Вот, казалось бы, неделя, когда мастера информационных схваток могли передохнуть. Во-первых, ураган гулял по Европе, а во-вторых – погиб серьезный украинский политик, чего страна никак не ожидала. Смерть Евгения Кушнарева открыла глаза многим украинским согражданам. Ведь оказалось, что в украинском заполитизированном обществе уже нет такого радикализма. О Евгении Петровиче искренне жалели не только «бело-голубые», но и «оранжевые». Оказалось, что, несмотря на разницу политических взглядов, Кушнарев был «наш», для всех «наш». «Наша головная боль» для одних, и «наше все» для других. Политическая оценка Большому Харьковчанину запоздала, для исторической оценки слишком рано, но вспомнить о смерти, о том, кто какой след оставил (и оставит) после себя – в этом, собственно, и есть ритуал прощания, христианского прощения, почитания мертвых и единения живых.

Но спецоперации на этой неделе все же были. Можно сказать, что жизнь продолжается… Но разве это жизнь?!

Смерть и похороны Кушнарева

Хочу сразу искренне поблагодарить украинские каналы за информационную войну, которой не было. Интернет (особенно российский) разрывался от информации о том, что Кушнарева убили «враги Москвы в Украине». Не было там недостатка и в информации о «следах Донецка в Харькове». Были шуточки: «Кого бы еще на охоту послать?», и просто поток сознания по поводу «Нашли о ком скорбеть!».

Среди авторов были известные журналисты, которые не выдержали проверку на порядочность – ни перед своими оппонентами, ни перед читателями, ни перед Богом. Автор не хочет их называть – большинство собратьев по перу знают их имена. Но что очень приятно – УКРАИНСКОЕ ТЕЛЕВИДЕНИЕ НЕ ЗАМАРАЛОСЬ В ЭТОМ ОТНОШЕНИИ НИ НА ГРАММ. Снимаю шляпу перед вами, коллеги! Все-таки мы идем к нравственному выздоровлению! Очень, очень хочется в это верить! Автор, конечно, будет цепляться к некоторым нюансам подачи информации о трагедии, но это не главное – главное, что один маленький шажок к уважению себя и зрителей сделан.

Многие обратили внимание, что информация о самой трагедии была противоречива. Вот что передавали «ТСН» («1+1») в день трагедии 16 января:

СИНХРОН: Олександр НЕЧИПОРЕНКО, начальник управління Харківської облдержадміністрації: «Один з польових мисливців ненавмисне вистрілив у Євгена Петровича Кушнарьова, чим завчинив йому поранення, скріпне поранення в живіт, задіта нирка, шлунок».

РЕПОРТАЖ: Поранення виявилося вкрай важким. Депутат втратив багато крові. Його двічі прооперували в Ізюмській районній лікарні і хірургам довелося видалити Кушнарьову нирку. Зараз поранений перебуває у реанімації. Його стан лікарі оцінюють як важкий. Колега Кушнарьова по фракції Володимир Сівкович вже встиг поспілкуватися із свідками трагедії телефоном. Мисливський досвід дає змогу приблизно змоделювати те, що відбулося.

СИНХРОН: Володимир СІВКОВИЧ, народний депутат України: «В даному випадку, скоріше всього, коли вони поїхали оглядати мисливське угіддя, керівник мисливського охотхозяйства мав з собою карабін. Він був не поставлений на запобіжник. І коли вони їхали в машині, керівник охотхозяйства сидів рядом з самим поважним гостем, і таким чином получилося, що в нього вистрілила рушниця».

Здесь мы видим две версии, одна из которых более похожа на правду. Но упрекать журналистов и даже Сивковича не стоит, ведь действуют они по горячим следам и в данном случае не претендуют на объективность. Сивкович наверняка знал больше, чем сказал, но это уже его дело. Версия выстрела в машине на то время вполне имела право на существование – такие случаи были. «ТСН» дала две версии и таким образом журналистские стандарты выполнила. А что они еще могли сделать в тех обстоятельствах? Обвинения в адрес журналистов можно отбросить – они не играли ни в чьи игры. Другое дело, что в игры пытались играть сами члены Партии регионов. Например, свежеиспеченный регионал Игорь Шурма успел-таки заявить, что «не верит… в несчастный случай». Шурме не впервой заявлять о собачьей преданности и стравливать хозяев. А ведь подобных «преданных людей» у Партии регионов хоть пруд пруди!

