Неделя с 16 по 22 апреля, когда обострилось политическое противостояние, оказалась для наших итоговых программ худшей, чем предыдущая. Авторы итоговых программ, вышедших в эфир 22 апреля, не справились с «управлением» материалом.

В который раз напомним, зачем на телевидении существует формат информационно-аналитических еженедельников. Во-первых, благодаря им зритель должен понять ГЛАВНОЕ, что случилось за неделю. Во-вторых, зритель должен понять, какая СВЯЗЬ между теми или иными событиями. То есть, зрителю должны внятно РАССКАЗАТЬ, что на самом деле происходит в стране, а для этого проанализировать МОТИВЫ, явные и скрытые, политических игроков, подспудные механизмы тех или иных событий. И, наконец, такие программы должны дать прогноз, что будет происходить дальше. И еще: зритель не ДОЛЖЕН телеведущему НИЧЕГО. Например, он НЕ ДОЛЖЕН догадываться, что хочет сказать телеведущий.

Мы будем стараться, как и прежде, помогать создателям итоговых программ все вышеперечисленные задачи не забывать.

«Подробиці тижня», «Интер»

Начнем с ведущего Руслана Сеничкина в «Подробицях тижня» на «Интере». Сразу оговоримся: мы не знаем, пишет ли он себе тексты программ сам, или ему эти тексты пишет кто-то другой. Но зрителю это и не важно. Зрителю важна ВНЯТНОСТЬ.

Руслану было трудно справляться с программой, начиная уже с первой подводки. Вот она: «Яким буде рішення Конституційного суду, можна прогнозувати вже сьогодні. Перший тиждень розгляду справи у відкритому режимі продемонстрував, на чий бік схиляється більшість суддів. Шансів на визнання Указу Президента про розпуск парламенту конституційним майже не лишилося». Так объясните, почему? С одной стороны, вроде бы понятно, что Сеничкин намекает, что Указ Президента о роспуске парламента будет признан неконституционным, а с другой стороны – что шансы на признание его конституционным все-таки есть. «Події довкола суду радше нагадують детективний серіал. Спочатку п’ятеро суддів заявили про тиск, голова мало не подає у відставку, а напередодні засідання Служба безпеки звинуватила суддю-доповідачку у корупції. Самі ж слухання почалися зі скандалів і бійок». Слишком быстро и слишком поверхностно для аналитики. Давление на судей со стороны кого? Почему СБУ обвиняет Сюзанну Станик в коррупции именно НАКАНУНЕ заседания Конституционного суда? Кстати, ваш автор приносит извинения каналу СТБ – в понедельник, 16-го апреля, вопреки нашим утверждениям, в «Вікнах» таки ставился этот вопрос. Цитируем:

«СИНХРОН: Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, виконуючий обов'язки голови СБУ: “Ще в п'ятницю я підписав листа до голови Конституційного суду України з проханням сприяти нам у з'ясуванні всіх обставин цієї справи. Друге, що ми зробили: згідно з законом про Службу безпеки і в межах своїх повноважень, ми хотіли б отримати пояснення саме від судді Конституційного суду”.

РЕПОРТАЖ: Очільник СБУ при цьому веде себе підкреслено обережно. Жодних прямих звинувачень. У справі, мовляв, ще треба розібратися. Через півтори години прес-конференцію скликають у Генпрокуратурі – теж терміново, і так само терміново спростовують закиди на адресу Станік.

СИНХРОН: Олексій БЕБЕЛЬ, речник Генпрокуратури України: “Перевіркою встановлено, що інформація інтернет-видання є неправдивою, фальсифікованою і направленою на перешкоджання суддею Станік у виконанні обов'язків судді у справі, про що її повідомлено”.

РЕПОРТАЖ: Преса намагається з'ясувати, як дві перевірки слідчих таких двох поважних структур по одній справі дали такі різні результати, але марно.

СИНХРОН: Олексій БЕБЕЛЬ, речник Генпрокуратури України: “Який факт?”

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: “СБУ заявила, що факт передачі близькому родичу”.

РЕПОРТАЖ: Власне, лише уважніше вивчення заяв двох відомств дозволяє зробити висновок, що може йтися про різні звинувачення. Але сама їхня поява напередодні доленосного засідання не може не викликати запитань. (Выделено автором. – Н.К.). Сама Станік ще з п'ятниці ізолювалася від будь-якого спілкування, мовляв, робота в мене розумова, відповідальна, тож маю якнайліпше підготуватися до вівторка.

