«Детектор медіа» вже публікувала матеріал, присвячений висвітленню деякими інформаційно-аналітичними програмами  візиту Прем’єра Віктора Януковича до Сполучених Штатів Америки. Сьогодні пропонуємо вашій увазі детальний аналіз подання цього візиту у новинах.

«Новини» Першого каналу о 21.00 4 грудня дали здебільшого суто інформаційний матеріал. Студійна підводка Олександра Просяника та репортаж Зореслава Байдюка (кореспондента «Голосу Америки»)  інформували про те, що прем’єр-міністр прибув із візитом до США та в перший день візиту виступив із промовою у Центрі стратегічних та міжнародних досліджень. Основну частину репортажу було присвячено викладенню змісту промови Януковича, із двома його синхронами. Причому, основну увагу було приділено проблемі стосунків України з НАТО. «Він запевнив американців, що Україна обирає курс на євроатлантичну інтеграцію, при цьому зберігаючи добрі стосунки з Росією», «Прем’єр розповів про запропоновані ним у Брюсселі кроки України на шляху до НАТО», - це фрагменти з репортажу.  «Адже саме у сфері зовнішньої політики є спільне бачення, європейський вибір, як ключовий зовнішньополітичний пріоритет України. Так само всі розуміють важливість подальшого розвитку стратегічного партнерства з Сполученими Штатами та особливо партнерства з НАТО», «Я дуже коротко відповім, що радикальну позицію Партія Регіонів ніколи не займала по відношенню до НАТО», - це з синхронів. Останній пасаж репортажу містив достатньо детальне викладення статті, надрукованої напередодні візиту у «Вашингтон Пост», у якій висловлено сумніви у прозорому та сприятливому для інвестицій характерові політики українського уряду, на чому наголошував Янукович, зокрема, й на згаданій зустрічі. У такому контексті євроатлантичноінтеграційні запевнення прем’єра видалися такими, що заслуговують на довіру – бо залишилися без коментарів та без зіставлення з його минулими виступами.

Між тим, попри навіть те, що зміст багатьох  попередніх виступів Януковича  виглядав антиєвроатлантичним; багато українських громадян вважають, що то саме очолювана Януковичем Партія регіонів доклала чималих зусиль до того, щоб Україна була неготовою до вступу до НАТО.  А от в ефірі УТ-1 виглядало так, ніби  це суспільство,  держава неготова, а глава уряду докладає всіх зусиль, щоб цю неготовність подолати. Об’єктивна інформація про подію стала, таким чином, до певної міри необ’єктивною стосовно позиції Януковича, а суперечливість цієї позиції або навіть наявність двох протилежних позицій, окремих для зовнішнього та внутрішнього користування, залишилася поза увагою журналістів.

Наступного дня (5 грудня) вечірні «Новини» Першого національного  подали матеріал про візит Януковича до США аж четвертим – після матеріалів про рішення Шевченківського районного суду про збереження на посаді Бориса Тарасюка, реєстрацію у Верховні Раді проекту постанови про відставку Анатолія Гриценка та про ймовірність збільшення удвічі кількості родин, що отримуватимуть житлові субсидії. Якщо перші дві інформації ще тягнули на топ-новини, найгарячіші події дня, то третя, як видається, попри свою певну сенсаційність, належала все ж до зовсім іншого тематичного блоку.

