Останнім гостем «Дня» в рамках Літньої школи журналістики стала свого роду людина-енциклопедія. Журналіст і громадський діяч Олексій Подольський, який боровся проти порочної системи влади ще в 90-і рр. За його словами, щойно приходить нова влада, потрібно зразу ж ставати в опозицію.

Так він вчиняв разом зі своїми соратниками і за часів Кравчука, і за часів Кучми, і за часів Ющенка. Проти багатьох із членів громадського руху «Ми», куди входив Подольський, система боролася своїми методами. Щодо самого Подольського за часів президентства Кучми 2000-го року було здійснено напад - його викрали й побили. Причому самі працівники міліції. Але він не здався.

На жаль, міліція з того часу не змінилася. Свої «перевертні в погонах» є й сьогодні. Недавній приклад Врадіївки тому яскраве підтвердження.

«Все, що закладено сьогодні в міліції, її політична складова, створювалося і культивувалося ще за часів Радянського Союзу, - каже Олексій Подольський. - Тому в 90-і роки українські політики отримали міліцію в спадок від радянського минулого. У нас не відбулася зміни еліти, номенклатура залишилася старою. Ні за часів Кучми, ні за часів Ющенка, ні зараз реформу міліції ніхто не проводив. Вони зберегли найпаскудніше зі старої системи і користувалися нею. 

Тому кажучи сьогодні про «справу Гонгадзе» як про символ вседозволеності влади, на службі якої перебувала і перебуває міліція, завдання полягає не в тому, аби помститися особисто Кучмі, мета інша - розкрити цей гнійник. Треба відбити їм руки, аби не кортіло іншим. Отже, «справу Гонгадзе», доведену до кінця, може вилікувати суспільство». 

Які перспективи «справи Гонгадзе»? Як її завершення може вплинути на українське суспільство? Коли і за яких умов понесуть покарання замовники вбивства журналіста і злочину проти нього самого? Чого слід чекати від «справи Єльяшкевича»? Що Подольський думає про сучасну журналістику? Про це читайте в наступних номерах «Дня». 

Іван КАПСАМУН, «День» 

Фото Артема СЛІПАЧУКА