Над таким практичним завданням мізкувала компанія журналістів, редакторів та багатосторонніх гравців культурного простору. І не абстрактно міркували, а на прикладі Щорічного фестивалю сучасної української літератури «Просто так», що вже сім років поспіль відбувається у Коростені на Житомирщині.

Дано: культурний захід місцевого значення

Знайти: як поставити фестиваль на широку ногу

Не пожаліли себе для мозкового штурму:

Юка Гаврилова - редактор відділу культури газети «Без цензури»

Олег Драч - актор, режисер

Сергій Іванюк - головний редактор журналу «Однокласник», письменник

Ірена Карпа - письменниця, співачка, журналіст

Олександер Красюк - музикант, критик, перекладач, автор енциклопедії Запоріжжя

Богдан Логвиненко - автор і головний редактор сайту «Сумно»

Євген Мінко - головний редактор друкованого часопису «Детектор медіа»

Михайло Сидоржевський - заступник головного редактора газети «Літературна Україна»

Петро Мацкевич - культуроператор, керуючий партнер агенції «MSBrand Corporation»

Валерій Нечипоренко - письменник, автор ідеї фестивалю, член журі

Ксеня Сладкевич - культуроператор, керуючий партнер агенції «MSBrand Corporation»

Експерти і практики культурного життя України зібрались 30 травня 2007 року на Щотижневих посиденьках в УНІАН, щоб поділитись ідеями з приводу оновлення концепції Щорічного фестивалю сучасної української літератури «Просто так», який вже сім років поспіль відбувається у Коростені на Житомирщині.

Вихідні умови:

Одноденний фестиваль сучасної літератури проводиться щороку в другу суботу вересня. Заочна відбіркова частина фестивалю починається за 45 днів і закінчується за 15 днів до цієї дати. За цей час бажаючі взяти участь у турнірі поетів, прозаїків чи літературних критиків мають надіслати на адресу звичайною або електронною поштою (Київ-1, а/с-337 або lyubovn@ukr.net) свої твори або уривки з творів. Твори мають бути написані не пізніше, ніж за два роки до дня фестивалю.

Оцінювання літературних текстів, відбір авторів для виступів і визначення переможців здійснюватиме журі фестивалю, очолюване відомим письменником Василем Шкляром. Фестиваль сучасної літератури проводиться під патронатом Національної спілки письменників України і міського голови міста Коростень. Головний спонсор - тижневик "Дзеркало тижня".

Власне фестиваль триває один день, обов’язковою є особиста присутність авторів, чиї твори відібрані журі для виступів. Автори або самі читають свої твори зі сцени або запрошують для цього акторів. Кожен автор має для свого виступу не більше 10 хвилин. Після цього, порадившись, журі визначає переможців у різних номінаціях і володаря Гран-прі.

Цього року фестиваль "Просто так" збирається покинути камерну атмосферу художньої самодіяльності заради більших масштабів. Заплановано більшу кількість учасників і «турнірів», окрім традиційних прозових та поетичних читань відбудеться турнір літературних критиків та витребеньки гумористів. Відбудуться виступи (принципово без змагання) юних авторів від 5 до 18 років, жоден з яких не залишиться без подарунка.

Досі учасників було небагато і премії невеличкі. Цього року вперше головна премія фестивалю становитиме 5000 грн + ноут-бук. Набір спонсорів триває. Спонсором фестивалю може бути будь-яка юридична або фізична особа, крім політичної партії.

Розв'язок

Висловлені експертами думки, запитання і пропозиції можуть стати в нагоді усім бажаючим влаштувати літературний фестиваль в своєму місті або ж перетворити існуючу самодіяльність на масштабнішу подію. Отже, організатори-відчайдухи, будьте готові відповісти собі та майбутнім спонсорам, учасникам і глядачам на такі питання:

1. Сформулюйте мету фестивалю

- заради чого змагаються літератори на фестивалі - заради премії, слави, шоу? Для чого влаштовується цей фестиваль - для того щоб прославити місто Коростень чи його мера?

2. Як викликати інтерес преси до фестивалю? Зацікавити пресу чимось нечуваним або участю відомих людей рівня Олега Скрипки чи ТНМК?

Валерій Нечипоренко вважає, що перша премія розміром 10 тисяч гривень автоматично забезпечить інтерес і присутність ЗМІ на фестивалі, і, відповідно, публікації про фестиваль сучасної літератури. На що Ірена Карпа зауважила, що одного призового фонду недостатньо, щоб привернути увагу медіа. Потрібен акцент на шоу, аби захід не перетворився на шкільну олімпіаду, хто голосніше вигукне "О, Україно, мати моя!"