Власне,  матеріал про візит видався неінформативним. Ірина Герасимова, що була з Вашингтону  на прямому зв’язку з ведучим  Олександром Просяником, відповідала на його запитання. Вона повідомила про  реакцію  Януковича на рішення суду стосовно міністра закордонних справ Тарасюка,  про те, що Янукович протягом минулого дня   зустрічався з держсекретарем США Кондолізою Райс. Окрім того, що український прем’єр повторив у бесіді з Райс ту саму позицію стосовно неготовності України до вступу до НАТО, яку він виклав восени у Брюсселі, жодної інформації про зміст переговорів подано не було. «Насправді тут, в Америці, не здивувалися цій заяві. Кажуть американські політики, що нинішні речі, про які говорив Янукович, справді тішили місцевих дипломатів, оскільки він говорив про демократію. Але водночас до нього відносилися трохи з скептицизмом. І досі Вашингтон пам’ятає перший візит у 2003 році Януковича. Тоді нинішній прем’єр сприймався як проросійський політик. Правда, шкода, що українській пресі не вдалося потрапити ні на зустріч з держсекретарем, ні на зустріч з віце-президентом, оскільки нас туди не пустили. Як повідомили в прес-службі Кабміну, таким було побажання американської сторони», - ці слова Герасимової  навряд чи були інформативними. Справді, 2003 року Януковича сприймали як проросійського політика – а як же тепер? Чи переконав він американських візаві, що тепер він таким не є? Чи подолав він отой «трохи скептицизм», і наскільки скептицизм був «трохи»? Чи було предметом розмови з Райс іще щось, ніж банальне ознайомлення її Януковичем із його позицією?

Але наступне запитання закрило цю тему: «Ірина, яка програма сьогоднішнього дня візиту Віктора Януковича, які ще зустрічі в нього попереду?» Кореспондентка відповіла: «Вже вранці Янукович відвідав національний музей Голокосту пам’яті євреїв, загиблих під час Другої Світової війни. Там є експонат, присвячений українському Бабиному Яру. Янукович підніс вінок до вічного вогню. А зараз наразі мала розпочатися зустріч з конгресменами США, потім український прем’єр має намір відвідати Світовий банк. І ввечері переліт до Нью-Йорка». Приємною прогулянкою – от чим виглядав візит із цього матеріалу. Жодного висновку про важливість чи, принаймні, знаковість події глядачі не могли зробити.

6 грудня «Новини» о 21.00 (у студії цього разу також був Олександр Просяник) подали матеріал про візит Януковича до США знову четвертим – після матеріалів про те, що Тарасюка не пустили на засідання Кабміну, про ухвалення бюджету та зустріч Віктора Ющенка із Леонідом Черновецьким (останній матеріал, попри участь у події Президента, носив усе ж таки регіональний характер). Репортаж Ірини Герасимової був такий: «Свій візит у Нью-Йорк глава українського уряду розпочав з «Нульової точки». Так тепер називається те місце, на якому ще у 2001 році стояли два будинки-близнюки. Букетом квітів Янукович віддав шану жертвам трагедії 11 вересня. Потім були відвідини Нью-Йоркської фондової біржі. Тут запевнили, що готові реєструвати українські підприємства і залучати їхні акції. Це дасть можливість збільшити вартість вітчизняних компаній і сприяти розвитку економіки країни». Далі йшов синхрон Януковича: «Для України дуже важливо зараз, під час реформ в економіці, вийти на реальну ціну нашої власності. Котировка акцій – це можливість не тільки розвивати ринок цінних паперів на Україні, а це й можливість притягнення нових інвестицій», - узагалі-то, пасаж, що міг бути вимовлений і у Верховній Раді, й під час поїздки глави уряду регіонами України, й під час передвиборчого мітингу – бо йшлося в ньому про плани, але не про те, як і за допомогою чого їх буде реалізовано. Тобто, глядачі мусили підозрювати, що або Янукович і у США говорив лише позбавленими конкретики штампами-загальниками, або ж кореспонденти вибрали з його промови те, що є звичним, а не те, що є важливим. Причому, в матеріалі було підкреслено: цього дня, на відміну від попередніх, українських журналістів пускали на всі заходи.

Але повернімося до репортажу: «Керівництво фондової біржі теж зацікавилось українським бізнесом, тому обидві сторони домовилися провести в Україні навчальний семінар для підприємців». Далі був синхрон головного керуючого Нью-Йоркської фондової біржі: «Ми дуже задоволені, що Україна пішла таким шляхом. Ми тішимося, що в Україну будуть збільшені іноземні інвестиції». Зважаючи на неоднозначне ставлення глядачів до прем’єра та на повідомлення про обережність в оцінках візиту американцями хоча б у тих самих «Новинах» того самого Першого каналу двома днями раніше, не можна було не сприйняти матеріал як до значної міри рекламно-агітаційний, такий, для якого було вибрано лише найвигідніші відгуки, та,  до того ж, коротенькі, позбавлені роз’яснень чи аргументів. Власне, непідкріплені тези.

