Уже сивий, з дещо втомленим поглядом, але все той львівський батяр, інтеліґентний веселун з іронічним настроєм, незмінний ведучий «Шуфлядок» Стефко Оробець розповів «ВЗ» про свій мандраж перед поверненням на екрани, занурився у ностальгічні спогади, відкрив секрет свого літературного починання та заявив, що набирає творчу команду.

Зустрічає нас пан Стефко у день ефіру з доброю та привітною посмішкою. Робочий кабінет світлий та затишний, тому розмова була щирою і такою довгою, що місця на диктофоні бракувало. «Проходіть, сідайте, де вам зручно. Бачите, скільки маю презентів для львівської публіки» - і справді, ніби в майстерні Миколая усюди: на полицях, столі, навіть на землі стоять подарунки.

- Я фанатик Миколаїзму. Хочу задарувати увесь Львів та область. Можливо для когось це дрібнички, але ж приємні. Та й взагалі у час суцільних розчарувань, депресивності у суспільстві своїми «Шуфлядками» можливо хоч трішки поверну віру у те, що ми всі комусь потрібні. Відчуття, коли даруєш, напевне, найкраще, яке тільки може бути. Колись обов'зково втілю у життя давню мрію і відкрию щось на зразок майстерні Миколая, де кожен лише за те, що зайшов отримає подарунок. - Сива борода, пишна статура, лагідний погляд Стефко таки справді своїм виглядом нагадує Миколая.

- Маючи стільки в своєму розпорядженні корисних речей, хіба ніколи не виникало бажання взяти щось у власне користування?

- Боже сохрани! Можу поклястися, що у нас все чесно. Хоч часто мені телефонували друзі, знайомі. Мовляв, відклади нам кавоварку чи щось інше, або «Стефцю, скажи-но номер шухлядки і відповідь. Тобі шкода?». Та мені не шкода, але всі у моїй програмі мають рівні умови. Хоче моя жінка приз - будь ласка, нехай телефонує, говорить правильну відповідь і подарунок її. Так само і друзі, знайомі та зовсім незнайомі - усі мають одинаковісінькі шанси на виграш.

- Свого часу Ваше шоу було дуже популярним - додзвонитись прагнули усі. Але пройшло стільки часу - Ви не боялись, що люди не подзвонять?

- (Усміхається) Боявся звичайно, тому попередзвонював усім знайомим, повідомив радісну новину - «Шуфлядки» в прямому ефірі ТРК «Львів». Так що дзвоніть, маю файні презенти». Питання і відповідей я їм звісно не казав. Знаєте, як я був приємно здивований з того, що моїм так і не вдалось додзвонитись! Студійні телефони в першому ж ефірі мало не розривались від дзвінків.

- Мабуть, виникав у Вас і страх, мандраж після такої великої перерви повернутись на екрани?

- О так, це було в першу чергу. Особливо по відношенні до себе «чи я маю право повертатися в амплуа у вигляді вже немолодого хлопця?». Адже перші «Шухлядки» з'явились на екранах, коли мені було десь 37 років, а зараз мені вже 58. Це колосальна різниця - тоді я був молодим красивим, а зараз думав, як відреагує глядач на сиву людину, що появилася на ТРК «Львів». Проте впевненості додають приклади Європейських і Американських каналів, де переважно ведучими є старші сивочолі мужчини. Від них віє знанням і досвідом, вони формують інші фрази, інше бачення. Звичайно, я б хотів мати міски, які маю зараз 30 років тому, або ж молодече здоров'я зараз. Проте мене можна гарно причесати, нагримувати - буду як ляля. Знаєте, коли у новому сезоні ТРК «Львів» вийшов перший раз в прямий ефір дуже хвилювався. Особливо переживав, як на це відреагує Львів, а він просто розбудився, - розповідає пан Стефко з особливим захопленням. - Таке було враження, що всі мої колеги, друзі, знайомі побудилися зі сну. Одразу після програми було сотні дзвінків додому і на мобільний: «Ти появився! Вітаємо! Значить ми ще живемо!». Виявилось, що це не лише моя проблема, це проблема усіх моїх ровесників, які вже списані. Зараз на роботу беруть спеціалістів у віці від 25 до 40 років. А що робити людям, яким 60? Вони практично вже є непридатними хоч мають багато досвіду та вмінь.

- Тобто своїм прикладом Ви показали, що у будь-якому віці можна реалізовуватись. В чому саме прерогатива старшого покоління, зокрема телевізійників?

- Свого часу ми закінчували школи, яких зараз немає. Пройшли колосальну школу совдепівського телебачення, де крок в ліво, крок в право - розстріл. Це, по-перше, було пов'язано з високим контролем усього: твоєї біографії, знань, освіти. До речі, без освіти тоді ти не міг претендувати на нормальну роботу, без неї не було жодного шансу десь засвітитись. Ти повинен був мати освіту, пройти Рим, Крим та мідні труби, при цьому мати чисту біографію - тільки тоді можна було пробувати йти на телебачення. У процесі виробництва кожна програма проходила колосальну кількість прослуховувань та переглядів - прямого ефіру як такого не було - все писалося. Ніхто не міг вийти в прямий ефір, адже така людина, за логікою партії, могла сказати будь-що і це почули б усі. Телевізійне виробництво дуже контролювалось, там була інша естетика. Хоч вигляд воно мало дещо приторможений, але попри це була у ньому культура стосунків, найкращі мізки та високопрофесійні кіношники. Ведучий, оператор, режисери - усі були професіоналами високого класу, тому ніколи не було ніякого провалля між будь-якою ланкою - це був професійний цех. Зараз я бачу, що цього немає: може не дотягувати оператор, режисер чи ведучий, а в такому випадку страждає весь продукт. Телебачення це ж командна робота.

