Володимир Федорін: «Ми живемо в ситуації вічного стартапу: не можемо робити сьогодні щось так само, як учора»
1-го жовтня український Forbes остаточно перейде під керівництво нового головреда - Михайла Котова, колишнього виконавчого директора та головного продюсера «РИА Новости». На новину про продаж UMH Group Сергію Курченку редактор «Forbes.Украина» Володимир Федорін відреагував заявою про звільнення, констатувавши «смерть проекту в його нинішньому вигляді». На його думку, олігархічні медіа в принципі не можуть бути якісними. А про те, що він має на увазі під якісними медіа, Володимир розповідав на майстер-класі у Школі журналістики Українського католицького університету.
«Мені дуже пощастило: я жодного дня не працював у державних чи олігархічних медіа. Я потрапив усередину тієї єдиної на пострадянському просторі школи якісної журналістики, яка почалася з газети "Ведомости"», - розповідає Федорін. За освітою він учитель латинської й давньогрецької мови та літератури, а в журналістику прийшов наприкінці 90-х. Спочатку працював у інформагентстві «АК&М», де займався біржевою інформацією. З 2001 року - у газеті «Ведомости», де виріс із рядового журналіста до заступника головного редактора. Потім старт проекту SmartMoney, який так і не став успішним, російський Forbes і, нарешті, Forbes український. Попереду - новий проект в Україні.
«Якість - це певна функція взаємодії редакції та її аудиторії». Зацікавленими сторонами комунікації («стейкхолдерами», як їх зве Федорін) є медіа, ньюзмейкери та аудиторія. Вони становлять вершини зовнішнього трикутника; є також трикутник внутрішній: бренд - видавець - редакція. Кожна з його вершин важлива для існування якісного та успішного ЗМІ, й виконання їхніх взаємних вимог - необхідна умова ефективної роботи.
Бренд має бути достатньо потужним «локомотивом», що тягне за собою і редакцію, і видавця. Він має викликати довіру в читачів, мати бездоганну репутацію й асоціюватися з успіхом. Звісно, медійний стартап не завжди має за собою авторитетний бренд на зразок Forbes; нові бренди потребують додаткових зусиль для розкрутки й мають відносно вищі ризики. Так сталося із SmartMoney: бренд не витримав конкуренції.
До видавця якісного ЗМІ є чотири головні вимоги:
1. Заробляти гроші коректними методами - не джинсою, а рекламою та продажами.
2. Захищати редакцію на 99% від того бруду, який можуть вилити на неї як ньюзмейкери, так і читачі.
3. Уникати конфлікту інтересів: не балотуватись до парламенту, не качати нафту, не торгувати впливом. Інакше видання ризикує перетворитися на олігархічне чи державне, де власники диктують що писати і як. Підлаштовуючись під інтереси видавця, редакція сама починає себе цензурувати. «Самоцензура - найогидніше, що може бути в нашій професії», - каже Володимир Федорін, наводячи висловлювання з липневого інтерв'ю Євгена Кисельова щодо компромісів із інтересами власника («...как человек мудрый, проработавший в этой профессии 25 лет, я конечно же, понимаю, что любой менеджер моего уровня, работающий в таком крупном СМИ как телеканал "Интер", должен постоянно думать и соразмерять свои действия, свои решения с той реальной жизнью, в которой он живет»). «Мені неприємно і гидко повторювати ці слова», - прокоментував Федорін.
4. Здійснювати стратегічний контроль. «Медіа - такий бізнес, у якому в останні двадцять років выдбувається щось неймовірне, - пояснює редактор. - Стара бізнес-модель завалилася, а нову вдається знайти небагатьом. Ми живемо в ситуації вічного стартапу: не можемо робити сьогодні щось так само, як учора. Потрібно експериментувати, робити більше помилок і більше проривів».
До редакції є три вимоги:
1. Професіоналізм, який полягає в досвіді й вимогливості до себе. Якісні медіа, каже Володимир Федорін, не мають права на помилку. Читачі та ньюзмейкери не прощають помилок: перші платять за контент, другі розплачуються своєю репутацією.