ТИТРОВАНО: Сюзанна СТАНІК, суддя Конституційного суду: “Це робиться для того, щоб я не мала можливостей фізичних, моральних як суддя-доповідач готуватися до розгляду справи. Бо робота будь-якого судді, зокрема і судді Конституційного суду, пов'язана з відповідальним розумовим сприйняттям і вивченням справи…”».

При этом, по верстке сюжета СТБ, сама Станик и ответила на все вопросы. А вот то, что СТБ заметил, что речь может идти о «разных обвинениях» – этого действительно не было больше ни на одном канале!

Но вернемся к «Подробностям недели». Дальше шел сюжет Надежды Павлик-Вачковой с недельным обзором событий в Конституционном суде. Потом – ошибка Руслана Сеничкина: «Не виключено, що Конституційний суд винесе свій вердикт вже наступного тижня. А поки Віктор Ющенко виступив із несподіваною пропозицією, на яку не менш несподівано погодився (выделено нами. – Н.К.) Віктор Янукович. Президент пропонує призупинити дію свого указу, аби парламент за цей час ухвалив кілька законів, що врегулюють політичну кризу». Что значит “погодився”? Есть два синхрона: «Віктор Ющенко, Президент України: “Я відчуваю, що, власне кажучи, по всіх питаннях, які я вам зачитав сьогодні, окрім одного – дострокових виборів, сторона прем’єр-міністра згодна. Якщо мова йде про те, що така компромісна позиція заздалегідь підготовлена, по суті має узгоджену пряму дію змін i доповнень до конкретних законів, то це можна зробити за один день, за два дні, за дуже короткий час. То мова йде про такий часовий параметр дії цієї пропозиції”. Віктор Янукович, Прем’єр-міністр України: “Давайте, врешті-решт, зробимо так, как ми сьогодні домовилися з президентом Ющенком, що з наступного тижня за короткий термін знімемо всі протиріччя. Президент сьогодні висловив точку зору, що він майже готовий призупинити свій указ. І після того, як ми знайдемо політичні і правові відповіді на всі суперечки, які виникли, підписати мирну угоду”». Не “погодився” Виктор Янукович – например, на досрочные выборы. И предлагает найти ответы на «суперечки». Что стоит за словами Руслана Сеничкина – сознательная манипуляция или простая небрежность?

Дальше был диалог ведущего и спикера парламента Александра Мороза. Очень неудачный отрывок: «Руслан Сенічкін. Добре, зараз члени “Нашої України” і БЮТу здали лідерам фракцій заяви про вихід із фракції. На вашу думку, чи є юридичні підстави для припинення депутатських повноважень? Олександр Мороз: “Якщо вони так добиваються скасування свого депутатського статусу, то я думаю, що сесія могла би зважити на таке прохання і продемонструвати це щодо кількох людей”. Руслан Сенічкін. Тобто Верховна Рада проголосує за припинення повноважень депутатів від опозиції? Олександр Мороз: “Ні, я так не сказав, я сказав, що Верховна Рада розгляне це питання. А друге – всі ж прекрасно розуміють, що цих заяв не буде”».

Ну, хорошо, говорим о сложении депутатских полномочий. Так объясните сначала людям, кто их слагает и почему! И потом – что значит, что парламент РАССМОТРИТ этот вопрос? Почему Руслан Сеничкин не спросил, будет ли это НЕГАТИВНОЕ голосование? Почему он не уточнил, почему «цих заяв не буде»? Или он уточнил, но в программу это не вошло? Почему?

А дальше был вот такой анализ от Сеничкина. «І в Європі, і в Україні розуміють: домовлятися насправді треба не про дату дочасних виборів чи повернення перебіжчиків до коаліції. Політикам нарешті необхідно визначитися з розподілом повноважень між президентом, парламентом та урядом. Адже сьогодні конфлікт закладено ще на рівні розподілу повноважень президент-уряд. Перший відповідає за зовнішню політику, другий – за внутрішню. Але хто може провести чіткий розподіл. Створення газотранспортного консорціуму, наприклад, це внутрішня чи зовнішня політика? Конституцію знову доведеться переписувати або, щонайменше, скасовувати зміни, внесені до неї 2004 року. I Україні нарешті треба чітко визначитися з формою правління. Парламентська республіка? Парламентсько-президентська? Чи, можливо, знову, як за часів Леоніда Кучми, президентсько-парламентська? Вибір системи розподілу влади має залежати від того, куди прагне Україна. Принаймні, ми можемо проаналізувати, яку форму правління обрали більшість європейських держав. Із 27 членів Євросоюзу 11 – це парламентські республіки. 3 – парламентсько-президентські, 3 – президентсько-парламентські, 3 країни з президентською формою правління. 7 країн старої Європи – конституційна монархія, де роль власне монарха символічна і рішення в державі в той чи інший спосіб приймає парламент. Натомість більшість колишніх республік Радянського Союзу обрали президентсько-парламентську форму правління. З найближчих сусідів України лише Молдова – парламентська республіка».