Отсюда и поспешность Сивковича: несчастный случай – и баста! «Голубям» «бело-голубых» удалось блокировать «шакалов», которые с вытьем побежали к «ястребам». (А город подумал – ученья идут!). И без того накаленная обстановка была на пороге взрыва. Ведь все это было на фоне властного политического и электорального противостояния! Достаточно было сделать Шурму и ему подобных героями сюжетов, довести до исступления Януковича и компанию, дождаться ответных шагов от оранжевых – и вперед, к оружию, братья... Фантастика? К сожалению, нет. Между прочим, братоубийственная война Х века между князьями Ярополком и Олегом началась именно с охоты. Впрочем, пусть это даже фантастика – пусть, ведь описанный сценарий все же не был реализован! Однако журналисты должны помнить – игра национальным эфиром может дорого обойтись Украине!

Некрасиво вышло и в сюжете Юрия Сидоренко в «ТСН» 18 января, где автор повествовал о том, какой бизнес имела в Харькове семья покойного Кушнарева и высказывал свои предположения, а также цитировал предположения экспертов, по поводу того, что случиться с этим бизнесом в ближайшем будущем:

«Вже кілька років, не маючи будь-якого офіційного статусу у рідному місті, Євген Кушнарьов залишався для Харкова чинником впливу першої столиці на Київ. Саме він у часи губернаторства опікувався будівництвом нових станцій метрополітену у Харкові, створював у регіоні вільні економічні зони. Але разом із впливом на державній арені, росла і власна бізнес-імперія його родини. Телеканал, переважна більшість кінотеатрів, найкращий готель у місті та численні будівельні магазини та фірми. Після смерті її глави, – стверджують у місті, – добре якщо від цих статків залишиться бодай п’ята частина.

СИНХРОН: Валерій ДУДКО, політолог: "Будут вестись боевые экономические действия. Они будут иметь различные формы проявления. И кто-то попытается взять тот контрольный пакет акций, который принадлежал до настоящего времени Кушнареву".

РЕПОРТАЖ: Не залишиться без змін і розстановка політичних сил в області. Раніше саме Кушнарьов контролював і обласну, і міську ради. Списки "регіоналів", які вибороли у них більшість на останніх виборах, формував особисто екс-губернатор. Кому відійде цей пакет політичних акцій у регіоні, поки що невідомо».

Несомненно, нельзя умалчивать о том, что у покойного был немаленький бизнес, как и о том, что он контролировал политическую жизнь области. Но стоило ли развивать эту тему именно в этот день, когда Евгения Кушнарева еще не похоронили? Вряд ли.

И без «стеба» тоже не обошлось. Обратимся к итоговому выпуску «ТСН» 21 января. Вот часть текста Олеся Терещенко в студии: «І кілька днів у пресі дискутували: чи можна було урятувати Євгена Кушнарьова? Позиція української медицини: вона зробила все, що могла, але поранення було несумісним із життям. Питання перше: чи можна було зробити більше, і чи вважається безнадійним таке поранення в країнах із іншим рівнем медичного обслуговування? Тут справа, звісно, не в лікарях, які дійсно були найкращими, а в тому, що в них не було всього, що винайшла для порятунку людини цивілізація. В тому, що з важкодоступної місцевості пораненого забирають реанімаційним вертольотом, а не трясуть дві години вибоїнами, втрачаючи дорогоцінний час. Українська санітарна авіація існує, але не літає. І питання друге: чи може українська медицина стільки ж для кожного громадянина, скільки в цій трагедії? Відповідь, я думаю, вам відома».

Олесь Терещенко явно не летал вертолетом – его тоже трясет. А причитания по поводу «рядового гражданина» неуместны: Кушнарева-то все равно не уберегли! Бывает, что богатого человека спасают его деньги, – тогда можно говорить о том, что бедный не имеет шансов. Но если даже богатый погиб, зачем подчеркивать, что он богатый?

А вот уже репортаж: «Хто відповість за смерть Кушнарьова? Першою – держава. Вона виплатить родині загиблого 2 мільйони гривень компенсації – оклад народного обранця за 10 років. Адже кожен депутат застрахований коштом держави від нещасних випадків, в тому числі і смерті». Это, простите, к кому посыл? То есть, семье Кушнарева крупно пофартило, или как? Хотел бы кто-нибудь потерять любимого отца, деда, мужа за 2 миллиона гривен? Братцы, это ОБЩЕНАЦИОНАЛЬНЫЙ ЭФИР!

