«Вечірній Київ» вам замість «соціалки»!

Мені регулярно кладуть до поштової скриньки газету «Вечірній Київ», хоча я її не передплачував. Знаю, що міська влада подарувала її всім київським пенсіонерам, але я до цього почесного віку ще й не доріс. Можливо, існує таємне розпорядження КМДА «ощасливлювати» цим виданням й інші категорії столичних жителів?

Отак назбиралася чимала кіпа непередплаченої газети. Збираючись суботнього дня винести всю цю макулатуру на смітник, вирішив таки проглянути, про що ж столична влада розповідає нашим пенсіонерам. І зразу пригадав пораду професора Преображенського із булгаковського «Собачого серця», котрий категорично забороняв читати радянські газети перед обідом. Я б теж не радив нашим пенсіонерам читати «Вечірній Київ» у тому вигляді, як вона виходить нині. Ворогу б навіть не радив.

То що ж за газету виймають зі своїх скриньок пенсіонери, ветерани й інваліди? Що вони там бачать? Навмання перегортаю кілька різних номерів.

Ну, звісно ж, головні герої публікацій - голова КМДА Олександр Попов та секретар Київради Галина Герега.

Але головніша за них, виявляється, - екс-співголова фракції Леоніда Черновецького Алла Шлапак. Бо вона є в кожному номері і навіть двічі на одній сторінці.

 Так само як і екс-співголова наразі вже ліквідованого Блоку Черновецького у Київраді Алла Шлапак

Ось, наприклад, за 2 жовтня - два монологи Алли Шлапак на одній полосі: «ЖКГ має працювати на киян, а не навпаки» і «Бібліотекарі повинні отримувати муніципальну надбавку нарівні з усіма педагогами». Ну хто ж проти? Звичайно, мають отримувати! І ЖКГ має працювати на киян.

 Їй присвячують цілу шпальту, а то і більше

Що ж нового Алла Шлапак тут сказала? І, головне, до кого вона звертається? Адже ніякий не секрет, що так звана «само висуванка» Алла Шлапак - кандидатка в народні депутати по 221-му округу - креатура Партії регіонів. Точнісінько так, як і  права рука Леоніда Черновецького Олесь Довгий - по 214-му округу в Дніпровському районі столиці. 

Отже, справа Леоніда Черновецького живе і процвітає! Як і його «молода команда» - за сприяння «регіоналів».

Тож виникає питання: навіщо за рахунок міської соціальної програми «Турбота» всім пенсіонерам Києва передплатили на цілий рік газету «Вечірній Київ»? Чи не для того, щоб продовжувати «світити» команду Черновецького? Чи це такий собі чорний гумор від Київської міської адміністрації? Щоб бабусі не сумували за Черновецьким...

Але бабусям і дідусям буде не до гумору, коли вони дізнаються, що насправді кошти  «Турботи»були передбачені для надання їм адресної матеріальної допомоги. А ще - забезпечення інвалідів протезами та ортопедичним взуттям, виплати допомоги на поховання, санаторно-курортного оздоровлення ветеранів війни та дітей-інвалідів, безкоштовного харчування малозабезпечених і тому подібне.

Натомість пенсіонерам на ці кошти КМДА передплатила комунальну газету. На цілий рік. Щоб доносити потрібну інформацію. Потрібну для влади, зрозуміло ж.

Однак доносять цю інформацію невміло і непрофесійно! В очах рябить від схожих заголовків: «Київ у цифрах», «Київ - переможець Євро», «У Києві пройдуть «Дельфійські ігри». І це - на одній сторінці. Або на шпальті, присвяченій споживачу: «Липень потішить ціною на яблука». А поряд - «Капуста і морква скинуть у ціні». На іншій сторінці: «Чекатиму...» - і «В очікуванні хепі-енду».

Провінційний стиль викладу просто вражає. Мені відразу ж пригадалася заводська багатотиражка «совкового» періоду. Подібне доводилося читати лише тоді. І ось через багато років таке ж бачу у столичній газеті «Вечірній Київ».

Схоже, що журналісти, які поважають себе і чогось варті у «четвертій владі», тут працювати не хочуть. Інакше б не з'являлися такі «геніальні» заголовки: «Від серця до серця», «Для мене важливо не втратити довіру киян» (інтерв'ю Гереги). А хто цій пані говорив, що довіра киян уже до неї була?

Починаю читати і розумію, що це якесь псевдоінтерв'ю. У мене, людини далекої від журналістики, складається враження, що автор матеріалу цих питань собі не задавав. Просто взяв квартальний звіт і буквально на колінах розбив його на питання і відповіді.

Непідробну огиду викликає й сторінка під заголовком «Від стабільності гривні залежить добробут кожного з нас». Знову - «унікальний» заголовок, але далі - ще гірше. Це навіть із багатотиражкою важко порівняти - просто стиль «районки» радянського періоду.

Так писали в тридцятих роках минулого століття, виправдовуючи грабіж робітників і селян. Я такі газети бачив колись у музеї і навіть читав. Жах! Спогад сам по собі напросився після прочитання такого заголовку. Виявляється, це інтерв'ю з «поетом», автором сумнівного шлягера, народного хіта про... гривню. Не відомий мені «геній» пихато говорить банальні речі про те, в чому він, судячи з усього, дилетант - економіку, фінанси. Та ще й намагається віршувати. Вийшла типова газетна «джинса», як називають це журналісти, проплачена реклама, а її нам подають як інтерв'ю.

