Тарас Шевченко, директор Інституту медіаправа, пропонує лімітувати час, який суб'єкти виборчого процесу можуть купити в одного телеканалу для розміщення своїх рекламних та агітаційних матеріалів. На його думку, достатньо однієї години ефірного часу для конкретної партії або кандидата протягом всієї виборчої кампанії на одному каналі.

«Один з перших висновків моніторингової місії ОБСЄ та інших міжнародних організацій полягає в тому, що українські вибори надзвичайно залежні від олігархів, і що гроші грають надзвичайно велику роль у виборчому процесі. Тож Інститут медіаправа виступає проти обмеження потенціальних можливостей поширювати платну політичну рекламу», -  заявив Тарас Шевченко під час круглого столу «Моніторинг роботи медіа під час виборів: результати, висновки та рекомендації на майбутнє».

За його словами, в більшості західноєвропейських країн політична реклама та агітація на телебаченні заборонена, а в східноєвропейських, приміром, в Польщі, - лімітована.

«Там реклама на телебаченні ніколи не була дозволена, тобто не було якогось моменту, коли рекламу заборонили. Для України наразі нереальний перехід від повної лібералізації до повної заборони. Це не подіє. Крім того, є певні аргументи на користь того, чому платні матеріали потрібні - так, приміром, може бути почута опозиція або пробитися якась нова партія», -  зазначив пан Шевченко.

Проте він вважає, що необхідно сприяти тому, аби рекламні ролики партій ставали більш інформативними. Для цього доцільно подовжити мінімальну обов'язкову тривалість рекламного ролику до 2,5-3 хвилин.

«Десяти-тридцяти-секундні відео - це емоційні ролики, які спрямовані на підсвідомість і які нічого корисного виборцям не несуть. Наприклад, в Німеччині тривалість подібних роликів має складати 2,5 хвилини. Вважається,  що такий час дає достатню можливість для того, щоб автори продукту вклали якийсь зміст у відео, розповіли про програми і реальні справи», -  вважає медіаюрист.

Ще однією обов'язковою зміною, яку слід внести до виборчого законодавства, Тарас Шевченко називає обов'язкове маркування рекламних матеріалів не просто позначкою «політична агітація», але й зазначенням поряд  прізвища замовника цієї реклами. Це має вберегти від недобросовісної реклами, адже Інститут медіаправа фіксував випадки, коли, приміром, кандидати публікували фальшиві передвиборчі програми своїх опонентів з метою дискредитації останніх.

«Детектор медіа»