Но это не все, дальше: «Ще за смерть, імовірно, відповість і винуватець – товариш Кушнарьова по полюванню. Але хто це? Поряд з офіційною версією існує принаймні ще одна, неофіційна, за якою поцілив Євгена Петровича не господар угідь Завальний, а інший з ватаги». Кто и когда подкрепит упомянутую неофициальную версию, если выпуск итоговый? Ведь это упрек МВД, окружению Кушнарева, а особых оснований для этого никто не привел. Как говорят в Одессе: «Я бы уже пять минут дрался!».

Впрочем, далее: «Незважаючи на побутовий характер загибелі Кушнарьова, політичні наслідки вона матиме. Найперше – відповісти доведеться Партії Регіонів (ПЕРЕД КЕМ? – Н. К.): зруйновано один з важливих механізмів її функціонування. Кажуть, (ИМЯ, СЕСТРА, ИМЯ!!! – Н. К.) саме Кушнарьов завдяки «недонецькому», нейтральному статусу, виконував своєрідну роль посередника між Януковичем та Ахметовим, відносини між якими доволі напружені (ЭТО ТОЖЕ «КАЖУТЬ» ИЛИ САМО СОБОЙ? – Н. К.). І знайти людину, яка б вміла так вибудовувати компроміси між прем`єром і господарем Донбасу буде непросто». (А ЧТО, БЫЛИ СЛУЧАИ, КОГДА ВЫСТРАИВАЛИ ЭТИ САМЫЕ КОМПРОМИССЫ? – Н. К.). Нет, понятно, что внутренние отношения в ПР – болото темное. Но когда человек умер, нужно говорить о его РЕАЛЬНОЙ роли, а не мнимой. Погиб-то политик, а не криминальный авторитет! А если не знаешь упомянутых механизмов – есть много о чем другом поговорить, не стоит строить из себя Штирлица.

«Интер» вел себя значительно менее агрессивно. Хотя в день похорон 19 января итоговый выпуск «Подробностей» тоже не удержался. «СТУДІЯ: Родина Євгена Кушнарьова має отримати компенсацію у два мільйони гривень. Згідно з законом України, життя кожного народного обранця застраховано на суму, яка дорівнює розміру десятирічного грошового утримання депутата, однак деякі ЗМІ повідомили, що, можливо, цього і не станеться, оскільки термін страховки збіг 31 січня 2000 року. А нової угоди Верховна Рада поки не уклала», – обломилось все-таки! Неужели факт получения страховки родными погибшего так важен для общенационального эфира?!

Впрочем, 21 января «Интер» «выбивает слезу» совсем не так, как «Плюсы». «Подробиці тижня» з Олександром Мельничуком. «СТУДІЯ: Цього тижня з життя пiшов Євген Кушнарьов. Попрощатися з ним прийшли десятки тисяч людей. Загальний шок i вiдчуття гiркоти – такого країна не переживала давно. Мiж тим, уже наступного дня почали прогнозувати, хто посяде його мiсце у партiї, вестиме переговори, завершуватиме проекти. Кушнарьов був одним iз небагатьох полiтикiв, що не поступався принципами, не боявся вiдвертих оцiнок, він вмiв бути яскравим i врештi-решт мав один з найвищих в країнi рейтингiв довiри».

Комментариев не будет… По крайней мере, лучше уж так, чем сумбур, на который можно не на шутку обидеться!

А вот СТБ 17 января выдал такой пассаж: «Кушнарьов був політиком далекоглядним. Він у притаманній йому манері спрогнозував, як усе буде після перемоги Ющенка. СИНХРОН: Євген Кушнарьов: – Пацюки були завжди, зараз вони біжать. Гадають, що на свято життя. Але пройде трохи часу і вони почнуть вкриватися помаранчевими плямами. І почнуть жерти один одного, доки самі себе не знищать. І тоді, дорогі мої друзі, знову зійде сонце. І осяється світлом біло-блакитне небо».

Вопрос: насколько сие политкорректно? Насколько это нужно для портрета погибшего? Насколько это корректно по отношению к «оранжевым»? Возможно, в документальном фильме этот кадр был бы неоценим, но новости – это другой формат. Впрочем, ниже мы еще остановимся на том, что у каждого свои задачи.

