Каждый раз, наблюдая нынешние итоговые программы, ловишь себя на мысли: когда-то все это недействительное должно закончиться. Когда-то должны прекратиться этот вопиющий непрофессионализм, это воинствующая самоуспокоенность. Когда-то люди,  наконец-то,  должны начать  получать от телевизора правду.

А затем понимаешь: предела  непрофессионализму, самолюбованию журналистов, которое даже не скрывается, нет. Нет предела и невежеству, элементарному незнанию.

Все это случилось лишь потому, что высший менеджмент телеканалов пустил ситуацию на самотек. Нетребовательность к ведущим, к редакторам, к текстам, к «картинке» – это тоже «хата скраю», «подвиг», за который теленачальникам раньше или позже придется отвечать. Как минимум – потерей мыслящей аудитории.

«Подробиці тижня», 18 марта, ведущий Александр Мельничук.

Найдите логику в его словах: «Рішучі заяви об’єднаної опозиції мали засвідчити: у неї є чіткий план здобуття влади. Щоправда, емоційна презентація політичної кризи завершилася нічим. А чим саме погрожує опозиція, не зрозуміло». Так есть все-таки этот план или нет? Кто именно считает, что «презентація політичної кризи завершилися нічим»? А чем она должна была завершиться? Кому, самому  Александру Мельничуку непонятно, чем угрожает оппозиция? Почему бы Александру Мельничуку в этом и во всем остальном  лично не разобраться – желательно, перед эфиром?

Но на самом деле практически очевидно, что отнюдь не самому Мельничуку навеяло эти маловразумительные - с точки зрения достоверной информации и весьма понятные с точки зрения  политического пиара - месседжи. «Сподівання на якийсь таємний козир або креативний прорив поки не справдилося. Судячи з усього, головна ставка була на президента. Але він дав зрозуміти, що не погоджується на роль механічного ветувальника коаліційних законів». Когда, где дал понять? Или это так кому-то ХОЧЕТСЯ, чтобы дал понять, а на самом деле  ситуация  не столь однозначна? А именно: «Глава Секретаріату Президента України Віктор БАЛОГА заявляє, що Президент Віктор ЮЩЕНКО застосовуватиме вето у разі, якщо антикризова коаліція ігноруватиме законопроекти, котрі глава держави подає у Верховну Раду як невідкладні, а також пропозиції «Нашої України» і БЮТ» (отсюда). И в то же время «Головна служба документального забезпечення Секретаріату Президента України інформує, що Президент України Віктор ЮЩЕНКО за час каденції нинішньої Верховної Ради України застосував право вето лише до 14,5% ухвалених нею законів.» (отсюда). То есть,  Виктор Балога играет роль «плохого следователя», а его аппарат, непосредственно подчиненный Президенту – «хорошего», поэтому и произошла санкционированная утечка информации от Главной службы документального обеспечения СП? Вот бы в этом и разобраться…

Идем дальше. В сюжете репортера Андрея Сайчука сказано дословно: «Коаліція ультиматум розглядати відмовилась. У відповідь "бютівці" і "Наша Україна" залишили сесійну залу. Це змусило коаліціянтів нервувати. День перед тим Віктор Ющенко заявив, що готовий ветувати всі закони, які не влаштовуватимуть опозицію». Вы понимаете, как взаимосвязаны слова Александра Мельничука (Президент «дав зрозуміти, що не погоджується на роль механічного ветувальника коаліційних законів) и Андрея Сайчука («день перед тим Віктор Ющенко заявив, що готовий ветувати всі закони, які не влаштовуватимуть опозицію»). И далее: «…Коаліція тим часом працює і ухвалює закони, більшу частини з яких президент, імовірно, підписувати відмовиться. Окрім тих, які фактично виконують вимоги з опозиційного ультиматуму. За версією Юлії Тимошенко, яка ввечері побувала в ефірі програми "Подробиці з перших вуст", таких законів аж три». Найдите логику! Да идите вы подальше с такими вопросами, какая вам разница – обоснованно, наверное, скажут те, кто являются реальными авторами программы «Подробности недели». Ну, недоглядели…

Кстати. «День перед тим», день перед ультиматумом оппозиции – это 12 марта 2007 года. Всех отсылаем на сайт Президента. Заявления Виктора Ющенко о готовности ветировать законы, не устраивающие оппозицию,  там нет. Можете проверить. Без комментариев.

