Президент нарешті наважився на прес-конференцію. Після останнього спілкування з журналістами минуло 15 місяців. Правда, конференція, яка мала відбутися в липні минулого року, опозиція через ухвалення «мовного закону» зірвала. На цей раз Віктор Янукович зізнався: «Чому ми не так часто зустрічаємося. Чесно кажучи, я не дуже це люблю. Знаєте, як кажуть, «хто на що вчився». Я, наприклад, на це не вчився. Тому, це мій недолік. Але я буду з ним боротися. Я вам обіцяю».

 

 

В цілому, якщо говорити про враження від розмови глави держави з журналістами, великих несподіванок вона не принесла. Наступні пункти вже стали атрибутом прес-конференцій (хоч і нечисленних) Президента: політичні заробітчани на його підтримку (до речі, це більше виглядає як технологія, щоб не допустити на стратегічні місця аналогічних «прихильників» опозиції – були вони і цього разу); купа міліції; численні кордони з охороною; заготовлений вступ Президента; три мікрофона для журналістів (загальноукраїнські, регіональні і міжнародні); демонстративна поведінка журналістів із «Стоп цензурі!».

А тепер про особливості. По-суті, прес-конференція тривала півтори години. Перші півгодини Віктор Янукович читав доповідь. Це мінус радникам, які, з одного боку, намагаються скоротити час реального спілкування Президента з журналістами, з іншого – роблять його виступ нудним і непривабливим. В якийсь момент – по реакції Януковича – було зрозуміло, що він і сам це відчув. А от далі пішла більш цікава і жвава розмова. Звичайно, не обійшлося без статистичних запитань на кшталт – чи будуть продовжуватися реформи або після вашого приїзду к нам, почали будувати те-то, чи продовжить держава фінансувати цей об’єкт. В основному такі запитання ставилися представниками регіональних і деяких загальноукраїнських ЗМІ.

Традиційних «перлів» від Януковича в цілому вдалося уникнути. Відповідав Віктор Федорович досить таки енергійно, але зміст, особливо згадане вступне слово, серйозно відрізнявся від того, що говорять експерти про реальний стан економіки країни. На думку політолога Вадима Карасьова, Президент демонструє перехоплення ініціативи в інформаційному колі, передає УНІАН. «Кількість інформаційних приводів за останній тиждень свідчить про те, що Віктор Янукович розпочав свою виборчу президентську кампанію», сказав Карасьов. В свою чергу, його колега Володимир Фесенко зауважив, що це не початок виборчої кампанії, а старт підготовки до неї. Фесенко також додав, що Янукович знайшов зручний для себе формат спілкування з Росією та Європейським Союзом, про що свідчать його відповіді під час прес-конференції.

Українські журналісти теж мають свої проблеми. З одного боку, підхалимність (в основному стосується державних ЗМІ, або тих, хто співпрацює з владою), з іншого – надмірна емоційність, піар (тут можна згадати «Стоп цензурі!», яка на цей раз слухала Януковича у масках з його ж зображенням, і близьких до цієї групи журналістів). Про останніх, згадуючи інцидент з питанням Соломко в Брюсселі, керівник агентства «Главком» Віктор Шлинчак на своїй сторінці в Фейсбук пише: «Інколи мені здається, що прагнучи за будь-яку ціну поставити Януковича у якесь незручне становище, журналісти втрачають здоровий глузд. Це схоже на те, як свого часу опозиція щодня валила паркан біля парламенту, усі тільки цим парканом переймалися, а натомість у ВР в цей само час «пиляли мільйони».  

 

 

Де ж місце раціональній журналістиці? До речі, на фоні цих двох крайнощів української журналістики, на висоті були іноземці. Міжнародні журналісти під час прес-конференції довели, що професійні запитання вищі за всілякі акції. Процитуємо ще одне враження з Фейсбуку – журналіста «Українського тижня» Олександра Михельсона: «А в результаті вийшло так, що на прес-конференцію Януковича центральна преса прийшла «постібатись», регіональна – «полизати», і тільки зарубіжна намагалася ставити хоч якісь запитання. І якщо він тепер ще 15 місяців не вийде до преси, це буде абсолютно обґрунтовано. З чим і вітаю шановних колег».

Про що питали іноземні колеги? Кілька прикладів:

- Як ви збираєтеся реалізувати заходи, необхідні для підписання Угоди про асоціацію Україну і Євросоюзу і якби це могло вплинути на відносини з Російською Федерацією?

- Є інформація, що Україна має намір підписати угоду з РФ про створення консорціум з управління українською газотранспортною системою – чи не втратить таким чином Україна позиції у відносинах з Європейським Союзом?