Завершився репортаж стендапом, що претендував на підсумковий: «З вашингтонською угодою на 500 мільйонів доларів, щоб боротися з корупцією в Україні, а також з гарантіями від Нью-Йоркської фондової біржі щодо співпраці з українськими підприємствами прем’єр Янукович повертається у Київ. З одного боку тут в Америці вважають, що нинішній візит був дуже успішний, з іншого – головні політики США не побажали розголошувати теми розмов з Януковичем і утримались від будь-яких коментарів». Складений у захопленій тональності «визначної зовнішньополітичної перемоги», стендап цей так і не роз’яснив глядачам  – що ж то за угода на 500 мільйонів, щоб боротися з корупцією. Авторка навіть не помітила двозначності свого вислову. А ще він залишив запитання. Якщо «не побажали розголошувати теми», то хто й за якими критеріями оцінив візит як успішний? Адже фраза: «Тут в Америці» мусила сприйматися як ледь не свідчення одностайності! А чому, до речі, сам Янукович не став «розголошувати теми»? Українці, напевне, мусили запідозрити, що під час візиту йшлося про якісь таємні від суспільства теми, про щось малоблаговидне, а то й загрозливе для національної безпеки?

Отже, Перший канал не дав відповіді на важливі запитання: якими будуть україно-американські стосунки, як сприймають у США останні українські події, для чого взагалі їздив Янукович до США, окрім як себе показати та на світ подивитися? Уникнув канал  дискусійних моментів, зокрема, сумнівів у щирості запевнень Януковича, висловлюваних авторитетними американськими політиками та експертами (наприклад, Стівеном Пайфером). Стосунки В.Януковича  з українською діаспорою також залишилися поза кадром, як і незрозуміла відмова прем’єра  від покладання квітів до пам’ятника Шевченкові. Нічого, що змушувало б сумніватися у винятковій успішності візиту, у випусках новин не було – класифікований «Українською правдою» як такий, що перебуває під контролем Президента, Перший канал подав візит Януковича до Америки у суто апологетичному ключі. Прикметним стало й зсування аспектів: за протоколом, центральною подією візиту мала бути зустріч Януковича з віце-президентом США Річардом Чейні – бо з прем’єр-міністрами веде переговори віце-президент. А саме про це у репортажах Першого каналу  було згадано украй побіжно. До речі, не дізналися глядачі й про те, чи був цей візит офіційним, чи робочим, чи неофіційним. Про статус візиту, іншими словами. А без цього знання узагалі було  неможливо зрозуміти, що відбулося й наскільки було успішним.

