителям російської мови доплачували якісь гроші і так далі. Як Україну зцементувати, щоб це була нація одна по духу? Хай не по мові, але одна по духу? Як утримати в моральній чистоті дітей в цей безсоромний час?»
Олесь, а вы не могли бы здесь и сейчас напомнить вашему собеседнику вот эту норму Конституции: «Стаття 15. Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова». И вообще сказать ему, поскольку миф о необходимости единой идеологии разделяется не только им одним, какие законы необходимо принять Украине для того же вступления в Европейский Союз?
Вопрос профессионального УРОВНЯ – это вопрос этих студий Натальи Мосейчук и Олеся Терещенко: «Наталия Мосейчук: Для коаліції здобути 300 заповітних голосів – це вже не боротьба за панування, а боротьба за виживання. Збирати, очевидно, будуть по крихтах. Когось із опозиціонерів різноманітними аргументами переконати забрати заяву про складання повноважень, когось рвучкого до роботи підтягнути зі списочного резерву опозиційних партій. 300 голосів дозволяють парламенту працювати, і не треба ніяких виборів. Олесь Терещенко. Для опозиції – завдання зупинити парламентську роботу щонайшвидше, тоді рішення про нові блага для народу нікому буде схвалювати. А це, нагадаю, мав би бути головний елемент виборчої кампанії коаліції. Саме тому третій президентський указ про розпуск Ради був виданий не за 60 днів до виборів 30 вересня, а вже зараз. У Ющенка з’явилася підстава не підписувати жоден ухвалений у парламенті закон».
Вроде бы все хорошо, вроде бы все правильно. Но можно для канала ПЕРВОГО общенационального уровня рассказать, кого это «когось із опозиціонерів різноманітними аргументами переконати забрати заяву про складання повноважень» и добавить, какими это методами? Если верно то, что для «опозиції – завдання зупинити парламентську роботу щонайшвидше, тоді рішення про нові блага для народу нікому буде схвалювати», то рассказать, какими методами?
«Факти тижня з Оксаною Соколовою», ICTV
Оксана Соколова, конечно, тоже не идет в «глубину процесса», но посмотрите, как грамотно она констатирует: «Президент повторив втретє, що хоче дострокових парламентських виборів. Цього тижня він видав третій указ, яким призначив третю дату – 30 вересня. Втім, чи стане число "3" щасливим для України – велике питання. Сторона президента твердить, що новий указ закріплює ті домовленості, які були досягнуті в ніч на Трійцю між Ющенком, Януковичем та Морозом. Сторона коаліції указ знову не визнає, звинувачуючи президента в порушенні даного слова. Мовляв, дата виборів повинна призначатися лише за 60 днів до дня голосування. Тобто, указ мусив з’явитися не раніше початку серпня. До того Рада мала б працювати».
Чего здесь не хватает? Реального разъяснения президентских юристов, почему Указ появился именно сейчас. Но потом ощущение свежести возникает от ироничного сюжета Виктора Сороки: «Йшов 2011 рік. Президент Віктор Ющенко видав 101-й указ про розпуск Верховної Ради. Коаліціянти в 101-й раз обурилися і назвали його неконституційним. Поки це лише анекдот, народжений подіями останнього тижня. Глава держави видав лише третій указ, яким офіційно затвердив дату виборів – 30 вересня. Саме цей день погодили у ніч на Трійцю президент, прем’єр і спікер. Однак коаліціянти знову обурені».
Хуже, что является просто небрежностью такого высококлассного журналиста, как Виктор Сорока, вот это место сюжета: «Чимало політологів переконанні: саме Мороз – найбільша перешкода виборчим перегонам. Він сам себе перехитрив. І він розуміє, що після виборів точно втратить спікерське крісло, а можливо і взагалі не потрапить до парламенту». Виктор, нам не хватает выражения «чимало політологів». Кто пофамильно, из каких штабов (это ваш Кузякин так иронизирует)? И не надо говорить, что это политологи, которых вы даете в своем сюжете ниже: «Тарас Березовець, політексперт: "Є небезпека того, що відбувається тіньова приватизація, розкладання тих фондів державних, які ще залишаються. І тому мені здається, що для соціалістів є стратегічно важливим, можливо, не зірвати вибори, але принаймні їх відтягти в часі саме через Фонд державного майна насамперед» - он говорит об приватизации, и о возможных интересах в ней социалистов. А где, кстати, точка зрения самих социалистов на ваши утверждения? Или был «заказ» социалистов «мочить»?
С другой стороны, Виктору Сороке удалось в сконцентрированном виде собрать главное противоречие законности грядущей избирательной кампании: «Є як мінімум два варіанти призначення виборів без порушення Конституції – або розформувати коаліцію, або місяць не відкривати сесію. І тоді б президент мав бездоганне і ніким не заперечне конституційне право розпустити Верховну Раду. Але діяти по праву – не для українських вождів. Володимир Малінкович, політолог: "Все это интриги, причем интриги всех трех политических сил, участников вот этой договоренности. Все, с правом покончено. Это политические договоренности, это политическая целесообразность". Володимир Фесенко, політолог: "Зараз це вимушене. Але на майбутнє якщо ми хочемо побудувати справжню правову державу верховенства права, треба все ж таки все більше міцно ставати на почву права".
И потом правильно – ПЕРВЫЙ переход: «Але яке право, коли два десятки колишніх "тимошенківців" всупереч волі блоку обіцяють створити ще у цій Верховній Раді фракцію БЮТ, і вважають це захистом національних інтересів, а не політичною авантюрою? Олександр Ковтуненко, народний депутат України V скликання: "Авантюра є того, що на сьогоднішній день з’їздом якоїсь, вибачаюсь, прошу вибачення, секти можуть анулювати цілий державний орган, такий як Верховна Рада України. Оце є авантюра". Олександр Турчинов, перший заступник лідера БЮТ: "Не йде мова про такий клуб зрадників, да? Тобто клуб зрадників... Єдине, я дуже попросив, щоб вони не марали своїми брудними руками і своїми брудними язиками назву нашого блоку".
И – правильно – ВТОРОЙ переход: «Але з іншого боку, те саме запитують і коаліціянти: про яку демократію йдеться, коли меншість може розпустити найвищий законодавчий орган? Втім, хто нині відповідає на такі запитання? Партії та блоки вже готуються до виборчих перегонів. І вони, схоже, неминучі».
Да, Виктор, вы могли здесь быть и более точным, например, сказать не только от себя лично, что «запитують і коаліціянти: про яку демократію йдеться, коли меншість може розпустити найвищий законодавчий орган?» Об этом, как вам прекрасно известно, но вы об этом, наверное, просто забыли, говорит и экс-«нашеукраинец» Борис Беспалый. Как могли бы вы сказать и о том, что у каждой из политических сторон уже есть масса поводов, чтобы не признавать результаты будущих выборов. Так же, впрочем, как и о том, что есть масса своих аргументов и у сторонников легитимности действий оппозиции. Например, один из таких аргументов приводит известный политолог и журналист в «Газете 24» Владимир Золоторев: «… парламент является не только законодательным, но и представительским органом. Поэтому, если часть населения, участвовавшего в выборах, не представлена на нем, он не может выполнять свои функции».
Верим, Виктор, что у вас еще будут возможности сказать обо всем этом и о многом другом, не будучи столь однозначным, как на сей раз. Не правда ли?