«ТК» на период  повышенной информационной и политической  активности в стране  решила давать нашим читателям  более развернутую картинку подходов наших основных каналов к  освещению главных тем.  «ТК» будет теперь давать отдельные статьи по новостям и по итоговым  еженедельникам. Также мы постараемся более прицельно присмотреться к новостной политике каждого канала.

Начинаем с итоговых программ.

Итак, 8 апреля. Более-менее объективными были «Подробности недели», «Интер». Дебют телеведущего Руслана Сеничкина. Мы посмотрим за ним несколько месяцев, чтобы определить личные политические пристрастия этого человека, а пока можем говорить только об одной программе.

Начали программу сюжетом Виталия Кадченко о Конституционном Суде Украины. В принципе, смешной. «Ми спробували уявити розподіл сил у Конституційному суді, простеживши кар’єрний шлях кожного із суддів. За підтримки парламенту малинові мантії одягли Анатолій Головін, Павло Ткачук, Михайло Колос. Цю трійку називають близькою до соціалістів. В’ячеслава Овчаренка начебто підтримує Партія регіонів. Марія Маркуш – сама колишній депутат від комуністів. Окрім того, до противників перевиборів записують В’ячеслава Джуня, який працював у Вищому господарському суді під головуванням "регіонала" Дмитра Притики, а також Сюзанну Станік та Валерія Пшеничного, призначених ще Леонідом Кучмою. Найбільш віддалені від політики, – каже Тимченко, – це ті, що обрані З’їздом суддів… А ось так виглядає президентська підтримка. Володимир Кампо та Андрій Стрижак близькі до голови президентського Секретаріату Віктора Балоги. Дмитро Лилак та Віктор Шишкін теж обрані за президентською квотою. Василь Бринцев пройшов за квотою З’їзду суддів. Петро Стецюк – призначений парламентом, його пов’язують з Романом Зваричем. Голову Конституційного суду Домбровського записують у симпатики Ющенко. Утім, він збирався залишити посаду начебто через політичний тиск. Для ухвалення рішення потрібно 10 голосів при кворумі у 12 суддів, але в жодній з команд поки немає такої підтримки. Поки що у певних політичних прихильностях експертам важко запідозрити лише трьох суддів. Це Анатолій Дідківський, Ярослава Мачужак та Володимир Iващенко. Можливо, головна боротьба між політиками буде точитися саме за ці три голоси».

Исчерпывающее описание. Но! Сразу вспоминается статья «Орбіти Конституційного Суду. Золота акція Медведчука у війні Ющенка і Януковича» Мустафы Найема, «Коммерсант» и Сергея Лещенко, «Украинская Правда», где эта тема была раскрыта намного глубже. Да, конечно, вашему автору могут возразить: аудитория Интернет-проектов намного меньше, чем «Интера». И все же правила элементарной журналистской честности, тем более мастерства,  требуют хотя бы поискать новый журналистский ход для раскрытия темы, уже качественно проанализированной коллегами. Или – сослаться на текст, подписанный коллегами.

Дальше – неплохой анализ Руслана Сеничкина. «Поки Конституційний суд розглядає указ Ющенка, в країні вже з’являються перші ознаки хаосу. Кожен сам для себе вирішує, виконувати указ чи ні, причому, користуючись суто політичними симпатіями. Так, міністр оборони Гриценко розпорядився почати в армії підготовку до виборів, міністр закордонних справ Яценюк заявив про готовність провести вибори за кордоном у окрузі. Весь інший уряд до виборів взагалі не готується. Розгляд справи теоретично може тривати не один місяць. Якщо вибори відбудуться, а указ президента визнають неконституційним, ми будемо мати два парламенти і два уряди». Трудно не согласиться. Констатируем: в общенациональном эфире обнародован один из худших сценариев развития политических событий. Сценарий будущего противостояния двух парламентов и двух правительств. Будем надеяться, что он не реализуется.

Дальше - сюжет Дмитрия Драбика о том, как готовятся к выборам парламентские политические партии. БЮТ готов, «Наша Украина» - в мобилизации, Партия регионов – ждет решения Конституционного Суда, Комитет избирателей Украины – нарекает на нереальность сроков досрочных выборов. Но отметим и один упущенный момент: Драбик решил «не заметить» (или ему посоветовали «не заметить») то, что в результате подписания Президентом указа о досрочных выборах в более выгодном положении оказались те политические силы, которые ЗНАЛИ о грядущем Указе, и, соответственно, могли к нему подготовиться ОРГАНИЗАЦИОННО. К числу таких сил, безусловно, относятся БЮТ и «Наша Украина». Возможно, этот факт в будущем станет в ряду других, когда международное сообщество будет давать оценку демократичности будущих выборов.