«1+1», натомість, перший свій матеріал про візит (ТСН, 19.30, 4 грудня) почав із зазначення того, що це був робочий візит. Тож далі вже не мало виникати запитань: чому зустріч із віце-президентом була не основною темою інформаційних повідомлень, чому офіційні зустрічі посідали порівняно незначне місце у програмі візиту, чи свідчить це про недостатню увагу до України, чи ні. Навіть глядачі, що не розуміються на дипломатичній термінології, розуміли: візит присвячено розв’язанню якихось конкретних питань більше, ніж веденню фундаментальних міждержавних переговорів. Щоправда, перше ж речення зі студійної підводки Людмили Добровольської: «Віктор Янукович повіз до Америки сотні фотоальбомів про 100 днів свого прем’єрства» налаштовувало, принаймні, значну частину глядачів на дещо іронічне сприйняття всього подальшого. Такому самому сприйняттю сприяло й одне з наступних речень: «Ступивши на американську землю, керівник українського уряду заявив: він приїхав пояснити Вашингтону, що незабаром в Україні запанує політична стабільність». Утім, варто віддати належне: емоційне забарвлення в даному разі  хоч і  позначало особисте ставлення журналістки, що неприпустимо для новин, але  було ненав’язливим. Репортаж Інни Коваль містив викладення виступу Віктора Януковича у Центрі стратегічних та міжнародних досліджень, із акцентуванням на планах євроінтеграції: «Це, перш за все, найскоріший вступ до СОТ. Це співпраця з НАТО. І що стосується Європейського Союзу, то у прем’єра досить амбітні плани і зараз ми можемо про них почути безпосередньо», - це фрагмент репортажу, та: «У мене є мрія. Українські політики теж багато мріють, і в цьому вони, мабуть, схожі між собою з політиками всього світу. Мій уряд не тільки мріє, але і діє. Тому я сподіваюсь, що за мого прем’єрства ми впритул наблизимося до переговорів про вступ України до Європейського Союзу, а може, чому б і не помріяти, розпочнемо їх. Це буде не сьогодні і не завтра, але вірю, що станеться неодмінно», - це з синхрону Януковича. Щоправда, перед цим було зазначено: «Що стосується ключових зовнішньополітичних питань, то Віктор Янукович заявив, що в нього з Віктором Ющенком спільне стратегічне бачення. До речі, Віктор Янукович мав досить тривалу розмову із президентом України перед відльотом до Сполучених Штатів. Він про це сам сказав. Отож сьогодні, виступаючи в центрі, він досить чітко дотримувався спільно вироблених директив». Контекст було передано адекватно й достатньо повно. Подальша частина репортажу стосувалася переговорів міністрів енергетики України та США, а також подальшій програмі візиту.

У випуску ТСН (19.30) від 5 грудня матеріал про візит було поставлено вже третім. (У студії знову була Людмила Добровольська, а автором репортажу, з Вашингтону – Інна Коваль.) У підводці було коротко повідомлено про наміри української діаспори бойкотувати візит та про висловлену Партією регіонів упевненість, що це не вплине на його перебіг. Якщо у згаданих вище «Новинах» Першого каналу було повідомлено, що на зустріч Януковича з Чейні та Райс не пустили українських журналістів (із чого глядачі могли зробити висновок про якусь дискримінацію), то в ТСН репортер Інна Коваль зазначила, що «на зустріч не пустили навіть особистих операторів». Утім, чиїх саме особистих, Януковича, чи Чейні, чи Райс, і чи пустили когось узагалі, уточнено не було. Здавалося б, дрібничка, нечіткість формулювання, а інформація вийшла незрозумілою. Узагалі ж, більшою чи меншою мірою, перебіг подій того дня було відображено повно. Іноді, щоправда, на рівні натяків, як, наприклад: «Усе ж таки зустріч із Кондолізою Райс і з Діком Чейні відбулася» (Коваль) – отже, глядачі мусили здогадуватися, що впевненості в тому не було. «Вже ввечері радник прем’єр-міністра Костянтин Грищенко пояснив, що ж це за такі питання, які хвилюють і Україну, і Сполучені Штати», - вела далі Інна Коваль. Отже, глядачам натякнули, що до вечора ніхто нічого журналістам не пояснював. – «Це перш за все розвиток демократії в Україні, це енергетична безпека, це наші відносини з Росією та участь України у антитерористичних заходах по світу. І я ще хочу додати, що вчора на прийомі в посольстві все ж таки були присутні представники діаспори. Я не впевнена, чи вони з цієї хвилі, чи ні, але все ж таки вони там були». Синхрон самого глави уряду не пояснив майже нічого: «Вона (К.Райс – Б.Б.) на мене справила враження, я вам скажу. Да. Ми не встигаємо слідкувати як ця жінка енергійна їздить по світу і займається багатьма дуже великими державними справами. Ми казали про стратегічні відносини, стосунки між Україною і Сполученими Штатами Америки в багатьох питаннях, які сьогодні дуже серйозно хвилюють Україну». З одного боку, українці вже стали звикати до надто обтічних, малоінформативних висловлювань Януковича. З іншого боку, так і не було зрозумілим: чи то сам Янукович більше нічого про хід переговорів не сказав, чи то синхрон було вибрано невдало.