Андрей Сайчук – отдельная история. В его сюжете: «у четвер опозиція приходить на засідання парламенту, щоб підтримати президентську кандидатуру на посаду міністра закордонних справ – Володимира Огризка. Ющенко після вчорашньої зустрічі був упевнений: коаліція зголоситься на його кандидатуру. Але сталося інакше. В повному складі "антикризовики" вирішили голосування відкласти, адже комуністи погрозили розвалом коаліції». Вы поняли, почему Владимир Огрызко не министр? Вам сказали, из-за коммунистов? А вы уверены, что вам сказали правду? Или обманули, назвав одну, причем несущественную,  причину?

Ну и финал-апофеоз Андрея Сайчука в его стендапе: «СТЕНДАП: Повернутися до нормального життя – такий шанс Верховна Рада отримає лише у вівторок. Цього дня президент планує знову зібрати за "круглим столом" прем’єра та спікера і голів парламентських фракцій. Можливо, друга спроба виявиться результативнішою». К воскресенью, 18 марта,  было давно объявлено, что Президент с лидерами фракций встретится в ПОНЕДЕЛЬНИК, а не во вторник. Анна Безлюдная? Владимир Грановский? Напишите «темник»  для Андрея Сайчука! Он без «темника» не может…

Дальше – диалог Александра Мельничука с премьер-министром Виктором Януковичем, подводясь к которому,  Мельничук  продолжил брошенную вскользь тему коммунистов-коалиции-Огрызко Андреем Сайчуком: «Тепер про коаліцію. В цій ситуації вона повинна бути як ніколи монолітною. Чому ж тоді комуністи саме зараз вирішили продемонструвати свою принциповість, заявивши, що теоретично можуть грюкнути дверима і показово зруйнували домовленість між президентом і прем’єром. Хоча для підтримки кандидатури Володимира Огризка вистачило б лише частини коаліційних голосів. І комуністи могли б просто не брати участь у голосуванні. Правда, з іншого боку, не можна виключати, що цей демарш Компартії є спланованим, хоч і нашвидкоруч. Його мета – забезпечити виконання якихось інших домовленостей президента та прем’єра, про які вони поки що не розповідають. Принаймні на адресу Ющенка представники коаліції висловлюються досить обережно: не те, що про керівника президентського Секретаріату Балогу чи про Тимошенко». Явный намек  на то, что Президенту  при помощи демарша коммунистов помогают  пробросить  в очередной раз Юлю и Балогу, подписавших документы об объединении оппозиционной коалиции, -  ради каких-то договоренностей с Януковичем.  Намекнули – что дальше?  Спроси, Мельничук, о причинах демарша коммунистов у премьера! Увы.  Текст подводки Мельничука к интервью писался не Мельничуком, и в него вкладывался смысл, самому Мельничуку неведомый? Или у ведущего просто  не хватило профессионализма задать сам собою напрашивавшийся вопрос премьеру?

 А хватило «профессионализма» у Мельничука спросить: «Про що вдалося домовитися з Президентом, і взагалі це була розмова обговорення вимог опозиції чи якимось іншим чином побудована?» (Виктор Янукович на вопрос не ответил, зато заявил, что «для мене було цікавим декілька днів тому назад отримати інформацію, що в нас членів різних партій в нашій державі всього-на-всього 2%. І з цих 2%, умовно я скажу, одна десята, яка намагається диктувати свою волю 99% населення України»).

Следующий вопрос: «Чи готова коаліція, уряд до, скажімо, повторення Майдану зразка 2004 року?» (Янукович на вопрос не ответил, зато подчеркнул, что «це не потрібно нашим партнерам за кордоном, які сьогодні вкладають інвестиції в нашу країну, в розвиток нашої держави»). Следующий: «Хто має сформулювати офіційну позицію України з цього питання?» (Янукович на вопрос не ответил, зато сам спросил у Мельничука,  «чому зараз цей процес йде по такому неузгодженому сценарію?»)… Ну,  и так далее… Ей-Богу, «правильное» недавнее интервью Савика Шустера с Виктором Януковичем выглядит на этом фоне как  жесточайший хард-ток!

