Скандал навколо ТВі став однією з найгучніших подій цієї весни. 23 квітня опозиційний телеканал був фактично захоплений.

Організатори захоплення намагалися провести все за законами жанру, виставивши свою охорону, взявши під контроль адміністративну будівлю, призначивши нове керівництво і так далі. Більше того, проголошувалася благородна мета – вони нібито рятують ЗМІ від переходу під контроль влади.

Однак зробити все "чисто" не вийшло. Організатори не врахували того факту, що телеканал - це не звичайне підприємство. Журналісти, тим паче опозиційні, які добре орієнтуються як у політичному житті, так і у господарських питаннях, почали вимагати пояснень.

У відповідь на це нові власники і керівники ТВі фактично ввели цензуру. Наслідком стало звільнення трьох десятків журналістів і клінічна смерть бренду опозиційного телеканалу.

Ці сумні події супроводжувалися великою дозою юридичної казуїстики. "Старі" власники стверджують, що їх фактично обікрала організована група, використавши підроблені документи. І все це відбувалося за повної мовчанки української влади.

Як відомо, телеканал ТВі був заснований ще 2007 року двома опальними російськими бізнесменами – Володимиром Гусинським і Костянтином Кагаловським. Керувати новоствореним ЗМІ поставили вітчизняного медіа-менеджера Миколу Княжицького та російського журналіста Євгена Кисельова.

Структура власності телеканалу від самого народження не відрізнялася прозорістю та зрозумілістю.

Перший скандал навколо ТВі спалахнув 2009 року. Гусинський начебто пропонував Кагаловському купувати за завищеними цінами для трансляції на ТВі медіапродукти своєї компанії.

Кагаловський в інтерв'ю "УП" про цю ситуацію розповідав наступним чином: "Життя скоригувало його (Гусинського) амбіції, і його частка в телеканалі зменшилася з 50%, відповідно до чинного законодавства, до 1%".

Існують різні думки щодо відповідності законодавству цієї маніпуляції. Гусинський вирішив відстоювати своє право на телеканал у суді США. Влітку минулого року суд Нью-Йорка навіть виніс проміжне рішення на його користь. Зараз справа у апеляційній інстанції. Цікаво те, що у "віджимі" Гусинського Кагаловський діяв спільно з Княжицьким.

Зокрема, у судовому рішенні зазначено, що Кагаловський діяв спільно з Княжицьким для того, щоб "приспати" Гусинського та розмити його долю у телеканалі.

Як би там не було, за часів Віктора Януковича ТВі став чи не єдиним опозиційним телеканалом. Що, звісно, не пройшло повз увагу влади.

Спочатку у телеканалу відібрали ліцензію на ефірне мовлення. Потім – прислали податківців, виставили штраф та завели кримінальну справу, зокрема, проти тодішнього гендиректора Княжицького, та почали вимикати з кабельних мереж.

Одним з наслідків "пресу" стало входження Княжицького до Верховної Ради за списком Об'єднаної опозиції. Кримінальні справи тихо зникли, а штраф податківцям виплатили, зібравши гроші "усім світом".

Тут треба сказати, що ТВі ніколи не був монстром телеринку. Фактично - це невеликий кабельний/супутниковий телеканал. Більше того – безнадійно збитковий. Враховуючи останній факт, складалося враження, що для власника ТВі Кагаловського це більше хобі, ніж бізнес.

Тим не менше, це був опозиційний канал в країні, де телебачення давно перетворили на інструмент маніпуляції громадською думкою. Але 23 квітня сталася подія, здатна назавжди перекреслити імідж опозиційного і незалежного телеканалу.

Коротко ситуація виглядала наступним чином. Ранком цього дня з'явилося повідомлення про звільнення з посади гендиректора телеканалу Наталії Катеринчук і призначення на цю посаду журналіста Артема Шевченка. У цьому ж повідомленні йшлося про появу нового "інвестора" ТВі Олександра Альтмана.

Звільнену Катеринчук та власника ТВі Кагаловського новий менеджмент не допускав у будівлю телеканалу. Публічну підтримку захопленню забезпечував нардеп Княжицький, а юридичну – заступник директора ТВі з правових питань Олег Радченко, якому до останнього часу належав 1% телеканалу.

Кагаловський називає захоплення ТВі "спецоперацією", яку здійснили Княжицький, Радченко та Альтман. "Духовними лідерами" названих людей він вважає заступника секретаря Ради нацбезпеки та оборони Володимира Сівковича та його керівника Андрія Клюєва.

Довгий час залишалося незрозумілим, яким чином Альтман став інвестором. Бізнесмен не вважав за потрібне демонструвати якісь документи, які б підтверджували новий статус.

