Фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» торік став проривом українського кіно до масового глядача, українських характерів - на великий екран. Це, напевно, безпрецедентне явище за всі роки незалежності, окрім, хіба що, «Роксолани» з Ольгою Сумською, коли глибоко українській за своїм внутрішнім змістом стрічці (і ця українськість - що дуже важливо - показана не через народний фольклор) вдалося завоювати симпатії абсолютно різного за своєю природою глядача. Особисто автора, окрім усього іншого, вразили лелеки, які час від часу супроводжують певний емоційно насичений епізод. Лірично й глибоко.

У загальному підсумку, як розповів «Дню» режисер Михайло Іллєнко, «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» побачило 80 тисяч глядачів у 60 містах країни. Упродовж 45 днів фільм перебував у Топ-10 за кількістю глядачів у кінотеатрах. Окрім цього, був іще обмежений прокат і вихід у телеефір в Росії. А також Михайло Іллєнко за цю свою картину став переможцем основної конкурсної програми повнометражних фільмів ІІІ Київського міжнародного кінофестивалю. Прикметно, що цього року фільм-переможець визначали саме прості глядачі - протягом тижня на сайті КМКФ було відкрите онлайн-голосування.

«За п'ять років виробництва титри нашого фільму розрослися до семи хвилин. Кілька разів був присутній на сеансах в кінотеатрах, де оплески тривали від початку титрів - до кінця, - розповів Михайло ІЛЛЄНКО в коментарі «Дню». - Ми робили фільм за формулою «Ми - для нас - про себе». Я щасливий, що ми не помилилися, - український глядач давно заслуговує на таку розмову, так само, як заслуговує на свої міфи, свої легенди, своїх героїв, своє екранне «люстерко», в якому кожний глядач впізнав би якусь частку себе. І не лише розгубленого, закомплексованого, зневіреного, байдужого, обдуреного, переможеного, а й такого, який перемагає, - сильного, красивого, вільного».

Прорив стрічки Іллєнка цінний ще й тому, що через систему прокату, яка склалася в кінотеатрах, українській стрічці не так легко пробитися до глядача. Адже й «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» часто показували вранці або вдень, і рідко - у прайм-тайм, у деяких містах стрічка йшла лише один день - у будні, а коли фільм доходив до деяких кінотеатрів, то виявлялося, що вони зарезервовані на рік наперед, - і ніхто не відмовлятиметься від американського фільму, щоб показати український. І попри всі труднощі, ми отримали вагомий в умовах українського кінематографа кількісний результат. За цей прорив до українського глядача - корона від «Дня» режисерові та стрічці, яку він зробив.

«Труднощі в кіно долаються разом, - говорить Михайло ІЛЛЄНКО. - Титри фільму враховують лише групу та акторів. Справедливість вимагає долучити до титрів усіх, хто розділив ці труднощі: рідних, друзів, чиновників, викладачів, яких я не забуваю (зокрема - моїх братів), але тоді титри тривали би безкінечно».

Сьогодні, за словами режисера, пройшов всі стадії державного конкурсу, затверджений до виробництва й очікує початку фінансування повнометражний художній фільм (романтична балада) «Толока» - екранізація твору Тараса Шевченка «У тієї Катерини хата на помості». Утім, стрічка планується з потужним виходом у сьогодення. «Для мене це продовження розмови, яка почалась у фільмах «Фучжоу», «Сьомий маршрут», «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», - про нас, про українців; про наше місце у Світі; про те як ми розлучалися, як ми залишаємося, як будемо повертатися, - ділиться творчими планами з читачами «Дня» пан Михайло. - Нагадаю, що героям Тараса Шевченка вже 50 років - зокрема за часів нової історії України - не давали слова з екранів України». Прем'єра фільму запланована на березень 2014 року - до 200-річчя від дня народження Тарас Шевченка.

І насамкінець, вітаючи Михайла Іллєнка з символічною нагородою, що в нашому розумінні водночас повинна бути й стимулом до подальшої ефективної роботи, ми попросили його відповісти на запитання новорічної анкети «Дня».

***

1. Подія зі знаком «плюс» - останні парламентські вибори; зі знаком «мінус» - зазіхання на цілісність України за допомогою «закону» про статус мов.

2. Україна поки що не змінилася, але вийшла з-під гіпнозу, що навіювався ритуальним заклинанням: «А вибір який? Немає вибору».

3. Я обережно ставлюся до персоніфікації, але сьогодні для мене Людина року - Олег Тягнибок.

4. Книжка Горліса-Горського «Холодний Яр».

5. Я порадив би всім відвідати Холодний Яр.

6. Сил та оптимізму мені додають мої учні - студенти режисерського факультету Інституту екранних мистецтв Київського Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого. Я з ними ділюсь досвідом, а вони зі мною - оптимізмом.