И как не закончить тему лидером ляпов – каналом НТН? На сей раз они припасли для нас следующее (эфир 21 января): «СТУДІЯ: Наталія ШУЛИМ: –  Беззаперечно, смерть Євгена Кушнарьова – украй серйозна втрата для Партії Регіонів. Де знайти іншого такого публічного політика? Про те, як партія даватиме раду у цій скруті, ми поговоримо із гостем студії, політологом, директором Центру соціальних досліджень «Софія» Андрієм Єрмолаєвим. Доброго вечора.

СТУДІЯ: Андрій ЄРМОЛАЄВ, президент Центру соціальних досліджень «Софія»: – Добрий вечір.

СТУДІЯ: Наталія ШУЛИМ: – Пане Андрію, Кушнарьов – це людина, яка завжди давала коментарі. Беззаперечно, він був блискучим оратором, який переконливо аргументував позицію Партії Регіонів. Хто замінить його на цій важливій посаді? Раїса Богатирьова, Тарас Чорновіл, можливо, Ганна Герман? Можливо, це взагалі буде людина з другої п’ятірки списку?

СТУДІЯ: АНДРІЙ ЄРМОЛАЄВ: – Ну, особистості незамінні, в принципі. Специфіка Партії Регіонів полягає в тому, що там немає партійної піраміди і немає монополії на ідеологію. Там, мінімум, кілька центрів впливу і, відповідно, центрів, що виборюють різні підходи до остаточного визначення партійного. Я думаю, що не буде якогось радикального зламу ідеологічного, та і не питання, хто буде вдало вести дискусії – знайдуть. 180 депутатів – нехай шукають, знайдуть. А питання в іншому, що, скоріше за все, зараз буде більший крен, скажімо, в таку, ліберал-консервативну сторону, оскільки сьогодні в партії дуже активне молоде покоління, покоління тих партійців, які... яким притаманний інтерес до стабільної економічної політики, які не радикалізовані, які не будуть так активно розігравати ту ж російську карту. Тому, я думаю, що партія переживе цю трагедію, але в плані ідеологічному буде менше з такої патріотичної риторики і інтеграційної риторики і більше економічної прагматики, орієнтації на консервативну політику.

СТУДІЯ: Наталія ШУЛИМ (перебиває гостя. – «УС»): – Але, все ж таки, Інтернетом блукають чутки, що головним ідеологом може стати лідер «есдеків» Віктор Медведчук. Логіка цих чуток така проста, що до уряду вже прийшов Папієв та Шуфрич, сам Віктор Балога, який є зараз керівником Секретаріату президента – теж виходець із лав СДПУ(о). Тож, чи можливий прихід «есдеків»?

СТУДІЯ: АНДРІЙ ЄРМОЛАЄВ: – Ви знаєте, я думаю, що насправді мова йде про роботу першої команди, яка сформована. Дуже багато тут експериментів, в тому числі і з кадрами. І я не виключаю, що Партія Регіонів просто готується до наступного етапу оновлення влади, враховуючи майбутні політичні дороги, враховуючи, що і коаліція, скоріше за все, ще буде розвиватися, можливо, розширюватися. І для цього потрібен другий ешелон. Тому, я б не робив компліментів «есдекам», скоріше за все, просто використовують їх досвід і не більше того.

СТУДІЯ: Наталія ШУЛИМ: – Ще запитання. Фантастичне, фантастичне припущення. В разі зближення ідеологічних платформ, чи можливий прихід Юлії Тимошенко на це місце? Ну, це з роду фантастики, але все ж таки.

СТУДІЯ: АНДРІЙ ЄРМОЛАЄВ: – Да, фантастика…»

Каково? Ермолаев раскрывает реальные социальные механизмы, которые движут сегодня ПР, но Шулим это не интересует. ОНА ЧИТАЛА ИНТЕРНЕТ! Подумать только! Перед ней сидит серьезный эксперт, а ведущая его расспрашивает о том, что будет, если тигра скрестить с крокодилом. Прикольно? Еще как! А ну их, умные слова – скучные они! И вообще, от книжек голова болит. Так зачем НТН нужен был Ермолаев – надо было пригласить Верку Сердючку! В общем, НТН либо срочно надо решать вопрос с кадрами (в том числе, редакторами), либо переходить на тинейджерскую аудиторию.

