На ідею цього опитування нас наштовхнула газета «Діло». Точніше, симпатична авторська колонка редактора відділу Інни Саакової, у якій вона зізналась, що після рішення Нацради про «50 на 50» була змушена відмовитись від ранкового радіо. За тієї простої причини, що в «обов’язкову програму» (тобто українську частину) «музичного мовлення» українського FM-простору потрапила різноманітна «туфта».

Можливо, газетна колонка і не спонукала би до написання матеріалу, однак через два дні один мій знайомий поскаржився на те, що не може слухати FM-ки, оскільки там «практично немає нормальної української музики».

Працівникам нашої редакції чути радіо доводилось давно. Це й не дивно: після описування політичного життя країни хочеться хіба що погортати комікси. Однак такий дуаілзм поглядів не міг не привернути увагу.

Вирішили, відтак, звернутись до особливо причетних. До того ж саме до тих, хто мав би підтримувати розширення українського сегменту. Щоб справді дізнатись - чи приречений український ефір на «сумний тихий вечір», чи все-таки шанси є.

Володимир Лучишин, виконавчий директор ТРК «Львівської хвилі»: «Якщо не брати до уваги проблеми формату, то україномовної музики можна набрати без проблем. І такої, яку можна назвати якісною, яка абсолютно достойно може звучати в ефірі. Але якщо радіостанція має орієнтацію, скажімо, рок-музика, то тільки року набрати важко. Але теоретично можливо.

Проблема існує у відсутності агенцій, які займаються добором музики певного профілю.

У Львові за визначенням україномовна музика домінує, тут простіше. У нас виходить дотримуватися цього закону, але в силу того, що наш регіон дозволяє це робити.

Якщо десь на сході України є локальна радіостанція, яка схоче дотримуватися цього закону, то в силу певних культурних моментів її мало хто слухатиме, її рейтинг не буде особливо високий, а рейтинг – це заробіток, заробіток – це розвиток.

Стосовно постанови Нацради, то тут, на мою думку, треба діяти наступним чином. Якщо принцип «50/50» виконується, значить, необхідно продовжити ліцензію, а оподаткування встановити на мінімальному рівні. Якщо ж виконується 40/60, то треба платити вже більше податків. Якщо не виконується взагалі, то, відповідно, має бути така сума, щоби це нерентабельно було радіостанції. І тоді буде можливість вибирати між тим, що собі вигадали в Нацраді, і тим, які є реалії, яка є фінансова ситуація у конкретній радіостанції

Радіостація, яка має вузький профіль (джаз, рок) не може виконати постанову Нацради. Популяризувати українську музику – добра тенденція, але я думаю, що такими догматичними заходами нічого досягнуто не буде».

Роман Чайка, телеведучий, учасник гурту «Мервий півень»: «Зараз кількість альбомів, які видають ті ж самі команди, збільшилася як мінімум втричі в порівнянні з 2001 роком. Якщо справді мати за ціль зробити українську радіостанцію, то це невелика проблема.

Найбільша проблема - люди, які зазвичай говорять, що не можна це зробити, - це люди, які перебувають поза українським середовищем. Тобто, для них Україна складається в культурному плані з трьох імен, - Шевченко, Леся Українка і ще щось із шкільної програми. З таким людьми важко дискутувати. Вони з української музики знають виключно те, що їм показали по М1 чи по MTV.

Не маючи музичного інформаційного поля, в нас люди не знають, наприклад, які цікаві музичні команди є в Дніпропетровську, що діється в Харкові, що зараз на фестивалі в Шешорах, в Ужгороді.

Для тих, хто весь час заперечують по-валуєвськи, «нет, не было и быть не может» української музики, існує «ФДР РАДІОЦЕНТР», який спеціально випускає нарізки і робить підбірки і безкоштовно розсилає тим радіостанціям, які перебувають поза музичним інформаційним полем, щоб вони не мучились».

Юрій Зелений, прес-секретар «ФДР РАДІОЦЕНТР» : «Музики є достатня кількість. Її менше не стає, її стає з кожним днем все більше і більше. За останні 7 років її з’явилася злива.

З 1 квітня з’явився такий мовник як «Перець FM», 105,5, вони крутять виключно 100% україномовну музику.

Живий приклад: якщо не можна було би на 24 години наповнити україномовним матеріалом простір, то тоді би не існували такі радіостанції як «Перець FM», «Українська хвиля» (Тернопіль), радіо «Вежа» (Франківськ), які транслюють 100% україномовних творів композицій.

Стосовно постанови Нацради, вона не зовсім коректна, повинно бути трошечки інакше. З одного боку це повинні бути не 50/50. Якщо радіостанція транслює 100% україномовного вітчизняного продукту, то, для прикладу, всі ліцензійні збори, податки прямують до нуля. А якщо 100% іноземної продукції - відповідно, податки прямують не до 100%, а до 1000 чи 2000. Гола економіка: своїх ми заохочуємо, чужих підрізаємо.

Але коли хвиля спеціалізується на якомусь конкретному напрямку, для неї це правило не повинно працювати, тому що, наприклад, класика – це надбання всього людства.

Тобто, в даному випадку задіювати таку шкалу немає смислу».

Роман Заяц, директор «РадіоМан»: Принципово для Львова це не є проблема, оскільки радіостанція «РадіоМан» все рівно не транслює в ефірі російськомовного продукту. Це є принцип нашої ефірної політики.

Якщо говорити чітко, чи є проблема з підбором україномовних пісень, то на мою суб’єктивну думку, проблема є. Оскільки, як і більшість радіостанцій, ми так само перед тим, як запустити композицію в ефір, ми досліджуємо її так званим аудиторійним методом. Тобто, ми робимо загальне дослідження, і тільки після того ті композиції мають право потрапити в нашу музичну базу. І не факт, що всі україномовні композиції в неї потраплять, оскільки немає сенсу їх вводити в базу, якщо обізнаність композиції складає 3%, і якщо є тотальне небажання потенційними слухачами її слухати.

Однозначно проблема існує.

Зараз я би хотів як керівник радіостанції мати чітке роз’яснення, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України вважає аудіопродуктом вітчизняного виробництва. Тільки тоді я міг би конкретно казати, чи я би хотів це поправити в сторону більшу чи в сторону меншу».

P.S. Ми опитали представників середовища, якому здається, що проблем з українською музикою не так уже й багато. Хоча і в них є застереження. Думку інших радіостанцій ми чули теж досить гучно. Варто нагадати бодай про те, що радіо «Європа FM» цілодобово транслювала лише Вєрку Сердючку і Михайла Поплавського, а організація «Прорив» розтрощила 20 телевізорів, протестуючи проти постанови Нацради.

Правда, тим часом, рідко буває одноколірною. Тому запрошуємо до обговорення всіх тих, хто може додати барв до «ефірної проблеми». Щоби потім не «в’яли вуха» від убогої музики. Будь-якою мовою.

Олександр Харченко, proUA