У 2005 році англійський комік Саша Барон Коен в амплуа казахського репортера Бората Сагдієва вів церемонію вручення європейських музичних нагород телеканалу “МТВ”. Тоді його жарти (зокрема, на адресу президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва) викликали обурення офіційної Астани. Так, у заяві МЗС Казахстану стверджувалось, що Саша Барон Коен “виконує політичне замовлення з наміром обмовити Казахстан”. Стрічка за участю британського коміка “Борат Сагдієв: знайомство з американською культурою на благо славного народу Казахстану” лише за 2 тижні світового прокату зібрала 100 млн. доларів. Однак, в Україні цей фільм найближчим часом не покажуть, оскільки його заборонили в Росії, де дублюють іноземні фільми.

Головний герой фільму, якого просто називають “Борат”, – антисеміт, який боїться гомосексуалістів і до того ж сексуально заклопотаний. Із темним хвилястим волоссям, пишними вусами й без східного розрізу очей.

Зйомки фільму проводили у Румунії. Тому замість середньоазійських степів у стрічці густі ліси і гориста місцевість. Хоча за сюжетом сім’я Сагдієва живе у казахському селі. Родина у Бората цікава: мати, сварлива дружина, сестра-повія, брат – розумово відсталий, трійко дітей. Щоб пізнати західну культуру, журналіст їде до США. Тут він проводить інтерв’ю із феміністками, сенаторами, випадково бере участь у гей-параді і врешті закохується у зірку серіалу “Рятувальники Малібу” – Памелу Андерсон. Щоб одружитися з нею, Борат Сагдієв рушає до Каліфорнії. Стрічка закінчується хепі-ендом – поверненням додому із коханою...

Вдала комедія – невиправдано заборонена в Україні

Кінокритик і директорка кіноклубу Києво-Могилянської академії Ольга Брюховецька уже дивилася “Бората”, причому місцями без перекладу. На її думку, це одна з небагатьох вдалих комедій, знятих упродовж останнього часу.

Причому Ольга Брюховецька зазначає, що оригінальний текст стрічки значно смішніший і менш расистський, на відміну від російського: “Я не бачу причин його заборони. Це дуже хворобливо, що люди не можуть сприйняти дійсно хороший гумор. Єдине, що образило, - так цей дуже поганий расистський переклад”.

Журналіст Вахтанг Кіпіані теж вважає заборону показу стрічки в Україні невиправданою. На його погляд, це фільм для дорослих людей, які мають півтори години вільного часу.

Однак, Вахтанг Кіпіані не хотів би, щоб його старша дитина дивилася таке кіно: “Місцями це було смішно. Ви знаєте, це такий тваринний утробний сміх, який кожен десь у звичайному житті приховує. Бо часом смішно, як хтось падає на банановій шкірці. Це якраз фільм доведений до абсурду. Мені шкода людей, які стали жертвами зйомок цього фільму. Бо, як я зрозумів, більшість людей не знала, про що йтиметься і що вони стають об’єктами, по суті, реаліті-шоу. Це не той фільм, який відкладеться в пам’яті. Це продукт одноразового використання. Знаєте: “поржали и пошли” (рос.)”.

Якщо в Україні з’явиться професійний дубляж, місцеві кіномани зможуть побачити “Бората” у кінотеатрах. Адже показ цієї стрічки заборонили в Росії, де дублюють іноземні фільми і звідкіля постачають їх в інші країни СНД.

Євгенія Вятчанінова, "Радіо Свобода"