Михайло Вейсберг має понад двадцятирічний досвід роботи в медіабізнесі. Він упевнений, що засіб масової інформації може бути успішним і без величезних грошей олігархів. Головне - знайти свою нішу та вдало балансувати між потребами аудиторії та запитами рекламодавців. Про те, як збудувати здоровий прибутковий ЗМІ, експерт розповів під час майстер-класу у Школі журналістики УКУ (відео).

1990 року, заснувавши у Львові діловий тижневик «Галицькі контракти», Михайло Вейсберг пережив кілька перевтілень: із журналіста на редактора, з редактора на директора, з директора - на підприємця. На його думку, сучасним медіа бракує економічного мислення: редакційний колектив зазвичай зосереджений на творчості та не думає про заробляння грошей.

Слід усвідомити, каже Михайло Вейсберг, що є два ринки: продаж інформації (люди купують або передплачують газету, а медіапідприємство отримує гроші) та продаж реклами, який є насправді продажем уваги аудиторії (рекламодавець оплачує можливість повідомити що-небудь певній кількості читачів). Обслуговувати запити аудиторії, враховуючи вимоги рекламодавців - це завдання, з яким медіабізнес може і мусить упоратись, переконаний експерт.

На його думку, краще мати багато різноманітних рекламодавців, ніж працювати весь час із кількома компаніями; в цьому випадку не доводиться догоджати кожному з постійних партнерів окремо, боячись утратити заробіток. «Коли є один великий рекламодавець, видання залежне від його позиції», - розповідає Вейсберг, додаючи, що деякі видання взагалі ігнорують потреби аудиторії, зосередившись на обслуговуванні рекламодавців. На Заході цю проблему вирішують просто: редакцію та комерційний відділ розташовують у різних будівлях, щоб уникнути взаємного впливу.

Головний набуток видання, за словами Михайла Вейсберга, це прихильна до нього аудиторія.  Читачів (глядачів, слухачів) можна ділити на багато груп за сферою діяльності, інтересами, доходами. Наприклад, і вчителі, й лікарі належать до категорії «бюджетники». Однак, якщо вчителі частіше чекають чогось від держави, то лікарі є більш підприємливими. Треба знати цілі та інтереси своєї цільової аудиторії та в жодному разі не намагатися створити видання, яке сподобається абсолютно всім. Слід чітко уявляти людей, для яких ти наповнюєш свій ЗМІ, і знати, який контент їм потрібен.

Читачі й рекламодавці з часом змінюють свої інтереси та вподобання. «Їхні позиції треба відстежувати й уточнювати. Це велика праця, але хто за неї береться, той і перемагає», - говорить Михайло Вейсберг. Редакція «Галицьких контрактів» колись зробила для себе відкриття: окрім змагання за читачів та рекламодавців, видання також мусить конкурувати з вільним часом кожної окремої людини. Наприклад, замість того, щоб погортати газету, потенційний покупець може обрати інше заняття, тож газета повинна боротись за його увагу.

Важливою для видання є місія. У «Галицьких контрактів» вона була простою - довести, що заробляти гроші головою цілком реально. На думку Михайла Вейсберга, тижневику це вдалося. До того ж, у певний момент редакція усвідомила, що має ще одне завдання - захищати малий і середній бізнес, для якого у 90-ті був не найкращий час. «Я зрозумів: якщо ми допоможемо підприємцям, якщо їх стане більше, то країна зміниться на краще», - пояснює екс-видавець.

Юлія Сабадишина, Школа журналістики УКУ для ІМІ

Фото Тараса Малого