Собственно говоря, вашему автору просто придется продолжить мысль Натальи Лигачевой, которая начала анализировать итоговый «ТСН» за 27 мая: «Как видим,  все та же терминология ястребов. Все то же представление политики как «змагання»,  в котором обязательно есть выигравшие и проигравшие (вот так вот! То есть, не пошедшие на компромисс ради общих интересов, интересов страны, народа,  целостного государства – а именно проигравшие!). Вопрос только в одном: это так мыслят, в такой системе координат, сами ведущие программы, которая транслируется для миллионов украинцев по обе стороны Днепра? Или кто-то именно ТАК им мыслить  помогает?».

Первый возможный ответ – Олесь Терещенко и Наталия Мосейчук действительно так мыслят. Второй возможный ответ – так мыслить им помогают «ястребы». Те, которые не хотят мира, а хотят войны.

Понятно, что гости «ТСН» – Евгений Марчук и Владимир Литвин – как известные миротворцы, приглашались для разговора о разруливании «силового сценария». Гостей не отменили. Но нельзя ли было перестроиться в самом разговоре – коль уж появилось «заявление трех», коль Ющенко, Янукович и Мороз договорились по ключевым вопросам, относящимся к досрочным выборам?

Между тем, вместо вопросов на темы, «что дальше», каковой после «заявления трех» будет страна, Наталия Мосейчук начинает с нагнетания ситуации: «Наскільки, враховуючи напругу останніх днів, Україна була близька до силового варіанту, до громадянського протистояння?».  Евгений Марчук: «До силового варіанту була близька, до громадянського протистояння – ні. Провокувалась конфліктна ситуація між збройними структурами». И только спустя минуты Олесь Терещенко: «Давайте будемо прогнозувати, якою буде політика надалі. Отже, нічні домовленості Президента, прем’єра і спікера – це є завершення кризи, чи це є приглушення кризи? Оскільки ми маємо зміст домовленостей, так, але на основі цих домовленостей чи можливий остаточний мир?».

Олесь, а что это такое «остаточний мир»? В политике мир вообще бывает «остаточным»?

Не обошлось и без манипуляций в сюжете Максима Сухенко. Цитата: «Після чого Президент виводить зі складу МВС та підпорядковує лише собі внутрішні війська міліції. Василь Цушко, міністр внутрішніх справ України: "Внутренние войска подчиняются мне, но это де-юре. Де-факто, внутренними войсками командующий, значит, действует по своей логике и по своим... на своё усмотрение". Президент продовжує тиснути легітимністю на міністра внутрішніх справ. Ющенко викликає до столиці внутрішні війська». А где сказано о том, что согласно ЗАКОНУ внутренние войска МВД подчиняются министру внутренних дел, и, хотя Президент является Верховным Главнокомандующим, существует вот такая правовая коллизия?

(Для особо озабоченных проблемой подчиненности внутренних войск ваш Николай Кузякин хочет процитировать разъяснение Секретаря СНБО Ивана Плюща, которое появилось 29 мая, уже после итоговых программ: «У Конституції чітко зазначено, що закони, які прийняті до ухвалення Конституції (і зокрема закон про внутрішні війська), діють лише в частині, що їй не суперечать. Президент України як Головнокомандувач здійснює командування усіма військами, і внутрішніми зокрема. Вже нова Верховна Рада, очевидно, приведе положення закону про внутрішні війська у відповідність до норм Конституції». И сразу же укажем, что это разъяснение ничего не «разъясняет». Ибо право интерпретации Конституции по закону принадлежит только Конституционному Суду – при всем уважении вашего автора к позиции Ивана Степановича.)

«Факты», ICTV, в студии Оксана Соколова. Тоже «язык войны» (все выделено – вашим Кузякиным): «Ющенко Янукович і Мороз досягли перемир’я в результаті майже двомісячної війни. Війна, яка цього тижня перейшла до справді бойових дій. Сторони пустили в хід спецпідрозділи і почали ділити війська. Втім,  нічна домовленість тільки підтвердила, що все це були лише виграванням м’язами, обопільним фарсом, спрямованим на те, аби полякати суперника і зробити його поступливішим».