Операция «Тарасюк»

Это у них там, в Европе, если министр теряет лицо, то уходит в отставку. А в Украине все по-другому. Главное не лицо, не честь, а расположение вышестоящего – премьера или президента. Все это называется просто: командно-административный идиотизм. Казалось бы – свободные СМИ имеют все возможности разбить наголову бюрократов, которые позорят Украину как страну. Увы…

«1+1» в понедельник 15 января начинает так: «Борис Тарасюк знову роздратував Януковича…». А далее идет синхрон – отгадайте кого? (Для тех, кто пока не является фанатом моих опусов – мои фанаты уже обо всем догадались, – даю фактаж). «СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр України: – Дії Тарасюка зараз незрозумілі і з точки зору правової, і з точки зору етики стосунків, тому що він навіть не оформив всі документи належним чином перед тим, як їхати в будь-яку закордонну поїздку».

Тарасюку никто слова в программе не дал. Этого слова не дают Тарасюку в «ТСН» и 16-го января. Правда, в конце сюжета есть важная деталь: «СИНХРОН: Василь КИРИЛИЧ, заступник речника МЗС України: – Візит міністра закордонних справ до Чеської Республіки було попередньо погоджено з президентом України. І третя обставина: 10 січня Міністерством закордонних справ України було надіслано лист Кабінетові міністрів України, котрим інформувалося прем`єр-міністра про те, що Борис Іванович Тарасюк готується, планує здійснити візит до Чеської Республіки 15-16 січня». Но это все после того, как по Тарасюку в который раз проезжаются премьер и Лавринович.

А вот «Интер» 16-го числа синхрон Кирилича ставит на первое место, а синхрона Януковича и не дает вовсе. В дальнейшем канал также ведет явную протарасюковскую политику. Новый канал еще «круче». То же 16-е января: «Через міністра закордонних справ Віктор Янукович сьогодні викликав «на килим» представника посольства Чехії. Чеська сторона особливо не виправдовувалась. Кажуть: «МЗСівця» запросили ще до того, як крісло під ним захиталося. У Чехії його досі вважають чинним міністром, а Януковича просять тримати себе в руках. Сам Тарасюк у інтерв’ю радіо «Свободі» запевнив, що цей візит у нього не останній». Вот так показал чешский посол Януковичу кузькину мать! Понятно, что Януковича журналист любить не обязан, но это премьер нашей страны. Уж какой есть, а премьер. А чешский посол – это чиновник другой страны, и чиновник рангом ниже. И если Януковичу указали на место, то унизили Украину. Хотя, возможно, дипломат и не действовал так, как сообщил Новый, ссылок на разговор в сюжете нет, а то пришлось бы еще, не приведи Господи, войну Праге объявлять! Хотя, может, поэтому Янукович в НАТО и не хочет. Но это все шутки, а если серьезно, то смакование оскорблений и дрязг ни к чему хорошему никогда не приводит. И вообще, думать головой надо, когда на всю страну вещаешь.  

Иными словами, мы видим, как каналы схлестнулись в информационной войне, возникшей на базе войны кадровой. Кадровая война – любимая игрушка Кучмы. Теперь имеем новшество – кадровая война выползает из-под ковра и включает в себя информационное сопровождение. Автору пока трудно сказать – это свобода слова или просто общественное посмешище. Понятно, что Тарасюк хочет вставить палки в колеса Януковичу. Понятно, что Янукович хочет вытолкать Тарасюка в шею и назначить на его место нормального донецкого парня. Непонятно, почему об Украине, ее международном имидже, ее престиже обе стороны забыли напрочь. Непонятно, почему СМИ об этом не спрашивают.

Между тем, «дело» идет дальше – теперь команда Президента пошла в наступление и разменной монетой стал министр транспорта и связи Николай Рудьковский. Легко проследить, что Борис Тарасюк в своем противостоянии с Януковичем опирается на Секретариат Президента, а дискредитация министра транспорта идет из этого же «штаба». Вот цитата из сюжета Кристины Бондаренко в программе «Час» 5-го канала 22 января: «Політологи називають три версії щодо ініціаторів штучного конфлікту. Перша: скандал може зіграти на руку Росії. Сварка України з Туркменістаном зробить її золотим посередником і монополістом у газових домовленостях. Версія друга: роботою міністра вже давно незадоволений особисто прем’єр Віктор Янукович, який і може бути зацікавленим у знятті соціаліста з крісла. І, нарешті, остання: лист про проведення службового розслідування підписує і Секретаріат Президента. На думку експертів, заради розколу владної коаліції».

