Ну вот, после сухой и даже жесткой атаки на наше телеинформпространство в последних публикациях вашему автору удалось улучить немного времени и пофилософствовать. Всем спасибо за посты. Очень понравился пост, где просили брать пример с Достоевского и Тургенева. Скажу честно: Достоевским быть очень хочется, но для этого должен быть Тургенев. Да, Федор Михайлович мог не любить Ивана Сергеевича, но оба они были писателями мирового класса. Они описывали ПРОЦЕССЫ, происходящие в обществе. Описывали их талантливо, живо, хоть и каждый в своей манере. У нас с описанием процессов, простите, туго. Более того, отвечая на пост, написанный не мне, хочу сказать, что критика – это как раз и есть необходимая составляющая СРЕДЫ творчества.

Без критики любое потребление продукта мертво. Критик учит ПОТРЕБЛЯТЬ литературу, музыку или новости. Он и создает систему ценностей, необходимую для дальнейшего развития рода деятельности. Талант создает не только творчество созидания, но и творчество потребления. Многие гении своим признанием обязаны критикам. Поэтому критики боятся люди недалекие. Именно для них перехожу на албанский язык. Чуваки! Не фиг считать, что критик – это злобный гоблин, которого не пустили работать на ящик. Да я каждый день работаю в этой сфере и вижу уйму самодуров, готовых глотки друг другу перегрызть, но не способных грамотно высказать элементарные вещи. Возможно, для вас этот пипл крут, а для меня – это команда жлобов. Да если бы топ-менеджеры хоть немного думали о развитии своего бизнеса, то они бы не рейтинги покупали, а хороших критиков (тот, кому это послание, знает, о чем я), может, удалось бы планку поднять. Да большинство из них только ножкой топать и умеют (отсюда ТОП-менеджер?), а кроме лести, купленной за свои же деньги, ничего не признают. Не будем уточнять, как по науке называется самоудовлетворение…

А поговорить сегодня хочу о ночных каналах в лице «Эры». Это вообще нетронутая тема, поскольку вечером мы не так воспринимаем, как днем и утром. Ночью хочеться, простите, спать, а потому вещание в принципе должно иметь свою специфику. В принципе должно… Тихо в лесу… Но кто-то не спит…

А теперь, как всегда, записные книжки.

Запись первая

«Социализм образца СПУ пропитал канал до самого основания. Дело вовсе не в присутствии Александра Мороза, а в самом духе канала. Канал очень хочет угодить народу, но угодливость эта простецкая, какая-то наигранная. Нам с экрана как бы вталдычивают: все, что делают политики, – это их игры, а народ этого не хочет. Создается впечатление: все, что имеем, обходится без нашего участия. То есть, зритель должен смириться: есть мы, убогие, и есть ОНИ.

В то же время подборка новостийных событий косит больше в президентскую сторону. Он у нас везде ездит, всем все объясняет, с рабочими группами встречается, документы и списки выборные подготовил. Везде первый пионер. А другие (коалиция) в растерянности, бездельники. Наконец-то освободили Майдан и нам жить хоть на праздники дадут. То есть, в своей простецкости канал доходит до задач, явно противоположных тем, которым должен служить. Агитация явно хромает как раз из-за двойственного понимания целей. Рейтинги будущих выборов в пользу “Нашей Украины”, ветеранов поздравляет тоже только Ющенко. О премьере ни слова. И вообще, пусть в Конституционный суд не лезет, он и так сильно политизирован. А в стране не все и плохо: производство электроэнергии на 4% выросло, бизнес под контролем и т. д. Видно, что недолюбливают «синих» на канале. У Андрея Деркача, хозяина канала (или все-таки у журналистов?!), – свои расклады…».

Запись вторая

«Впрочем, складывается впечатление, что канал поет осанну Президенту не потому, что сильно любит, а потому, что НАЧАЛЬНИК. Работает канал топорно. Стиль напоминает старые советские времена. Только в те времена выдерживали регламент и последовательность сюжетов, а на “Эре” все – свободные художники. Сколько хочу, столько и буду петь, даже если это всем уже надоело. Все равно никто не смотрит. Да и кому смотреть – социалисты давно спят…».