Структура власності

Ще донедавна, за даними Нацради з питань телебачення та радіомовлення, структура власників ТОВ "ТелеРадіоСвіт" (юридична особа телеканалу ТВі) виглядала наступним чином: ТОВ "Міжнародна Медіа Компанія" - 7,40%, кіпрська компанія "Seradgill Holdings LTD" - 92,60%.

ТОВ "Міжнародна Медіа Компанія" контролювалася низкою кіпрських компаній. Серед них були ті, бенефіціаром яких Кагаловський був названий в рішенні суду Нью-Йорку за позовом Гусинського. Також в тому ж рішенні Кагаловський названий опосередкованим власником "Seradgill".

У вересні 2012 року до складу акціонерів ТВі увійшла українська компанія "Медіа Інфо", якою володіє фірма з Британських Віргінських островів "Wilcox Ventures Ltd". На "Медіа Інфо" записали 43% телеканалу шляхом зменшення частки "Seradgill".

Костянтин Кагаловський та директор "Wilcox" Ортодоксія Нікія. Фото Мустафи Найема

А 11 квітня вже цього року стало відомо, що "Медіа Інфо" зробили одноосібним власником ТВі. Таким чином ТВі ("ТелеРадіоСвіт") стало повністю належати "Медіа Інфо". 99% останньої фірми належало "Wilcox", яка контролюється Кагаловським, а 1% - Олегу Радченку, куму Володимира Сівковича.

Під час рейдерського захоплення Княжицький у своєму блозі опублікував документи, які свідчать про зміну власників "Медіа Інфо". Згідно з ними, у компанії Кагаловського "Wilcox" є лише 5% телеканалу, а 95% вже належить англійській фірмі "Balmore Invest Limited".

Пікантності ситуації додавало те, що згідно з реєстром фірм Великої Британії, засновником та директором "Balmore" на той час була резидент Австралії новозеландського походження Рейчел Емі Еріксон.

Однак 25 квітня Олександр Альтман на прес-конференції заявив, що саме він є кінцевим бенефіціаром Balmore. Під час того ж спілкування з журналістами він розповів, що отримав кур'єрською поштою довіреність від компанії "Wilcox", на підставі якої передав "Balmore" 94% акцій телеканалу. Ще 1% йому переуступив Олег Радченко.

"Чому так вийшло, що мені запропонували стати інвестором каналу... Інвестувати в канал можна, маючи певний контроль. Пан Радченко мені продав 1%. Плюс до цього якимось чином мені передали довіреність на управління підприємством, проведення зборів, напевно були якісь певні домовленості. Я здійснив таким шляхом передачу акцій", - сказав Альтман.

У свою чергу Кагаловський стверджує, що довіреність Альтмана є фальшивкою. Більше того, до України прилітала номінальний директор "Wilcox", громадянка Кіпру Ортодоксія Нікія. Вона також заявила, що не видавала Альтману ніяких довіреностей, а її підпис підроблений.

Тож яким чином вийшло переписати на "Balmore" 95% ТВі? У розпорядженні редакції опинилася копія пакету документів, які уможливили цю маніпуляцію. Зокрема, й та сама легендарна довіреність, яку Альтман нібито отримав поштою.

Та сама довіреність

Як заявляв Кагаловський, вся маніпуляція базується на трьох нібито підроблених документах. Зараз, за його словами, ці документи увійшли до кримінального розслідування британської поліції, яке порушено проти Альтмана та компанії "Balmore", на яку переписали акції ТВі.

Основних документів дійсно три. За хронологією, перший – це довіреність від компанії Balmore на ім'я кума Сівковича Олега Радченка, датована 9 грудня 2011 року.

Цим документом, нібито підписаним тогочасним власником і директором англійської компанії Рейчел Емі Еріксон, Радченко уповноважений діяти від імені "Balmore". Водночас Кагаловський стверджує, що на цій довіреності стоїть британський апостиль, який свідчить, що документ чинний лише на території Латвії.

Більше того, Кагаловський продемонстрував роздруківку електронного листа від Рейчел, яка стверджує, що в неї вкрали паспорт і вона не має жодного відношення до компанії "Balmore". І взагалі – проста австралійська одинока мати. Тож виходить, що паспорт у Рейчел вкрали ще 2011 року і до цього часу успішно реєструють на нього британські компанії.

Лист Рейчел

Наступний документ з цього ланцюжка – протокол засідання зборів компанії Кагаловського "Wilcox", на яку було записано 99% проміжного власника ТВі - ТОВ "Медіа Інфо". Згідно з документом, ці "збори" відбулися майже за місяць до захоплення телеканалу – 15 березня 2013 року.

На цих зборах нібито було вирішено продати частку "Wilcox" у "Медіа Інфо" розміром у 94% за номінальною вартістю у 940 гривень. Назва або ім'я покупця не визначені. Протокол був складений від імені директора "Wilcox" Ортодоксії Нікії.