Весьма мало мотивированным выглядел сюжет Романа Винтонива по поводу захвата «Черкассыгаза». Почему среди массы рейдерских атак, каждый день, в том числе и на 15-й неделе 2007 года происходящих в Украине, был выбран именно этот эпизод? Складывается впечатление, что «Интер» силами Романа Винтонива и Руслана Кадченко  (сами ли журналисты, или они – просто «оружие «новотемников») не первый выпуск ведет личную войну против БЮТ в Черкассах.

В общем же, повторимся, заслугой «Интера» 8 апреля было хотя бы то, что «Подробности недели» удержались от  масштабных спецопераций и вообще этот выпуск был  более-менее профессиональным.

Чего не скажешь о ТСН («1+1») и «Фактах тижня» ICTV. «Невыносимая легкость бытия» - вот как можно обозначить подход ведущих Оксаны Соколовой, Олеся Терещенко и Натальи Мосейчук к анализу Указа Президента о роспуске парламента и его последствиях.

Цитата из Оксаны Соколовой, ICTV: «Президент розпустив парламент і призначив нові вибори. Парламент образився і вирішив довести, що виборів не буде. Заборонив уряду і Нацбанку фінансувати кампанію, розпустив нинішню ЦВК і повернув команду Ківалова. Так розпочався тиждень, який мав бути Страсним, сповненим любові і смирення, а став тижнем з’ясування стосунків, взаємних образ, нових наметових містечок і численних захоплень».

Цитата из Олеся Терещенко, «1+1»: «Страсний тиждень для країни ніби був помножений на 2. Хто переживав страсті Христові, а хто і пристрасті політиків, кому що ближче. Українська політика далека від християнських цінностей. Тут себе в жертву за інших не приносять. І терпіння теж тут не в моді. Наприклад, коаліція не стерпіла постійних конфліктів за владу з президентом і заходилася створювати конституційну більшість. А президент не витерпів, поки це бажання здійсниться, – взяв і розпустив парламент».

Как все просто, дорогие телеперсонажи! Парламент просто «образився» и «заборонив», коалиция не «стерпіла», и Президент не «витерпів»…

На самом деле, мы, ваши телезрители, достойны лучшего. Например, ответов на вопросы, которые вам, нашим телеведущим, похоже, даже не приходит в голову сформулировать. Что предшествовало Указу Президента? Правда ли, что Юлия Тимошенко сформулировала Виктору Ющенко альтернативу – либо досрочные выборы, либо БЮТ голосует вместе с Партией регионов? И – таким образом – практически не оставила Президенту выбора? Какова роль Виктора Балоги в разработке Указа Президента? Кто за досрочные выборы в окружении Президента, а кто – за переговоры с «регионалами» -  хотя бы по дате выборов?

ICTV, Оксана Соколова: «наскільки законний крок до дострокових виборів – тема окремої розмови. Цього тижня політики і експерти зламали купу списів, з’ясовуючи, хто більш неправий: президент, прем’єр чи парламент. Але істини так і не знайшли. У кожного своя правда, бо закони в Україні написані таким чином, аби їх було зручно порушувати. Єдиним арбітром може стати Конституційний суд. Через місяць він має оприлюднити своє рішення. Але далеко не факт, що суд таки наважиться порушити свою обітницю мовчання. Що буде далі, і чи не отримає Україна відразу два парламенти?».

Да, последний вопрос уместен, как уже замечали мы ранее. Но, Оксана, неужели нельзя изложить аргументы сторон –а, главное, независимых экспертов, которых неправда, что категорически невозможно  найти в нашей стране - в отношении законности/незаконности Указа Президента? Когда будет «окрема розмова» по поводу «наскільки законний крок до дострокових виборів»? Мы дождемся этого отдельного разговора? Когда?