- Ви дійсно вважаєте, що в країні, де лідер опозиції сидить в тюрмі, де не врегульовані енергетичні питання з Росію (Газпром вимагає сплатити 7 млрд. дол. за недобір газу), найголовніші проблеми – це ліфти, трамваї і таксі?

- Чи вважаєте ви, що Україна зможе підписати угоду про асоціацію тоді як політичні лідери залишаються у в’язниці?

На додачу варто згадати інцидент з Тетяною Чорновіл. Журналістка викрикуючи із залу хотіла поставити запитання Януковичу про те, як він став губернатором Донецької області при прем’єрі Лазаренко. Перед цим охорона Президента намагалася вивести Чорновіл із зали. Одним словом, був невеликий скандал. В результаті, Янукович таки відповів на запитання і порадив журналістці звернутися до Кучми: «Кучма підписував на мене указ. Слава Богу, він живий, дай Бог йому здоров'я».      

Щоб якось компенсувати нашу критику, наведемо кілька запитань від загальноукраїнських ЗМІ, які, на наш погляд, дійсно були цікавими. Одне з них журналіста «Української правди» Мустафи Наєма про сина Президента: «Як так швидко він став мільярдером? Чи допомагають йому в цьому друзі, віце-прем’єр-міністри, міністри чи це виключно його таланти?». Ще одне запитання від журналістки «Детектор медіа» Світлани Остапа: «Чи відомо вам, що в Кабміні рік назад чорними стрічками відгородили журналістів від міністрів? Чи могли б ви дати доручення уряду частіше проводили прес-конференції, тому що складається враження, що його члени уникають прямого спілкування з журналістами і бояться гострих запитань?». До речі, це приклади того, що гострі запитання і хамство – це не одне і теж.

Нижче пропонуємо найбільш переконливі відповіді Віктора Януковича:

- «У вас є можливість задати це питання йому особисто (сину Президента Олександру Януковичу про те, як він став мільярдером – Авт.). На скільки мені відомо, у нього часу трошки більше і він частіше зустрічається з пресою. Я ніяких подробиць не знаю. Знаю, що він звик багато працювати, вміє працювати, створив нормальну команду. Головне, що я від нього вимагаю і про це йому постійно кажу, щоб він все робив прозоро, бо він знаходиться під мікроскопом, в тому числі і вашим»;

- «Лібералізація газового ринку давно назріла, і ми зараз розглядаємо питання демонополізації ринку. Ідуть переговори, і Росія готова вкладати кошти в модернізацію ГТС. Хоче Росія стати власником ГТС? Може і хоче, але власником є Україна. Труба залишається в державній власності. Умовно майбутнє підприємство бере в оренду трубу, і забезпечує обсяги прокачки газу і модернізацію. Важливо, щоб Україна мала рівний доступ до управління цією системою»;

- «Рішення про співпрацю з Митним союзом мають прийняти Росія і інші члени Митного союзу. Це залежить від наших партнерів, наскільки вони хочуть бачити Україну за цим столом. Ми вважаємо що маємо можливість стати наглядачами, маємо можливість знайти таку формулу, яка буде в часі відповідати рівню наших стосунків. Зараз біля 140 положень Митного союзу існує. Без розгляду цих положень в Україні неможливо знайти цю модель»;

- «На сьогоднішній день касаційний суд ще не розглянув питання по Луценку. Відверто кажучи, я дуже давно знаю Юрія Луценка. Його як людину дуже жалко… Він страждає за свої дурниці, які він наробив... з цим водієм... Хотів зробити, як краще, а потрапив під кримінальну статтю. Я відверто кажу, не дивлячись на те, що він там зображає із себе великого опозиціонера. Якщо касаційний суд його не звільнить, я буду розглядати питання про його помилування. Тоді підійде моя черга»;

- «Тимошенко сьогодні страждає від скоєного. Але чому країна мучиться, чому до 2019 року ми повинні платити? Кого це радує? Аплодуєте кому (при запитанні про Тимошенко журналісти зааплодували – Авт.), скажіть будь ласка? Мене це дуже засмучує. Я як громадянин і як менеджер хочу сказати, що контракт, підписаний у Москві в 2009 році, приносить Росії щорічно 6 мільярдів доларів. Ці гроші могли б піти на розвиток країни, на соціальні виплати. Контракт було підписано без затвердження відповідних директив урядом. «Тимошенко фактично фальсифікувала ці документи»;

- «По Тимошенко – це дуже складне питання. Дати на нього однозначну відповідь… сьогодні не знайдеться такої людини, яка дасть відповідь. Юлії Тимошенко треба юридично захищатись. Вона ще юридично не захищалась. Якщо їй вдасться юридично захиститись… сьогодні новий КПК дозволяє економічні питання гуманізувати, але при одній умові, що будуть погашені ті збитки, які нанесені державі».