Журналістська ініціатива «Краще не брехати» триває. Відомі журналісти та медійні діячі провели вже декілька зустрічей із студентами факультетів журналістики Київського та Запорізького національних університетів, розповідаючи їм про методи боротьби з головними хворобами вітчизняних медіа – замовною журналістикою і цензурою. 13 жовтня у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулась лекція за участю ведучого 5 каналу Єгора Соболєва, незалежного медіа-консультанта, в минулому ведучого «1+1» і 5 каналу Євгена Глібовицького та львівського журналіста, колишнього головного редактора видання «Львівська газета» Олега Ониська.  Розмовляли на такі теми: «До чого нечесна журналістика приведе ваших глядачів, вас і вашу професію? У чому місія журналістики?».  Кореспондент «ТК» із задоволенням згадав студентські роки, відвідавши лекцію і посидівши за однією партою з майбутнім української журналістики.

Лекція зібрала аншлаг: у великій аудиторії журфаку ЛНУ помістилося близько 120 студентів, переважно першого і другого курсів. Добре знайомих з телеекрану журналістів вітали оплесками.

У передмові до лекції Єгор Соболєв розповів, що ідея журналістської ініціативи «Краще не брехати» виникла через незадоволення тим, що відбувається сьогодні у професії. «Ми усвідомлюємо, що провина частково лягає на нас», - сказав Єгор, і додав, що насправді студентів чекає не лекція, а кілька годин серйозної роботи – моделювання реальних ситуацій, які щодня відбуваються у медіа. «Ми будемо змушувати вас брехати, намагатися вас підкупити, щоб, коли це станеться на практиці, ви були готові» – попередив він слухачів.

Відтак, студентам запропонували одну з тих ситуацій, із якими часто-густо доводиться стикатись журналістам, особливо працівникам регіональних ЗМІ. Керівник громадської екологічної організації «Чиста вода», чию роль грав Єгор Соболєв, дав п'ятихвилинну прес-конференцію, в якій розповів про катастрофічний стан води у львівському водогоні. За його словами, експертиза виявила серйозну небезпеку для здоров'я і життя людей, які не лише п'ють цю воду, але й миються в ній. Після нього керівник Львівводоканалу (Олег Онисько) на своїй прес-конференції спростував усі закиди на адресу своєї установи і запевнив журналістів, що жодної небезпеки львівська вода не становить. Нарешті, львівський мер, у ролі якого неповторно виступив Євген Глібовицький, добірною галицькою говіркою пояснив аудиторії, що мерія робить усе, що від неї залежить, а представник громадської організації насправді лише провокатор, що намагається заслужити новий ґрант. Олег і Євген майстерно оперували типовими демагогічними заготовками, якими посадовці обороняються від гострих запитань журналістів, та відверто маніпулювали фактами. Трапився й курйоз: студентка спантеличила Єгора, що грав роль фахівця-еколога, запитанням про стан води у львівських джерелах та водоймах, до якого він не був готовий.

Потому ведучі перевтілились у телеменеджерів. Аудиторію розбили на три групи, кожна з яких повинна була зробити сюжет на матеріали прослуханих прес-конференцій. Перша група під керівництвом Єгора Соболєва працювала в режимі незалежного каналу, що повинен донести до глядачів якомога об'єктивнішу та повнішу інформацію. Другою, що уособлювала комунальний канал, залежний від мера і, відповідно, зацікавлений у висвітленні його позиції, керував Євген Глібовицький. Нарешті, третя група під керівництвом Олега Ониська працювала як комерційна телестудія, сюжет якої на правах реклами викупив водоканал. Керівники розійшлись по своїх колективах і почали організовувати роботу журналістів над сюжетами.  

Найзавзятіша суперечка розгорілась на «комунальному телеканалі». Євген Глібовицький переконливо та емоційно роз'яснював своїм підлеглим, чию точку зору треба подавати в сюжеті. Він не лише вдавався до погроз та психологічного тиску, але й апелював до здорового глузду і навіть громадянської позиції журналістів: мовляв, мер обраний громадою, представляє її інтереси, тож для громади цікава саме його позиція. Деякі його аргументи могли видатись досить слушними. Тим, хто волів відстоювати власну думку, було запропоновано писати заяву на звільнення і йти шукати роботу на інших каналах, які – не забув відзначити Євген, - є не менш залежними.

Цікаво, що студенти, яких ніхто не готував до такої ситуації і не давав порад, як у ній поводитись, у ході обговорення «винайшли» майже всі форми журналістського опору цензурі. Вони писали заяви на звільнення, складали групове звернення до менеджера (який, звісно, читати його не став), намагались «проштовхнути» у сюжет хоча б натяк, що робив би подання новини не таким однозначним. А група Олега Ониська після узгодження з керівником таємно внесла в текст певні доповнення, що стосувались позиції іншої сторони. Така собі журналістська революція в мініатюрі.

