Громадська рада премії на чолі з політичним діячем Юрієм Щербаком запропонувала на лауреатство кандидатуру Олександра Палія.

«Відзнака Джеймса Мейса -- це одна з найвищих премій України, оскільки Шевченківська державна премія скомпрометувала себе, ставши знаряддям політичних ігор, - вважає Юрій Щербак. - Звісно, нагорода виходить поза межі дослідників, які займаються Голодомором чи окремими геополітичними питаннями України. Вона набагато ширша. Присуджується людям, які визначають обличчя української публіцистики і, врешті-решт, української думки: філософської, історичної та політичної. Так, Олександр Палій володіє широким спектром історичних матеріалів, починаючи від ХІІІ ст. і до подій сьогодення, і демонструє великий діапазон своїх можливостей.  Тож мене тішить, що вже четвертий рік поспіль премія, що називається, тримає планку».

Свої емоції із проводу визначення переможцем конкурсу публіцистів Олександра Палія висловив і Сергій Грабовський, лауреат Премії імені Джеймса Мейса 2011 року.

«Я подивився статтю про Олександра Палія в україномовній Вікіпедії, - сказав пан Грабовский, - і спершу щиро обурився, а потім невимовно зрадів. Щоби читачам були зрозумілі мої емоції (бо ж не всі мають стабільний доступ до Інтернету), наведу дещо з цього матеріалу,  з усіма його ідейними ляпами: «Олександр Палій (7 жовтня 1974, Черкаська область) - український експерт-політолог, політичний консультант. У своїх ідеях та принципах спирається на українську націоналістичну риторику та західно-ліберальний погляд на радянську та пострадянську реальність... Прихильник ринкових відносин, громадянського суспільства, свободи слова та захисту прав людини. Адепт західних сил в Україні, ненавидить усе радянське та російське, при цьому щиро вірить, що всі біди українського народу від проісків Москви... Має явну та приховану підтримку з боку урядових та неурядових організацій держав Західної Європи та США...».

«Детектор медіа» взяла коментар з приводу нагородження лауреата Премії імені Джеймса Мейса 2012 року у її засновника, головного редактора всеукраїнської газети «День» Лариси Івшиної.

«У день нагородження Премією ми говоримо, у першу чергу, про ту визначну роль, яку зіграв Джеймс Мейс у відкритті Голодомору для Західного світу, адже він був тою людиною, яка переклала правду про Українську Катастрофу не на рівні мови, а на рівні смислів, - сказала Лариса Івшина. - Так, він був союзником українців у викритті одного з найбільших злочинів ХХ століття, про його появу казали, як про відкриття Другого фронту. Але, з іншого боку, він намагався пояснити нам всі ризики нашого перехідного стану, говорив про необхідність виховувати в собі краще розуміння і своєї країни, і своєї історії, причин, чому сталася Катастрофа 1933-го року». На думку історика і журналіста Джеймса Мейса, це була не тільки злочинна воля кремлівських вождів, але й результат політичних поразок всередині України, які розчинили ворота для геноциду.

Для Лариси Івшиної постать і спадщина Джеймса Мейса є своєрідною відповіддю на професійну дискусію, чи повинен мати журналіст громадянську позицію. Вона переконана, і це, на її думку, доводять праці лауреатів Премії імені Джеймса Мейса, що громадянська позиція є основою журналістики, особливо у нашому суспільстві. «У тих країнах, які по-справжньому ще не захистили себе і не відтворили свою державу за європейським зразком, конче потрібні публіцисти, які аналізують події об'єктивно і з розумінням, що саме стоїть за цими подіями. Їх відповіді на суспільні запитання бувають дуже гострими, але мають в основі громадянську позицію, смислову шкалу координат, позитивну сигнальну систему оцінювання суспільного руху. Не все так добре, як хотілося б, але все ж таки українська журналістика розвивається, з'являються цікаві імена, що демонструють еволюцію політичної думки, за якою стежать читачі», - вважає головний редактор газети «День».

Лариса Івшина вважає за необхідне згадати в цей день і британського журналіста Гарета Джонса, про принципову позицію якого щодо Голодомору Джейс Мейс написав у «Повісті про двох журналістів» («День», № 120, 16 липня 2003 р.). Він перший повідомив Західному світу, що в Україні в 1932-33 роках відбувається Катастрофа і зазнав обструкції з боку лауреата Пулітцерівської премії Уолтера Дюранті. «Я гадаю, що цей нарис про Гарета Джонса - засадничий для молодих журналістів, що повинен бути в основі вивчення професії. Студенти із Літньої школи журналістики зі Львова написали мені, що обговорять цей нарис на одному із засідань свого дискусійного клубу. Гадаю, якби так вчинили всі факультети журналістики в Україні, то згодом ми, можливо б, мали іншу журналістику і, ймовірно, іншу країну», - зазначила Лариса Івшина.

Головний редактор газети «День» також наголошує на необхідності підтримувати журналістів, які ведуть публічну полеміку із громадянських позицій.

 «Публіцисти не народжуються самі по собі, їм потрібна підтримка, така солідарна публічна оцінка їх праці, як Премія імені Джеймса Мейса. Якщо назвати наших трьох лауреатів - Ігоря Лосева, Ігоря Сюндюкова, Сергія Грабовського, - то вони розвивалися як полемісти на наших очах. Мені важливо сьогодні слідкувати, як зростає нове покоління публіцистів. З великим задоволенням відзначу, що за нашою премією із зацікавленістю спостерігають викладачі і студенти факультетів журналістики Запорізького, Волинського, Львівського, Харківського, Житомирського держуніверситетів, Національного педуніверситету ім. Драгоманова, Львівської політехніки. Переконана також, що із Літньої школи молодих журналістів вийдуть і хороші публіцисти, і, можливо, майбутні лауреати Премії. Мене тішить, що зразки публіцистики Джеймса Мейса вони вивчають не для заліку, а з огляду на їх власну, особисту позицію», - сказала Лариса Івшина.

Премія імені Джеймса Мейса заснована Ларисою Івшиною в 2009 році і вручається вже четвертий рік поспіль за громадянську позицію, виявлену автором у публіцистичних роботах. У попередні роки її лауреатами стали відомі публіцисти Ігор Лосєв, Ігор Сюндюков та Сергій Грабовський.

«Детектор медіа»