Правда, порівняно з іншими країнами, зменшення цих сум видається дуже незначним. Та й роздержавлення ЗМІ проходить так, щоб не втратити подальший контроль влади за інформаційним простором.

У 2013 році витрати Росії на загальноросійські державні ЗМІ трохи зменшилися. Правда, якщо порівняти їх з деякими іншими графами бюджетних витрат на 2013 рік, можна зробити висновок, що державі не менш важливо переконати громадян у тому, що «жити стало краще, жити стало веселіше», ніж забезпечити реальну якість життя.

З шести таких державних медіаструктур у бюджеті цього року повністю задоволено, згідно з даними «Новой газеты», заявлені фінансові потреби тільки трьох - ВДТРК, «Russia Today» і «Российской газеты». Решті («РИА Новости», ИТАР-ТАСС і радіостанції «Голос России») Мінфін бюджет урізав - деяким навіть до 40%.

З метою економії держава паралельно розпочала процес позбавлення від великої кількості ЗМІ, які належать регіональним і муніципальним властям. Але, крім економії, цю тенденцію пояснюють ще кілька обставин.

По-перше, в сучасних умовах ЗМІ втрачають монополію на формування громадської думки. «У минулому столітті в будь-якій найбільш просунутій країні думка вважалася громадською, якщо її транслювали три-чотири великих телевізійних канали, кілька популярних радіостанцій, газет», - зазначив 8 вересня 2011 тоді ще президент РФ Д.Медведєв.

Він визнав, що сьогодні таких монополістів уже немає. У створенні контенту можуть брати участь усі бажаючі, буквально всі, і для цього не потрібно бути медіамагнатом, головним редактором або журналістом. «Мільйони користувачів інтернету впливають на формування домінуючих інформаційних трендів, і не просто впливають, а часто задають їх, причому часом у парадоксальний спосіб», - сказав тоді Медведєв.

По-друге, всі важливі рішення ухвалюються в Москві, вплив регіонів мінімізовано, тому й наявність сильних ЗМІ в регіонах вже не вважається важливою (а можливо, і навпаки, вважається небезпечною). Ще в 2002 році тодішній міністр у справах друку Михайло Лесин сказав, що держава повинна обмежити свою участь у сфері ЗМІ однією газетою, одним телеканалом, однією радіостанцією й одним інформаційним агентством. Потім той же Д.Медведєв дав старт процесу роздержавлення ЗМІ, оголосивши про це в своєму Посланні Федеральним Зборам.

«Органи влади не повинні бути власниками «заводів, газет, пароплавів». Кожен повинен займатися своєю справою», - так він сформулював свою точку зору про відносини держави і преси. Однак передбачалося, що приватизація торкнеться не федеральних державних ЗМІ, а тільки медіа, що підконтрольні регіональній владі.

Ідея приватизації в тому числі і федеральних державних ЗМІ актуалізувалася на початку березня 2013 року. Рада з прав людини при президенті РФ закликала до "роздержавлення ЗМІ" і запропонувала розробити відповідну концепцію. В першу чергу, правозахисники запропонували почати з "великої трійки" - Першого телеканалу, каналу "Россия" і НТВ. Крім того, за версією РПЛ, необхідно "законодавчо обмежити концентрацію електронних ЗМІ в руках державних і муніципальних органів влади".

Також у концепцію правозахисників увійшло закріплення механізму перерозподілу доходів від реклами, які "витягають як бонус від використання державних активів між різними телеканалами". Така практика, за версією правозахисників, дозволяє підтримати плюралізм в телевізійному ефірі. Цьому ж сприятиме і фінансова підтримка дискусійних суспільно-політичних передач на федеральних каналах. Правозахисники припускають, що на реалізацію цієї ініціативи буде потрібно не менше 5-7 років.

Слід визнати, що від виникнення пропозиції до її реалізації - дуже довгий шлях, і невідомо, чи зможе вона отримати практичне втілення.

Вирішуючи, з одного боку, завдання мінімізації витрат державного бюджету на ЗМІ (шляхом розформування регіональних медіа), з іншого боку, влада зацікавлена зберегти подальший вплив на них, або як мінімум - не дати можливість «небажаним елементам» заволодіти ними.