Далі в репортажі йшлося про те, що «в Державному департаменті було підписано 2 угоди. Перша з них стосується науково-технічного співробітництва. Вона буде більш цікава фахівцям. А друга, вона стосується підписання угод із корпорацією «Виклик тисячоліття». Ця корпорація надає Україні 45 мільйонів доларів – грант на боротьбу із корупцією». Що то за корпорація, який вона має стосунок до уряду США – для глядача знову  залишилося невідомим, але, оскільки угоду було підписано «у Держдепартаменті», а безпосередньо цьому пасажеві передувало повідомлення про переговори з Чейні та Райс, багато глядачів мали отримати хибне враження, нібито саме з керівниками США ці угоди й було укладено. Після того, як почне впроваджуватися програма боротьби з корупцією, Україна може розраховувати на інші програми допомоги. Важливість угоди підкреслив синхрон міністра економіки Володимира Макухи: «Ця програма буде спрямована на вирішення якихось надзвичайно серйозних проблем, надзвичайно серйозних питань, які сьогодні стоять перед Україною. Підготовка цієї програми триватиме в залежності від готовності кожної країни. Вже сьогодні реалізується 11 таких програм, для таких програм (напевне, міністр обмовився: треба було: для країн – Б.Б.), як Мадагаскар, Малі, Ель-Сальвадор і деякі інші». І знову щось, дуже схоже на легкий натяк – саме так, принаймні, сприймався перелік країн.

Далі, відповідаючи на запитання Добровольської, як і коли Україна віддаватиме ці гроші, Коваль пояснила, що це буде грант, який не треба буде віддавати, уряд долучить до контролю над витратами громадські та професійні організації, а далі мають бути нові програми,  на 500 мільйонів доларів. Зверніть увагу: пролунало так, ніби уряд неодмінно долучить громадські організації, а не лише має долучити. Наостанок знову пролунала інформація, що була схожа на натяк: «Під час перебування в Америці Віктор Янукович не зустрінеться із президентом Сполучених Штатів Джорджем Бушем. Державний департамент Сполучених Штатів просить не розцінювати це як зневагу до українського прем’єра. Це заявляє офіційний представник Держдепу Шон Маккормак. За його словами, це аж ніяк не свідчить про те, що Вашингтону більш симпатичний президент України Віктор Ющенко. Штати готові співпрацювати і з Віктором Януковичем та його урядом на усіх напрямках, – наголошує Маккормак».

Матеріал про візит у вечірньому випуску ТСН від 6 грудня Людмила Добровольська розпочала з розповіді про реакцію Віктора Януковича на інформацію про рішення Президента залишити Бориса Тарасюка міністром закордонних справ, назвавши ситуацію навколо Тарасюка «скандальною». «Він був настільки обурений цим фактом української політики, що фактично двічі коментував її. Перший його виступ був настільки емоційний, що йому прийшлося через якійсь час повторити те, що він хотів сказати і мав на увазі, і зараз я пропоную послухати», - розповіла Інна Коваль. А далі пішов синхрон Віктора Януковича, взятий, вочевидь,  під час другого його пояснення. Хоча, можливо, багатьом глядачам цікавіше було б послухати перший, емоційний його виступ. Привернула увагу перша фраза з синхрону: «В таких умовах керівник такого міністерства повинен розуміти політичну відповідальність перед державою», - це був еталонний взірець прем’єрських висловлювань: нібито, вагомо, нібито, твердо, нібито, значущо, але зрозуміти зміст сказаного при цьому майже неможливо. Справді: що в даному контексті означала «політична відповідальність» – відповідальність за що, в чому вона мала б полягати, чим саме Тарасюк її не виявив?

Далі в сюжеті було дуже оглядово повідомлено про економічний зміст програми того дня, про факт переговорів зі Світовим банком, керівництвом Нью-Йоркської фондової біржі, керівниками компаній та інвестиційних фондів.