Запись третья

«Деревянный стиль ведения для гостей в студии играет и положительную роль. Ведущие, скованные по-советски, дают гостям больше воли, не сильно с ними спорят, а это дает другое качество впечатления. На канале левые (не только СПУ и КПУ, а, например, Маленкович) действительно выглядят убедительно, поскольку их не перебивают на каждом слове».

Итак, проанализируем детальнее.

7 мая «Эра» явно на стороне Президента. Цитата из первого сюжета: «РЕПОРТАЖ: Автор: Віктор ЦЕЛІХОВСЬКИЙ. Дострокові вибори до Верховної Ради вже беззаперечний факт для всіх сторін політичного конфлікту, – зазначив Ющенко. Проте чи ненайважче питання сьогоднішньої дискусії – це дата їхнього проведення. На думку Президента, парламентські перегони мають відбутися не пізніше середини літа цього року...». Оп-па! Это как согласуется с политикой СПУ? Кстати, Мороз только во втором сюжете, и выглядит достаточно жалко. Вот конец второго сюжета: «РЕПОРТАЖ: Те, що питання перевиборів може бути вирішене і за допомогою голосування в парламенті, жоден із присутніх не заперечує. Тепер, за умови узгодження позицій між політиками і політичними силами, обранці готуватимуть відповідну правову базу. В результаті, в українському законодавстві, ймовірно, з’явиться стаття про саморозпуск парламенту. Втім, до визначального рішення робочої групи навіть говорити про це зарано».

В общем, готовьте, Александр Александрович, политический гроб. Не верите? Тогда посмотрите последний сюжет. «СТУДІЯ: Конституційний суд надто заполітизований, тому треба обмежити втручання політиків у його роботу. Так вважає радник Президента Микола Полудьонний і додає: через явні симпатії політиків у суспільстві вже виникла недовіра до майбутніх рішень. Зі свого боку суддя цієї установи у відставці Олександр Мироненко зазначає: не за правилами грають обидві сторони політичного конфлікту – як Президент, так і коаліція, а заручником цього стали тлумачі Основного Закону. Експерти також вважають – Конституційний суд потребує реформ. Пропозиція така: кількість його членів можна зменшити, повноважень – додати, або змінити процедуру призначення на цю посаду…». Без комментариев.

8 мая канал продолжает в том же духе. Над переговорщиками просто издеваются. «СТУДІЯ: У студії – Марина МАЗУРАК. Робоча група, яка готує пакет документів для проведення позачергових парламентських виборів, не затвердила сьогодні жодного з них. Продовження серіалу "Переговори заради виходу з політичної кризи" – у четвер, 10 травня.

РЕПОРТАЖ: Автор: Олексій МАРТИНЕНКО. Якщо вірити оптимістичному твердженню, що відсутність результату – теж результат, то черговий день переговорів робочої групи таки результативний».

А ведь ситуация с переговорным процессом может иметь не только комическое, но и трагическое разрешение. Но об этом канал как-то не задумывается. У нас есть Президент (о его поезке в Винницу – второй бравурный сюжет) и все в порядке. Есть также сюжет об увеличении производства электроэнергии на 4%. КРАСОТА!!! Помнится, что именно этим заканчивались советские новости.

11 мая тональность не меняется. Вот подборка синхронов ветеранов:

«СТУДІЯ: У студії – Юрій ТОРОПЧИНОВ. Ну а з тією кашею, що заварили політики, точно без ста грамів не розібратися. Вже котрий тиждень поспіль країна живе не лише поза правовим полем, а часом, здається, поза межами здорового глузду. Принаймні у тому, що стосується політики. І сивочолі ветерани, які пройшли страшну війну, певно, найгостріше сприймають все, що нині відбувається. В самісінький День Перемоги ми поцікавилися у них, як вони дивляться на теперішню ситуацію в країні.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Конечно, да, причем глубочайший кризис. Кризис власти. Президент никуда не годный. Власть... Верховный Совет – сборище блатных и нищих".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Її можна ще змінити, цю кризу. Поставить правительство правильне – і криза зміниться".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "И когда выносится все это на народ, вот эти вещи, они не должны выноситься ни в коем случае. По одной простой причине – разберитесь сами, и все. Вся власть, которая сбудораживает народ, – это власть плохая".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Ребята, кризис".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Кризис власти".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Тише-тише, но вот кризис, вы обратите внимание, какой-то... внутри власть борется. Вы посмотрите на народ. Люди, мы понимаем друг друга, мы соображаем. Почему во власти такое творится?"