Намешали всего, и зритель, даже ПРОЧИТАВ, а не ПРОСЛУШАВ эту информацию, разберется в ней с трудом. Но давайте подойдем к этому тексту, как к серьезному анализу. Кто «розуміє» в Европе и в Украине, что «домовлятися насправді треба не про дату дочасних виборів чи повернення перебіжчиків до коаліції»? Можно уточнить? Скажем, позиция ПАСЕ, высказанная на этой неделе, в принципе, позволяла сделать такое заключение. Цитируем резолюцию: «Політикам нарешті необхідно визначитися з розподілом повноважень між президентом, парламентом та урядом. Адже сьогодні конфлікт закладено ще на рівні розподілу повноважень президент-уряд». Ну так и сошлитесь на нее. И уточните: речь идет о Конституции и о Законе о Кабмине? То есть – о внесении изменений в 85-ю статью Конституции и в этот Закон?.. Или имелись в виду другие документы или заявления (какие?)? Или это ЛИЧНАЯ позиция ведущего «Интера»? Так обозначьте ее…

А что значит, что «Україні нарешті треба чітко визначитися з формою правління. Парламентська республіка? Парламентсько-президентська?». Это означает, что нужно проводить референдум по Конституции? Как иначе «визначитися»? Что вообще предлагает ведущий Руслан Сеничкин?

Вот так бывает, когда с серьезнейшими политическими и политологическими проблемами пытаются справиться «лихой кавалерийской атакой».

«ТСН. Підсумки» («1+1»).

Олесь Терещенко и Наталия Мосейчук начали с футбола, с совместной украино-польской победы в заявке на чемпионат Европы 2012 года. Ничего так начало, оправданное. Впрочем, не первый раз можно наблюдать буквально текстовые совпадения статей газеты «Зеркало недели» и слов Терещенко. Например, Олесь Терещенко: «У пошуках національної ідеї Україна блукає майже 16 років. А вона може звучати дуже просто – до Європи через футбол». И у Сергея Рахманина в «Зеркале недели»: «Судьба даровала Украине еще один шанс, возможно, последний. За более чем полутора десятка лет лучшие умы общества не сподобились разработать цельную стратегию единения Украины. Для Украины достойная организация еврофорума — едва ли не последняя возможность заинтересовать Европу». Дальше – гости в студии Григорий Суркис, президент Футбольной федерации Украины, и Сергей Круглик, руководитель департамента внешнеэкономических связей НБУ.

Затем ведущие переходят к политике:

«Наталія МОСЕЙЧУК. Цього тижня кожен день був судним. З вівторка у Конституційному суді вирішують, чи відповідає Основному Закону Указ Президента про дочасне припинення повноважень Верховної Ради. Щоправда, судили і самих високих суддів – вулиця. І саме під тиском вуличного гомону їм доводиться працювати, саме вулиця звела суддів та депутатів, саме вулиця спровокувала і перших, і других на неадекватну поведінку. Саме розбурханими пристрастями на ній пояснювали потім очевидці ляпаси бютівцю Волинцю від судді пані Станік. Але і їй дісталося. Чого варта інформація СБУ про передачу майна родичу пані судді на 12 мільйонів доларів, яку пані Станік назвала неправдивою, а Генпрокуратура навіть угледіла в діях спецслужби втручання в роботу суддів і порушила карну справу. Нагнітання пристрастей довкола Конституційного суду очевидне. Як очевидне й те, що однозначної переваги немає в жодної зі сторін».

Опять разберем все это умничание от лукавого. Что означает, что улица судила судей Конституционного суда? Это был уличный трибунал? Или это вы, Наталья, о демонстрациях под Конституционным судом? Так нельзя ли сказать, кто их проводил, какие политические силы привели под Конституционный суд людей? А отсюда – и кто НА САМОМ ДЕЛЕ провоцировал «і перших, і других на неадекватну поведінку»?