«Подробности» телеканалу «Інтер» 4 грудня у випуску від 21.00 не приділили уваги візитові Януковича до США. У випуску опівночі Валерій Клименко (студія) та Валентина Левицька (репортаж) оглядово повідомили, що на переговорах прем’єра з держсекретарем США йшлося про зовнішньополітичний курс, продовження демократичних реформ після зміни державного устрою України, а також про економічні проекти. Глядачі «Інтера» дізналися, що «Виклики тисячоліття» – то американська державна компанія, яка «надає її (допомогу – Б.Б.) бідним країнам на такі проекти як, наприклад, ремонт доріг, газифікація населених пунктів та боротьба з корупцією», і що, зокрема, про цю допомогу йшлося під час зустрічі Януковича з Райс.

Наступний, набагато більший за хронометражем, матеріал було присвячено оцінці перспектив та самого факту візиту. «Хай би які надважливі для українсько-американських стосунків питання вирішував у США Віктор Янукович, політологи вбачають у його заокеанському візиті інші нюанси. Кажуть, поїхав прем’єр до Сполучених Штатів, аби влаштувати там власну презентацію», - таку обнадійливу підводку зробив Клименко. Глядачі налаштувалися на всебічне, виважене висвітлення. І от... «Сполучені Штати довго придивлялися до постмайданної України. Спочатку на оглядини президент Ющенко їздив, тепер прем’єра Януковича Вашингтон запросив», - почав свій репортаж Володимир Горковенко. Відчуйте, як то кажуть, різницю. «Ви друзі і спільники Америки в таких складних питаннях, як Ірак, берете активну участь у об’єднанні ГУАМ, тобто для нас корисно почути ваші погляди на ці процеси і знати плани нового уряду, його бажання і настрої», - таким був синхрон помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії Деніела Фріда. «Віктор Янукович поїхав не сам, а команду з собою повіз. Спину українського прем’єра коаліція прикриває, а ще він лідер найвпливовішої партії. Янукович демонструє: на нього можна розраховувати», - це був наступний фрагмент репортажу. «Поведінка прем’єра Януковича буде базуватися на схемі, яка дозволить створити враження в американців, що це прогнозований прем’єр, стабільний уряд і не менш стабільна коаліція», - то був синхрон політолога Сергія Телешуна; далі Горковенко виклав решту його думки: «На думку Сергія Телешуна, в американців «помаранчевий» синдром минув. Вони прагматики і готові працювати з тим, хто має вплив, тим більше, що до парламенту Янукович потрапив унаслідок демократичних виборів». Не видався незаперечним  висновок журналіста: уряд США має співпрацювати з тією владою, яка в Україні є, попри власні симпатії. Виглядало ж так, ніби Америка «розлюбила» помаранчевих і солідаризувалася з їхніми опонентами.

Далі був синхрон політолога Костя Бондаренка: «Янукович хоче продемонструвати Заходу, і насамперед Сполученим Штатам Америки, що його не потрібно сприймати виключно як проросійського політика. Другий момент – це те, що він хотів би, аби Захід забув йому його минуле, в тому числі негативні сторони, чи, скажімо так, кримінальні сторони в його минулому. Третій момент – він хотів би, щоби його вже не сприймали як фальсифікатора виборів 2004 року, як людину, яка причетна була до фальсифікації і як негативного героя Майдану». Слідом ішов репортаж: «Позитивний імідж Януковичу і далі допомагають створювати американські піар-консультанти. Західна реклама українського прем’єра, за неофіційними даними, склала 15 мільйонів доларів. Одне із завдань іміджмейкерів, не пропускати антипрем’єрських матеріалів в американській пресі. Саме друзі Януковича зі США допомогли організувати зустрічі з Діком Чейні та Кондолізою Райс, яких раніше не планувалося». За ним – знову Кость Бондаренко: «Я думаю, що зроблено все, максимально докладено зусиль аби візит відбувся без якихось неприємних сюрпризів». І знову репортаж: «Не завадила візитові відсутність Бориса Тарасюка. Віктор Янукович узяв із собою Костянтина Грищенка. До екс-міністра Штати ставляться навіть ліпше, аніж до Тарасюка. Саме Грищенко був міністром, коли відправляли українських солдатів в Ірак. Цього досить, аби вважатися другом Вашингтона». Чи не надто примітивні уявлення про політику США навіював журналіст? Причому, припущення про ставлення американців до Грищенка та Тарасюка було абсолютно голослівним – але подане було як доконаний факт. Завершили матеріал синхрон Володимира Малінковича: «Грищенко уехал, Грищенко готовит визит, к Грищенко хорошо относятся в Соединенных Штатах, он был очень неплохим послом, он не занимал никогда чисто пророссийскую политику» та фраза кореспондента: «Завдання прем’єра – вдало провести власну презентацію. Візит Віктора Януковича можна вважати успішним уже тому, що він відбувся».