- То у Вас є своя команда?

- Ще не зовсім. Але справді мені зараз вона як ніколи потрібна. Потрібні люди, які підтримуватимуть і говоритимуть: «ти можеш, ти іще ого-го! ше потягнеш, давай шарпанися». Як і кожну творчу людину мене таке дуже стимулює до життя. Але окрім такої підтримки шукаю сміливих мистецьких людей. Ми ж весь час хочемо трансформовувати «Шуфлядки» і робити з них, чи вже без них, окремо, нові телевізійні форми. Адже ТРК «Львів» зараз сильно змінюється, на фоні цих змін можна створювати прекрасний якісний галицький продукт, якого вже напевне ніколи не буде на зросійщених та здешевлених центральних каналах. У «Шуфлядках» зараз маю музичного партнера - шикарного піаніста Ромка Мельника, а от словесного не маю. Хочу знайти людину, з якою я б робив бурлеск. Цей маловідомий жанр створює ефект ніби щось в ефірі не клеїться, а люди люблять неправильні програми. Норми, які забороняють робити в телевізорі певні речі, я б відмінив, адже чим більше ти є натуральний, чим більше є простішим, тим ефір, як на мене, є кращим.

- Можна сказати, що ТРК «Львів» вдихнула нове життя у Ваше шоу. Чи взагалі комфортно почуваєтесь у ролі ведучого?

- Ведучий - це справді моя роль. Навіть був досвід викладання цієї майстерності. Я дійшов висновку, що людина у собі має певну кількість замків, якщо вона зможе їх правильно відчинити, то знайде себе. Замки для ведучого - це встидливість, боязнь публіки, якась закомплексованість. Якщо цього позбутись, то стаєш природнім, справжнім, таким, якого любить публіка. Звичайно, можна дресирувати людину і отримаємо говорящу ляльку з пустими очима. Хто повірить цьому майстрові слова? Я люблю отримувати задоволення від спілкування з глядачем. Коли проводив концерти, то говорив доти, доки мене почують на самісінькій гальорці. А після міг і на пиво з глядачами піти - просто кожного сприймаю, як свого найщирішого друга і віддачу отримую не меншу.

- Із захопленням розповідаєте про концерти та живе спілкування з публікою. Але ж на телебаченні є оператор, камера...

- Так, тут дещо важче. Проте я знаю точно, що перед екранами сидять мої діти, жінка, а вони хоч і не подають виду, але хвилюються. А ще уявляю, як в якомусь містечку, селищі чи у самому Львові у п'ятничний вечір після тижня важкої чи недуже праці перед телевізором відпочивають люди. Маю таку гарну нагоду окрім веселого настрою подарувати їм наші чудові подарунки. Взагалі я дуже люблю людей.

- А вони вас люблять? В ефір ТРК «Львів» вже вийшло декілька Ваших програм, старий глядач повернувся, а чи з'явився новий?

- На мій превеликий подив «Шуфлядки» дивляться не лише ті, хто їх пам'ятає, але й молодь. Часом йду по вулиці і чую «Добридень, пане Стефку!». Здивовано спершу запитував, звідки мене знають, а це виявляється мої нові глядачі. Чи люблять не знаю, але доброзичливе ставлення точно є, що не може не тішити.

- Це питання більше виникає у глядачів, які бачили і старий і новий зразок програми. Чому «Шухлядки» стали «Шуфлядками»?

- «Шуфлядки» від слова «шуфля». В моїй інтерпретації - закидати призами. Шухляда - це ящик в столі, а шуфлею підкидають вогню, я ж нею закидую людям призи.

- Пане Стефку, у Вас, як у дуже творчої особистості, гумориста, письменника, музиканта тощо неодмінно є творчі плани. Розкажіть про них?

- Телевізійна програма перш за все допомагає мені повернутись до людей, комусь нагадати про себе, а з кимось познайомитись. Останніми роками я багато писав, а тепер хочу поєднати свою творчу діяльність. Про усі плани розказувати не буду, але відкрию декілька секретів: закінчую написання книжки про Еренфріда Вальтера фон Чирнгаузера - вченого, винахідника мейсенський фарфору. Зацікавився його постаттю, бо це мій предок по бабці; також планую випустити книжку присвячену історикам Ярославу Дашкевичу та Ярославу Ляльці - вони мене прокинули. Завдячуючи їм, я уже десять років по архівах та інших джерелах досліджую власний родовід... - Щось я з вами заговорився. Мушу бігти, на мене чекають глядачі.

Уже через час деякий пан Стефко з'являється в прямому ефірі ТРК «Львів» з незмінно добірним гумором, цікавими питаннями, приємною музикою та корисними подарунками.

Розмовляла Христина Гірська, «Високий замок»