Цими днями збігає два місяці, відколи Дмитро Харитонов очолив телеканал "Київ". Отже, час підбити певні підсумки. З цього й почалася розмова з директором столичної телекомпанії.

— По-перше, в нас уже інша структура каналу — ми створили дирекцію,— розпочав розмову Дмитро Харитонов.

По-друге, чітко знаємо рівень людей, з якими залишимося працювати, а з кимось, на жаль, доведеться розпрощатися. Цей процес, як ви розумієте, неминучий. Водночас ми запросили близько тридцяти професіоналів з різних телекомпаній. Зокрема й багато з “Інтеру”. І не тому, що він розвалюється. Повірте мені: його журналісти й менеджери протягом трьох днів дістають щонайменше три пропозиції від конкурентів. Ми вже підсилили спортивну редакцію. Згадаю лише одне ім’я — до нас перейшов колишній спортивний коментатор “Інтеру” Роман Кадемін. Він і очолив цей напрямок.

Загалом я прибічник того, щоб не переманювати когось, а виховувати власні кадри. Але на це потрібен час. Тому Романа ми взяли охоче. Домовляємося з Діаною Дорожкіною про створення нового проекту...

Напевно, я здивую багатьох, коли скажу: ми погоджуємося далеко не з кожною пропозицією відомих телеведучих! Тільки вчора я відмовив двом, бо вони не підходять під формат нашого каналу. Нині ми набираємо головним чином досвідчених топ-менеджерів.

Третє, що ми встигли зробити,— всерйоз зайнялися програмним продуктом. Запустили новини в іншій студії, з іншою графікою (вона тимчасова — до вересня, коли повністю перезапустимо телеканал). Серед прем’єр, які вже в ефірі,— освітні серіали “Життя тварин”, “Енциклопедія величних” про відомих історичних діячів. Відзнято й показано перший проект власного виробництва “Від травня до травня 1941—1945”, приурочений Дню Перемоги — розповідається про останній мирний травень, воєнні та переможний. Наприкінці місяця з’являться документальні стрічки студії “Контакт” (їх широкий глядач ще не бачив). В тому числі й про Київ і киян. До Дня міста запустимо ще два документальних продукти власного виробництва.

Перший проект складається з десяти серій, що дадуть змогу поглянути на наше місто як на єдину систему, цілісний організм. Кожна серія — один день з життя тих людей, на яких тримається столиця, розповідь про професії в цифрах і фактах. А ще один проект — це привітання зі святом від сорока видатних киян: Ади Роговцевої, Богдана Ступки, Андрія Куркова... На осінь плануємо ще низку нових програм, але не можемо сьогодні відкривати всі карти. Адже канал “Київ” викликає нині великий подив й інтерес з боку колег-телевізійників — усіх цікавить, що тут відбуватиметься.

— І все ж таки, хоча б про одну осінню новинку...

— Ну, гаразд. У вересні починаємо демонструвати великий амбіційний проект, розрахований на два роки. Він — про сотню видатних киян. Це документальні півгодинні стрічки, які виходитимуть щотижня. До слова, маю сказати, що вихід програми “Київські мініатюри” нині призупинено, але незабаром вона виходитиме знову. В іншому форматі.

Щоб не тільки зберегти аудиторію, а й привабити нову, молодшу, ми робитимемо “Київську лігу КВН”. На осінь. А до того, щоб розігріти певний тайм-слот, запускаємо “Українську лігу КВН”. Працюємо над циклом програм про життя столичної мерії. Переформатуємо передачу “У центрі уваги”. Очевидно, готуватимемо ранкову інформаційну передачу, хоча бюджетом це, зрозуміло, не передбачалося.

— Чи є якісь об’єктивні показники, котрі б свідчили, що інтерес до телеканала “Київ” уже зростає?

