Таня Малярчук: одна читачка заявила, що хотіла би моєї смерті
Нову книгу Тані Малярчук називають гостро соціальною, важкою та депресивною. Сама письменниця зізнається, що, пишучи її, посміхалась.
Нову книгу Тані Малярчук називають гостро соціальною, важкою та депресивною. Сама письменниця зізнається, що, пишучи її, посміхалась.
ВВС Україна: Чи могли б ви у трьох реченнях розповісти, про що ваша книга?
Таня Малярчук: Ні, не змогла б. У мене проблеми з аналітичним мисленням. Я не вмію узагальнювати і пояснювати, думаю горизонтально, у формі історії, і трьох речень мені не вистачить. Але історії навряд чи їх потребують.
Якщо я скажу, що мене звати Таня, хіба це допоможе вам зрозуміти, що я за одна?
ВВС Україна: До якого жанру ви б віднесли «Біографію випадкового чуда»?
Таня Малярчук: Ця книжка безперечно сатирична у найгіршому значенні цього слова. Гротескна, пародійна.
Я зрозуміла це лише після її виходу, коли деякі читачі почали нарікати на «тяжкість і депресивність» і що «в Україні не все так погано». Для мене книжка ніколи не була тяжкою і депресивною. Я усміхалася, коли її писала, навіть тоді, коли йшлося про «відрубані ручки і свинячу голову».
Єдине, що я з певністю можу сказати - ця книжка не про життя. Якщо вам хочеться чогось життєвого, то просто роззирніться навколо.
Я будую свої паралельні світи і, видаючи книжку, запрошую ними пройтися. Але всіх монстрів, яких ви там зустрінете, шукайте не в тексті, а в собі.
ВВС Україна: Яким ви бачите свого читача? Яким ви його собі уявляли?
Таня Малярчук: Я не думаю про читача, коли пишу. Цим література відрізняється від, скажімо, покращення української залізниці, де не думати про пасажирів дозволяють собі лише українські чиновники.
Писання - дуже особиста річ, принаймні для мене. Спочатку воно пишеться, я конструюю комфортну для себе уявну реальність, а читачі приходять (чи також ні) після. В цьому полягає велика таємниця бестселера – ніхто не може його написати спеціально, на замовлення.
Я дивлюся на своїх читачів вже під час презентацій. З великою цікавістю. Вони всілякі – великі, малі, молоді, старі. Приємні і не дуже. Я їх навіть деколи боюся. От нещодавно одна читачка заявила, що хотіла би моєї смерті, бо наступна книжка може бути гіршою, а вона не любить розчаровуватися у своїх кумирах. Я відповіла, що маю намір ще трошки пожити.
ВВС Україна: Лєна, героїня вашої книги, часто замислюється, в чому джерело зла у світі, що її оточує. Ви могли б дати відповідь на її питання?
Таня Малярчук: Якби могла, то писала б інші книжки. З конкретними відповідями.
Наприклад, зла не буде, якщо ти кожного ранку казатимеш собі «я ніякий не герой» (як Вєнічка Єрофєєв радив). Або просто випиватимеш 50 грам. Або щодня змиватимеш воду в унітазі в один і той же час. Але я не знаю.
Навіть більше, я не вірю в існування такої кореляції – «добро-зло». Її вигадали самі люди, щоб було легше шукати собі ворогів.
Героїня мого роману Лєна була переконана, що злих людей не буває, є просто люди, які забули, що вони смертні. Коли їм про це нагадати, вони знову стають нормальними. Але і ця теорія виявилася хибною.
ВВС Україна: Картина життя в українському місті Сан-Франциско, змальована вами, м'яко кажучи, гнітюча. Чи справді чудесне зникнення – це єдиний спосіб вийти за межі цього безпросвіття? Якщо ні, то що робити? Чекати на «жінку в хустці», яка врятує Україну?
Таня Малярчук: Можна чекати хоч на гнома в жабо – нічого не станеться, поки кожен не відчує відповідальності.
Книжка, власне, про це. Про відповідальність, присутність в громадському житті, про саме громадське життя – щоправда дещо гіперболізовано.
Ми (і я також) чекаємо, коли хтось прийде і врятує, зробить нам демократію, бо ми, мовляв, Європа. Але ніхто не прийде. Ми мусимо самі навчитися мати право і поважати права іншого. З цього все починається.
І українці вміли мати право, але просто забули. Мені тяжко повірити, що притомна людина могла обрати ці морди в парламент, але, можливо, не всі бачать, що це морди. Можливо, комусь вони здаються привабливими лицями. Одна моя добра знайома, наприклад, вважає привабливим Путіна, і з цим нічого не поробиш.
Двадцяте століття було страшним, я взагалі дивуюся, як українці його пережили. Тепер залишилося з бидла, хохлів, гарматного м'яса знову стати суспільством.
ВВС Україна: Зараз ви живете в Австрії. Як думаєте, західний читач зрозумів би «Біографію випадкового чуда» без детальної передмови?
Таня Малярчук: Німецькомовний читач матиме книжку без детальної передмови вже наступного року. Чи зрозуміє він її – не знаю, але не думаю, що яка-небудь книжка має привілеї до розуміння і її треба додатково тлумачити.
ВВС Україна: Серед героїв вашої книжки – молоді націоналісти на чолі з Дарвіном. Чи має ця компанія прототипів у реальному житті? Якщо так, то чи отримували ви від них якийсь фідбек після того, як книжка вийшла друком? Чи важко писати про націоналістів так, як пишете ви, у обставинах, коли у вашому рідному місті вони, як видається, є надзвичайно популярними?
Таня Малярчук: Прошу тільки без наїздів на Івано-Франківськ! Так, прототипи «на чолі з Дарвіном» існують, але вони повсюдно тепер гуляють. Це логічна відповідь на окупаційний режим, а таким теперішню владу вважає половина населення України як мінімум. І ненависть керує людьми. Тому вони кидаються в протилежну крайність, яка мало чим відрізняється від того зла, з яким вони борються.
Мені чужа будь-яка форма насилля, будь-яка радикальна ідеологія, і саме слово «ідея» викликає в мене панічний страх. Дарвін у «Біографії випадкового чуда» став втіленням цих страхів.
А фідбеку не було і не буде. Для таких дарвінів я занадто дрібна мішень.
ВВС Україна: Яку останню книгу ви прочитали?
Таня Малярчук: «Легенду про святого пияка» Йозефа Рота.
ВВС Україна: Як ви думаєте, які книги сподобалися б Лєні?
Таня Малярчук: Всі без винятку. Хоча це було би одночасним вбивством Лєни. Суспільство, яке читає, її не народило б.
Святослав Хоменко, BBC
Фото - http://www.bbc.co.uk
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Святослав Хоменко, ВВС
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
1
askold
4388 дн. тому
"У мене проблеми з аналітичним мисленням. Я не вмію узагальнювати і пояснювати..."
тогда пожелания читательницы глубоко логичны. присоединяюсь.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