Далее давайте  вспомним верстку программы «Подробности недели» за 18 марта  в кратком изложении заголовков «Огляду телеефіру».

 «Американські військові не пропонували Україні встановити радари на її території

СТУДІЯ: Цього тижня українці нарешті отримали змогу дізнатися про всі деталі планів Пентагону. Спеціально для цього до Києва прибула група американських експертів.

РЕПОРТАЖ: НЕ ТИТРОВАНО. Американські військові не пропонували Україні встановити радари на її території, а протиракетна база у Польщі та радіолокаційна станція у Чехії будуються не для протидії Росії, – заспокоював очільник делегації. Він запевняє: Україна поза зоною ризику.

СИНХРОН: Генрі ОБЕРІНГ, директор Агентства ПРО Міноборони США: "Було занепокоєння, що можуть впасти уламки ракет. Під час перехоплення майже усе знищується у повітрі. Вірогідність небезпеки – від однієї тисячної до однієї мільйонної".

РЕПОРТАЖ: Офіційної позиції щодо ПРО Київ поки не оприлюднив. Проте міністр оборони Анатолій Гриценко вже заявив: елементи системи у Чехії і Польщі сприятимуть укріпленню європейської безпеки. Гостей з-за океану вітали акціями протесту. Заспокійливі заяви американців не вгамували пристрастей навколо ПРО (выделено автором – П.Л.).

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Янкі, go home!"

Латинська Америка зустрічала Джорджа Буша протестами

ОГЛЯДОВО: Акціями протесту зустрічали Джорджа Буша у Бразилії, Уругваї, Колумбії, Гватемалі та Мексиці. Цього тижня американський президент завершив своє латиноамериканське турне. Закінчилася колосальна піар-акція, – так охрестила візит міжнародна преса. Жодних вагомих практичних результатів. Оглядачі відзначають, що більшість гострих запитань Буш намагався не чути.

4-ту річницю початку іракської війни в США відзначили масовими демонстраціями

ОГЛЯДОВО: Масовими демонстраціями протесту відзначили в США 4-ту річницю початку іракської війни. На вулиці Вашингтона вийшли десятки тисяч супротивників цієї кампанії. "США, геть з Іраку!", "Імпічмент – президенту Бушу" – такі гасла тримають демонстранти. Сьогоднішня акція – це спроба повторити пацифістський марш на Пентагон 67 року під час війни у В’єтнамі.

У Криму – черговий сплеск проросійських акцій.

(…..)»

«Международные панорамы» советского  телевидения – отдыхают! Добавьте сюда визуальный ряд с «плохим янки» Бушем и «хорошими парнями» типа Чавеса – и, честно говоря, хочется себя ущипнуть: где мы, что с нами, КТО эти люди – которые ТАКОЕ дают в эфир?! Или кому-то показалось, что можно перешибить эффект  приснопамятных роликов с Украиной, разделенной на три части?..

Но перейдем к дебюту недели – двойному ведению итоговой информационно-аналитической программы «1+1» «ТСН. Підсумки» (18 марта). Наблюдать за совместным творчеством Олеся Терещенко и Наталии Мосейчук – удовольствие, которого мы себя не будем лишать на протяжении многих недель, и где нас ждет множество сюрпризов.

Для начала – язык ведущих. Угадайте, чьи слова: «Українська політика – це мистецтво можливостей. Помітили різницю? Саме можливостей, а не можливого. Витрачати їх – це марнотратство, тому в хід іде все. Цей тиждень дуже яскраво це показав. А там щось і стане в пригоді політикам. Для миру – обіцянки, кидки і відмазки, для війни – шантаж, погрози і тиск». Чей это лексикон – «обіцянки, кидки і відмазки», не донецких ли уголовников? Нет, это слова Олеся Терещенко. Может, литредактора нанять?

Дальше – Наталия Мосейчук: «У мене ще одне враження від вітчизняної політики – вона вся обертається навколо трьох людей, але по замкненому колу, бо в кожного з трійки Ющенко-Янукович-Тимошенко свої інтереси». Позвольте, но в каком качестве зрителя должно интересовать «враження» телеведущей Мосейчук? В качестве кого? Физического лица?

