8 березня і жінки-журналісти, які стають жертвами насильства
Міжнародна правозахисна організація “Репортери без кордонів” відзначає 8 березня – вшановуючи жінок-журналістів, які роблять свою справу попри те, що подекуди стають жертвами насильства.
Особливо важкою є доля жінок-журналістів у Росії, країнах Центральної Азії, в Іраку та Ірані. Їх піддають арештам, їх залякують, їм погрожують помстою, їх б'ють, і що найстрашніше – убивають. Із 82-х журналістів, що загинули минулого року в усьому світі, 9 – жінки.
За словами Жана-Франсуа Жілара, представника організації “Репортери без кордонів”, найбільше ризикують своїм життям жінки, що займаються журналістськими розслідуваннями, бо вони публікують викривальні матеріали, що не подобаються багатьом впливовим людям. Жілар називає імена кількох недавніх жертв, починаючи від російської журналістки Анни Політковської, яку вбили торік у Москві, як вважають, за опозиційний погляд на політику російського уряду щодо Чечні.
Ïї вбили ударами по голові
У вересні минулого року у Туркменистані померла у тюрмі внаслідок ударів по голові Огулсапар Мурадова – кореспондент Радіо Свобода. Мурадову заарештували за те, що вона допомагала французькому колезі знімати документальний фільм про Туркменистан. Голова Туркменської Гельсінкської фундації прав людини Таджигул Бегмедова сказала в інтерв'ю нашій радіостанції: “Заради нас, заради народу Туркменистану вона подолала бар'єр страху, що охопив усе туркменське суспільство. Коли вона почала обстоювати права людини, коли вона зробила цей мужній крок за умов (режимного) переслідування засобів масової інформації, коли вона вирішила займатися журналістикою, то була свідома спроба вплинути на ситуацію і сказати людям Туркменистану, що вони мусять бути активнішими у громадському житті”.
Журналісток бояться і в Узбекистані та Ірані
Тим часом, в Узбекистані сидить у в'язниці Уміда Ніязова. Їй загрожує 10-й термін за поширення письмових свідчень про убивства людей під час заворушень 2005 року в Андижані.
А в Ірані серед 34 жінок, заарештованих за участь у демонстрації 4 березня, було понад 20 онлайнових журналістів і блоггерів. Це приклад не лише репресивної практики іранського режиму, а й зростаючої ролі інтернету у правозахисній діяльності. Інтернет дає можливість журналістам уникати цензури.
