2012 рік у медійному середовищі Туреччини запам'ятається масовими арештами. Як зазначається у спеціальній доповіді «Криза турецької свободи преси» Комітету із захисту журналістів, «влада масово ув'язнює журналістів у зв'язку зі звинуваченнями їх в тероризмі та в антидержавній діяльності».

За даними документу, на серпень 2012 року у турецьких тюрмах знаходилося 76 журналістів. Із них щонайменше 61 ув'язнений у зв'язку зі своєю журналістською діяльністю. 70% ув'язнених журналістів працювали у прокурдських мас-медіа. Їх звинувачують у допомозі тероризмові через «висвітлення поглядів та діяльності забороненої Робітничої партії Курдистану та Спілки громад Курдистану». Це, зокрема, працівники новинної агенції Dicle, турецькомовної газети Ozgur Gundem, щоденного видання курдською мовою Azadiya Welat.

На думку експертів, причиною такої кількості ув'язнень є антитерористичний закон (прийнятий ще у 1991 році) та Кримінальний кодекс Туреччини. Згідно з цими документами, у країні заборонена будь-яка агітація і пропаганда терористичних організацій (чим вважається РПК), допомога їхнім членам та безпосередньо сама участь в них.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі також детально відстежує ситуацію з турецькими медійниками. У доповіді ОБСЄ говориться, що турецькі суди «часто виносять виключно довгі терміни позбавлення волі». Найбільше позбавлення волі, яке отримав журналіст, дорівнює 3 тис. років. Чимало отримують подвійні довічні ув'язнення без можливості умовно-дострокового звільнення.

За словами Недіма Трфента, редактора прокурдського новинного агентства Dicle, турецька журналістика «сама себе руйнує». «Газети і телеканали не можуть бути вільними через державний пресинг. Загалом турецьких журналістів можна розділити на дві групи: тих, хто відстоює правду, і державних. Відповідно перших піддають моральним і фізичним гонінням. Деяких з них було покарано законом й ув'язнено, зокрема, 18 журналістів, які висвітлювали у своїх матеріалах діяльність РПК. Попри те, що ситуація досі несприятлива, журналісти теж не поступаються. Якщо в журналістській спільності присутня совість, примітивність руйнується», - сказав «Дню» пан ТРФЕНТ.

«День» також зв'язався із Явузом БАЙДАРОМ - політичним колумністом щоденної газети Today's Zaman і поставив йому кілька питань.

- З якими складнощами зіштовхуються в турецькі журналісти в своїй роботі?

- Ситуація досить складна. На одних журналістів чекає перспектива сісти до в'язниці, на інших - легші правові покарання. У Туреччині дуже упереджено ставляться до журналістів-курдів. 90% журналістів, про яких йдеться у доповіді, підготовленій Комітетом із захисту журналістів, - курди. Тому турецька преса має проблеми з цензурою, однак, у в'язницях знаходяться переважно курди.

Інший виклик - турецькі журналісти змушені працювати під пильним контролем корумпованих медіа власників, які мають інший бізнес, а тому змушені співпрацювати з бюрократичною системою. Це завдає чимало проблем редакціям. Також у журналістів у Туреччині дійсно розвинена самоцензура, коли йдеться про критику роботи уряду та висвітлення тем, пов'язаних із корупцією. Утім, не зважаючи на складність ситуації, у медіа присутня і політична критика, і розслідування корупційних схем.

- На ваш погляд, яким чином журналісти можуть протистояти «нечесній грі» з боку уряду?

- На даний момент вони нічого не можуть вдіяти. З одного боку, всі очікують, що влада реформує антитерористичний закон та закон, який регулює діяльність Інтернету, а також кримінальний кодекс. З іншого, журналісти не можуть протистояти втручанню медіавласників у їхню роботу. У нас немає профспілок, які регулювали б роботу медіа. Утім, незалежні газети, хоча й у меншості, у Туреччині є. Це здебільшого невеликі видання - Sozcu, Taraf, Cumhuriyet, Dunya, які виконують дуже професійну і критичну роботу.

- Яка ситуація зараз із ув'язненими журналістами?

- Це радше курдська проблема, аніж турецька. Загалом же, з владою мають проблеми всі курдські політики, активісти, академіки, журналісти.

- А як ви оцінюєте ці ув'язнення: це питання захисту держави чи радше проблема свободи преси і журналістики в цілому?

- Це проблема дуже погано прописаного законодавства, зокрема антитерористичного закону, який не розрізняє членство у терористичній організації та свободу висловлювань.

- А як суспільство реагує на утиски журналістів?

- У нас не проводилися відповідні опитування.

- Але ж турецька аудиторія зацікавлена у якісній пресі, розслідувальній журналістиці?

- Звісно, це так! Але попит на хорошу журналістику у Туреччині є лише у мешканців великих міст.