Із виконавчим директором міжнародної організації The News Media Coalition Ендрю МОУДЖЕРОМ (Великобританія) я познайомився в автобусі дорогою з Борисполя. Утім, якби не водій (який не знав англійської), я б не взявся перекладати гостеві українські ціни на проїзд і ніякого знайомства не відбулося б.

Це був перший приїзд пана Моуджера до України. Метою його візиту стала участь у Всесвітньому газетному конгресі, про який «День» повідомляв тижнем раніше («Змінюються лише інструменти. Завдання журналістики - бути опорою демократії - незмінне», №159 - 160 від 07. 09. 2012 та «Свобода слова - це свобода не журналістів, а громадян, інтереси яких відстоює вільна преса», №156 від 04. 09. 2012).

Організація, яку очолює Енді Моуджер, відслідковує обмеження діяльності журналістів, які висвітлюють різноманітні події, зокрема й спортивні. До заснування the News Media Coalition пан Моуджер протягом 17 років працював кримінальним репортером The Times.

- Журналіст - це допитлива людина, вимоглива до себе, яка робить усе можливе, щоб залишатися об'єктивною, - говорить Енді Моуджер. - Але нині існує розрив між подіями й мас-медіа, який поглиблюється через зростання популярності Інтернету, а також тому, що телерадіокомпанії продають права на перегляд новин он-лайн. Тож маємо вільні медіа, які змушені боротися за те, щоб знайти собі місце.

- Нині інтернет-сайти популярних газет почали використовувати опцію платного контенту. Як оцінюєте це? Чи має така ініціатива майбутнє?

- Коли медіа вдалися до таких механізмів, кількість користувачів різко зменшилася. У деяких випадках відвідуваність знижувалася на 75 - 90%. Обнадіює те, що медіа вводять лише частковий контроль за своїм контентом, а це повертає певну кількість читачів. Із другого боку, є підстави для позитивних сподівань із двох причин. По-перше, сама аудиторія готова платити за онлайн-контент. По-друге, є сподівання, що динамічний розрив, який наразі відбувається, стане міцним фінансовим підѓрунтям для журналістики в майбутньому. Мас-медіа не зможуть належно виконувати свою роботу без фінансової стабільності, до того ж і суспільство має їх визнавати. Щоб журналістика щодня була солідною, розслідувальною і критичною, потрібно багато грошей. Світ Інтернету, представлений онлайн-журналістами, блогерами, є хорошою основою для цього, однак йому не вдається поки що відтворити всієї потужності новинних редакцій.

- Як часто журналісти у Великобританії зіштовхуються з проблемою свободи преси та обмеженням їхньої діяльності?

- Досить часто. Наприклад, спортивні редактори нерідко розповідають мені, що їхні журналісти борються за можливість узяти інтерв'ю у спортсменів, які обмежують свої зустрічі з медіа. Іноді журналістам дозволено відвідувати прес-конференції, на яких диктофон і камера - заборонені. Тому справді є дуже багато обмежень, які накладаються не тільки на тих журналістів, які пишуть про спорт, а й на тих, хто висвітлює розважальні теми.

- Як можна розв'язати цю проблему?

- Ми як суспільство повинні усвідомлювати всю важливість незалежних і вільних медіа. Якщо це буде зрозумілим для соціуму, то і влада зрозуміє, що вона має захищати інтереси журналістів і що медіа повинні мати можливість вільно створювати новини. The News Media Coalition якраз і бореться за те, щоб медіа були прибутковими і мали повагу в суспільстві.

- Перед Євро-2012 Бі-Бі-Сі відзняла скандальний сюжет із футболістом Солом Кемпбеллом, який закликав британських уболівальників не їхати до України, інакше вони «можуть повернутися у труні». Як у вашій організації відреагували на таку «журналістику»?

- Ми не вплутувалися в цю історію. Але наші принципи зрозумілі: у суспільстві журналістику цінують найбільше тоді, коли вона фактологічна, об'єктивна, ретельна і ѓрунтується на основних принципах якісних медіа. Утім, завжди є спокуса взяти один факт і побудувати навколо нього історію. Тоді обов'язок редакторів - слідкувати, щоб контент, який вони виробляють, не перетворювався на пропаганду. А коли мова йде про події, що відбуваються за кордоном, існує велика спокуса відтворювати плітки, не роблячи при цьому належного журналістського матеріалу. Так могло статися й у випадку із Солом Кемпбеллом.

- Давайте згадаємо скандал із газетою Мердока The News of the World, журналісти якої використовували незаконні методи збору інформації. Як, на ваш погляд, можна покласти край таким явищам?

- Ця ситуація зумовлена передусім високою конкуренцією: зростання інтернет-аудиторії потребує від журналістів більшої оперативності. А підвищення популярності соціальних мереж, зокрема Twitter, робить величезний тиск на журналістів. Але нічим не можна виправдати те, що інформацію здобуто неправдивим шляхом. Дуже важливо, щоб редактори та медіа-власники розуміли це. А для журналіста важливо буди підготовленим до будь-яких викликів. Є чимало випадків, коли молодим медійникам бракувало мудрості й сили волі, щоб належно працювати й іноді казати своїм редакторам тверде «ні».

- Кілька років тому два британські журналісти написали книжку «Лондонград», в якій ідеться про російських олігархів, що емігрують до Лондона з Росії. Однією із причин їхньої зацікавленості саме у Британії є відкрите й чесне правосуддя. Нещодавно закінчилася скандальна судова справа між Березовським і Абрамовичем. Чи вже звикли в Британії до російських багатіїв, які поволі починають інвестувати у британські медіа?

- Англійців хвилює участь російського капіталу у британському бізнесі, зокрема в медіа-бізнесі. Але сьогодні він уже не становить великої проблеми. Із другого боку, відрадно, що навколо є гроші, які може бути вкладено у британську пресу й журналістику. Важливо також і те, що британські редактори дуже сильні морально, щоб тримати планку і стандарти журналістики, чого від них і очікує аудиторія. Британське суспільство не хоче бачити конвертації грошей у політичний капітал за допомогою газетних шпальт. Утім, іноземне фінансування не відображається на редакційній політиці газет Британії, тож я не думаю, що це є якоюсь загрозою.

- Нещодавно Великобританія активувала «список Магнітського». Як, на вашу думку, це може відобразитися на відносинах між Лондоном і Москвою?

- Будучи частиною міжнародного співтовариства, британські дипломати постійно шукають підходи до російського уряду й нагадують йому про важливість дотримання прав людини. Британські ЗМІ є наріжним каменем вільного суспільства, і я думаю, що ми також хотіли б побачити покращення ситуації зі свободою висловлювань у Росії. Те ж саме ми очікуємо і в галузі прав людини.

- Якими є ваші враження від спілкування з українськими журналістами?

- Українські журналісти чітко йдуть шляхом цифрової революції, а також використовують технологічні можливості значно успішніше, ніж у багатьох інших країнах. Однак, фіксуючись на технологіях, не cлід забувати про важливість свободи висловлювань і фактажу - тих постулатів, які прагне захищати наша організація. Тому я хотів би закликати українських редакторів працювати в такому ж руслі і надалі: переходити до нових бізнес-моделей і пам'ятати при цьому про фундаментальну роль журналістики в демократичному суспільстві.

Ігор Самокиш, «День»

Фото - «День»