Більше 4 місяців не отримують зарплати журналісти декількох рівненських ЗМІ. Це працівники деяких районних і однієї міської газет.

Газета «Вісник Дубенщини» практично припинила своє існування. Колишня міськрайонна редакція з тринадцятьма творчими й двома десятками технічних працівників склякла на очах, поступившись п’ятьом приватним, які розвинулися за рахунок приватних власників та нової газетярської політики.

Безробітні медійники чекають виборів

Люди стоять на біржі, повідомив секретар Рівненської обласної спілки журналістів Дмитро Тарасюк:

«Їм залишається очікувати наступних виборів — це період, коли можна щось заробити, працюючи прес-секретарями в різноманітних партіях. На Рівненщині таких прикладів море».

Майже рік тому газетярі Млинівської районної газети «Гомін» оголосили про початок голодування – вони півроку не отримували заробітну плату від районної ради, органом якої є.

Тоді ж знайшли резерви з бюджету, але колектив вирішив шукати інші шляхи для виживання. Редактор «Гомону» Василь Худик розповів, що колектив, який нині складається всього з трьох осіб, спромігся взяти кредит і закупити власне обладнання, уклав угоду з селищною радою, а з районом через недостатність фінансування може незабаром розпрощатися.

Працівники ЗМІ стають заручниками політики редакторів

Але найдивніше було почути від своїх колег із Рівного, що працівники міської комунальної газети «Сім днів» від початку року живуть без зарплати. Попередній редактор газети Василь Герус отримав три роки ув’язнення умовно за публікацію сфальсифікованої передвиборчої програми Віктора Ющенка.

Новий редактор виявився непрофесіоналом – він не подав до міського бюджету програму розвитку газети з необхідними розрахунками. Секретар первинної журналістської Спілки редакції Поліна Вальчук тим часом розповідає, що більшість матеріалів, надрукованих у газеті, є висвітленням діяльності Рівненської міськради та міськвиконкому:

«І влада до цього часу не вважає за потрібне розрахуватися за ці надані послуги. Так далі тривати не може. Більше того, ми залежні від міськради, яка є засновником і видавцем нашої газети. Постає питання в цій ситуації роздержавлення газети. Мабуть, якби газета належала колективу, то такий редактор не займав би цю посаду, однозначно».

Тільки через чотири місяці працівники газети вирішили звернутися до прокуратури за поновленням своїх трудових прав. Міський прокурор визнав суттєві порушення прав працівників, однак повідомив, що поновити їх буде дуже нелегко – міський бюджет обмежений. Втім, як повідомили Радіо Свобода у міськвиконкомі, нині на ліквідацію боргів виділили 480 тисяч гривень. А тим часом за рахунок чого жили журналісти?

Поліна Вальчук: «В середньому ми напозичались по дві тисячі гривень кожен. У нас працюють ще й інваліди, активно працюють, то вони живуть на пенсію».

За які ж гроші існують журналісти, які працюють і не отримують зарплати, і чи є вони індикатором суспільної думки, можна тільки здогадуватись.

Валентина Одарченко, «Радіо Свобода»