Рішення "Wilcox"

Третій документ – центральний і найскандальніший. Це довіреність від "Wilcox" на ім'я громадянина США Олександра Альтмана, видана того ж 15 березня 2013 року і дійсна до 12 серпня 2022 року.

Цим документом, також складеним від імені Ортодоксії Нікії, Альтман нібито був уповноважений вирішувати питання, пов'язані з "реалізацією у будь-який спосіб шляхом відчуження частки (часток) у статутному капіталі ТОВ "Медіа Інфо", у розмірі 94%, що дорівнює 940 українських гривень на його власний розсуд будь-якій особі фізичній чи юридичній з усього світу".

Довіреність Альтмана

На підставі саме цих документів був складений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Медіа Інфо", якому належить ТВі. Договір був укладений між "Wilcox" і "Balmore" 18 квітня 2013 року - за п'ять днів до фізичного захоплення телеканалу.

Документ, згідно з яким частка телеканалу була продана за 940 гривень, підписали Альтман та Радченко на підставі зазначених вище довіреностей.

І у той же день був складений протокол загальних зборів "Медіа Інфо". Згідно з ним, на цих зборах були присутні Альтман від імені "Wilcox" і директор "Медіа Інфо", власник 1% товариства Радченко.

Цим протоколом було затверджено відступлення Радченком свого відсотка на користь компанії "Balmore" і продаж компанією "Wilcox" 94% тій самій англійській фірмі. Формальні папери були складені, і 23 квітня був встановлений фізичний контроль над об'єктом.

Але, як відомо, власник "Wilcox" Кагаловський і номінальний директор цієї фірми Ортодоксія Нікія стверджують, що жодні довіреності Альтману не видавалися. Більше того, номінальний засновик "Balmore" Рейчел Емі Еріксон каже, що не має жодного стосунку до англійської фірми.

"Українська правда" попросила Кагаловського надати зразок документу, підписаного Нікією для порівняння підпису. Висновки робіть самі:

Підписи Ортодоксії Нікії

Англійські фірми

Що ж було далі? Нагадаємо, директором та власником фірми "Balmore" значилася австралійка новозеландського походження Рейчел Емі Еріксон.

Як писав журналіст Дмитро Гнап, ця жінка очолює понад двісті фірм, очевидно виконуючи роль номінального директора та засновника. Більше того, світові ЗМІ стверджують, що Рейчел є подругою та матір'ю трьох дітей новозеландця Яна Тейлора.

Останній створив величезну кількість офшорних компаній в Новій Зеландії. Зазначається, що послугами Тейлора користувалися мексиканські та колумбійській наркокартелі, азіатські мафіозні угрупування "Триади", кілька терористичних мереж та навіть уряд Північної Кореї.

В "біографії" фірм цієї людини не обійшлося без України. Зокрема, на новозеландську "прокладку" Тейлора відвантажувала зерно скандально відома компанія "Хліб Інвестбуд". Останню пов'язували з міністром АПК Миколою Присяжнюком та регіоналом Юрієм Іванющенком, більш відомим, як "Юра Єнакіївський".

Та нещодавно стало відомо, що схема власників ТВі була змінена. У середині травня в британському реєстрі фірм були опубліковані документи, які свідчать, що Рейчел Емі Еріксон більше не є власницею і директором компанії "Balmore".

Статутний фонд компанії-власника ТВі у 1 тисячу фунтів стерлінгів, який належав Рейчел, 23 квітня був розділений між п'ятьма новоствореними англійськими фірмами – "Invest Info One", "Invest Rating Two", "Invest Media Three", "Invest Creative Four", "Invest Active Five".

Названі компанії були зареєстровані у Лондоні також 23 квітня. Як відомо, ранком цього дня в Києві був фізично захоплений телеканал ТВі.

Британські документи свідчать, що ці компанії заснували цікаві люди. Наприклад, "Invest Info One" особисто заснував вже згаданий вище власник новозеландської "пральної машини" для "брудних" грошей Ян Тейлор, цивільний чоловік Рейчел Емі Еріксон.

"Invest Rating Two" та "Invest Media Three" заснував резидент Філіппінських островів Кінг Ховард Енрікез Кордеро з міста Маніла, 1986 року народження. Згадок про цю людину в інтернеті майже немає.

"Invest Creative Four" заснувала новозеландка Анжеліка Елізабет Ліллей. Про цю людину можна знайти згадки у публікації новозеландської блогерської мережі, присвяченій діяльності Яна Тейлора. Анжеліка Елізабет Ліллей називається у якості нової "проксі-людини" мережі Тейлора, на яку зареєстрували більш ніж 80 компаній.

Ну а "Invest Active Five", останню компанію з нового списку власників Balmore, зареєструвала все та ж Рейчел Емі Еріксон. Коло замкнулося.