«Язык войны» в сюжете Виктора Сороки: «Президент домігся свого. Дострокові вибори таки будуть і відповідно до його нового указу. Коаліціянти також досягли чимало. Верховну Раду переоберуть не влітку, а восени». И – манипуляции, как у Максима Сухенко: «Далі пристрасті наростали. Підпорядкування внутрішніх військ безпосередньо президентові. Категорична незгода з рішенням верховного головнокомандувача – міністра внутрішніх справ Василя Цушка та нічний похід кількох тисяч озброєних міліціонерів на Київ». Кто дал команду внутренним войскам идти на Киев? Почему ни слова о нонсенсе в законодательстве – внутренние войска подчинены Василию Цушко, в то время как Верховным Главнокомандующим является Президент?

«Подробности недели», «Интер», в студии – Руслан Сеничкин. В своем сюжете Максим Драбок  манипулирует точно так же, как и его коллеги Максим Сухенко и Виктор Сорока: «Внутрішні війська МВС відтепер під контролем президента. Віктор Ющенко видав відповідний указ. Стендап: "Бригада внутрішніх військ "Барс" під Києвом. Її завдання – охороняти спокій столиці та області. З одного боку, вони під пильним оком президента, з іншого – депутатів від Партії регіонів"». Манипулирует и Руслан Сеничкин: «Близько трьох тисяч солдатів внутрішніх військ ще вчора прямували до Києва – вони повернулися додому. А ті, кого заблокували по дорозі працівники ДАІ та прихильники коаліції, змушені були ночувати там, де їх зупинили. Як передають наші кореспонденти, в деяких регіонах лишилися в автобусах, що стояли на узбіччі». По чьему приказу внутренние войска шли на Киев?

Вам что, «темник» на три канала спустили, ребята?

Далее. Прошли целые сутки с момента подписания «заявления троих», и мы были вправе рассчитывать на аналитику этого заявления. Например, на ответ на вопрос, выборы 30 сентября будут или нет? И вообще, ради чего замутили всю эту политическую «бодягу»? Что со страной будет?

«ТСН» здесь вообще вне конкуренции. Олесь Терещенко: «Ви запитаєте, а що від цього перемир’я виграли ми? Народ виграв спокій, подивимось тільки наскільки він буде тривалим. Ні і право виставити власну оцінку політикам виборчим бюлетенем. Тобто народ отримав право виставити власну оцінку політикам виборчим бюлетенем на дострокових виборах». Дальнейшие дни показали, что народ и «спокою» не выиграл.

Да, поставила вопросы Наталия Мосейчук, но посмотрите, как она это сделала: «Чи здатні комуністи погрозами вийти з коаліції, зруйнувати домовленості? Чи вдасться за чотири місяці створити електронний реєстр виборців, аби уникнути фальсифікацій? Раніше на його створення відводили рік. Як оновити склад ЦВК, щоб всі учасники перегонів не сумнівалися в його об’єктивності? Чи надовго вистачить у центрів влади волі не смикати суди і правоохоронців? Якщо весь попередній політичний досвід демонструє, що без них нікуди. Як із напіврозваленого і напівлегітимного Конституційного суду зробити авторитетного для політиків будь-якого рангу арбітра? Як ліквідувати двовладдя у Генпрокуратурі? І яка доля чекає на міністра внутрішніх справ, якого президент таки хоче покарати за перевищення повноважень, а коаліція обіцяє захищати? На все це політикам треба відповідати найближчим часом, а отже виникнуть нові суперечки».

Это круто – констатировать, что «політикам треба відповідати найближчим часом, а, отже, виникнуть нові суперечки». Глубокая аналитика. А можно нам дать не то, что лежит на поверхности, а то, в чем разница интересов политиков?