Результат був показовий. Тим часом як «сатрапи» Онисько і Глібовицький витратили майже весь час, виділений на створення сюжетів, на перепалку з колективом, підопічні Єгора Соболєва написали повноцінний проблемний репортаж. Робота групи «чесних новин» разюче різнилась від двох інших.

Ведучі перепросили за те, що змусили студентів працювати в умовах цензури, і запропонували відповісти на кілька запитань щодо реакції глядачів на кожен із представлених сюжетів, а також тієї користі, яку аудиторія може отримати від замовних і чесних матеріалів.

«Хто несе відповідальність за недонесення інформації? Відповідальність на кожному, хто працює на каналі і причетний до створення сюжету», - резюмував Єгор Соболєв. Євген зауважив, що практика є значно складнішою, менш однозначною, ніж змодельована щойно ситуація. «Важко встановити єдину істину, - пояснив він. – Кожна версія може виглядати правильною. Відповідальність полягає в тому, щоб донести до глядача відфільтровану за релевантними критеріями інформацію». Євген застеріг студентів від надмірного захоплення маленькими перемогами, здобутими ними у відстоюванні свого права працювати чесно: «Незабаром ви отримаєте свою першу серйозну роботу. Реально робота журналіста не є високооплачуваною. Справжнього успіху досягають одиниці. Дуже важливо зачепитись за добре місце. Чи будете ви так гаряче опонувати тому, хто платить вам гроші?»

Єгор Соболєв звернувся до інших аспектів проблеми. «Чесний канал витратив удвічі більше часу, ніж інші, на роботу над сюжетом. Поки ми працювали, ви деградували.» Він додав, що великим каналам та поважним виданням не потрібні нечесні журналісти, професійне зростання яких відбулось в умовах цензури. Цензура викликає кризу довіру до преси і, як наслідок, стагнацію. Саме роки «темників» – 2001-2004 – були періодом найбільшої стагнації в українських ЗМІ.

«Незалежність є передумовою фаховості. Не бійтесь іти в нікуди. Не бійтеся втратити. Бо тільки таким чином ви здобудете», - сказав Єгор на завершення першої частини лекції.

Метою другої частини було з'ясувати, якою є місія ЗМІ у суспільстві.  Аудиторію розбили на шість частин, кожна з яких мала бути редколегією щоденної місцевої газети. Студентам запропонували десять інформаційних приводів, три з яких вони мали дібрати до завтрашнього випуску газети. Серед новин були іноземні, всеукраїнські й місцеві. Тематика їх була найрізноманітніша – від пікантних курйозів та показу мод до криміналу. Самі ведучі утворили сьому «редколегію», що вийшла радитись у коридор.

Результати виявили розбіжності у поглядах студентів та журналістів на те, які новини є важливими та другорядними. Так, деякі студенти охоче поступались політичними, економічними та соціальними новинами заради «жовтих», мотивуючи це необхідністю розважати читача. Натомість, ведучі визнали за потрібне дати в номер такі новини, як вихід на лінію нових тролейбусів та можливе підвищення комунальних послуг. Студенти захищали свою позицію, доводячи, що без «жовтих» новин видання ніхто не купуватиме. «Потрібно робити важливе цікавим», - відповів на це Єгор Соболєв. Нарешті, студенти погодились із тим, що соціальна місія журналіста важливіша за необхідність продати інформацію. В інтересах читача отримувати актуальну для нього інформацію. Пояснюючи різницю між маркетинговим та соціальним підходами до журналістики, Єгор провів паралель із ігровими автоматами, які, хоч і приносять зиск власнику, але не дають нічого корисного споживачеві.

Після завершення лекції студенти ще довго не відпускали Єгора, Євгена та Олега – фотографувались на пам'ять, брали автографи та ділилися враженнями. Можна з певністю сказати, що майбутні журналісти розуміють важливість тем, запропонованих старшими колегами, та готові переймати їхній досвід. Динамічний та інтерактивний формат також припав до серця студентам, і присутній на лекції викладач ЛНУ Богдан Залізняк зацікавився можливістю регулярного проведення таких занять у рамках навчальної програми.  Незабаром у Львівському університеті пройде ще кілька лекцій, і Єгор Соболєв запропонував студентам самим визначити, кого з відомих журналістів вони хотіли б побачити у ролі ведучого.

Фоторепортаж

Організатором ініціативи «Краще не брехати» є громадська організація «За професійну журналістику» спільно з Незалежною медіа-профспілкою України, Комісією з журналістської етики, «Детектор медіаю» і Національною асоціацією мовників.

Фінансову допомогу ініціативі надав фонд «Відродження».