Але на наступний день після захоплення телеканалу, 24 квітня, все змінилося. Власником компаній "Invest Info One", "Invest Rating Two", "Invest Media Three" та "Invest Active Five" став особисто Олександр Альтман.

На даний час залишається незрозумілим, чи переписали на нього фірму "Invest Creative Four". У британському реєстрі, станом на 27 травня, відповідні документи не опубліковані. Тож одним з власників ТВі поки можна вважати новозеландку Анжеліку Елізабет Ліллей, "проксі-людину" Яна Тейлора.

Тобто, згідно з британськими документами, 95% ТВі, за допомогою новозеландської "пральної машини", майже повністю відійшли новому інвестору на наступний день після фактичного захоплення телеканалу.

"Українська правда" звернулася за коментарем щодо всіх описаних вище подій до Олександра Альтмана. На жаль, він відмовився докладно коментувати питання редакції.

"На жаль, я не можу коментувати факти і домисли, що розглядаються в судах за позовами Кагаловського. Про кримінальні розслідування мені нічого не відомо з якихось або офіційних джерел, тільки заяви Костянтина", - сказав Альтман.

Водночас, коментуючи питання щодо ролі в подіях навколо ТВі заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича, Альтман заявив: "Відносно пана Сівковича, судячи з численних інтерв'ю Кагаловського, Сівкович його давній приятель і порадник. Було б більш ніж дивно щось обговорювати з Сівковичем щодо даної теми".

Також ми просили прокоментувати наведені вище документи депутата від опозиції, колишнього гендиректора ТВі Миколи Княжицького. Під час захоплення ТВі він стверджував, що як народний депутат перевіряв законність призначення нового менеджменту телеканалу. Однак і Княжицький не захотів коментувати цю тему.

"Справа в тому, що я пообіцяв Арсенію Яценюку, за вимогою громадськості, що я не буду в це вмішуватися і коментувати ці процеси. Все, що я казав на той час, відповідає дійсності", - сказав депутат.

Крім того, "УП" звернулася за коментарем до чинного гендиректора ТВі Артема Шевченка, з призначення якого і почалася вся історія.

"Я був призначений на посаду гендиректора телеканалу директором ТОВ "Медіа Інфо" Олегом Радченкои. Він займав цю посаду вже давно, і я був ознайомлений з протоколом зборів учасників ТОВ "Телерадіосвіт" про власне призначення", - сказав він.

Олег Радченко та Артем Шевченко. Фото Мустафи Найема

"На підставі цього протоколу я приступив до виконання обов'язків і законність моїх дій до цих пір ніхто не оскаржив. Керуватися чутками і оцінювати законність або незаконність дій тих чи інших осіб у різних країнах я не маю наміру", - наголосив Шевченко.

"На жаль, деякі сторони конфлікту, за діяльністю яких ми, так само як і ви, продовжуємо спостерігати, за нашими даними, використовували корупційні механізми для отримання деяких документів незаконним шляхом і фальсифікували матеріали, надані журналістам, судам, державним органам", - додав гендиректор ТВі.

Безпорадність

Захоплення ТВі вчергове яскраво продемонструвало – словосполучення "приватна власність" в сучасній Україні є цілковитою абстракцією.

Ця подія була повністю замовчана владою. Жоден впливовий чиновник не вважав за необхідне прокоментувати ситуацію навколо опозиційного телеканалу. Фактично промовчали й лідери опозиції, обмежившись ритуальною заявою про "корпоративний конфлікт". А дарма.

Справа навіть не в сумнівних довіреностях, справжність яких мусять встановлювати експерти. Більш важливим є те, що український актив захоплювали за допомогою людей, які фігурують у публікаціях світових ЗМІ як номінальні організатори грандіозної "пральної машини" для брудних грошей. Такі собі "ризькі бомжі" з Нової Зеландії.

Виникає логічне питання – а куди ж дивиться фінансова розвідка, економічний департамент спецслужби, управління по боротьбі з економічною злочинністю та інші поважні відомства? Наївне питання, але його варто ставити.

Праві ті, хто скаже, що за ТВі тягнеться шлейф не найсвітліших справ з самого народження телеканалу. І "віджим" Гусинського Кагаловським і Княжицьким є дуже яскравою ілюстрацією. Святих у цій історії немає.

Однак чи можна цим виправдати відверте захоплення телеканалу? Чи є пристойним для людей, які називають себе захисниками демократії, використовувати більшовистське гасло "грабуй награбоване"?

Чи є пристойним для людей, які називають себе захисниками свободи слова, вводити цензуру та фактично виставляти на вулицю десятки чесних журналістів? Здається, відповіді очевидні. Як очевидний і той факт, кому вигідне вбивство єдиного опозиційного телеканалу.

Сергій Щербина, «Українська правда»