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "А чорт его знает, что оно происходит, вот. Каждый хочет... ну, не каждый хочет. Один хочет за народ, вот, а другой подставляет ногу".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Криза? Знаєте що, кризу создают искусственно, все искусственно. Скажіть, хто із... Я був у Донбасі, моя жінка з Донбасу. Ми їздили туди, в Красноармійську були. Там і разговору нема о том, що окремі, це от, відійти. Ето все тільки ті люди, котрі у власті стоять, вони хотять зробить оте... нагнітають, вони саме нагнітають".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Криза постійно в нашій Україні вже багато років. Тому що немає у нас лідера такого, який міг би вести країну до порядку, до перемоги і до благополуччя".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Це получилося, як би, криза тому, що почали шантажувати Президента. Таке в державі не повинно бути. І ми можемо це питання вирішити тільки виборами. Хай народ скаже, кого він хоче бачити у Верховній Раді".

Справедливости ради отмечаю, что канал дает и мнения политологов, но их комментарии настолько расплывчаты, что просто не вписываются в стройную речь ветеранов. Кроме этого, есть похвальное слово социалистам в сюжете Дмитрия Теленкова: «СПУ – це досвід і сталість. Досвідченість Мороза допомагає маніпулювати величезними гравцями на політичному полі брані. Чи довго це триватиме, невідомо, але поки виходить. Це – тактика. Чи зможуть соціалісти піти на вибори самотужки – ще питання. Але та ж таки досвідченість спікера підказує, що блок "Регіони"-СПУ – не примарна реальність. Це – стратегія». Напоминает сюжеты «Интера» в 1998-2004 годов об СДПУ(о). Только вот сюжет этот сам по себе в основном был о… Ющенко. А о Януковиче снова почти ничего.

В воскресенье, 13 мая, экономическая программа «Эры» тоже не жаловала коалицию. Вот выдержка из сюжета: «Кроки з посилення контролю за економікою досить обережні й у рамках законів. Та не можна не сказати, що прав у бізнесовців відстояти свої інтереси стало ще менше. Бо звертатися за допомогою можуть лише до державної структури, повністю підпорядкованої Кабміну. Уряд наче пробує довести, що здатен самостійно вирішувати економічні проблеми. Експерти застерігають: аби в разі економічної кризи він не залишився із цими проблемами сам-на-сам».

В общем, коалиция явно балуется административно-командными методами. А еще говорят, что канал контролирует СПУ!

Впрочем, на следующей неделе канал явно пришпорили (или пришла социалистическая сознательность?) Как вам сюжет за 15 мая? Даем весь:

«СТУДІЯ: Депутати просять Президента підписати закони, які вони ухвалили протягом квітня-травня, інакше не піднімуться державні виплати і залишаться заблокованими інші документи. Якщо Глава держави не завізує закони, то їх оприлюднять за підписом голови Верховної Ради.

РЕПОРТАЖ: Автор: Юліана ДУБОВИК. Обуренню депутатів немає меж – і знову через провокацію. Цього разу коаліціянтів (то есть не всех депутатов. – Н.К.) роздратували (без комментариев. – Н.К.) заяви Секретаріату, що закидає певним радикальним силам планування замаху на лідерів опозиції. Потенційні жертви – лідерка БЮТу Тимошенко і голова Секретаріату Балога. Потенційні обвинувачувані – сили, зацікавленні в розколі країни. Дехто бачив у столиці навіть потенційних виконавців.