Знову стало прикро за наших пенсіонерів. Чому вони мають читати маячню замість того, щоб отримувати допомогу за соціальною програмою «Турбота»?

Гортаю далі. Традиційно в кожному номері Попов відповідає на питання глядачів. Згадування про непопулярну програму на прохідному телеканалі «Київ» було б антирекламою, тому автори «Вечірнього Києва» бадьоро приписують це інтерв'ю... собі.

Пафосність із відповідей чиновника аж пре. А пафосність, знаю, з'являється тоді, коли серйозна тема заявлена, а фактів і, тим більш, досягнень мало.

Стаття «Омріяні метри» - до Дня медика. Та то не турбота про медиків, а парадний захід від КМДА до свята. І, знову ж таки, - у стилі «совка». Ніякої системи в турботі про медиків, звісно ж, немає, вирішенням їхніх соціальних проблем тут і не пахне. Просто для самореклами навмання ощасливлено сімох з-посеред них. Кінець статті це підтверджує: до такого-то числа чиновники мають подати Попову прізвища наступних «щасливчиків». Чистий піар!

Вражає й низька грамотність газети. І так ні про що читати, а ще й ця сірість написана безграмотно. Ніби в газеті немає коректорів, мовби її не читає редактор...Чи в них усюди «проФФесіонали»?  Ось посеред матеріалу - крупно три слова написано... разом: «Мимаємооб'єднатися». Це повинно читача розсмішити - чи як? Поруч слово «мікрое-лементи» розбито для переносу саме таким диким чином. (Усе вищевказане - в номері за 5 липня).

Зустрічаються «перли» й геть унікальні. У номері за 2 жовтня, наприклад, у матеріалі «РАДИКАЛьна очистка в Києві» (про ВАТ «Радикал» пишуть) у підзаголовку, врізаному в текст, додумалися розірвати переносом слово «Радикала». Вийшло, що «Демеркури - зацію «Ради - кала» можна зробити за 1,5-2 роки»! «95-й квартал», як кажуть, відпочиває.

Пригадався анекдот. Дві подруги зустрілися й пліткують. «Я вийшла заміж за радикала», - хвалиться одна. «Заради чого ти вийшла заміж?», - перепитує інша.

Навіть у розділі про дозвілля все примітивно: гороскопи, сканворди, анекдоти... Нічого свого. У рубриці «Старий Київ» чомусь розповідають здебільшого про трамваї: «На курорт - трамваєм», «Трамвай - київська ознака». А чому, скажіть-но мені, не Андріївський узвіз є київською ознакою? Або - Гостинний двір? Можливо, на згадування про ці ознаки вже накладено табу? Бо їх по-злодійськи крадуть у киян ті, кого люди доречно прозвали «янучарами»...

Остання ж, як правило, найцікавіша сторінка номеру, на три чверті відведена під рекламу. Оригінально!

А у «фірмі», де перелічено авторів цього друкованого «дива», зухвало пишуть «Вечірній Київ - улюблена газета киян».

Згоден, колись вона була справді улюбленою газетою киян. Тоді її неможливо було передплатити навіть при великому бажанні. А те, що зробили з «Вечірки» при Черновецькому і те, як продовжують знущатися з неї при Попові, інакше як шкідництвом не назвеш.

Невже в столиці немає професіоналів, які здатні повернути «Вечірньому Києву» колишню славу? Та звичайно ж вони є! І тому я так думаю: їх спеціально не допускають до співпраці з газетою. А ще вірніше - столичні журналісти просто гидують працювати з нинішньою владою, яка складається із «космонавтів», «прибульців» та «парашутистів». Адже Київ для таких - лише «золоте дно».

І ще: а мене хтось питав, який часопис є для мене дійсно улюбленим? Донедавна це - «Газета по-киевски». Коли вона була ще «жива», нею починався мало не кожний день -  з кіоску, хоч в інтернеті. Але нова влада, роблячи горезвісну «зачистку», стерла цю справді цінну для киян газету з інформаційного поля столиці.

Заздалегідь готуючись до виборів мера та до Київради, градоначальники завбачливо усунули  альтернативні й просто об'єктивні джерела інформації. І нас, киян, уже традиційно ніхто не спитав.

Зате маємо кольоровий покруч - гібрид районки часів брежнєвського застою і заводської багатотиражки із комуністичними заголовками-лозунгами. Ще й пхають це «щастя» у наші поштові скриньки без жодного на те дозволу.  За допомогою поліграфічного примітиву намагаються переконати, що ми, жителі столиці, маємо найкращу владу і повинні скавчати від захоплення.

Згорнувши ці «шедеври» в одну купу, несу їх до смітника - хтось на макулатуру забере. Але, виявляється, вже хтось встиг до мене. Як і я, винесли на макулатуру до смітника «улюблену газету», але трохи меншу кіпу. Ото так кияни її «читають».

А мене, як і багатьох інших мешканців столиці, все одно  непокоїть: невже ніхто так і не відповість за знущання над «Вчірнім Києвом»? Я вже мовчу про самих киян...

Скани газети з www.ex.ua

Вадим Гордін, «Київ. Українська правда»

Фото - «Київ. Українська правда»