Для України квітень 2007 року був місяцем найсерйознішої з кінця 2004-го політичної кризи. Для українського телебачення – місяцем утрачених можливостей і змарнованих шансів. Жодних нових ток-шоу, інформаційних, аналітичних або публіцистичних програм, що могли б задовільнити потребу глядачів у актуальній політичній інформації, в ефірі не з’явилось. Телемарафони, які декілька каналів запустили були після Указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради 2 квітня, незабаром були згорнуті, а низка провідних каналів – «Інтер», СТБ, Новий та інші – взагалі ніяк не відреагували на загострення політичної ситуації в країні. А отже, відмовились від дивідендів, які могло принести її детальніше висвітлення. Заробляти на політизації суспільства шляхом залучення глядачів, а не лише політичною рекламою і «джинсою», наше телебачення не вміє і вчитися не бажає.

Збільшення кількості політичної аналітики могло б хоч трохи компенсувати безперервний потік порожнього піару й заяв, не підкріплених діями, який спрямовували на глядача протягом квітня теленовини. Інформаційне відображення подій у країні, й без того зазвичай далеке від насущних проблем народу, перетворилось на цілковиту віртуальну реальність. Терпець урвався в самих журналістів, які організували на кількох телеканалах акцію «День без політиків». 13 квітня у новинах «1+1», СТБ, ICTV, Нового каналу і декількох регіональних телекомпаній не було ні облич лідерів, ні їхніх декларацій. І, як свідчать рейтинги, канали–учасники акції нічого не втратили. Звісно, ескапізм не є панацеєю – хоч скільки затуляй очі (собі та глядачам), негаразди в країні нікуди не зникнуть, - але журналістська ініціатива була добрим приводом для всіх учасників комунікаційного процесу замислитись над своєю роллю, метою і засобами її досягнення. 

Своєрідним ноу-хау, запозиченим із часів Помаранчевої революції, стала пряма трансляція мітингів («блакитного» на Майдані Незалежності та «помаранчевого» на Європейській площі). Цю «суспільно корисну», - хоча аж ніяк не корисну для рейтингів, - місію нерегулярно виконували канал «Україна», Перший канал, НТН і 5 канал. Особливо плачевні наслідки це мало для «України», куди ось-ось повинен прийти новий гендиректор Вальдемар Дзікі, аби зробити канал комерційно успішнішим. Частка каналу, що у березні в середньому перевищувала 5% за аудиторією 18+, відчутно знизилась, і в середині квітня впала до історичного мінімуму – менш ніж 3%. Показуючи засідання Верховної Ради та майданні концерти, позбавлені, на відміну від трансльованих у листопаді-грудні 2004 року, події, телеканали в черговий раз розписалися у своїй несвободі та неготовності власників убачати в них бізнес, а не знаряддя політичної боротьби.

Несподівані наслідки мало загострення ситуації в країні для продюсерського центру «Закрита зона». Здавалося б, сусідство співвласника й генпродюсера «ЗЗ» Володимира Ар’єва та генпродюсера 5 каналу Юрія Стеця у виборчому списку блоку «Народна самооборона Юрія Луценка» мало б лише зміцнити дружні стосунки між продакшном і каналом.  Проте, 23 квітня стало відомо про наміри керівництва 5 каналу припинити спрівпрацю із «Закритою зоною». Про це Володимира Ар’єва повідомив телефоном гендиректор 5-го Іван Адамчук, пообіцявши надіслати офіційний документ про розірвання контракту. За словами Володимира Ар’єва, Адамчук запропонував зняти з ефіру «Закриту зону» та «Перший відділ» - програми журналістських розслідувань, автори яких часто торкаються дражливих політичних питань – і залишити «невинну» «Відкриту зону», аби уникнути «політичного тиску на журналістів». Коли Ар’єв не лише не пристав на цю пропозицію, але й повідомив про «розлучення» з 5-м пресі, Адамчук забрав свої слова щодо розірвання контракту назад. І все ж у наступному сезоні ми, скоріш за все, не побачимо на 5-му звичних журналістських розслідувань та документальних серіалів. І не через політичні або особисті непорозуміння, а тому, що як самостійний і досить успішний продакшн «Закрита Зона» вже переросла рівень 5-го. Після вдало реалізованих проектів для ICTV («Прецедент») та Першого каналу («Громадська варта») продюсерський центр веде переговори про виробництво щотижневого документального проекту з «Інтером». Зважаючи на успіх каналу СТБ, який зробив ставку на документалістику, бажаючих співпрацювати з «ЗЗ» в наступному сезоні може побільшати. Тим часом, керівництву 5 каналу буде нелегко знайти гідну заміну для програм, які за три роки стали складовою його бренду.