5-й, респект! Хороший многоуровневый анализ. В нескольких словах объемно описать сцепление интересов – это профессионализм. Совершенно ясно, что это игра на раскол, а играет в это Секретариат (ну как при Кучме!). Увы, и «Интер», и «1+1» того же 22-го включились в эту игру Секретариата. Правда, были нюансы. На «Интере» сюжеты в выпуске «Подробностей» в 21.00 и в итоговом ночном выпуске в 23.30 существенно отличались. Сравните сами:

«Подробности», 21.00

СТУДІЯ: Скандал разгорается вокруг министра транспорта Украины Николая Рудьковского, якобы по приглашению которого в Украину приезжали лидеры туркменской оппозиции. По распоряжению премьера начато служебное расследование, СБУ уже направило официальные запросы в МВД, МИД, Госпогранслужбу и лично министру транспорта с просьбой пояснить, как в декабре попали на территорию страны лица, находящиеся в международном розыске. Скандал начался с публикации в газете «Зеркало недели». Автор статьи утверждает, что визы гостям удалось оформить благодаря личному вмешательству Министра и соответствующим звонкам в посольство. Николай Рудьковский уже пообещал подать на газету в суд, а все происходящее называет информационной кампанией с целью его дискредитации.

РЕПОРТАЖ: Автор: Ольга КЛЮЕВА. В центре громкого скандала министру транспорта явно неуютно. Николай Рудьковский заметно нервничает. Ведь его пытаются обвинить – ни много, ни мало – в создании угрозы национальной безопасности и ухудшении отношений со стратегическим партнером – Туркменистаном. А все потому, что похлопотал за старых друзей – туркменских оппозиционеров. Звонок в посольство Австрии, из-за которого Рудьковскому инкриминируют превышение служебных полномочий, – признается министр, – все-таки был.

СИНХРОН: Николай РУДЬКОВСКИЙ, министр транспорта и связи Украины: «Звичайно, я таки подзвонив, звернувся як приватна особа про те, що є такі люди, які хочуть приїхати в Україну, чи можна було б прискорити їм видачу візи. Все. Але ще ніхто, жодна людина не могла сказати, де ж конкретно інтерес фінансовий міністра, бо його не існує».

РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: О визите туркменских оппозиционеров МИД, как оказалось, узнал в последнюю очередь. Уже тогда, когда Худайберды Оразов и Нурмухаммед Ханамов проводили пресс-конференцию в Киеве. Теперь в их министерстве проводят служебное расследование: кто и по чьему распоряжению пустил в Украину опальных туркмен.

РЕПОРТАЖ: Теперь МИД проверяет, находятся ли нежданные гости в международном розыске. Нам удалось связаться с лидером оппозиционного движения Туркменистана «Ватан» Худайберды Оразовым. Он находится в Стокгольме, где готовится к президентским выборам, которые состоятся 11 февраля. Сегодня Оразов повторил то же самое, что сказал на пресс-конференции в Киеве в декабре. Сейчас вы видите ее фрагменты. На родине его действительно объявили врагом народа и приговорили к пожизненному заключению. А получать визы ему и коллеге никто не помогал, утверждает Оразов.

СИНХРОН: Худайберды ОРАЗОВ, лидер туркменского оппозиционного движения «Ватан» (по телефону со Стокгольма. – «УС»): «Поехали в вашу… вот этот… в ваше посольство, попросили деловую визу, заплатили. Но о том, что кто-то там, вот, звонил, ну, не будем же, допустим, по приезду в Украину спрашивать у кого-то: ты звонил, ты не звонил. Это же… это смешно, я не знаю, вот, какой-то пещерный вариант на Украине пошел».

РЕПОРТАЖ: Оразов уверяет, что не обсуждал с Рудьковским создания совместного газового бизнеса. Говорит: переживает, что друг попал под удар после его визита, и сожалеет, если газовые отношения между Украиной и Туркменистаном из-за скандала испортятся. Пока, по словам министра топлива и энергетики, этого не произошло.

