Днями отримав відповідь від Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення на свій депутатський запит від 29 грудня 2012 року щодо критеріїв визначення переможців конкурсу на отримання радіочастот для радіомовлення. Нагадаю, 26-го грудня він закінчився повним фіаско для Національної радіокомпанії України і, впевнений, мільйонів українських радіослухачів. З 23-ох вакантних частот, на які претендувала, НРКУ отримала лише одну, в Березані, що на Київщині. Та й то тому, що на цю частоту в неї не було жодного конкурента. В інших випадках Нацрада по-царськи правом мовити в регіонах наділяла мережеві комерційні радіокомпанії. Так, по чотири частоти отримали Радіо «Шансон» та «Європа-ФМ», три хвилі дісталися Авторадіо, новими слухачами внаслідок такого «конкурсу» обзавелися «Наше радіо», «Ретро ФМ, «Хіт ФМ» та інші компанії, контент та програмна концепція яких не викликає жодних ілюзій стосовно того, що журналістикою там не пахне, а музика, яка лунає без упину, головно надихає на совєтську ностальгію з присмаком тюремної лірики та затертого ближньозакордонного попсового «мила».

Безперечно, на кожен товар є свій покупець, тож присутність і такого продукту в радіоефірі, на думку когось зі споживачів, може бути доречною. Проте, його домінування й передоз у національному радіопросторі ФМ-діапазону очевидний і не помічати потреб українського суспільства у інформаційному мовленні, науково-пізнавальних, культурних, дитячих, спортивних програмах неможливо. Тож якими критеріями керувалися шестеро членів Нацради, роздаючи ліцензії на вакантні частоти не Національній радіокомпанії, в чиєму арсеналі є всі необхідні українцям програми, а комерційним уподібненим одна одній радіохвилям? Про це українське суспільство й надалі може вибудовувати гіпотези й здогади, бо відповіді на пряме питання назвати конкретно такі вимоги до претендентів на радіо-частоти закрите товариство під керівництвом пана Манджосова мені так і не надало.

У грубезному конверті є витяг з протоколу засідання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26 грудня та копії програмних концепцій телерадіокомпаній, які брали участь у конкурсі, що був оголошений 16 жовтня 2012 року. Проте, жодних критеріїв визначення переможців у цьому, як і у всіх попередніх конкурсах Нацрада не надала. І не надасть, бо виписаних на папері умов отримання ліцензії не існує. Про таке не пишуть і не говорять у ЗМІ. Хіба лише пошепки і тільки тим, хто окрім самого бажання мовити і розвивати свої станції має ще й вагомі фінансові аргументи для реалізації власних бажань. Зате назовні про корупційні схеми членів Нацради більш-менш посвячені в галузі люди говорять на кожному кроці. Як і будь-де інде в медійному бізнесі знають, що для отримання преференцій від Нацради має бути політична доцільність влади і фінансові аргументи власників компаній-претендентів на частоти.

Формально обмеживши впливи суспільства та політиків на Національну раду з питань телебачення та радіомовлення ми народили неймовірного корупційного монстра, рішення якого дуже часто є тенденційними, непрозорими та геть не відповідають національним інтересам України. Члени Нацради ніяким чином не зобов'язані пояснювати своїх рішень, хоча від них напряму залежить інформаційний простір, в якому розвивається (деградує) наше суспільство. Мова, культура, виховання молоді, свобода слова, право на доступ до об'єктивної та повноцінної інформації, задоволення своїх духовних потреб щоразу потрапляють під великий знак питання, який в силах змінити на окличний, чи лишити у стані невизначеності, у випадку останньої історії всього шести істотам, яким повністю не довіряють навіть ті можновладці, які делегують їм такі повноваження. Що вже тоді казати про простих українців?

