Посилення протистояння у політичних верхах завжди тягне за собою посилення інтересу можновладців і тих, хто хоче ними бути, до медіа. А це означає приплив політичних грошей — значно більших, ніж у відносно спокійне позавиборне міжсезоння. Аналізуючи інформаційно-аналітичне мовлення більшості каналів останнім часом, відразу бачиш ознаки тиску великих cум і диктату серйозних намірів. Тиск, звісно, відбувається поза ефіром. Подейкують, що від хронічного незадоволення великих людей на Грушевського вже дрижить земля під найпопулярнішою політичною програмою — «Свободою слова» Савіка Шустера. Ні великі рейтинги, ні статус головного дискусійного майданчика українського телебачення, ні показовий політичний нейтралітет власника ICTV Віктора Пінчука не є для «Свободи слова» стовідсотковим захистом від тих, кому хотілося б установити над нею контроль або, принаймні, не дати зробити це конкурентам.

У березні все найцікавіше відбувалось у державних і комунальних медіа.

Національна телекомпанія України здивувала двічі. Перший раз — коли, не надто дбаючи про дотримання формальностей, організувала перемогу народного улюбленця Андрія Данилка в національному відбірковому турі міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення». З огляду на те, що всі конкуренти Данилка були артистами зовсім іншої вагової категорії, вибір журі та глядачів нікого не здивував. Та ця подія викликала на диво завзяту полеміку як у масах, так і серед представників інтелектуальної еліти, зокрема, і на сторінках «Детектор медіа». Хтось переконаний, що виступ ходячої травестійної пародії на малоросійство стане ганьбою України, хтось, навпаки, передрікає успіх і навіть перемогу нашої Вєрки. Тим часом, високий градус та інтенсивність публічної дискусії вкотре засвідчили, наскільки далекий наш народ від розуміння європейської системи медіа-координат, у якій попсовий телеконкурс займає аж ніяк не чільне місце.

Другий раз здивував президент НТКУ Віталій Докаленко, віддавши усне розпорядження призупинити вихід ток-шоу «Толока» — найбільш рейтингового продукту Першого каналу. Рішення було настільки спонтанним, що спершу пан Докаленко не зміг пояснити його причин, і лише за два дні так-сяк сформулював офіційну позицію. Реальні мотиви його дій — скоріш за все, політичні (приводом для скандалу став бенефіс лідерів «Нашої України» та БЮТ у програмі 19 березня, який був, за словами Докаленка, начебто підлаштований ведучим програми Віктором Павлюком. Ображений Павлюк звинуватив Докаленка в цензурі та тиску, і (не без сприяння опозиційних політичних сил) історія з «Толокою» переросла в найгучніший медійний скандал із часів «революції» на «Інтері» і навіть стала темою для дискусії у програмі «Свобода Слова» на ICTV. Імпульсивний вчинок міг коштувати Докаленкові крісла президента НТКУ, якби не законодавча колізія, яка не дозволяє ротувати керівника державної телекомпанії інакше, як за поданням Громадської ради. Поки не сформують Громадську раду, президент НТКУ залишатиметься всевладним і недоторканним.

Прояснилась ситуація у київських комунальних ЗМІ, де наприкінці січня почались кадрові ротації і скорочення. Консолідацією медіаактивів Київради і Київміськдержадміністрації керує Казбек Бектурсунов, колишній генеральний директор видавничого дому «Коммерсантъ-Украина». Обійнявши посаду радника міського голови, Бектурсунов де-факто отримав картбланш на будь-які переформатування та кадрові зміни у телерадіокомпанії «Київ», радіостанції «Голос Києва» і друкованих виданнях «Хрещатик», «Київ Вечірній» та «Українська столиця», а також їх об’єднання у єдиний холдинг. Поки що його кадрова політика, окрім скорочення роздутих штатів, полягає у запрошенні на керівні посади фахівців із досвідом роботи в комерційних медіа (колишній заступник головреда газети «Дело» Олег Арестархов очолив «Вечірній Київ», екс-генпродюсер СТБ Дмитро Харитонов — ТРК «Київ») і асів політичного піару (Дмитро Джангіров і Павло Карайченцев — політтехнологи, компаньйони Бектурсунова по піар-агенції Think Tank — очолили, відповідно, газети «Хрещатик» і «Українська столиця»). Під їхнім керівництвом комунальні ЗМІ повинні швидко позбутись совкового флеру, аби, за словами керівника поки що неформального медіахолдингу, «ще краще служити КМДА і своїм читачам». Щодо читачів — це ми ще подивимось, а ось змусити старозавітні газети, теле- і радіокомпанію ефективніше задовільняти піар-потреби команди Черновецького — це, безперечно, одне з головних завдань, поставлених мерією перед Казбеком. Утім, цілком можливо, що, крім захисту політичних інтересів шефа, Бектурсунов і його команда готуватимуть київські медіа до роздержавлення; після цього Черновецький урочисто передасть майно редакцій (перш за все, багато апетитної нерухомості в центрі міста) «трудовим колективам», себто — опосередковано — самому собі. Перш за все, це стосується друкованих ЗМІ, роздержавлення яких може розпочатись уже цього року, якщо Верховна Рада підтримає відповідний урядовий законопроект. Підручні київського мера можуть застосувати до окремих підприємств різні підходи: підвищувати ліквідність одних задля їх трансформації у повноцінний медіа-бізнес, а інші тим часом доводити до стану, коли їх закриття буде для столичного медіапростору непомітним. І все це — за бюджетні гроші. У київському бюджеті на 2007 рік на утримання комунальних медіа закладено понад 41 мільйон гривень.