Євген Мінко: "Что получат от шоу медиа, участники и зрители? Успех шоу зависит от того, насколько глубоко все это продумано. Я не думаю, что медиа обязательно надо завлекать Олегом Скрипкой. Может быть, лучше найти какую-нибудь интересную идею, концепцию фестиваля и этим заинтересовать прессу".

3. Формат фестивалю: суто літературні читання або загальномистецьке шоу open air?

Оскільки фестиваль відбувається у вересні, Ірена Карпа запропонувала проводити його просто неба (open-air), а до літературних читань додати музику, запросити виступити місцеві чи житомирскьі гурти. Музика може бути фоном і атмосферою для літератури. Якщо поглянути на видавничий ринок, то презентації давно вийшли за межі звичайних читань, поєднуються з чимось. Неодноразово було на всіляких слемах, що люди не витримували концентрованої літератури і йшли із заходу.

Сергій Іванюк погодився з Іреною Карпою, що треба все це оздоблювати, тому що просто бурмотіння тексту вжене в сон кого завгодно.

Богдан Логвиненко наголосив, що сама назва фестивалю зобов'язує до відкритого формату: "Сучасна українська література давно вийшла за межі якихось зборищ, сто відсотків має бути open air. Можна додати кінопокази, музику, залучити різні гурти".

4. Чим закінчиться фестиваль - за його результатами будуть якісь публікації, альманахи? Чи друкуватимуть переможців фестивалю? Як саме їх друкуватимуть, якщо конкурсант надішле 10 сторінок з роману, в якому є тисяча? Видання постфактум суто літературного альманаху або поступовий друк переможців в ЗМІ - інформаційному спонсорі, що зробить фестиваль та його результати доступнішими для широкої публіки.

Юка Гаврилова: "Якщо цей фестиваль робиться для популяризації сучасної української літератури, то ми зацікавлені в тому, щоб автор мав можливість надрукувати не просто свій маленький уривочок серед купи інших авторів, де він розчиниться. Якщо видаються книжки, потрібно до фестивалю залучати й видавців, медіа".

5. Чи передбачена рекламна компанія для того, щоб потенційні учасники надсилали тексти на конкурс (як це робиться на "Коронації слова")?

6. Скільки має бути номінацій і за що нагороджувати - за шоу (виконання) чи за літературу?

Михайло Сидоржевський: "На початку варто залишити чотири існуючі номінації, а потім досвід покаже, збільшувати їх чи ні".

Олег Драч "Слово писане - це є слово писане, воно інтимне, адресоване конкретній людині. Слово промовне є територією театру, симпатії, енергетики, зовнішніх аспектів, воно говориться на загал. І до кожного з них треба підходити окремо. Якщо це чітко не розмежувати, то вийде неправда. Хтось може бути веселий, дотепний і з гарною вимовою читати абсолютно середній текст, який може мати більший вплив ніж людина, чиє послання до читача є глибшим. І ці аудиторії не перегукуються, вони одна одну не заперечують".

Сергій Іванюк: "Що оцінюватиме журі - шоу чи літературу? Якщо журі оцінюватиме тільки літературу, то треба думати про публіку. Замість того щоб чекати, поки журі в закритій кімнаті пересвариться і подарує їм лавреатів, щоб була інтерактивна участь глядачів. Чому б не зробити премію глядацьку, люди проголосують і оцінять шоу, того, хто краще подасть свій текст".

7. Дата проведення

Сім років поспіль "Просто так" проходив в третю суботу вересня, але в цей самий час проходить Форум видавців у Львові, де збираються всі, хто пише про культуру і видавці. Тому рекомендовано зарезервувати для "Просто так" другу суботу вересня.

8. Тривалість фестивалю

Традиційно фестиваль проходив один день, інакше виникало б питання розселення, харчування, а інфраструктура Коростеня до цього не готова. Оскільки організаторам хочеться зробити фестиваль, на який будуть ломитися глядачі не тільки з Житомира, але й зі Львова, Харкова і Донецька, то єдине вирішення цього протиріччя запропонувала Ірена Карпа. Зробити open air, щоб люди приїздили з наметами. Досвід етнофестивалів "Шешори" і цьогорічної травневої "Етноеволюції" підтверджує популярність опен-ейрів в Україні.

Як шукати споносорів, яких артистів запросити і на які гонорари вони погодяться, чи обнародувати критерії оцінки літературних творів, хто готуватиме режисуру фестивалю, - та ще чимала купа питань постане між ініціаторами зближення літератури і народу. Ініціатива, як відомо, нагороджується досвідом.

Підготувала Серафіма Василькова, «Кульбіт»