Узагалі-то, успішність візитів зазвичай оцінюють за їхніми результатами. Від самих часів Кучми жодного разу візит не оцінювали як успішний лише через власне його факт. Тож, візит тільки-но був розпочався, а журналіст уже виставив йому підсумкову оцінку. Не все гаразд із логікою було й у Малінковича: «чисто проросійську політику» навіть за допомаранчевих часів намагалися проводити президент, прем’єр, міністр закордонних справ. Щоб «чисто проросійську політику» проводив посол у США – це було б і тоді вже занадто (тим більше, що за своїм статусом посол не має права проводити якусь власну політику). Про те ж, що Грищенко був міністром, Малинкович не згадав. Але він дуже легко протиставив США та Росію – цілком у дусі російського інформаційного мейнстриму; насправді ж стосунки США з Росією та третіми країнами набагато складніші, далеко не бінарні.

Отже, глядачі, що налаштувалися на серйозне зіставлення думок, отримали, фактично, порцію дифірамбів прем’єрові й більше нічого; власне, підбір саме цих політологів нічого іншого й не передбачав. Експертів із іншою думкою до студії тактовно (?!) не запросили.

5 грудня проігнорував візит  нічний випуск «Подробностей». А вечірній випуск «Подробностей», о 21.00.(у студії Світлана Леонтьєва, репортер – Валентина Левицька) розпочався  викладенням слів Бориса Тарасюка про те, що Янукович дотримується директив, схвалених Ющенком. Йшлося у матеріалі про запевнення Януковича у прихильності євроінтеграції та партнерству з НАТО, у близькому саме через його зусилля вступі до СОТ, у початку з нового року реформ. Йшлося також про переговори з Райс та підписання двох угод. Привернув увагу синхрон Грищенка (єдиний, окрім короткого синхрону Януковича, у матеріалі): «Я думаю, американців, так само, як і багатьох інших, мало цікавить, хто більших хазяїн. Їх цікавить те, хто може вирішувати питання в Україні з точки зору забезпечення взаємодії на міждержавному рівні. Однозначно сьогодні це є уряд». У синхроні,  вочевидь,  містилося послання не так світовій спільноті, як українським глядачам (уряд – таки хазяїн), хоча воно аж ніяк не відповідало конституційному станові речей. Передувала синхронові така фраза журналіста: «Как утверждает опытный дипломат, Виктор Янукович произвел хорошее впечатление на американских визави» – насправді  це особиста думка, яку було  подано як беззаперечний факт.

Наступним сюжетом був телеміст із Вашингтоном, де у студії Олександр Колодій розмовляв із міністром економіки Володимиром Макухою. Сюрпризів не було: міністр розповідав про візит у піднесених тонах, журналіст не висловлював сумнівів. Цікавим був хіба що один фрагмент. Колодій: «Как вы думаете, что хотят услышать в данном случае инвесторы от Януковича? Это первая за 15 лет встреча, как я уже сказал». Макуха: «Ну, во-первых, они хотят услышать о том, что у нас стабильность в стране: политическая и экономическая. О том, что те программы, которые мы собираемся развивать, они достаточно эффективны и приведут к успешному развитию нашей страны, к успешному развитию нашей экономики. Без этого никаких инвестиций, естественно, мы ожидать не можем». Цікаво було почути про те, що хочуть почути інвестори, не від них самих, а від того, хто буде їх спокушати, чи не так? У такий спосіб думку української сторони було подано як думку американської.

