Відмітив цікаву особливість: після перегляду «Шустер LIVE» на «Інтері» різко погіршується самопочуття й охоплює пригнічений стан духу, надто багато там негативної, злої енергетики, дуже висока концентрація ненависті, заздрості, провокацій і маніпуляцій. Отже, Савік має повне право вимагати у власників телеканалу збільшення зарплати як компенсацію за роботу на особливо шкідливому виробництві.

ДИСКУСІЯ У СТИЛІ «САМ ДУРЕНЬ»

Ось і цього разу яро обговорювали чергову підступність влади в даному випадку проти Віталія Кличка. Причому співавтором антикличковських сил виступив депутат з братської «УДАРу» партії «Батьківщина». У регіоналів було справжнє свято: гризня в таборі опозиціонерів викликає а них відчуття глибокого задоволення й дає можливість на деякий час забути про власні хиби.

Дискусія про те, чи вносив депутат від «Батьківщини» доповнення до податкового законодавства, яке може завадити Кличку реєструватися кандидатом на президентських виборах, чи не вносив, тривала в звичній манері: слово проти слова, широке використання argumentum ad hominem, а простіше кажучи «сам дурень», «а ще в окулярах, а ще капелюха вдягнув»... Як остогидли ці вічні депутатські чвари. Ми, звісно, не настільки наївні, щоб розраховувати на їхню конструктивну роботу на користь українського народу, але все-таки хоча б вигляд зробили.

Що ж до президентських перспектив великого боксера, то думаю, що якщо він стане реально загрожувати перспективам нинішньої верховної влади, то знайдуть усе що завгодно, а не знайдуть, вигадають, а не вигадають... І до речі, безглуздість аргументів проти Кличка нікого в ПР не збентежить. Гранично дисципліновані суди від районного до Конституційного приймуть потрібні рішення. І все. Скаржся у Світову боксерську асоціацію. А екс-суддя Олійник прочитає в ефірі натхненну лекцію про торжество й у даному випадку найбільш правового на планеті права. Хоча стосовно «регіональної» України абсолютно має рацію «вождь світового пролетаріату», котрий стверджував, що: «Право - це воля панівного класу, зведена в закон». Істинність цієї сентенції ПР демонструє нам уже четвертий рік.

ХТО ВИНЕН? - ЄВРОПЕЙЦІ...

Шустер провів голосування: чи треба в ім'я угоди з ЄС ухвалювати закон, що дозволяє відпустити Тимошенко на лікування?

Цифри вийшли такими:

«Так» відповіли 68% усієї аудиторії, 71% молоді, 100% професури й навіть 53% електорату Партії регіонів.

Друге питання, винесене на голосування: чи є основним сьогодні питання про підписання угоди між Україною та Європейським Союзом? «Так» відповіли 70% загальної аудиторії, 77% - молоді, 100% професури й 57% електорату Партії регіонів.

Шустер прокоментував результати в тому дусі, що, мовляв, народ розуміє, а чи розуміє Партія регіонів...

Як розуміє ПР, продемонстрував прем'єр Азаров, виступаючи в електоральній вотчині в Донбасі. За його заявою, якщо угода з ЄС зазнає краху, в цьому будуть винні... європейці. І щось там натякав, що Тимошенко, можливо, й не випустять. Що це? Судорожні пошуки винних у їхньому свідомому саботажі європейської інтеграції України?

А екс-суддя Олійник знову вирізнився судовим красномовством і знову творив міф про те, як нібито не хоче опозиція звільнення Тимошенко. Як набридла ця демагогія над геополітичною прірвою... Чітко й зрозуміло висловився депутат від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко: «Що ми тут обговорюємо крапки й коми, адже вирішується питання про долю України в європейській цивілізації. Питання це лежить виключно в політичній площині. Або ми будемо в Європі, або в новому Радянському Союзі».

КАМІНЬ СПОТИКАННЯ - ЛГБТ

Урешті-решт перейшли до проблеми антидискримінаційного законодавства. Шустер негайно поставив знак рівності між відсутністю дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації й гей-парадами. Тобто, за Шустером, гей-паради - це критерій свободи. Але ж свобода має бути для всіх, а не лише для окремих привілейованих груп. А в деяких західних країнах критика гомосексуалізму прирівнюється до кримінального злочину. Щось тут зі свободою явно не виходить. Багато говорять про пошану до прав меншості. Але чи прийнятно досягати цього за рахунок демонстративного презирства до прав більшості?