Керівництву «Інтера» вдалося порозумітись із колективом і разом виробити проект колективної угоди, який майже повністю задовільнив обидві сторони. Нагадаю, за домовленістю між Валерієм Хорошковським та представниками колективу на 15 березня було призначено конференцію, на якій мали затвердити нову колективну угоду, а також визначити порядок вирішення трудових спорів. У проекті, розробленому Правлінням та лояльною до нього профспілкою «УНТК», найактивнішим «інтерівцям» багато що не сподобалось: положення щодо договорів про передачу авторських і суміжних прав, скасування додаткових відпусток тощо. В ході переговорів керівництво поступилось більшістю ключових спірних моментів, окрім пункту про заборону сумісництва та підприємницької діяльності для працівників «Інтера». Мир? Поки що так. Тим часом канал і далі втрачає кваліфіковані кадри, його керівництво закриває програми власного виробництва, а генпродюсер каналу Ганна Безлюдна вже відкрито говорить про створення окремого інформаційного продакшну на базі студії каналу К1 на Щусєва (за інформацією деяких джерел, розглядається також ідея запуску інформаційного каналу). Запевнення топ-менеджера каналу в тому, що її кадрові та програмні рішення не справили негативного впливу на рейтинг, супроводжуються досить дивними піар-акціями (наприклад, поява ведучої оновленого «Ранку» Дарини Трегубової оголеною в журналі Playboy) та лихоманковими пошуками «вундерваффе» для осіннього прориву. У вересні ми побачимо нове обличчя «Інтера», а до того часу спостерігатимемо, як старе, звичне, поступово розмивається.

«1+1» збирає вершки з інших каналів. У «ТСН» дебютували двоє вихідців з НТН — Віталій Гайдукевич, для якого у випуску о 23.00 з понеділка по четвер запроваджено постійну гостьову студію, та Ілона Довгань. Співведучою «ТСН. Підсумків» стала Наталія Мосейчук. «Вигнанець» з «Інтера» Олег Панюта працює над новим ранковим блоком, що замінить «Сніданок з «1+1», імовірно, вже у квітні. «Comedy Club Ukraine», попрощавшись із «Інтером» за доволі неприємних обставин, із 30 березня виходить на «1+1». Ще зарано говорити про рейтинги, які принесе «Плюсам» цей «секонд-хенд», але, — хоча б з огляду на те, що аудиторія «1+1» значно молодша за «інтерівську», — канал отримав від головного конкурента цінний подарунок, яким зможе «залатати» свої проблемні слоти.

У змагання дорогих мегапроектів — адаптованих міжнародних («Танці з зірками», «Фабрика краси») та саморобних авторських («Свобода слова», «Шанс») форматів — незабаром вступить Новий канал. Його козир — нідерландський формат корпорації Endemol international B.V. «Фабрика зірок», утіленням якого керуватиме Алла Липовецька, донедавна — продюсер розважальних програм ICTV. Варто поглянути на стрибки рейтингів ICTV щоп’ятниці та «1+1» щосуботи (після початку проекту «Танці з зірками-2»), щоб зрозуміти: гонки телеозброєнь триватимуть, і в наступному сезоні кожен канал, імовірно, спробує вразити своїх глядачів масштабним проектом за мільйон доларів. Головне — аби заради цього їм не доводилось економити на всьому іншому, наповнюючи офф-прайм телемагазинами і найдешевшими серіалами.

Отар Довженко, «Детектор медіа», для РеклаМастера