В Україні соціологи та політологи відзначають збільшення рівня радикалізації суспільства. За умов економічної кризи, соціальних негараздів та політичної нестабільності українці шукають винуватців цього становища. Пересічним громадянам «допомагають» політики, які публічно ображають одне одного, використовуючи так звану «мову ворожнечі». При цьому, як зазначають експерти, такі гасла, як  «Жінкам місце на кухні», «Геть націоналістів та інших фашистів» та інші потім поширюються країною.

Рада Європи визначає мову ворожнечі як систематичне застосування промов та публікацій, спрямованих проти людини або групи людей за расовою, національною, політичною, соціальною та статевою ознаками. В Україні мову ворожнечі чути щодня - у виступах народних депутатів та лідерів політичних партій, каже київський соціолог Євген Головаха.

У розмові з Радіо Свобода він навів приклади виступів політиків на телевізійних ток-шоу і зауважує, що їхні виступи небезпечні для суспільства у цілому.

«Одна з важливих функцій політичної еліти - трансляція зразків поведінки і ставлення до інших людей. А коли вони демонструють неповагу, образу, використовують у дискусіях

нелогічні аргументи, образливу лексику, то вони задають такий рівень відносин, використання мови ворожнечі й у суспільстві», - зазначає Євген Головаха.

На думку науковця, політики провокують людей на подібні дії, але вже на своєму рівні у повсякденному житті. «В Україні таких випадків чимало! Ми знаємо, наприклад, що часто таких політиків, як Ляшко, Царьков, Богословська запрошують на ТБ. Але ж це такі, вибачте, персонажі, які постійно вдаються до використання  лексики ненависті», - каже Головаха.

Мова ненависті - небезпека для суспільства

Мова ненависті, риторика протистояння зачіпає все суспільство, а не лише тих, хто вживає цю лексику. Незалежний експерт, представник українсько-польського Інституту Східноєвропейського розвитку Мрідула Гош провела на замовлення міжнародних інституцій відповідні дослідження.

Про їхні результати експерт розповідає Радіо Свобода: «Політики порушують головний принцип Конституції України - про рівність усіх людей, люди за різними параметрами піддаються дискримінації. Наприклад, посадовці в Україні оголосили, що жінки мають бути на кухні, а це не що інше, як образа за статтю».

Особливо гострі ксенофобські закиди у передвиборний період, коли кандидат або політична сила борються за серце і душу виборця. Бо політик відзначає, хто його виборець, і розділяє суспільство, ділить різні прошарки населення відповідно до свого світогляду та своєї виборчої програми, вважає Гош.

Звідси походять сумнозвісні розподіли українців на «комуняків» та «націоналюг», «нациків» та «фашистів», а Україну політики розділили на Схід і Захід, нагадує Мрідула Гош.

Координатор неурядової організації «Спільний простір» Олександр Чекмишев додає: найгірше, що чимало політиків використовують мову ненависті й розділяють українців задля власної політичної кар'єри та (або) інтересів свого бізнесу. Цю проблематику підняли українські незалежні експерти на початку цьогорічної виборчої кампанії.

Вони також виявили, що понад 60 відсотків українців звикли отримувати інформацію з телебачення, при тому, що у політичних ток-шоу та у випусках новин найчастіше можна почути мову ворожнечі, зауважує Чекмишев.

Ведучий одного з ток-шоу Андрій Куликов, маючи досвід роботи на ВВС, вважає, що запобігти мові ворожнечі у публічному просторі неможливо. Водночас, на його думку, необхідно вимагати від гостей програм бути зваженими і розсудливими.

«Справа не стільки у ЗМІ, як у самих політиках і тих, хто прагне бути політиками, які собі подібне дозволяють. Особисто я, коли до студії приходять гості (політики та експерти), розмовляю з ними перед програмою, закликаю  утримуватись від необґрунтованих різких висловлювань, а тим більше від образ. Це не завжди діє, але у більшості випадків мови ворожнечі вдається в ефірі позбутись», - розповів тележурналіст.

Від мови ворожнечі - до ксенофобії у справах

Ще одна проблема, яку бачать соціологи та політологи, - це мова ворожнечі у сфері міжетнічних відносин. І тут не обійшлося без публічних заяв та виступів політиків, вважає експерт Конгресу національних громад, ініціатор проекту «Табори толерантності» Ганна Ленчовська.

На її думку, один лише закон про мови розділив українців за мовною ознакою на «своїх - чужих», посіяв розбрат між різними громадами. «На жаль, в Україні безпідставно розігрується карта міжнаціональної та міжрегіональної ворожнечі.  Її роздмухують політики. Не впевнена, чи вони до кінця розуміють, з яким небезпечним вогнем грають. Адже коли починається насильство, то потім його зупинити набагато складніше, ніж упередити його заздалегідь», - зазначає Ганна Ленчовська.

Спершу насильство починається проти якоїсь однієї конкретної групи, а потім може поширитись і зачепити більші прошарки суспільства, попереджає Ленчовська. На її думку, досвід сусідньої Росії змушує українське суспільство замислитися над небезпекою, яку становить одне лишень образливе слово на чиюсь адресу.

Так, радикалізацію політичних сил та молодіжних рухів у Росії спричинили, серед іншого, заклики Президента Путіна «мочити у сортирі» ворогів країни, та ксенофобські виступи і заяви лідера ЛДПР Жириновського, нагадує експерт.

Із Ганною Ленчовською згоден Євген  Головаха. «Це дуже суттєво вплинуло на масову свідомість у Росії, знизивши рівень толерантності, а після того ми побачили і марші крайніх лівих та правих у Москві, інших великих містах Росії», - каже соціолог. Він вважає, що Україна може повторити російський шлях, і наразі важко сказати, чи здатні політики, ЗМІ, суспільство цей процес зупинити.

Богдана Костюк, «Радіо свобода»

Фото - «Радіо свобода»