«Ми вважаємо, що роздержавлення ЗМІ повинно відбуватися таким чином, щоб у них з'явилася економічна незалежність. Необхідно розробити такий механізм, щоб він гарантував неможливість їх потрапляння під вплив і кримінальних структур, і бізнес-структур, які були б тісно афілійовані з владою. В іншому разі нічого не зміниться», - пояснив сенс реформи міністр зв'язку і масових комунікацій Ігор Щеголєв (19.01.2011).

Зусилля зі створення для таких ЗМІ сприятливих умов роботи реалізуються за такими напрямами.

По-перше, йде створення відповідної правової бази. Так, у Держдуму внесено поправки в закон «Про автономні установи». Тепер передбачена можливість створення автономних установ, зокрема, на базі засобів масової інформації, що дасть можливість ЗМІ вільніше заробляти і розпоряджатися коштами.

По-друге, розроблена ціла система грантів, якими поряд з федеральними можуть користуватися і регіональні ЗМІ.

По-третє, фінансова система передбачає певні пільги для ЗМІ. Основним головним болем для медіа стало підвищення страхових внесків - якщо зараз вони сплачують страхові внески в державні позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування тощо) за ставкою 27%, то після 2015 року будуть змушені вносити 34% від фонду оплати праці підприємств. Пільгове оподаткування для ЗМІ збережеться до 1 січня 2015 року, потім всіх поставлять у рівні умови.

Але навіть зменшуючи витрати на держЗМІ і скорочуючи їх кількість, свій контроль за інформаційною сферою держава забезпечить іншими способами.

Один з них - оптимізація структур управління: муніципальні та регіональні видання об'єднуються в єдині видавничі будинки, холдинги, що, за задумом ініціаторів, дозволить створити єдиний інформаційний простір, модернізувати друковані видання, і, звичайно ж - оптимізувати витрати регіональних бюджетів.

Прикладом тому може служити Башкирія. Згідно з проектом реформування державних ЗМІ, розробленим республіканським Міністерством економічного розвитку, 64 медіаорганізації повинні об'єднатися в три холдинги у формі акціонерних товариств, яким доведеться самостійно заробляти гроші. Їх засновником може стати місцеве інформаційне агентство «Башинформ». В одному холдингу планується зібрати редакції, у другому друкарні, а в третьому - книжкові видавництва і поліграфкомбінати. Правда, такі ЗМІ позбулися і певної підтримки - уряд Башкирії скасував норму, що діяла багато років, яка зобов'язує міські та районні влади займатися передплатною кампанією на державні ЗМІ.

Крім того, в деяких регіонах передбачається реформа підпорядкування держЗМІ. По такому шляху пішли у Татарстані. В серпні 2012 року президент Татарстану Рустам Мінніханов скасував Республіканське агентство з друку і масових комунікацій «Татмедіа» - орган, що контролював державну медіаполітику в регіоні. Основні його функції та частина колективу відійшли Міністерству інформатизації та зв'язку Татарстану. А колишній керівник «Татмедіа» Марат Муратов перейшов на посаду першого заступника глави адміністрації президента, де продовжив роботу зі ЗМІ, а також почав опікуватися ще й управлінням внутрішньої політики, управлінням по взаємодії з релігійними об'єднаннями (УВРО), і зв'язком з громадськістю. «Ідеологія, PR та ЗМІ залишаться за Маратом Муратовим», - підтвердили в АП Татарстану.

Необхідність скасування агентства обрунтовувалася доцільністю централізації управління ЗМІ. «Ми повинні відповідати на виклики часу ... Центр відповідальності повинен бути в апараті президента», - сказав під час власного призначення пан Муратов.

Спостерігачі вважають, що у зв'язку з ліквідацією агентства місцева преса може втратити «пряника» у вигляді щорічних держзамовлень на 1 млрд руб.

Професор Казанського національного дослідницького університету, політолог Сергій Сергєєв пояснив, що причина ліквідації «Татмедіа» полягає в його «неефективності», в тому числі в «боротьбі з ідеологічним супротивником - радикальним ісламом». Експерт зазначає, що агентство було «поглиначем державних коштів», і вважає, що Мінзв'язку «на цей рахунок буде більш економним», проте «наскільки уріжуть» держпідтримку ЗМІ - «це питання торгу». При цьому пан Сергєєв звертає увагу, що новий пост дозволить Марату Муратову й надалі контролювати ідеологію ЗМІ в Татарстані. «Пряник у преси можуть відібрати, але батіг залишиться», - резюмував політолог.