Матеріал вечірніх «Подробностей» 6 грудня було більшою мірою присвячено реакції прем’єра на ситуацію навколо міністра закордонних справ, трохи меншою – інформуванню про зустріч Януковича з діловими колами. Побіжно (щоправда, надто неоперативно) було згадано про те, що «американская сторона попросила не снимать и не фотографировать встречу украинского премьера и его влиятельных собеседников – вице-президента, госсекретаря и президента Мирового банка. Причин такой секретности не объяснили».

Програма «Час» (21.00) 5 каналу 4 грудня (у студії – Павло Кужеєв, кореспондент, телефоном – Ольга Кошеленко) дала коротенький матеріал. Репортаж було розпочато з такого пасажу: «Віктор Янукович, що має у Вашингтоні імідж проросійськи орієнтованого політика, запевнив, що він не має розбіжностей стратегічних із президентом, є лише в нього невеличкі тактичні інші підходи. В той же час прем’єр-міністр додав, що Росію він особисто вважає більше ніж просто ринком для збуту товарів». Так і залишилося невідомим, до чого було останнє речення: чи то Янукович поїхав до США вести мову про Росію та її роль у світобудові, чи то хтось (тоді хто?) з американців наголошував, що бачить Росію лише в цій ролі. А до речі: чим особисто вважає Росію сам Янукович? Чи насправді американці оперують поняттям «ринок збуту» щодо країн НА ОФІЦІЙНОМУ РІВНІ – адже досі цей вислів доводилося чути здебільшого від українських, а ще більше російських, антизахідників, то саме вони зазвичай приписують Америці таке ставлення. То чи Янукович поїхав до США демонструвати свої політико-психологічні комплекси? Залишилося незрозумілим. Синхрон Януковича – про те, що він не має фундаментальних стратегічних розбіжностей із Ющенком – обійняв ледь не половину хронометражу матеріалу.

5 грудня «Час» так само дивував глядачів словесними ребусами. «Попередні візити і цей відділяють дві виборчі кампанії, під час яких Януковича подавали як проросійського, а іноді і антиамериканського кандидата», - повідомила Кошеленко. Хто ж були ті капосні зловмисники, що «подавали» Януковича у такому непривабливому вигляді? Журналістка про це не сказала. «У Росії він почувається впевненіше, а у Вашингтоні чи не на кожній зустрічі його запитують про відносини з Москвою, як противагу стосунків із Америкою», - цей пасаж, трохи поламавши голову, все ж таки можна було зрозуміти. Тим більше, що тут і синхрон глави уряду поспів: «У Києві, Вашингтоні, Москві, Брюсселі ми говоримо однією мовою – мовою українських національних інтересів». «Я вже бачився з прем’єр-міністром у 2003-2004 роках. Можна сказати, що цей візит надихає мене на особливо оптимістичні сподівання щодо нашої співпраці», - зізнався в іншому синхроні голова комітету з закордонних справ Сенату США Річард Луґар. «Сенатор Річард Лугар має репутацію лобіста українських інтересів у Сполучених Штатах. Віктор Янукович нагородив Лугара орденом князя Ярослава Мудрого», - дізналися глядачі з репортажу. Напевне, багато хто з них кинувся наводити довідки: чи справді нагороджує  орденами вже прем’єр-міністр? Раніше ж це робив тільки Президент; прем’єр-міністр міг хіба що вручити орден! Завершився матеріал великим синхроном Януковича – про те, «що дійсно сьогодні Україна стала безповоротно на шлях демократичних перетворень. Що сьогодні в Україні набагато більше свободи слова, демократії. Що сьогодні Україна готується к вступу до Світової організації торгівлі. І практично з 2007 року починає глобальні реформи. Це і реформи, які передбачають боротьбу з корупцією, реформування судової системи. Ну, і, безумовно, економіки».

6 грудня програма «Час» дала матеріал, у якому поінформувала глядачів про програму того дня. Запитав ведучий про р