Не буду говорити про те, що жменька негідників банально торгує нашим інформаційним простором, влаштовуючи закриті аукціони на частоти, прибутки від яких осідають у їхніх кишенях. В цьому мають нарешті почати розбиратися Генеральна прокуратура й Президент Янукович. З цього приводу мною вже надіслані депутатські запити всім компетентним особам та органам, починаючи від СБУ та Ради Нацбезпеки, закінчуючи Генпрокуратурою та Януковичем. Останній, сподіваюся, лежачи на дивані у Міжгір'ї нарешті збагне, що корупція у Нацраді порушує навіть його специфічне бачення розвитку «демократії» в Україні. Гадаю, належну оцінку роботі Нацради, чий щорічний звіт ми маємо затверджувати, дасть і Верховна Рада. Проте, в саме фінансовій мотивації її членів при голосуваннях змушує переконуватися здоровий глузд. Бо вибір Нацради під час розподілу ліцензій без чітко означених критеріїв та потреб суспільства нагадує вибір людини щодо своїх витрат між поїсти та вдягнутися, або дихати повітрям чи вгамовувати спрагу. Як можна обрати кращий з чорного чи білого кольорів, - вони ж є невід'ємною частиною палітри, до якої входять і інші важливі тони та відтінки! Перегин на користь чогось одного призводить до суттєвого викривлення в якийсь один бік та дисбалансу. А саме це нині якнайкраще й характеризує український медіа-простір.

Окрім того, лишається абсолютно незрозумілим, як рада з питань телебачення та радіомовлення може називатися Національною та існувати на кошти платників податків, якщо власними рішеннями вона знищує Національне радіо. Попри те, що НРКУ мала стати базою для Суспільного мовлення, створення якого є зобов'язанням України перед Радою Європи, за останні 15 років вона змогла отримати лише дві ліцензії на мовлення у ФМ-діапазоні в обласних центрах - Ужгороді та Луцьку. Водночас фінансово-промислові групи без перешкод та повсюди нарощують свої медіа-холдинги. Нацрада не замислюючись роздає частоти хвилям, які мають одноманітних музичний контент та у своїх програмних концепціях, користуючись колєсніченко-ківаловським законом навіть не зазначають мови свого мовлення. Водночас ті, хто наголошує на своїй 100-відсотково українській та має виключно національний продукт з тріском програють конкурси. Мова не лише про НРКУ, не змогли жодної ліцензії 26 грудня 2012 року здобути, наприклад, ТОВ «Телерадіокомпанія «Галичина», ТОВ «Телерадіокомпанія «Львівська хвиля» або чернівецька «Хата», які у своїх концепціях презентували значно збалансованіший, ніж переможці, контент та мали достатню кількість інформаційних, науково-пізнавальних, дитячих програм.

Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, можемо стверджувати, цілеспрямовано блокує ФМ-діапазон для вітчизняного продукту та української музики, перетворюючи його на цілковито зросійщене антиукраїнське болото бездуховності, несмаку та комерції. Представники Нацради відкрито знущаючись над українцями, які через обмежену присутність Нацрадіо в ефірному просторі позбавлені свого конституційного права на отримання інфоормації по всій території України, називають неефективним створення ФМ-мережі для національного мовника. При цьому перший заступник голови Нацради Оксана Головатенко нагадує про утопічні ідеї заповнення НРКУ діапазону середніх хвиль, приймачі яких практично відсутні на ринку.

Сьогодні маємо достатньо матеріалів, які необхідні для СТВОРЕННЯ ТИМЧАСОВОЇ СЛІДЧОЇ КОМІСІЇ У ПАРЛАМЕНТІ ПО РОЗСЛІДУВАННЮ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦРАДИ З ПИТАНЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ, ЗАКОННОСТІ УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ ЇЇ ЧЛЕНАМИ, ТА ФАКТІВ ВІДСУТНОСТІ БУДЬ-ЯКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ УМОВ НАДАННЯ ЛІЦЕНЗІЙ НА МОВЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИМИ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯМИ. Ініціюватиму створення такої ТСК вже у понеділок. Гадаю, громадськість та журналісти мене підтримають, бо у битві за український інформаційний простір ми поступаємось, але війну ще не програно!

Ігор Мірошниченко, «Блоги. Українаська правда»

Фото - «Блоги. Українаська правда»