Не лучше высказывался и Олесь Терещенко. Это о резолюции ПАСЕ он так игриво: «І вовки нагодовані, і вівці цілі – це про резолюцію Ради Європи, на яку так чекали сторони вітчизняного політичного конфлікту, а дочекавшись, взялися трактувати її кожен по-своєму. Складається враження, що ПАРЄ не захотіла бути використаною в українських політичних “розборах”. Саме тому документ, який народився в результаті дебатів, не був таким революційним і радикальним, як того вимагають патові ситуації на зразок української». С таким же успехом можно сказать, что и волки недоели, и овец понадкусывали. Ведь резолюция ПАСЕ не дает предпочтения ни одной из сторон именно потому, что там есть пункт пятый: «Асамблея звертається з терміновим закликом до Президента, членів парламенту та Уряду України вирішити існуючу кризу в легітимний, суворо конституційний та мирний спосіб, або шляхом легітимних дострокових виборів, що походять від рішення Конституційного суду, або шляхом досягнення компромісу в ході переговорів».

Но исходя из чего авторы программы говорят, что «складається враження»? То есть, могут быть и другие мнения – что, скажем, ПАСЕ таки использована кем-то? Кем? И что – в практике ПАСЕ были прецеденты (когда, какие?!), когда она соглашалась быть использованной – а вот сейчас не захотела? А нельзя просто предположить, что ПАСЕ в принципе, как правило, НЕ работает по законам «патовых ситуаций» и ее действия в принципе не предполагают заангажированности чем бы то и кем бы то ни было?! Почему о ПАСЕ говорят в логике «бабушек по вызову» – авторство которой принадлежит известно кому?

Почему авторам «ТСН» понадобилось акцентировать не на главном месседже ПАСЕ – о двух путях урегулирования политического кризиса в Украине, а на том, что вот-де незадача, ПАСЕ не захотела быть никем использованной и потому и не приняла однозначного решения?.. О путях же урегулирования Наталья Мосейчук говорит только спустя минуты, и далеко не внятно: «Наталія Мосейчук. В результаті палких дебатів, депутати ПАРЄ дійшли компромісу. Асамблея висловила жаль, що уряд не виділив гроші на вибори, але при цьому погодилася з тим, що їхнє проведення можливе лише після рішення Конституційного суду або в разі досягнення сторонами політичного компромісу. Олесь Терещенко. Далі члени ПАРЄ радять урахувати рекомендації Венеціанської Комісії щодо конституційної реформи, яку в її нинішньому варіанті визнано "коренем зла", також розподілити владні повноваження, визначитися щодо "недемократичного" імперативного мандата, ухвалити базові закони про регламент Верховної Ради, парламентську опозицію, привести у відповідність до Основного Закону закон про Кабінет Міністрів». Почему начали не с самого главного?

«Факти тижня з Оксаною Соколовою», ICTV

Оксана Соколова в «Фактах» (ICTV) была намного более ВНЯТНОЙ. Начинала с футбола, перешла к Конституционному суду. Четко сказала: «Опозиція суддів на роботу не пускала, вважаючи, що їхнє рішення буде упередженим. Опозиція не дає суду працювати, бо взагалі не вважає його за суд. Причиною називає корупційний скандал, що розгорівся навколо судді Конституційного суду, доповідача по справі Сюзанни Станік. Її звинуватили в отриманні хабара в 12 мільйонів доларів, але після цього мова не йде про те, аби відсторонити Станік на час розбору звинувачень, призначити іншого доповідача і таки дати можливість суду визначити, законно Президент розпустив Верховну Раду чи ні». Все достаточно объективно, есть отделение точки зрения ведущей от политической позиции оппозиции. В сюжете Александра Ильиных – противоположная точка зрения.

Но опять «стоп». Ведущая Оксана Соколова либо крупно «прокололась», либо выполнила задачу: «“Сухий” висновок європейських рекомендацій ПАСЕ такий: Україні потрібні дострокові вибори, але на законній підставі. Реалізувати це можна лише за такою схемою: Ющенко, Янукович сідають за стіл переговорів і домовляються про дату голосування». Стоп, уважаемая Оксана! В рекомендациях ПАСЕ формула ЛИБО-ЛИБО! Либо выборы на основании решения Конституционного суда, либо политические договоренности. Вывод: ПАСЕ НЕ настаивает на выборах, она НЕ ИСКЛЮЧАЕТ ИХ.

Продолжайте работать над ошибками, коллеги.