Потом идет заявление темы, словами Мосейчук: «Простежимо переплетіння ходів кожного з трійки головних гравців. В понеділок Тимошенко домагається, щоб штаб опозиції прийняв особисто Ющенко і навіть підтримав план бойових дій проти Януковича». Олесь Терещенко продолжает: «Нагадаю, що це ультиматум із 17 пунктів, перерахую головне: референдум щодо форми правління і нової Конституції; призначення міністра закордонних справ і голови СБУ і звільнення міністра внутрішніх справ і Генпрокурора; прямі газові контракти; суттєве підвищення соціалки і перегляд тарифів; відмова і від законів про президента, РНБО, засади внутрішньої та зовнішньої політики». Продолжает Наталия Мосейчук: «У середу опозиційний план подіяв: масштабні вимоги Ющенко використав, щоб вибити потрібний для себе мінімум – Янукович, Мороз погодилися на єдину комісію із вдосконалення системи влади і Конституції; на контроль за виконанням Універсалу; на призначення Огризка міністром закордонних справ. Тимошенко зустріч трійки без її участі не сподобалася».  Олесь Терещенко продолжает: «Тим, що знову обійшлися без неї, Юлія Тимошенко непокоїлася недовго. Наступного дня домовленості трійки перевіряли на Огризкові. Не спрацювало. Голосування за кандидатуру міністра закордонних справ перенесли на вівторок: чи комуністи так уперлися, чи Кремль дзвонив, чи коаліція використала уже відкликаний лист з Банкової про перенесення голосування по Огризку, чи впевненість опозиції в результаті не сподобалася? Про справжню причину можна тільки здогадуватися, але факт є – країна знову без міністра закордонних справ».

Не будем о том, что по форме это напоминает не что иное, как  выступление пионеров  с речевками. Зададимся вопросом по сути: и это аналитика? Где констатация реальных процессов в стране, а не пересказ событий на уровне кухонных сплетен («А он что? А она? А тот – обещанья не сдержал, подлец!»). Где поиск ответов на значимые вопросы?

Например,  каким образом в других странах  оппозиция вынуждает власть  считаться с собой? Только ли шантажом, популизмом и ультиматумами? Созданием виртуальных информационных волн? Или же – выдвижением альтернативных программ развития общества?

А каким образом власть борется за  сохранение своих кресел – только ли, в свою очередь,  шантажом,  популизмом  и ультиматумами?... Или – демонстрацией достижений в выполнении заявленной на выборах программы?

А какими могут быть иные механизмы  борьбы за власть – чтобы от этой борьбы реально выигрывали граждане страны? Например, как правящая коалиция обязана реагировать на требования оппозиции? Где и в каких вопросах они обязаны договариваться, а где и в каких вопросах они всегда конкурируют?

В конце концов, кто-нибудь когда на нашем ТВ  проанализирует  главное противоречие антикризисной коалиции – а именно  желание удержать базовый электорат (а он хочет русского языка, он – против НАТО) и необходимость  работать со всей Украиной? И с Западом, где сосредоточены рынки сбыта продукции «донецких»?

А кто толково проанализирует главное противоречие оппозиции – между неучастием во власти и… участием во власти? Между тем, что НСНУ не представлен в антикризисной коалиции, но его де-факто  возглавляют Президент и глава его Секретариата, являющиеся, как и губернаторы, представителями власти по факту? 

А зачем вот это вранье? Это Виктор Балога заказал такие слова Наталии Мосейчук: «масштабні вимоги Ющенко використав, щоб вибити потрібний для себе мінімум – Янукович, Мороз погодилися на єдину комісію із вдосконалення системи влади і Конституції; на контроль за виконанням Універсалу; на призначення Огризка міністром закордонних справ»?

Это кто сказал, что Янукович и Мороз согласились на предложения Ющенко о конституционной комиссии, на Универсал и на Огрызко? Вы слышали когда-нибудь ЛИЧНОЕ признание об этом из уст Виктора Януковича или Александра Мороза. Не слышали, потому что его не было. А что было? А было вот что: «Президент України Віктор ЮЩЕНКО, прем’єр-міністр Віктор ЯНУКОВИЧ та голова Верховної Ради Олександр МОРОЗ домовились врегулювати питання призначення міністра закордонних справ. Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив В.ЮЩЕНКО» (отсюда). То есть,  речь идет о том, что о достижении договоренности заявил только Ющенко, а Наталия Мосейчук приняла его слова за реальность. А где же журналистская объективность? Где профессионализм,  в конце концов, который просто предполагает, что Мосейчук поинтересуется самим ФАКТОМ НАЛИЧИЯ такой договоренности у Мороза и Януковича. Нет этого профессионализма.