Представник ЛГБТ-співтовариства в студії (виявилося, що він працює в міжнародному фонді, який просуває гомосексуальну ідею в Україні) заявив, що їм (ЛГБТ) потрібне всього лише прийняття пункту про відсутність дискримінації за сексуальною ознакою, а питання про одностатеві шлюби й усиновлення дітей вони поки не порушують. Ну, це поки...

Цікаво виступив з цього питання нардеп від ПР Вадим Колесніченко. Його аргументація така: чому суспільство дозволяє дітям купувати алкоголь, тютюн і так далі з 18 років, а проблеми одностатевих стосунків повинні чомусь зачіпатися раніше в школах? Це він на захист закону про заборону гомосексуальної пропаганди серед неповнолітніх. Дуже правильно, на його думку, вчинили в Угорщині, де внесли до конституції пункт про те, що шлюб - це стосунки між чоловіком і жінкою, й таким чином закрили питання про одностатеві шлюби. І ніхто Угорщину з Європейського Союзу не виключить (тут пан Колесніченко шкодив власній антиєвропейській пропаганді, визнавши, що члени ЄС не втрачають права суверенних держав, які самі вирішують, як їм бути в тій чи іншій ситуації).

Андрій Іллєнко з ВО «Свобода» нагадав, що в ЄС є різні країни з різним ставленням до обговорюваної проблеми. Наприклад, сотні тисяч французів виходили на вулиці протестувати проти одностатевих шлюбів. А що стосується особливого антидискримінаційного закону на користь гомосексуалістів, лесбіянок, бісексуалів й трансвеститів, то Конституція України забороняє будь-які форми дискримінації, тому навряд чи є сенс у тому, щоб виділяти якісь особливі привілейовані групи.

Тут дійсно є над чим замислитися. Одна річ - індивідуальна сексуальна орієнтація людини та її право бути самою собою. Зовсім інше - політична експлуатація сексуальної орієнтації, створення на цій основі політичних рухів і партій. А будь-яка політична партія бореться за владу.

Нардепка від ПР пані Бережна активно лобіювала прогейський закон і навіть послалася на авторитет нового Римського понтифіка Франциска, який намагається досягти взаєморозуміння з ЛГБТ-співтовариством, незважаючи на відомі сюжети в Біблії. Маю зізнатися, що якщо попередній (не братимемо до уваги дивний понтифікат Бенедикта XVI) Папа Іван-Павло ІІ у мене, людини православної, викликав величезну пошану, оскільки дійсно був Великим Папою, який не йшов ні на які поступки у фундаментальних істинах християнської віри, то нинішній поки викликає лише насторожене ставлення. Слід сказати, що й набагато менш значні протиріччя викликали розколи в римсько-католицькій церкві, достатньо пригадати розкол І Ватиканського собору (1869-1870), що призвів до утворення окремої церкви так званих старокатоликів, хоча каменем спотикання там стали питання, що мало зачіпають широкі маси вірян. У разі ж легітимації Папою Франциском ЛГБТ у питанні про ставлення до «содомського гріха» розкол може виявитися трагічним, на рівні XVI століття... Шустер крутився, намагаючись нав'язати чужі абсолютній більшості українців норми. Проведене ним голосування показало, що дві третини аудиторії не сприймають ідеали ЛГБТ-співтовариства. Та й серед тих, хто підтримав, чимало тих, хто зробив це, що називається, зціпивши зуби, принісши моральну жертву в ім'я інтеграції з Європою, оскільки дуже не хочеться знову опинитися в СРСР...

Європа робить колосальну помилку, пов'язуючи фундаментальні європейські цінності зі скороминущою соціально-політичною модою й даючи величезні пропагандистські можливості антиєвропейським силам.

«УБИТИ СТАЛІНА»

А колись пристойний телеканал «1+1» «порадував» глядачів російським телесеріалом «Убити Сталіна». Ясна річ, сюжет звичайний для нинішнього масового кіновиробництва Російської Федерації: славні, мудрі лицарі-чекісти 1941 року запобігають підступним спробам спецслужб Німеччини вбити самого товариша Сталіна. Це у них у Росії така «десталінізація». Не здивуюсь, якщо хтось виступить із закликом відкопати товариша Сталіна і повернути його у Мавзолей до товариша Леніна... Фільм - типовий міф. А будь-який міф мало цікавиться реальними обставинами. Немає даних про намір Гітлера 1941 року знищити Сталіна. У цьому просто не було необхідності. Червона армія зазнавала однієї нищівної поразки за другою, і це в Берліні не без підстав пов'язували з рівнем військового генія, пана Джугашвілі. Навіщо ж його прибирати? Приблизно з таких самих міркувань армія кайзера Вільгельма 1917 року не взяла червоний Петроград, що легко могла б зробити. Адже присутність у столиці Росії німецьких військ могла б спровокувати масовий патріотичний підйом серед росіян, крах більшовиків і прихід до влади націоналістичного антинімецького уряду. Німеччина від цього не виграла б. Уже 1942 року, коли опір радянських військ зріс, Гітлер у своїх застільних бесідах шанобливо говорив про Сталіна, про те, що після перемоги над Росією фюрер, можливо, залишить Сталіна керувати цією країною під контролем Третього рейху, оскільки, мовляв, Сталін знає, як поводитися з росіянами.