Попытки вопросов у журналиста Виктора Сороки, ICTV: «Підпорядкування внутрішніх військ безпосередньо президентові. Категорична незгода з рішенням верховного головнокомандувача – міністра внутрішніх справ Василя Цушка та нічний похід кількох тисяч озброєних міліціонерів на Київ. Нічні ж домовленості залишають чимало питань. Хто за все це відповідатиме, що буде з надмірно емоційним Цушком, кому тепер підпорядковуватимуться внутрішні війська, яка доля спіткає їхнього командувача – генерала Кіхтенка, скільки буде у нас генеральних прокурорів: один, два чи може три». Виктор, где ваши варианты ответов на эти вопросы?

Руслан Сеничкин на «Интере» безапелляционен в своей уверенности и вместо аналитики предлагает констатацию: «Дочасні вибори в Україні відбудуться 30 вересня. Президент, прем’єр та спікер під час чергової багатогодинної зустрічі домовилися. Але головне питання – що ж насправді змусило політиків поступитися принциповими позиціями – схоже, залишиться без відповіді аж до пізньої осені, коли формуватимуть нову коаліцію і вноситимуть на затвердження Верховної Ради кандидатуру прем’єра». А трудно предположить, что им уже наверняка не будет Виктор Янукович (ради чего, в таком случае, тогда вся эта «бодяга» и затевалась)? Если не он, то кто? Тимошенко? Банковая, сыграв самую опасную в глазах мирового сообщества игру, старалась ради нее? Если не Юлия Тимошенко, тогда кто? Виктор Балога? Ну не вечный же Ехануров?:).

Нет никаких фактов, что «дочасні вибори в Україні відбудуться 30 вересня». Есть только факт подписания заявления об этом. Вот реальности выполнения этого заявления и надо было проанализировать, если быть на голову выше политиков.

Представим себе логику тех, кто не хочет выборов. Что они могут делать? Правильно, не давать оппозиции собрать 151 голос депутатов, которые хотят подать в отставку. Вероятно, платить этим депутатам. Представим себе логику тех, кто хочет выборов. Что они могут делать? Правильно, бегать «с топором»  за депутатами, которые не хотят складывать полномочий. Что делать депутатам, которые не хотят складывать полномочий? Убегать из страны? В Венгрию, на Лазурный берег, на Марс?

Сможет ли Президент обеспечить явку оппозиции в зал и сможет ли ручаться за слаженность ее последующих действий? И – гарантировать отказ от полномочий 151-го депутата (что, собственно, подводит законную базу под перевыборы)?

Как быть с переголосованием законов, принятых после второго апреля? Это что, будет их так легко переголосовать? Мороз на этом играться не будет?

«Пакет по ВТО». Как его связали с выборами? И до того, чтобы задаться этим вопросом, наши горе-телеаналитики не додумались. Вместо этого – констатации Олеся Терещенко: «Пакет законів для СОТ – це можна трактувати як бонус Президенту» (ну кто бы сомневался, у нас ведь только Президент за ВТО). 

Третий пункт «заявления тройки» указывает, что будет новый Указ Президента. Но вопрос: завизирует ли Ющенко третий указ о перевыборах? Ведь если требования Виктора Андреевича не будут выполнены в полном объеме, а ночные его договоренности с Януковичем и Морозом – не будут в полном объеме реализованы, 30 сентября вполне может оказаться очередным «пшиком». И насколько это соответствует ожиданиям коалиции? Ведь многим министрам в Кабмине, да и тому же Януковичу,  более чем понятно, что невозможно им вернуться на свои посты после перевыборов и что, следовательно, утратят они контроль над колоссальными денежными потоками.

Ничего этого в итоговых программах не было. А была «войнушка» с «победителями» и «побежденными». Была квазиполитика, к которой народ не имеет ни малейшего отношения. И итоговые программы, имеющее весьма отдаленное отношение и к реальной политике, и реальному народу.  А ведь дальнейшие события – результативное голосование парламента 29 мая и политический бардак 30 мая – только подтвердили уверенность вашего автора в том, что не все так просто, как «война» «добра» со «злом». И что наши итоговые  программы не в состоянии отвечать на действительно значимые вопросы.