Читати журналістам: літературні поради із перших вуст
Журналіст, що не кажіть, а професія читаюча, і навіть більш читаюча, ніж усі інші. Щоб не заблудитись у масі світової та рідної літератури, ми зробили для вас, майбутні працівники медіа, підбірку не тільки книг, а навіть і порад від сучасних українських журналістів.
До переліку літератури увійшли художні, публіцистичні, психологічні та інші книги, які так чи інакше можуть допомогти у цій нелегкій праці бути хорошим журналістом.
А для початку представляємо підбірку книг із серії non-fiction від редакції OS, які так чи інакше стануть вам у пригоді.
Читацькі поради початківцям від практиків журналістики:
Юрій Макаров
оглядач часопису «Український тиждень», ведучий телевізійного каналу «ТВі»
«Тут радше потрібні не якісь конкретні імена, а загальна звичка весь час читати. Як заняття спортом. Інакше певні ділянки мозку атрофуються так само, як атрофуються м'язи, а для журналіста, якого засмоктує потік ментального сміття, необхідно весь час отримувати підтримку в переконанні, що світ складний, але врешті-решт прекрасний. Інакше в цій професії не вціліти... Тут питання не високочолості, а виживання.»
Тетяна Вергелес
заступник головного редактора в інформаційному агентстві
«Західна інформаційна корпорація» (Zik)

«Зараз би радила телевізійникам (особливо телевізійникам) читатиГанапольського (він вже не одну книгу видав), а ще Михайла Веллера «Все о жизни».
Головне - це те, що формує активний спосіб життя, громадянську позицію... Журналістом може бути лише активна людина - якій цікаво жити й пізнавати життя.»
Антон Семиженко
журналіст журналу «Країна»
«Найпотрібніші й водночас найцікавіші тексти для журналістів - це добротні тексти, часом навіть книжки інших журналістів. Помічати й передавати дійсність не навчить ніякий підручник, але можна відшукати симпатичні підходи до цього у творах інших людей. Переважна більшість прикладів якісних текстів - у журналістиці англомовній.
Нерідко на них можна натрапити на сайті longform.org. Чудовими «підручниками» в цьому плані також є журнали The New Yorker, The New York Review of Books, The Paris Review, The Atlantic, Wired, The New York Times Magazine, Foreign Policy, Vice, російські «Сноб» та «Огонек».
Із книжок раджу звернути увагу на науковий non-fiction Мері Роуч - за ретельне збирання фактів та іронічний стиль, а також на есеї Чака Клостермана - за чудовий смак і, також, почуття гумору.
Із саме журналістських посібників - для опанування якихось технічних деталей - варто почитати «Універсального журналіста» Девіда Рендолла. Українською її колись видало видавництво «К.І.С.». До всього, ця книжка захопливо написана, тож може слугувати і джерелом мотивації для написання подальших серйозних текстів.
Окремо варто зауважити польську школу репортажистики - «літератури факту».
Книжки Маріуша Щигля, Яцека Хуго-Бадера, Ришарда Капусцінського - вже є й українською, стараннями переважно видавництва «Темпора», на нон-фікшен якого радив би також звернути увагу. Якщо ж підівчити польську й дістати оригінальні книжки - мистецтво польського репортажу заграє для вас всіма барвами.» : )
Сергій Лещенко
журналіст медіаресурсу «Українська Правда»
«Я би радив прочитати всю трилогію Стіга Ларсена, а такожТома Вулфа. Вважаю це прикладом вдалої белетристики про журналістів.
Про краще розуміння політики радив би Вільяма Голдінга «Повелитель мух», оповідання Роберта Шеклі «Квиток на платету Транай», а про західне суспільство та його цінності - «Убивство в Амстердамі». Також цікаво про роль енергоресурсів у світі - книга в російському перекладі «Добича» (Prize).
.
.
.
Костя Дружерученко
журналіст Forbes.ua
«Я думаю, що журналістика - це практична професія, теорії тут не має бути багато. Загалом журналіст має читати багато якісної художньої літератури. Я от дуже люблю Нобелівських лауреатів, приміром.
В першу чергу назвав би Колесниченко, «Прикладная журналистика». З точки зору етики журналістики є гарний документ, який називається «Догма газеты Ведомости».
Ірина Славінська
телеведуча ТВі, літературний оглядач «Українська правда. Життя»
«Раджу книжку про те, як працюють піарники і великі корпорації загалом: "Thank You for Smoking" Крістофера Баклі.
Також раджу книжку - наочну ілюстрацію того, як важливо в репортажі мати «історію», а не просто передавати інформацію - «Ґоттленд» і «Зроби собі рай» Маріуша Щиґела.
Книжки, що покажуть, як можна цікаво писати про соціальні проблеми, але й доведуть, що стереотипи і зашореність шкодять якості матеріалів - «Біла Гарячка» Яцека Гуґо-Бадера (до речі, є гарний український переклад).
Та книжку про те, що об'єктивної журналістики не існує: «Новини пласкої Землі» Ніка Дейвіса - так само є чудовий український переклад.»
Аліна Сугоняко
журналіст Gloss.ua
«Прощавай, зброє». Хемінгуея потрібно читати, щоб відчути, якою глибоко емоційною може бути лаконічність, зовнішня простота, за якою лежать нетривіальні спостереження за життям. Дядько Хем писав безсторонньо і об'єктивно навіть художню літературу. Він приніс в літературу репортажний стиль. А тепер журналісти вчаться у нього репортажним «прийомчикам».
«Страх та відраза у Лас-Вегасі». Хантера Томсона треба читати, щоб зрозуміти - журналістика може бути різною! Він приніс в американську журналістику, яка завжди тяжіла до news without views, гостроіндивідуальний погляд на події і світ. А ще треба прочитати Аристотеля «Поетика», щоб в статтях писати: «Ще Аристотель у своїй «Поетиці» писав, що ...». Такі матеріали цінують!»
Ольга Веснянка
журналіст (є вільною кореспонденткою Deutsche Welle),
правозахисна активістка, організаторка громадських кінопоказів
«Книжки талановитого публіциста, історика Миколи Рябчука(більшість роздарувала), щоб краще зрозуміти українське суспільство. Тим, хто писатиме на соціальні теми, чи хоче захопитись новими ідеями - читати Блера Рубла «Капітал розмаїтості». Без «підручників», чи скоріш посібників - нікуди. Дуже раджу практичні посібники від Академії Української Преси («100 німецьких книг» для українського читача).
А також книжки авторства знаних журналістів, репортерів з сусідніх європейських країн, одразу відшукала в себе Богдана Осадчука, Ришарда Капусцінського, Маріуша Щигла.»
Ксенія Кисіль, OpenStudy
Фото - http://openstudy.org.ua