Однією з головних новин квітня стало рішення Савіка Шустера в наступному сезоні перейти на «Інтер». Сам Савік стверджує, що причина не в сумі винагороди, а в більших можливостях для самореалізації. Подейкують, однак, що запропонована Ганною Безлюдною сума – у два з половиною рази більша, ніж та, яку платили ведучому «Свободи слова» на ICTV. Доволі щедро, зважаючи на те, що бренд і формат «Свобода слова» Савікові доведеться залишити нинішнім роботодавцям: за словами гендиректора ICTV Олександра Богуцького, програма виходитиме далі з іншим ведучим. Ані «Свобода слова з кимсь іншим», ані «Щось інше з Савком Шустером» не мають стовідсоткової гарантії успіху,  принаймні, близького до теперішнього. Та для «Інтера», в перезапуск і розбудову якого, за інформацією деяких видань, до кінця року планують інвестувати 20 мільйонів доларів, Савік є лише одним із стратегічних надбань, тоді як ICTV пора сушити голову над пошуками нового «хедлайнера».

Розбудова «Інтера» почалася із скорочення: Інформаційно-аналітична служба каналу доживає останні дні. 28 квітня на зборах «інтерівцям» повідомили про створення ТОВ «Національні інформаційні системи», 7 травня розпочне роботу нова студія і ньюзрум у приміщенні каналу К1, а 17-го ІАС буде офіційно розформовано. Понад 100 працівникам ІАС запропонували або звільнитись відразу за згодою сторін, отримавши грошове відшкодування, або, просидівши в порожньому приміщенні ще 2 місяці – за скороченням. Пропозицію перейти на роботу в «НІС» отримали одиниці, і то переважно оператори й режисери. Зрозумілішими стають слова, сказані членом Правління «УНТК» Володимиром Грановскі в січневому інтерв’ю «Детектор медіа»: «сегодня можно говорить о том, что бренд уже самоценен, и даже в отрыве от самого бизнеса может стоить миллиарды. А иногда бизнес стоит дешевле, чем бренд. Тот, кто первый это почувствует и начнет заниматься развитием бренда отдельно от производства, получит бóльшую капитализацию на рынке». Експеримент розпочався: найдорожчий бренд українського телебачення розвиватимуть без участі тих, хто створював його протягом 10 років. Експеримент жорстокий, - адже понад півтори сотні фахових телевізійників утратять роботу, - але цікавий. Чи справдиться розрахунок команди Ганни Безлюдної на те, що глядач не помітить підміни навіть тоді, коли з новин зникнуть останні знайомі віддавна обличчя ведучих і журналістів? Чи смакуватиме глядачеві «Інтер», повністю «фарширований» новинами К1? Як зміняться новини інших каналів із приходом екс-«інтерівців»? Як одночасний вихід такої кількості кваліфікованих кадрів на ринок праці вплине на індустрію?

Вже зараз відомо, що значну частину вигнанців з ІАСу готовий прийняти «Мегаканал» - об’єднання ОДТРК, яке Держтелерадіо може запустити вже у червні поточного року. За офіційною інформацією, проект перебуває на стадії «розробки концепції», проте у регіонах триває активна організаційна підготовка до його створення, а в Києві навіть ведуться переговори про продаж рекламного часу на «Мегаканалі». Його майбутній керівник, Людмила Король, формуючи нову команду, закономірно віддаватиме перевагу «інтерівцям». Другий претендент – ТРК «Київ», де вже працює більше десяти вихідців з «Інтера», серед яких – керівник інформаційної служби Людмила Островенко. Радо прийматиме «інтерівців» і канал НТН, який на початку року зазнав відчутних кадрових утрат, «поділившись» із «1+1» найяскравішими ведучими і кореспондентами. Словом, люди не пропадуть. А ось утрата такого неоднозначного, але самобутнього і знакового явища, як новини каналу «Інтер», дасться взнаки вітчизняному телепростору.

І все ж, попри всі негаразди й політичні перипетії, в житті телевізійної спільноти знайшлося місце для свята. Цього разу свято відбувалося в Каннах, де з 14 по 19 квітня проходив ринок контенту MIPTV-2007. Участь у ринку взяли 27 українських компаній, серед яких – усі провідні телеканали, продакшн-компанії Film.UA Production, «Аврора» і «Стар Медіа», дистриб’ютори та консалтингова компанія Media Resources Management. Звичайно, поки що MIPTV для українських телевізійників  – це не стільки купівля-продаж контенту, скільки нагода для топ-менеджерів обмінятись досвідом та інформацією, налагодити нові ділові та особисті зв’язки. Природно, канали не поспішають ділитися комерційними таємницями щодо результатів перемовин, але всі заявляють про їхню успішність.  Чи ж перепаде від цих успіхів щось і  вітчизняному глядачу? Напевне, поки що запитання залишимо риторичним.

РеклаМастер