— Звичайно, це рейтинги. П’ять серій “Від травня до травня 1941—1945” мали частку 3,6 % — це більше, ніж середня частка телеканала. 6-го травня був рекорд за всю історію існування “Києва” — 4,9 %! Торік середня частка каналу в телевізійному ефірі становила 2,3 %. А тепер вона дуже часто перевищує 3. Ми б хотіли вийти на постійні 4,5—5 % наприкінці року, після ребрендингу. В нас є чітке бачення, яким має бути телеканал у вересні, через рік, два. Далі загадувати не хотілося б. Але запевняю: це буде солідний, цікавий телеканал, розрахований на всіх киян.

На жаль, ми багато в чому є заручниками тієї ситуації, яка склалася до нас. Фільми для “Києва” раніше закуповували не зовсім професійно. Я, наприклад, не знаю, навіщо потрібен був серіал “Злодійка”. Слава Богу, що хоч “Бандитський Петербург” не придбали. Є й інші картини категорій “В” і “С” — з насильством та еротикою. Або взяти “Лізину погоду” — програма триває шість хвилин, із них у перші три йдеться про все, що завгодно, тільки не про погоду. До слова, ми розглядаємо проект програми, яку вестиме Руслана Писанка. Уявляєте? З “Інтеру” й НТВ до нас приходять такі особистості...

— То що, Руслана знову вестиме погоду?

— Ні, це буде проект про тварин.

— Чи співпрацюватиме “Київ” з продакшн-студіями?

— Звичайно. Хоча на каналі буде й власне телевиробництво. Ми закрили програму про інвалідів, бо в тому вигляді, в якому виходила, вона була цікава лише студії, котра її виробляла. У нас дуже багато людей з особливими потребами, і для них ми робитимемо передачі, але я хочу, щоб перед екраном сиділи й бізнесмени, готові допомогти інвалідам.

— Нині телеканал “Київ” дивляться й за межами столиці. Ви орієнтуватиметеся на глядача в регіонах?

— Ви знаєте, в одному з попередніх інтерв’ю я розповідав вам, що паками приходили листи від провайдерів, які відмовлялися від ретрансляції нашого телеканала, а тепер ситуація змінюється. Бо рейтинг “Києва” зростає. А ми ж робимо лише перші кроки. Становлення телевізійного мовлення — процес, який потребує часу, терпіння і коштів.

коментар

Інна Шевченко, ведуча новин телеканала “Київ”:

— Я на каналі два роки, і нині ми чекаємо глобальних змін на краще. Працюємо вже в новій студії, а згодом картинка стане ще ліпшою. Хронометраж новин практично той самий, хіба що зняли один випуск о 15.30. Діємо за принципом: ліпше менше, та ліпше. Приходять нові люди, і команда інформаційників ще формується. Сподіваюся, незабаром кияни дізнаватимуться про столичні події саме з нашого телеканала.

Роман Кадемін, заступник головного редактора дирекції інформаційно-публіцистичних програм телекомпанії “Київ”:

— Я шість років працював на “Інтері”, вів спортивні новини. Коли нашу команду розформували, дістав одразу кілька пропозицій від інших телекомпаній. У тому числі й від каналу “Київ”. Мене запросили на розмову, яка тривала хвилин десять, не більше. Та за цей час ми з керівництвом каналу знайшли спільну мову. Дуже важливу роль у тому, що я залишився тут, зіграв факт, що “Київ” очолив Дмитро Харитонов. Його документальні стрічки мені дуже подобалися. В моєму рішенні цей факт відіграв не останню роль. Я вважаю, що можу багато чому в нього навчитися.

Ми нічого не ламатимемо, але кардинально змінимо спортивне мовлення. І часу на це у нас практично нема. Ніколи робити якісь проби, ми вже маємо давати високі рейтинги. Передусім змінюємо підхід до підготовки сюжетів: журналіст виїжджатиме на завдання з чітким уявленням, про що розповідатиме. На початку тижня разом із колегами визначатимемо головні теми. І не тільки столичні. Робитимемо акцент також на загальносвітові події з відповідним відеорядом від агенції “Рейтер” та інших. Але нехай не переймаються й ті, хто стежив за чемпіонатами міста чи якогось столичного спортивного товариства: ми розуміємо, що не тільки великим футболом живе Київ і Україна.

Валерій Новосвітній, «Хрещатик»