Спочатку – нещодавно підслуханий діалог двох «біло-блакитних» тінейджерів біля стін Конституційного Суду:

- Чуєш, а що взагалі в цьому КС роблять?

- Як що? Конституцію, блін, судять! (Гучний сміх, схвальні погляди старших товаришів).

Таким чином в нашій країні мислять не тільки багато прихильників антикризової коаліції, а й «помаранчево налаштовані» громадяни, і навіть значна частина тих, хто розчарувався і «не приєднався». Загальний настрій такий: хай живе Конституційний Суд, надія і опора стабільності в країні! Але нехай лише спробують винести не той вердикт – ми і КС відправимо у відставку!

Суддям КС не позаздриш: із самого початку розгляду президентського Указу про розпуск Верховної Ради їм доводиться працювати в атмосфері такого тиску – що мало не здасться . Суспільство, яке втомилося від політичних чвар, настільки бажає, щоб прийшов «третейський суддя», що готове прийняти у цій ролі не те, що Конституційний Суд – вождя племені мумба-юмба. Проте й вимагатимуть з такого «миротворця» за всіма правилами, щоб – ні вашим, ні нашим!

Вихід з цієї ситуації один – пряма трансляція засідань Конституційного Суду по загальнонаціональних телеканалах. Поки що про це говорять політики переважно «помаранчевого» спектру – то В’ячеслав Кириленко , то Микола Томенко. Але ж чи не зацікавлена в такій трансляції і антикризова коаліція? Якщо вірити закликам «не давити на КС», що постійно лунають до Президента, - ще й як зацікавлена. То у чому ж річ?

Та все у тому ж – у загальній недовірі до Конституційного Суду. Адже він, як не крутись, теж відображає наше суспільство з його класичним: «Проти кого дружимо?». Власне, весь склад КС «знаючі люди» в політикумі і пресі вже «розписали» за колірним спектром: Іван Іванович – людина Януковича, Ніна Миколаївна «заряджена» Президентом, а у Сергія Прокоповича – взагалі «золота» акція.

І проте альтернативи Конституційному Суду у вирішенні нинішнього конфлікту – немає. Отже, найближчим часом суддям КС належить пожити «під склом». Не найприємніший формат, але доведеться потерпіти. Якщо вже ми хочемо вивести наших політиканів «за дужки», то розглядати кожен крок будь-кого із суддів суспільство має під мікроскопом: з ким зустрічався, від кого дзвонили, що «просили передати»?

Не секрет, що «силовики» в Україні більш-менш «розписані» між політичними суб’єктами, котрі нині конфліктують: ВР, СП, КМУ. Може, чиновникам і олігархам, які значною мірою визначають рухи тіла цих абревіатур, варто домовитися про взаємне невтручання в очне і заочне життя суддів Конституційного Суду? Аж до повного блокування контактів складу КС з навколишнім світом? Як щодо спільної роботи в цьому напрямі інших структур, абревіатури яких – СБУ і МВС, НСНУ і ПР, СПУ і БЮТ, UMC і «Київстар»? Такий часовий контракт був би, вже повірте, більш крутим, ніж серпневий Універсал національної єдності.

Все це, зрозуміло, жарт. Але в кожному жарті є доля правди. Не впадатимемо в пафос політиків: мовляв, зараз вирішуються долі України. Скажімо так: нині вирішується багато що.

І ще одне: можливі теле-радіотрансляції з Конституційного Суду зроблять для «ліквідації правового нігілізму суспільства» значно більше, ніж КМУ, СП і ВР разом узяті. Якщо через день після першого ефіру із залу КС, Наталія Петрівна з Красноармейська і Юхим Трофимович з Рівного в розмовах з «друзями» і «колежанками» посилатимуться на статті 102 і 113 Конституції України, - значить, каїну об’єднало щось більше, ніж матчі збірної України з футболу і «Танці з зірками». Отже, Конституцію України «судили» не дарма.

Євген Кузьменко, proUA