«1+1». «Наталія Мосейчук: «Про те, що Ющенко може наважитися на такий крок (роспуск парламента –И.П. ), говорили давно». Кто говорил? Те, кто этого хотел, или кто это прогнозировал? «Наталія Мосейчук: «Але враховуючи його м’який характер, вважали малоймовірним». Только ли по причине мягкости характера Президента, или потому что считали, что оснований для роспуска парламента нет? А если таким основанием считать переход депутатов из оппозиции в коалицию, то почему Президент не распустил парламент в 2005 году, когда к «антикризисникам» перебежали нашеукраинцы Александр Волков и Владимир Заплатинский? Политическая целесообразность возникла только сейчас, в связи с массовым переходом депутатов и роковым вопросом о 300 депутатских голосах? Почему бы этого не сказать, да и не проанализировать, в чем эта целесообразность? «Наталія Мосейчук: Адже торік у серпні президент не скористався своїм залізним правом, натомість всадив всіх за "круглий стіл", результатом якого став "Універсал національної єдності". В чем «железность» права Президента? Это право  уже подтверждено Конституционным Судом?

«1+1». «Олесь Терещенко: «В три слова план виглядає так: розпустити парламент, оголосити дострокові вибори, під час кампанії змінити розклад голосів на користь "помаранчевих", отримати більшість у новій Верховній Раді і відповідне право на формування уряду. Завершальною фазою блискавичної війни може стати скасування політреформи, на яке погодилася Тимошенко». Как просто! В трех словах это действительно так. Но не надо трех слов. Не надо даже трех букв. Надо просто разъяснить зрителям,  имеет ли Президент  ЮРИДИЧЕСКОЕ право таким путем достигать своих ПОЛИТИЧЕСКИХ целей? Или для журналистов само собой разумеющимся является то, что закон в Украине подчинен ПОЛИТИКЕ?

«Олесь Терещенко: «Зараз багато із речей отримують зовсім інше бачення. Так само у партії з Ющенком міг помилитися Янукович. Те, що президент не розпускав парламент всупереч порадам опозиції, сприймалося тоді як бажання виторгувати поступки від коаліції. Насправді Ющенко міг просто чекати, поки після виборів не мине 1 рік. Протягом цього терміну, нагадаю, Конституція забороняє розпускати парламент».

Цитируем Конституцию: «Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після ДОСТРОКОВОГО припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання». То есть, Конституция НЕ запрещает Президенту хоть через месяц, отпущенный на формирование правящей коалиции, распускать парламент, избранный на РЕГУЛЯРНЫХ выборах. Олесь Терещенко просто перепутал ограничение на годовой срок, распространяющееся на парламент, избранный на досрочных выборах и на регулярных.

Дальше были сюжеты Владимира Соколова (ICTV) и Александра Шилко («1+1»). Оба – о блицкриге Президента. В обеих сюжетах – одно и то же место. У Соколова: «Депутати від Партії регіонів хотіли повернути в крісло звільненого президентом колишнього голову суду, депутати від БЮТ – захищали нинішнього. На кону печатка цієї установи. СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Сломаете ногу, ногу сломаете, сломаете ногу, зажало, не могу да не могу я, мне зажало дверь".». У Шилко: «За 2 дні до указу Віктор Ющенко звільнив голову Печерського райсуду Володимира Колісниченка, очевидно, не будучи певним в тому, що той не гратиме на руку коаліції. І, схоже, не помилився. Звільненого суддю відстоювали "регіонали". СИНХРОН: Володимир КОЛІСНИЧЕНКО, екс-голова Печерського райсуду Києва: "Ви хочете бачити печатку? Я не боюсь, що її в мене заберуть. Але в кармані вона в мене є. Ось печатка Печерського районного суду. Ось вона».

На самом деле существуют две версии, а не одна. По одной, нашеукраинской версии, «регионалы» действительно «воевали» за печать Печерского суда и за его председателя Владимира Колесниченко. По другой, «региональной», что «до Печерського суду прибув «десант» у складі Голови СБУ Геннадія Москаля, депутата від БЮТ Андрія Портнова та керівника Голови служби з питань правоохоронних органів Секретаріату Президента Валерія Гелетея. Журналісти в присутності народних депутатів України від Партії регіонів Юрія Мірошниченка та Юрія Болдирєва зафіксували факт перебування цих осіб у кабінеті виконуючої обов’язки Голови Печерського суду Інни Отрош». Почему бы Виктору Соколову и Александру Шилко не изложить обе эти версии? Почему на веру принимается только одна? Оставим вопрос как риторический.