Що ж до уявного замаху на «велику трійку» (Сталін, Рузвельт, Черчилль) у Тегерані 1943 року, то це теж радянський міф. Усе це було вигадано для того, щоб запропонувати Рузвельту (виключно в інтересах його безпеки!) оселитися в одній із будівель радянського посольства, де все було готово для прослуховування. Прослухував Рузвельта син Лаврентія Берії Серго, про що він детально розповів у своїх мемуарах. І російські, й українські телеекрани заповнюють потоки чекістських серіалів. Нинішній режим в РФ, який відома дисидентка Валерія Новодворська називає «чекістською хунтою», формує відповідну панівну ідеологію, яку останній шеф КДБ СРСР Вадим Бакатін назвав «чекізмом» і дав визначення: «Чекізм» - це постійний, нічим не обмежений розшук і насильство над кожним, хто не вкладається в жорстку схему ідеології партії більшовиків. Це повне злиття ідеології спецслужби з ідеологією правлячої партії». Ну, сьогодні в РФ навіть «зливатися» не потрібно, оскільки правляча російська партія - це спецслужби. Сумно лише, що й в Україні сформувалась «ударна бригада» російської телепропаганди у складі телеканалів: «Інтер», «ICTV», «Ентер-фільм», «2+2», «МЕГА», «Тоніс» та інших, а тепер ось до них долучився й «1+1»...

НЕДОКАЗАНЕ

Той же «Тоніс» демонструє документальний серіал «Велика Вітчизняна. Недосказане», де знову реставруються затерті «істини» сталінсько-брежнєвської історіографії Другої світової війни. Наприклад, стверджується, що СРСР наодинці воював проти нацистської Німеччини. Це коли ж? Враховуючи, що з 22 червня 1941 р. СРСР почав отримувати від Британії і США фінансову, політико-дипломатичну, матеріально-технічну, військову та іншу допомогу...

А ось Британія від літа 1940-го до літа 1941-го справді наодинці воювала проти нацистської Німеччини, яку всією необхідною для війни стратегічною сировиною справно забезпечував Радянський Союз. Між іншим, англійці на деяких бомбах, що не вибухнули, але були скинені на їхні голови люфтваффе, знаходили радянське маркування. І ще: у музеї битви під Ель-Аламейном на трофейних німецьких гарматах є шини, на яких стоїть клеймо російською мовою: «Ярославский шинный завод». А розповідаючи про завод Михельсона, на якому 1941 року випускали «катюші», автори фільму, пригадавши про знаменитий замах на вождя пролетаріату, не посоромились повторити казку про те, як напівсліпа Фані Каплан влучно стріляла в Леніна...

Проте навіть із цього пропагандистського «мішка» лізе, як шило, правда. У фільмі «Друга світова: випадкова війна» на тому ж «Тонісі» показали документально-хронікальні кадри про штурм польського гарнізону Брестської фортеці вермахтом 1939 року за участю Червоної армії, показали спільний радянсько-нацистський парад у Бресті, який приймали «брати по зброї» - комбриг Семен Кривошеїн і генерал Гейнц Гудеріан. Цікаво, що в Бресті польських військовополонених вермахт передав Червоній армії. Для поляків це закінчилось Катинню... А серед тих офіцерів Війська Польського, хто опинився у німецьких таборах, більшість вижила... Під час перетворення західної частини Польщі на Генерал-губернаторство нацистський письменник Ханс Йост проспівав захоплений гімн есесівцям як новим людям, перетворювачам земель і народів. У поїздку до Польщі його узяв із собою Гіммлер. Радянські письменники, відвідавши на чолі Горького Біломорсько-Балтійський канал, залишили панегірики на адресу чекістів, оспівавши ударну рабську працю.

Паралелі, паралелі...