СИНХРОН: Юрий БОЙКО, министр топлива и энергетики Украины: «Скандал с туркменской оппозицией – это громкий скандал. Приехали несколько человек, которые находятся в конфликте с туркменским режимом и которым… которые были удалены из страны. И туркменская сторона с пониманием относится к тому, что мы поддерживаем их, так сказать, в том, чтобы стабильно и демократично развивалась страна, и спокойно проходили выборы. Я… мы не заметили никаких недружественных каких-то актов или охлаждения со стороны туркменской стороны».

«Подробиці» в 23.30

СТУДІЯ: Міністр транспорту Микола Рудьковський вважає, що проти нього ведеться дискредитаційна кампанія. Преса пише про те, що він ледь не посварив Київ з Ашхабадом. Уряд проводить проти нього службове розслідування. Привід: у грудні міністр посприяв приїзду в Україну туркменських опозиціонерів Оразова і Ханамова. В Ашхабаді це оцінили як недружній жест з боку Києва. Втім сам міністр не вірить, що його дії могли негативно позначитись на стосунках між державами.

РЕПОРТАЖ: Автори: В. КОВАЧ, О. КЛЮЄВА. Міністр транспорту Микола Рудьковський потрапив у халепу: йому закидають перевищення службових повноважень та створення загрози нацбезпеці – такі наслідки приїзду в Україну запрошених Рудьковським опозиційних туркменських політиків. Прем’єр Янукович наказав провести службове розслідування. Міністр відразу зізнався: до амбасади в Австрії дзвонив, за своїх друзів просив.

СИНХРОН: Микола РУДЬКОВСЬКИЙ, міністр транспорту України: «Звичайно, я таки подзвонив, звернувся як приватна особа про те, що є такі люди, які хочуть приїхати в Україну, чи можна було б прискорити їм видачу візи. Все».

РЕПОРТАЖ: Туркменський МЗС на поїздку опозиціонерів відреагував гнівною нотою, в якій назвав візит та теплий прийом своїх колишніх співгромадян в Україні недружнім актом. Тепер МЗС український з’ясовує, як видавалися візи і чи насправді до Києва приїздили люди, що перебувають у міжнародному розшуку. Один з лідерів опозиції Хулайберди Оразов шкодує, що в Миколи Рудьковського через нього виникли проблеми.

СИНХРОН: Хулайберди ОРАЗОВ, лідер опозиційного руху «Ватан», телефоном зі Стокгольма: «Поехали в вашу… вот этот… в ваше посольство, попросили деловую визу, заплатили. Но о том, что кто-то там, вот, звонил, ну, не будем же, допустим, по приезду в Украину спрашивать у кого-то: ты звонил, ты не звонил. Это же… это смешно, я не знаю, вот, какой-то пещерный вариант на Украине пошел».

РЕПОРТАЖ: За словами опозиціонера, з Рудьковським говорили про «помаранчеву» революцію. Про газ навіть не згадували. Міністр палива та енергетики Юрій Бойко повідомив, що скандал на взаєминах з Туркменією ніяк не позначився.

СИНХРОН: Юрій БОЙКО, міністр палива та енергетики України: «Мы не заметили никаких недружественных, каких-то, актов или охлаждения со стороны туркменской стороны».

РЕПОРТАЖ: Газові контракти ніхто не переглядає, паливо до країни як постачалося, так і постачається. А СБУ та Головне управління держслужби і далі з’ясовують, чи порушив міністр закон.

Как видим, в ночном выпуске новостей на «Интере» и следа не осталось от явно негативной по отношению к Рудьковскому оценочности сюжета журналистки Ольги Клюевой в выпуске в 21.00 (оценочные эпитеты выделены вашим покорным слугой). Да и сам сюжет стал куда более внятным и лаконичным.

А вот на «Плюсах», похоже, то ли с халтурой, то ли с заказухой бороться некому – ни в основных выпусках «ТСН», ни в ночных. У них один и тот же сюжет шел и в 19.30, и в 23.30. И полюбуйтесь на этот «шедевр» журналистского мастерства!

РЕПОРТАЖ: Автор: Сергій КУДІМОВ. На сповідь до преси міністр прийшов не з порожніми руками. У чорній теці – чорні справи Миколи Рудьковського.

СИНХРОН: Микола РУДЬКОВСЬКИЙ, міністр транспорту та зв`язку: «Отут написано все: що він там і хоче танцювать на телебаченні, про те, що міністр транспорту віддає перевагу більше бізнесу».