2. Непідкупність (integrity) - здавалося б, базова характеристика журналіста, про яку сьогодні часто забувають.
3. Скепсис: не сприймати все, що бачиш і про що пишеш, як даність: «Піддавайте сумніву все, а себе - у першу чергу».
«Якісна журналістика - та, що була заснована як бізнес». Олігархічні чи державні медіа не можуть давати споживачам достовірної інформації через свою заангажованість, а перетворити їх у якісні видання неможливо: «це як із концтабору зробити піонерський». Олігархи й політики стурбовані власним реноме й намагається поліпшити його за допомогою своїх медіа, тоді як якісне ЗМІ переймається своєю репутацією та довірою читачів, а також виконує місію - повідомляти читачам те, що інші хотіли б приховати. Тому медіа, створені як бізнес і сфокусовані на отриманні прибутку, легше протистоять зовнішнім небезпекам та спокусам.
Історія якісних друкованих видань у Росії - це історія спроб заснувати неолігархічний газетний або журнальний бізнес за західними зразками. Бренд «Ведомости» підтримували два гіганти ділової журналістики - The Financial Times та The Wall Street Journal, залучені до проекту видавцем газети Дерком Сауером. Свого часу Сауер відмовився продати «Ведомости» російським олігархам, надавши перевагу західній компанії; рекламним слоганом газети було «Будь-який олігарх може купити нашу газету. У кіоску». Російський Forbes, запущений під одним із найсильніших медійних брендів світу, європейською корпорацією Axel Springer, очолювали вихідці з «Ведомостей».
«На відміну від Дерка Сауера, Борис Ложкін усе-таки продав свій бізнес олігарху, але я абсолютно його не засуджую, - коментує Володимир Федорін зміну власника UMH Group. - За впливовістю його холдинг зрівнявся з великими телеканалами. Коли до тебе приходять люди, пов'язані із владою, і пропонують по-хорошому продати, то це пропозиція, від якої складно відмовитися. Звісно, якщо ти не голландець і не колишній маоіст».
Культура редакції є ще одним необхідним елементом якісного видання. Будь-яка культура, за словами Федоріна, є набором обмежень, який дозволяє проявляти в жорстких рамках максимум творчості. Культура видання - це набір правил, етичних норм і вимог, що контролюють роботу журналістів. Володимир Федорін пропонує студентам самим сформулювати такий список:
1. Не писати, не пропускати і не публікувати джинсу;
2. Не брати від ньюзмейкерів подарунки;
3. Не плутати факти з судженнями;
4. Не публікувати неперевірену інформацію;
5. Перевіряти першоджерела
6. Не жертвувати фактами заради оперативності;
7. Не переписувати інтерв'ю на вимогу респондента;
8. Дотримуватись балансу;
9. Бути прозорими.
Він додає до цього переліку власні рекомендації:
- Постійно намагатися зробити щось унікальне, що виділялося б із сірого фону.
- Значна частина винагороди, яку отримує журналіст, нематеріальна. Ця робота не зробить нас багатими; немає журналістів-мільярдерів, тільки середній клас.
- Боятися потрібно не ньюзмейкерів, а своїх читачів.
- Не можна брати подарунків і брати участь у прес-турах - хіба що власним коштом і за умови, що ви отримаєте інформацію, яку не можете дістати в інший спосіб.
- Між ньюзмейкерами і журналістами не може бути дружби - тільки соціальна взаємодія.
- Старатися дати в матеріалі слова всім важливим зацікавленим сторонам («стейкхолдерам»).
- Відразу повідомляти читачів про власні помилки.
Песимістичних поглядів на майбутнє якісної журналістики Володимир Федорін не поділяє. За його словами, український Forbes далі нарощує свою аудиторію, зокрема й завдяки розвитку сайту forbes.ua. А олігархізація медіапростору збільшує потребу читачів у якісному та незаангажованому контенті, створюючи нішу, яку можуть заповнити нові ЗМІ. «Просто потрібно починати все спочатку», - резюмує Федорін.
Анна Журба, для Редакторського порталу
Відеозапис майстер-класу Володимира Федоріна «Якісна журналістика»
Фото - Медіаняня