А что есть? Допущена  манипуляция общественным мнением – в сторону Ющенко. Может быть, это и было целью авторов манипуляции?

Хотя мы склонны предполагать, что все же речь идет о непрофессионализме. Ибо будь Олесь Терещенко и Наталия Мосейчук настоящими журналистами, у них были бы собственные источники информации, и даже манипуляции в таком случае былы бы более профессиональными. О чем говорит  уже цитированный нами пассаж Олеся Терещенко: «Голосування за кандидатуру міністра закордонних справ перенесли на вівторок: чи комуністи так уперлися, чи Кремль дзвонив, чи коаліція використала уже відкликаний лист з Банкової про перенесення голосування по Огризку, чи впевненість опозиції в результаті не сподобалася? Про справжню причину можна тільки здогадуватися, але факт є – країна знову без міністра закордонних справ»? Что  означает, что «про справжню причину можна тільки здогадуватися»? Это ли не работа ЖУРНАЛИСТА Терещенко, который сколько угодно может «догадываться» у себя на кухне, а зрителю ОБЯЗАН донести правдивую информацию, предварительно получив ее из нескольких источников, и – перепроверив ее.

А вот следующие слова Мосейчук: «Вже зараз частина "нашоукраїнців" і "бютівців" хочуть не воювати, а працювати. У більшості таких охоче чекають – триста голосів у роботі коаліції вже ніщо не зупинить». Вы понимаете, о чем это? О ком конкретно говорится? Намек на будущий (на момент выхода программы в эфир) переход к бело-голубым Анатолия Кинаха? Так почему намекать, скажите об этом!

Дальше была тема о новом американском ПРО и намерении США разместить его в ряде европейских стран. Казалось бы, что должно быть предметом анализа? Как минимум, насколько новая система отвечает национальным интересам Украины. А что сделали Наталия Мосейчук и Олесь Терещенко? Пригласили в эфир не профильного чиновника типа секретаря РНБО Виталия Гайдука, а Сергея Згурца, эксперта негосударственного Центра исследований армии, конверсии и разоружения и  Александра Коновалова, президента Института стратегических оценок из Москвы.

Неправильное редакторское решение логично привело к вопросу Олеся Терещенко: «господин Коновалов, да, скажите, а почему такой шум в России тогда по этому поводу, если, ну вы сами только что сказали, что собственно американский проект никакой угрозы в стратегическом отношении России не представляет?».  Насколько важен шум в России для УКРАИНСКОГО телезрителя? И не важней ли для него обоснование ГОСУДАРСТВЕННОГО решения по поводу позиции ГОСУДАРСТВА Украина по ПРО?

Теперь о «Фактах тижня» Оксаны Соколовой на ICTV. Допущенный ведущей пассаж «коаліція, яка увечері ще обіцяла підтримати президентську кандидатуру на посаду міністра МЗС, вже вдруге Володимира Огризка "прокотила" ну оч-е-н-ь напоминает аналогичные высказывания Олеся Терещенко и Наталии Мосейчук, детально проанализированные выше. Итак, впервые за долгое время мы столкнулись с практически идентичной манипуляцией двух немаленьких телеканалов, когда высказывание Президента Виктора Ющенко принимается на веру без подачи точек зрения его собеседников. «Темник»? «Ценное указание», спущенное Александром Семирядченко на ICTV, а Виктором Балогой на «Плюсы»? Как известно, подобные совпадения просто так не бывают…

И, наконец, выводы.

Можно долго размышлять, как и почему это произошло, но наши телеканалы все больше теряют в качестве, становясь проводниками политического пиара. Телеведущие (а это касается и телеведущих новостей) все меньше задумываются, правду или неправду они выдают в эфир, сообщают ли они информацию или же просто читают заявления политических партий. В результате такого оболванивания общества, низкого профессионального уровня телеведущих  украинский гражданин постепенно лишается права на информацию и получает право на политическую мифологию.