СИНХРОН: Тарас ЧОРНОВІЛ, фракція Партії регіонів: “Ми всі були свідками дивних заяв пана Гелетея про те, що у нього є якісь дані про те, що готуються замахи на лідерів опозиції, зокрема на Юлію Тимошенко, що ті дані побудовані на якихось обривках папірців, який йому десь там передали, що йому відомо про перебування в Києві кримінальних авторитетів, яких він навіть сам бачив, які приїхали зчинювати ті вбивства, але чомусь він не доповів про це своєчасно в СБУ і не зробив заходів жодних по затриманню цих людей”.

СИНХРОН: Олександр МОРОЗ, голова Верховної Ради України: “Такі провокації не повинні проходити безслідно, і кожен повинен знати, що із суспільством гратися не можна, особливо якщо ця “гра” (гра в лапках) у даному випадку йде від високого посадового органа”. (В общем, ай-яй-яй. – Н.К.)

РЕПОРТАЖ: Прояснювати ситуацію депутати планують уже завтра від самого ранку. Тоді генпрокурор, міністр внутрішніх справ і виконувач обов’язків голови СБУ у сесійній залі доповідатимуть із цього приводу. Утім, із ухваленням такої заяви пристрасті у парламенті не вляглися. Законопроекти без підпису – ще одна тема для обурення в депутатському корпусі. Виявляється, допоки жоден з ухвалених документів не вступив у дію, адже Президент їх просто ігнорує, вважаючи парламент нелегітимним. Якщо так триватиме і далі, кажуть упевнені в своїй легітимності обранці, конфлікт тільки набиратиме обертів.

СИНХРОН: Анатолій МАТВІЄНКО, фракція Блоку “Наша Україна”: “Немає ж сьогодні рішення про те, що Верховна Рада є правомочною, рішення Конституційного суду немає. В нас немає взагалі... Дійсно, сьогодні є парадокс правовий, коли не прописано, що таке... за статус Верховної Ради в разі її дострокового розпуску. Тому це є те, що називається проблемою конституційних змін”.

СИНХРОН: Олександр МОРОЗ, голова Верховної Ради України: “Підписи будуть здійснені ті, що необхідно, і закон, прийнятий Верховною Радою про зростання заробітних плат і пенсій, буде діяти обов’язково. А те, що сьогодні затримка така трапилася, то це просто через недолугість декого з людей, відповідальних відносно того, що треба закони підписувати. Я підкреслюю: це не право Президента, це обов’язок, визначений Конституцією” (Еще раз ай-яй-яй. – Н.К).

РЕПОРТАЖ: Завтра ж в обранців день іще напруженіший, ніж сьогодні. Окрім доповідей про ймовірні замахи, парламентарі обговорюватимуть зміни до Конституції в частині розширення повноважень місцевих рад. Для цього буде проводитись консультативна дорадча рада за участю голів міст та місцевих рад. Останнє слово, каже спікер, саме за ними».

Вот теперь ясно, что канал социалистический. Рассказ вроде о Верховной Раде, а на самом деле о нем, о любимом, о спикере. Но уже к концу недели канал опять симпатизирует «оранжевым». Вот выпуск за 18 мая:

«СТУДІЯ: У студії – Світлана ОРЛОВСЬКА. Від цих буднів очікували неабияких зрушень у політичному процесі. Проте так і не дочекалися. Кількагодинна зустріч Президента з прем’єром, яка відбулася цієї середи, бажаних результатів не дала. Остаточної дати проведення позачергових виборів до парламенту так і не було названо. За підсумками було оголошено, що робоча група з підготовки дострокових парламентських виборів ще попрацює день-два. Начебто групі потрібен час, аби попрацювати над виборчим законодавством, а вже після того буде названо і дату виборів. Відтак не мало сенсу і було скасоване засідання РНБО, призначене на сьогодні. А ще у середу прем’єр Янукович недвозначно дав зрозуміти, що чекатиме висновків Конституційного суду. Президент Ющенко ж відповів сьогодні.

СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр України: “Ми станемо на захист Конституції. Це також наш обов’язок. Це відповідь тим, хто ляпає язиками, хто думає про те, що можна робити все що завгодно в цій країні і не нести за це відповідальність”.

СИНХРОН: Віктор ЮЩЕНКО, Президент України: “Дострокові вибори будуть, і це є ключова розв’язка цієї моделі дискусії. І хочу сказати, що ці вибори будуть не в жовтні. З цим не треба забавлятися. Нам треба швидку давати реакцію, демократичну давати реакцію на кризу і цим продемонструвати – в Конституції не дарма записано: “Вибори проводяться дострокові в 60 днів”».

Итак, последнее слово оставили за Президентом, хотя «синие» каналы, как правило, делают наоборот. Симпатии журналистов не перешибешь никакими наставлениями собственников, доказано давно. «Темники» – хоть СДПУ(о), хоть СПУ – отдыхают, если навязывают их против «коллективной» воли ньюзрума, которая, как известно, всегда ближе к воле народа. Может, хозяевам СМИ пора это уже понять? Хотя – «хиба хочеш – мусиш?» – нужно журналистам отработать и «обязательную программу». Так что далее, третьим сюжетом, Александр Мороз.

«СТУДІЯ: Світлана ОРЛОВСЬКА. Конституційні колізії стали предметом обговорення цими буднями й у Верховній Раді. Обмежити недоторканість депутатів усіх рівнів, ліквідувати райдержадміністрацію і розпускати парламент лише після висновків Конституційного суду. Це лише частка пропозицій, якими парламентарі планують вдосконалити Конституцію.

СИНХРОН: Олександр МОРОЗ, голова Верховної Ради України: “Вона перестає бути непрацюючою, як в нинішньому законі, через зниження кількості голосів для прийняття рішення: двох третин замість нинішньої норми. Це, по-перше, гарантує стабільність посади Президента, з одного боку, а з іншого боку – і робить більш його зобов’язаним перед суспільством за виконання своїх обов’язків”».

Как видно, синхрон взят не особо яркий. Ну не старались журналисты! И сразу:

«СТУДІЯ: У студії – Юрій ТОРОПЧИНОВ. Цими буднями напевно вже всім стало очевидно, що політичний процес застряг. І змащувати або розштовхувати завмерлу машину доведеться усім: і пасажирам, і тим, хто біля керма. Найважче все ж таки останнє. Адже керувати справною та налагодженою машиною – це одне, а міняти на ходу колеса – зовсім інше. Тим паче, коли водіїв, скажімо так, більше одного і вони ніяк не можуть домовитися. Недаремно цими буднями все більше закликів переглянути засади функціонування всього механізму, тобто подивитися, а що ж не так у нашій Конституції, що вона дає такі системні збої. До речі, Основному Закону України за місяць виповнюється 11 років, а виконувати його можновладці так і не навчилися.

РЕПОРТАЖ: НЕ ТИТРОВАНО. Конституційний суд не опинявся в центрі уваги цілий рік, аж доки не спалахнула політична криза. За час такого тривалого мовчання всі, кому тільки не ліньки, навчилися тлумачити Основний Закон. Спочатку якось невпевнено і впівголоса, згодом – рішуче та майже безапеляційно. Коли в цьому юридичному хаосі кожен став сам собі гуру і повелитель, на зміну бажанню трактувати Конституцію прийшло прагнення її змінювати, трошки й одноосібно, багато і всенародно або від виборчих потреб і компромісно-політично, але головне – всі хочуть робити це швидко.

СИНХРОН: Михайло СИРОТА, голова тимчасової комісії Верховної Ради з удосконалення проекту Конституції (1996): “Без сумніву, вони потребують такі внесення змін, Конституція, але сама по собі косметична… і ремонт конституційних змін мало що дасть, тому що не зніме причину виникнення політичної кризи, яка сьогодні полягає в двох основних напрямках. Це подвійне управління виконавчою владою, як з боку Президента, так і з боку прем’єр-міністра, і друге – абсолютно не врегульовані взаємовідносини центральної влади з органами місцевого самоврядування”.

РЕПОРТАЖ: 96-го ухвалення Конституції фактично зупинило кризу, яка ще тільки насувалася на країну. Але сам процес напрацювання Основного Закону тривав настільки повільно і виважено, що в подальшому забезпечив десятилітній спокій регулювання державної машини. Україна найдовше з пострадянських республік трудилася над законом номер 1. Конституційна ніч – це лише багатостраждальний фінал, вже-таки конче необхідний.

СИНХРОН: Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, член Тимчасової комісії Верховної Ради з удосконалення проекту Конституції (1996): “Кучма скликає засідання голів обласних адміністрацій і говорить про те, що та Конституція, яку ми написали, нічого не варта, що він буде оголошувати референдум і що на цей референдум буде винесено той проект Конституції, який написала конституційна комісія, первинний проект Конституції”.

СИНХРОН: Олександр МОРОЗ, голова Верховної Ради України: “Думаю, всі ми вдячні Президенту України за постійну, хоч інколи оригінальну участь у Конституційному процесі”.

РЕПОРТАЖ: Дуже схожі кадри 96-го року та 2004-го. Дуже схожа риторика про патріотів і запроданців, дуже схожий накал пристрастей.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: “Шановні колеги, не піддавайтеся на провокацію, спокійніше, зберігайте спокій, не піддавайтеся на провокації. Зберігайте спокій, шановні колеги”.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Володимир Литвин. – “УС”): “Давайте спокійно працювати або в іншому випадку, шановні колеги, давайте припинимо виступи від народних депутатів і перейдемо до обміну репліками, це цікавіше”.

РЕПОРТАЖ: Але дуже не схожі між собою картинки квітня 2004-го і грудня цього ж року. В обох випадках розглядалися зміни до Конституції. Як раділи ті, хто в перший раз називав їх злочином, проваливши проект. І як відносно спокійно ухвалювався пакет тодішнього компромісу. Порушивши владні важелі, народні обранці так і не зцементували нову систему противаг і стримувань. Із 49-ти законів, на які посилається нинішній текст Конституції і якими вона повинна скріплюватися, половини й досі просто не існує. Та чи означає це, що Конституцію легше переписати, ніж дошліфувати? І чи варто робити це нашвидкуруч і чи не станеться так, що корисне для сьогоднішнього не обернеться новими потрясіннями у перспективі? Перефразована японська мудрість: у всього є минуле, а майбутнього може і не бути. Отже, цінуй сьогодення. Конституція Японії, написана 47-го року, фактично, під диктовку переможців-американців жодного разу не зазнала змін. Скептики, можливо, скажуть – збіг. Прагматики ж напевно зауважать: між стабільністю та стабільним розвитком не може не бути зв’язку».

Хорошо видно – это идет вразрез с тем, что провозглашает спикер Мороз, и ближе к праворадикальным настроениям. То есть, тогда парламент слепил нечто и сегодня лепит. А зачем он вообще, парламент-то? «Тим паче, коли водіїв, скажімо так, більше одного і вони ніяк не можуть домовитися» (это из сюжета). Назвать это объективностью как-то язык не поворачивается. Если говорить об «оранжевых», то доводы у них другие. Оппозицию «зацепил» не факт существования парламента, а принципы его работы. «Синие», кстати, косвенно признали, что у них «рыльце в пушку». Если говорить о доводах «синих», то они основываются на процедурах роспуска парламента, и «оранжевые» тоже показали, что сей «скелет в шкафу» имеет место быть. Говорить, как видим, есть о чем. Но некому…

Ощущение от канала – как от прочтения «Сельских вестей». Есть, конечно, любители, но это больше стиль брежневского ретро. Что, причина – соседство Первого национального? Отсутствие дневного «тела» канала? Отсутствие понимания специфики ночного вещания? Или, наоборот, присутсвие политического вектора, от которого журналистов тошнит? Это вам не Тургенева ругать – это только руками разводить. Тихо в лесу…

Пока не Достоевский, а Николай Васильевич Кузякин прощается с вами и передает привет другим каналам.